Аудит грошових коштів в касі

До складу адміністративних витрат відносяться:

• загальні корпоративні витрати, тобто організаційні витрати,
• витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати;
• витрати на службові відрядження й утримання апарату управління   підприємством   та  іншого  загальногосподарського персоналу;  
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних оборотних активів загальногосподарського використання, а саме операційну оренду, страхування  майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона;
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);
• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);
• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
• витрати на врегулювання строків у судових органах;
• податки, збори усі інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, крім цих податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції робіт, послуг);
• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги;
• інші витрати загальногосподарського призначення [37,С. 195].

Вивчення змісту адміністративних витрат дає можливість, зробити висновок що їх склад в порівнянні із складом  загальногосподарських витрат помінявся.   Ці  зміни   полягають  в  тому,   що  статті адміністративних витрат є більш укрупненими і в дечому змінився їх економічний   зміст.  

Таким чином, до складу адміністративних витрат не включені загальногосподарські витрати:

• поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів;
• природоохоронного призначення;
• витрати пов'язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів;
• виграти пов'язані з набором робочої сили;
• витрати, на перевезення працівників до місця роботи і назад у районах, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування;
• додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом;
• витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами;
• оплата концесійних платежів за використання природних копалин.

Вартість безкоштовно  наданих працівникам окремих  галузей народного господарства, комунальних послуг.

Новими статтями в  складі адміністративних витрат є такі статті:

загальні корпоративні витрати;

витрати на врегулювання спорів у судових органах.

Отже, помінялася не тільки назва, а й їх економічних зміст. Це, на мою думку, пов'язано в першу  чергу з тим, що адміністративні  витрати даються в собівартість продукції, а відносяться до витрат звітного періоду.

2. ОБЛІК ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ І ШЛЯХИ ЙОГО  ВДОСКОНАЛЕННЯ.

2.1. Порядок формування загальновиробничих витрат.

Всі витрати операційної  діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. В П(С)БО 16 "Витрати" виділені такі економічні елементи:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

На загальновиробничі  потреби можуть бути використані такі матеріальні ресурси: паливо, енергія, запасні частини. основні, допоміжні і інші матеріали. Зокрема, для отримання і експлуатації устаткування  використовуються  масивні, обтиральні матеріали, різні емульсії для охолодження устаткування, паливо, енергія. вода, пара, стиснуте повітря та інші види енергії на приведення в рух виробничого устаткування, запасної частини, деталі, вузли та інші матеріали для ремонтів, інструменти пристрої, які обліковуються в складі малоцінних і швидкозношуваних предметів. На інші загальновиробничі і загальногосподарські  потреби  можуть бути використані сировина, основні матеріали, комплектуючі вироби, на вдосконалення технології і організації виробництва (поліпшення якості продукції, підвищення її надійності довговічності, інші експлуатаційні характеристики), різні допоміжні матеріали для проведення ремонтів, електроенергія, вода, пара власного виробництва, спецодяг, спецвзуття, малоцінний інвентар і інші матеріальні цінності.

Облік матеріальних витрат ведеться на підставі документів про відпуск матеріальних цінностей зі складу у виробничі підрозділи, і про їх використання у виробництво. Відпуск матеріалів у виробництва може здійснюватися на підставі лімітно-забірних карт (Форма М - 8 або М -9), акту-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (Форма М-10), накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (Форма М - 11).

Вартість матеріальних ресурсів віднесена на витрати виробництва  залежить від вибору того чи іншого методу оцінки виробничих запасів. Відпущені запаси у відповідності з П(С)БО 9 "Запаси" можуть бути оцінені за одним із таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасу;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);
• собівартості останніх ;за часом надходжень запасів (ЛІФО);
• нормативних витрат.

Зупинимося на особливостях застосування цих методів.

Метод ідентифікаційної собівартості застосовується щодо тих  видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також, щодо тих видів запасів, котрі це замінюють одне одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку кожної одиниці запасів. Цей метод Застосовується при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні матеріалів, що дорого коштують (дорогоцінного каменю. дорогоцінних металів тощо)

Запаси можуть складатися також за середньозваженою вартістю, яка визначається у  кожному виду (групі) запасів як частка ділення  загальної вартості виду (групи) запасів на їх кількість. Зазначені кількість і вартість складаються відповідно із собівартості та кількості по залишку на початок місяця і по запасах, що надійшли протягом місяця. Отже, при різних цінах на один і той же вид запасів обчислюється їх середня ціна. за якою згодом оцінюється списання запасів на виробництво. Цей метод застосовується при великій номенклатурі використовуваних при виробництві продукції матеріалів.

