Аудит грошових коштів в касі

При поточному (оперативному) контролі аналізуються показники оперативної  звітності, здійснюються тематичні  перевірки як вищими організаціями, так і спеціалістами самих підприємств і організацій

Наступний контроль здійснюється після завершення господарських операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку і в бухгалтерській звітності Мета такого контролю — перевірка доцільності і законності господарських операцій за певний період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони були допущені Він допомагає виявити і мобілізувати резерви для подальшого поліпшення всіх виробничих та економічних показників

Найбільш висока дієвість і ефективність контролю досягається  послідовним поєднанням попереднього, поточного (оперативного) і наступного контролю

Документальний  контроль полягає у встановленні достовірності і законності господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності в яких вони знайшли відображення

Фактичним називається контроль, при якому кількісний і якісний стан об'єктів, які перевіряються, встановлюються шляхом обстеження, огляду, обміру, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та іншими способами перевірки фактичного їх стану До об'єктів контролю належать засоби підприємства, які включають у себе всі необоротні та оборотні активи

Документальний і фактичний  контроль тісно взаємопов'язані, адже тільки їх спільне проведення дозволяє встановити дійсний стан об'єкта перевірки Поєднання документального і фактичного контролю називають комбінованим контролем.

Ревізія — це система контрольних дій, яка здійснюється за дорученням керівника вищого органу управління або державними контролюючими органами, ревізійною групою або ревізором за діяльністю підприємств і організацій, при якій встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснення господарських операцій, а також правомірність дій посадових осіб, які брали участь у їх здійсненні Основна мета ревізії —виявлення фактів господарських і фінансових порушень, розкрадань, безгосподарності і марнування, встановлення причин і умов, що сприяли встановленим господарським порушенням і зловживанням та винних у цьому осіб, ужиття заходів для відшкодування завданих збитків як у процесі ревізії, так і після неї, внесення пропозицій щодо усунення недоліків і порушень, притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності осіб, які вчинили порушення або зловживання

Тематична перевірка включає вивчення однієї або декількох сторін виробничої або господарсько-фінансової діяльності підприємств Наприклад, перевірка збереженості матеріальних ресурсів і раціонального їх використання, забезпечення збереженості і використання обладнання, правильності і своєчасності розрахунків з бюджетом тощо Перевірки проводять з ініціативи вищих і державних органів, вони можуть здійснюватися аудиторами на замовлення господарюючих суб'єктів

Розслідування становить процесуальну дію, в результаті якої встановлюють причетність окремих осіб до вчинення тих чи інших порушень законності, пов'язаних із привласненням грошових коштів і матеріальних цінностей, безгосподарністю, посадовими зловживаннями Розслідування проводиться судово-процесуальними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством

Службове розслідування — це перевірка дотримання працівниками підприємства посадових обов'язків, а також нормативно-правових актів, регулюючих виробничі відносини в різних галузях економіки Вона проводиться спеціальною комісією, яка створюється за наказом керівника господарюючого суб'єкта, у випадках виявлення розкрадань, недостач, втрат і псування матеріальних цінностей, виготовлення бракованої продукції та в інших випадках

Аудит як форма контролю

Аудит залежно від  суб'єкта здійснення поділяється на зовнішній і внутрішній

Аудит зовнішній — це незалежна експертиза стану бухгалтерського обліку, фінансової звітності та формування думки аудитора щодо повноти, законності та достовірності відображених у них фінансово-господарських операцій господарюючого суб'єкта Роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом підприємства і метою його розвитку Головна мета внутрішнього аудиту — визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві спотворення

Мета аудиту — формування думки аудитора стосовно аудованої  інформації і доведення цієї думки  через аудиторський висновок до користувачів.

Обґрунтованість необхідності в аудиті

Нові умови господарювання (роздержавлення власності, створення самостійних підприємств, діяльність яких заснована на недержавних формах власності) зумовили необхідність виникнення та розвитку аудиту

Потреба в послугах аудиту є безумовною Наведемо основні обставини, які доводять його необхідність

•    операції підприємства можуть бути численними і складними Інформацію про них користувачі не можуть одержати самостійно і тому потребують послуг аудиторів,

•    користувачі  фінансової інформації, як правило, не мають доступу до облікових записів  підприємств, крім того, їм не вистачає досвіду роботи з обліковими документами Тому вони вимушені запрошувати професійних аудиторів для виконання ними тієї роботи, яку самостійно виконати не можуть,

•    наслідки рішень, які приймаються користувачами, можуть бути настільки значними для них, що достовірність і повнота інформації їм абсолютно необхідні

Практика аудиту в  найбільш розвинутих країнах (Великобританія, США) дозволяє виділити три підходи  до необхідності аудиту потреби потенційного чи існуючого інвестора, теорія агентів г теорія мотивації Розглянемо їх докладніше

Підхід, що враховує потреби потенційного чи існуючого інвестора, полягає в тому, що кожен інвестор підприємства не має впевненості у достовірності показників фінансової звітності Актуальність цієї проблеми загострюється із зростанням кількості акціонерів, які фактично не мають відношення до управління підприємства Отже, підтверджуючи публічну звітність, аудитор виступає певним гарантом порядності у відносинах між інвесторами (акціонерами) та менеджерами господарюючого суб'єкта

Теорія агентів (або керуючих) — це потреба в аудиті на замовлення власників Власники, як правило, наймають для управління своїми підприємствами виконавчих директорів, самі ж безпосередньо справами підприємства не займаються Результати діяльності вони вивчають через фінансову звітність Підтверджуючи звітність, аудитор виступає гарантом порядності та чесності керуючих господарюючим суб'єктом у справах розпорядження майном власника Ця теорія вказує на потенційний конфлікт інтересів власника і керівника

