Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Января 2014 в 20:59, дипломная работа
Метою даної роботи є оцінка ліквідності підприємства, виявлення внутрішньогосподарських резервів щодо її покращення, а також розробка рекомендацій щодо підвищення ліквідності.
Виходячи з мети роботи, необхідно вирішити наступні завдання:
1) дати оцінку ліквідності і платоспроможності підприємства та з’ясувати фактори, що вплинули на їх зміну в динаміці;
2) визначити вплив структури капіталу на ліквідність підприємства;
3) визначити оптимальне співвідношення між позиковим і власним капіталом;
4) визначити існуючі методи управління ліквідністю підприємства;
5) реалізувати та проаналізувати процес прогнозування можливих майбутній показників поточної ліквідності на аналізованому підприємстві;
6) побудувати лінійну економетричну модель поточної ліквідності та виявити залежність поточної ліквідності від поточних зобов'язань;
7) сформувати програму заходів для вдосконалення управління ліквідністю підприємства.
Вступ
Розділ 1. ЛІКВІДНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ТА ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Аналіз сутності, змісту та ролі ліквідності в фінансовому аналізу підприємства
1.2. Роль ліквідності підприємства в фінансовій політиці на рівні підприємства
1.3. Методичні підходи до оцінки та управління ліквідністю підприємства
Розділ 2. АНАЛІЗ ЗМІЇВСЬКОГО МАШИНОБУДІВНОГО ЗАВОДУ – ФІЛІЯ ВАТ «АВТРАМАТ»
2.1 Загальна інформація про підприємство та виробляючу ним продукцію
2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗМЗ – філії ВАТ «Автрамат»
2.3. Аналіз ліквідності ЗМЗ – філії ВАТ «Автрамат» в порівнянні з загальною картиною показників ліквідності підприємств тієї ж галузі.
Розділ 3. ОСНОВНІ МЕТОДИКИ ТА СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Структурно – функціональне моделювання процесу управління ліквідністю підприємства
3.2. Прогнозування поточної ліквідності, як складова системного процесу управління ліквідністю ЗМЗ – філії ВАТ «Автрамат»
3.3. Побудування лінійної економетричної моделі коефіцієнту поточної ліквідності в залежності від поточних зобов’язань
Висновки
Література
На збільшення ліквідності впливають: одержання довгострокового кредиту, інвестування капіталу, прибутки, амортизаційні відрахування, скорочення дебіторської заборгованості, скорочення запасів, повернення наданих позик, продаж необоротних активів.
На зменшення ліквідності
Ліквідний резерв потрібний для задоволення практично будь-яких непередбачених фінансових потреб: укладання вигідних угод або інвестування; на компенсування сезонних, непередбачених коливань попиту на продукт виробництва, поповнення коштів при несподіваному збитку.
Можна оцінити фінансовий стан підприємства з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін “ліквідний” передбачає безперешкодне, вчасне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства – це спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.
Готівка (або сальдо балансового рахунка "Поточні рахунки в національній валюті") є найліквіднішою. Наступним за рівнем ліквідності активом виступають короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.
Дебіторська заборгованість – теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок найближчим часом.
Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для перетворення їх на гроші спочатку потрібно їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим буде період, то вищою буде ліквідність відповідного виду активів.
Короткострокові зобов'язання – це борги, строк погашення яких не перевищує одного року [18]. Коли настає строк платежу, підприємство потребує достатньо грошей для сплати. Для господарюючого суб'єкта важливішим є наявність грошових коштів, ніж прибутку, а їх відсутність на рахунках в банку може привести до кризового фінансового стану.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками погашення і в порядку зростання цих строків [26].
Існують кілька методик поділу статей активу на групи по рівню ліквідності та зобов'язань пасиву балансу по рівню терміновості їх погашення.
Для групування статей балансу можна використати один із наведених варіантів. Перший варіант запропонований А.Д. Шереметом і Р.С. Сайфуліним [74].
Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на:
1) найбільш ліквідні активи (А1) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей;
2) активи, що швидко реалізуються (А2) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібен певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість. Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо;
3) активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті розділу 2 активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи. Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час;
4) активи, що важко реалізуються (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають статті розділу 1 активу балансу "Основні засоби і інші необоротні активи", за виключенням статей цього розділу, включених у попередню групу. До цієї групи входять статті "Довгострокові фінансові вкладення" – "Вкладення в статутні фонди інших підприємств".
Перші три групи активів протягом поточного року постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.
Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються наступним чином:
1) негайні пасиви (П1) – це кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу);
2) короткострокові пасиви (П2) – це короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані. Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу ("Поточні зобов'язання");
3) довгострокові пасиви (П3) – це довгострокові зобов'язання – 3-й розділ пасиву балансу;
4) постійні пасиви (П4) – це статті 1-го розділу пасиву балансу ("Власний капітал").
Підприємство буде ліквідним, коли його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі, якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості. Таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів.
Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань [49].
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.
Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме наступні умови:
А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4.
Найбільш ліквідні активи повинні перевищувати негайні пасиви або дорівнювати їм, а активи, які швидко реалізуються, мають дорівнювати короткостроковим пасивам або бути більшими за них. Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють або більші за довгострокові пасиви, а активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.
Виконання підприємством перших трьох рівностей свідчить про те, що його поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання. У цьому випадку обов'язково виконується остання нерівність, яка свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, для дотримання мінімальних умов фінансової стійкості.
Невиконання окремих умов з перших трьох нерівностей свідчить про відхилення ліквідності балансу від оптимального варіанта.
Зіставлення швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє обчислити поточну ліквідність і платоспроможність підприємства. Якщо ліквідність балансу підприємства висока, воно має можливість після погашення найбільш термінових зобов'язань використати зміну коштів на прискорення строків розрахунків з банком, постачальниками та іншими структурами. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву показує тенденцію збільшення чи зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Порівняння третьої і четвертої групи по активу і пасиву відображає співвідношення зобов’язань і надходжень вже у віддаленому майбутньому.
Другий варіант проведення аналітичної роботи з оцінки ліквідності балансу підприємства пропонує групувати статті активу за рівнем ліквідності на [21]:
1) найбільш мобільні
активи: грошові кошти і
2) мобільні активи: готова
продукція, дебіторська
3) найменш мобільні
активи: виробничі запаси, незавершене
виробництво, витрати
Зобов'язання підприємства поділяються відповідно на три групи:
1) заборгованість, термін погашення якої вже настав;
2) заборгованість, яку
необхідно погасити в
3) довгострокова заборгованість.
Коли всі активи підприємства і всі його зобов'язання (пасиви) згруповані у такий спосіб (або у більшу кількість груп, виходячи з термінів можливого перетворення активів у гроші і термінів виконання зобов'язань), то про спроможність підприємства повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок наявних активів можна судити, зіставивши між собою дисконтовані за середніми ринковими ставками доходності зобов'язання й активи підприємства. Дисконтована вартість активів відповідає на запитання про теперішню вартість активів ураховуючи можливі терміни їх продажу для перетворення на гроші, а дисконтована вартість пасивів (зобов'язань) – про теперішню їх вартість з урахуванням термінів виконання усіх зобов'язань підприємства [42].
Неліквідними вважаються активи, що не мають перспективи бути проданими за гроші за повною вартістю (наприклад, суто спеціальне обладнання й оснащення, при зупинені замовлення у незавершеному виробництві, браковані деталі, напівфабрикати та інші матеріальні цінності, які, проте, мають певну ліквідаційну вартість), а також безнадійні борги на користь підприємства.
Власний капітал підприємства (статутний фонд та інші власні фінансові ресурси) при розрахунку дисконтованої вартості пасивів приймається у розмірі, який склався на звітну дату, тому що це і є теперішня вартість, яку підприємство має зберігати на невизначено тривалий час свого функціонування.
Баланси ліквідності за декілька періодів дають уявлення про тенденції до змін фінансового стану підприємства. Баланс ліквідності – це одне з джерел інформації для складання фінансового плану, за допомогою його можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.
Для більш точної оцінки платоспроможності та ліквідності розраховують величину чистих активів і аналізують їх динаміку.
Чисті активи – це перевищення активів над пасивами, які беруть участь у розрахунку [37].
До активів, які беруть участь у розрахунку, належить майно, за виключенням ПДВ і заборгованості учасників та засновників по вкладам в статутний капітал.
Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають частину власних зобов'язань (цільове фінансування і надходження), всі зовнішні зобов'язання, розрахунки і резерви майбутніх витрат, інші пасиви.
Якщо підприємство має
у розпорядженні чисті активи,
це означає, що воно платоспроможне. Оцінку
дають по зміні питомої ваги чистих
активів в активах
Одним із показників ліквідності виступає показник чистого оборотного капіталу. Він визначається як різниця поточних (оборотних) активів і короткострокових зобов'язань. Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями, стимулює зріст цього показника.
Аналіз поточного фінансового стану суб'єкта господарювання, використовує і відносні показники ліквідності. Ліквідність підприємства, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному така сама як у працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених.
Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності) визначає ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами і розраховується за формулою:
Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Він показує, скільки грошових одиниць (тис. грн) оборотних активів доводиться на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта загальної ліквідності менше одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів в збуті продукції, неефективної організації матеріально-технічного постачання тощо.
Високий рівень ліквідності підприємства є позитивним фактором для кредиторів і потенційних інвесторів. Проте якщо значення коефіцієнта загальної ліквідності вище за три (дуже високий рівень), потрібен ретельний аналіз, оскільки це може означати, що надмірні фінанси перетворюються на зайві оборотні кошти. Останнє зумовлює погіршення показників ефективності використання активів. Крім того, залучення надмірних фінансів може спричинити і додаткові витрати на виплату відсотків. Тому необхідно проаналізувати фінансову структуру підприємства для підтвердження (або спростування) того, що підприємство, наприклад, має багато дорогих фінансів (довгострокові кредити і акціонерний капітал) і недостатньо дешевих (короткострокові кредити і позики).
Теоретично обгрунтована величина К1=2, проте для деяких сфер бізнесу прийнятне значення цього коефіцієнта може коливатися від 1,1 до 2,5.
За умови рівності показників загальної ліквідності двох підприємств кращий фінансовий стан у того, у якого частка грошових коштів і короткострокових цінних паперів в оборотних активах більша.