Теорія мотивації пояснюється тим, що менеджери ставитимуться більш відповідально до складання звітності, якщо знатимуть про обов'язковість її перевірки аудитором. Це знижує ймовірність помилок, зловживань, шахрайства, тобто сприяє отриманню споживачами достовірної публічної звітності

Для України ці підходи  стали актуальними тільки з розвитком  ринкових відносин, коли виникла необхідність в об'єктивній фінансовій інформації Але розвиток аудиту в Україні  стримується слабким розвитком  ринкових відносин Порівняно з іншими країнами, які раніше теж мали планову економіку, Україна розпочала реформи з суттєвим запізненням І хоча у зв'язку з цим, з одного боку, був втрачений дорогоцінний час, що призвело до загострення деяких проблем, з іншого боку, ця обставина надає сьогодні деякі переваги у можливості вивчення досвіду країн, які мали аналогічні вихідні умови

 

1.2. Поняття  про загальновиробничі витрати,  їх характеристика.

Методологію обліку витрат підприємства визначає НП(С)БО 16 ""Витрати" він затверджений наказом Міністерства фінансів України від31 Грудня 1999 року №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року №27/4248.

Загальновиробничі витрати накопичуються  та розподіляються між об'єктами обліку витрат відповідно до певного чинника. Об'єкти обліку витрат – це продукція, роботи або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат. Згідно п.15 П(С)БО 16 "Витрати" до загальновиробничих витрат відносяться:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на плату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація   основних   засобів   загальновиробничого цехового  дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних  активів загальновиробничого дільничого, лінійного) призначення.

4. Витрати на утримання експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення  технологій й організації виробництва  (оплата праці та відрахування  на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції,  підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому персоналу: відрахування на соціальні заходи, медичне страхування та апарату управління виробництвом: витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт. послуг ).

6. Витрати на охорону  праці, техніку безпеки й охорону  навколишнього природної о середовища.

7. Інші витрати (внутрізаводське  переміщення матеріалів, деталей,  напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади: поточні нестачі незавершеного виробництва: нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах: оплата простоїв) [37,С. 194].

В першому варіанті П(С)БО 16 "Витрати" в складі інших загальновиробничих витрат передбачалося відображення втрат від браку. Пізніше, на нашу думку зовсім правильно, останні були виключені із складу цих витрат, так. як вони є прямими витратами.

Таким чином, в складі загальновиробничих витрат відображаються витрати, пов'язані з організацією  і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого значення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною, що ці  витрати є  накладними виробничими витратами. Подібний склад загальновиробничих (загальноцехових) витрат мав місце в нашій економіці до 1972 р., після чого витрати на утримання і експлуатацію устаткування були виділені в окрему облікову групу. Порівняння складу загальновиробничих (загальноцехових) витрат в різні періоди нашої економіки показано, що різниця полягає як у підході до виділення окремих статей (в останній час спостерігається їх округлення), так і у виділенні нових статей наприклад, амортизація матеріальних активів; витрати на охорону навколишнього природного середовища і т. д ).

Першу тенденцію у  підході до класифікації загальновиробничих витрат могла пояснити тим. що конкретний перелік і склад статей калькулювання   собівартості підприємство може встановлювати самостійно. Другою - появою нових об'єктів обліку у відповідності до міжнародної практики.

Крім сказаного, зміни  в складі загальновиробничих витрат полягають ще в тому, що на величину цих витрат не впливають лишки  матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. Останні відносини на збільшення доходу підприємства.

Загальновиробничі витрати  складаються з постійних і  змінних витрат. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.   Постійні  виробничі   накладні   витрати  залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні та змінні витрати можна відобразити графічно (див. рис 1.2.1)

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.1 Постійні та змінні загальновиробничі витрати.

 

Слід зазначити, що абсолютно  точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує  ще й такий вид витрат, як змішані витрати, тобто витрати, які містять в собі постійну та змінну частини. Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину – оклад, та змінну частину – преміальні винагороди за збільшення обсягів виробництва понад певний показник – 95 (чим більший відсоток збільшення обсягів, тим вищі преміальні). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого - змінними. Підприємству буде надано право відповідно НП(С)БО 7 "Основні засоби" обрати прийнятний для нього метод нарахування   амортизації   основних  засобів   (з-поміж   чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере виробничий метод, за яким сума амортизації визначається залежно від   кількості виробленої продукції, то дані витрати будуть відноситися до змінних витрат. Якщо підприємство обере добре відомий в минулому прямолінійний метод, то витрати на амортизацію будуть  відноситися до постійних витрат. Все вищезгадане стосується лише бухгалтерського обліку, в податковому обліку визначається відповідно до чинного законодавства.

Поділ витрат на змінні і  постійні має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об’єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами. При цьому потрібно враховувати поведінку кожної статті накладних витрат.  Остання може вести себе одним із таких способів:

1. Може представляти собою статтю перемінних витрат і змінюватися в прямій пропорційній залежності від об'єкту ділових операцій.
2. Стаття може бути незмінною по своїй величині при любій зміні об'єму виробництва. Це не означає, що витрати по цій статті не можна скоротити. Контроль і аналіз витрат дає  можливість визначити резерви їх зниження і прийняти відповідні управлінські рішення.
3. Стаття може бути напівзмінною або напівпостійною.