Метод ФІФО передбачає що запаси мають списуватися за собівартістю відповідних партій у хронологічному порядку їх надходження. В умовах інфляції він зумовлює зниження вартості відпущених виробництво ресурсів, за вищання їх залишку в балансі, а отже, завищення фінансового результату від основної діяльності підприємства.

Метод ЛІФО передбачу першочергове списання матеріалів за собівартістю останніх партій їх результаті відбувається завищення вартості відпущених цінностей, зниження їх залишку на кінець місяця в балансі, а отже, зниження прибутку підприємства.

Метод оцінки за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), установлених підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів. праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормованих витрат до фактичних витрат і піни мають регулярно перевірятися і переглядатися. На нашу думку. використання цього методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Суть його полягає в тому, що списання вартості запасів на витрати виробництва здійснюється за нормативною (плановою) собівартістю, а відхилення первісної вартості запасів від нормативу, які неминуче виникають у процесі виробництва, відноситься прямо на собівартість реалізації продукції в періоди їх виникнення. тобто по дебету рахунка 90 "Собівартість реалізації". Отже, матеріальні витрати у складі незавершеного виробництва і готової продукції будуть оцінені за нормативною (плановою) собівартістю.

Підприємство самостійно вибирає метод оцінки запасів. При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів котрі мають однакове призначення і однакові умови використання застосовується тільки один із запропонованих методів.

В складі загальновиробничих витрат значну питому вагу займають витрати на оплату праці (заробітна плата апарату управління підприємством: апаратом управління виробничими підрозділами, робітників що обслуговують устаткування; робітників, які зайняті переміщенням вантажів у виробничих підрозділах - водії авто і електрокарів; робітників, які здійснюють розвантаження матеріалів, інструментів, деталей. завантаження готової продукції; інших працівників, які зайняті у сфері управління і організації виробництва) Заробітна плата працівників зайнятих в управлінні і організації виробництва розраховуються за погодинною системою оплати праці. Витрати на оплату праці визначаються виходячи із посадових окладів і кількості відпрацьованого часу. На більшості підприємства використовується погодинно-преміальна оплата праці, при якій крім заробітної плати нараховується премія залежно від результатів роботи. Заробітна плата робітників. які обслуговують устаткування і зайняті переміщенням навантажувально-розвантажувальними роботами може розраховуватися за погодинною або відрядною системами, їх заробіток може залежати від заробітної плати робітників. які зайняті у виробничому процесі, тобто застосовуються непряма відрядна форма оплати праці

Друге, за величиною, місце  в складі загальновиробничих витрат на багатьох підприємствах займає амортизація необоротних активів.

П(С)БО 7 Передбачає такі методи нарахування амортизації  основних засобів (крім інших необоротних  матеріальних активів):

• прямолінійний;
• зменшення залишкової вартості;
• подвійного залишку, що зменшується;
• кумулятивний;
• виробничий.

Представницькі витрати  це – затрати підприємств на прийом та обслуговування іноземних представників  і делегацій та представників  інших підприємств, які прибули  за запрошенням для проведення  переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, становлення і підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Представницькі витрати  можуть включати:

• затрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері). При цьому обмежень щодо алкогольних напоїв у даних випадках чинні нормативні акти не містять.
• транспортне забезпечення делегації;
• заходи культурної програми;
• буфетне обслуговування під час переговорів;
• оплату послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства;
• оплату номерів у готелях;
• витрати, пов'язані з бронюванням номерів у готелях (але не більше 50 відсотків вартості номера за добу).

Кошти, витрачені на  ці цілі повинні мати обов'язкове документальне  підтвердження. Це дуже важливо як для  податкового, так  і для бухгалтерського обліку.

Крім первинних документів, безпосередньо пов'язаних з витрачанням  грошових коштів (рахунків готелів, ресторанів тощо). необхідно оформити наказ  про організацію проведення переговорів, запрошення для учасників, програму проведення ділової зустрічі, кошторис витрат на проведення заходу. У цих документах повинні бути зазначені: дата. місце і програма проведення ділової зустрічі (прийому), запрошені особи, представники підприємства, яке приймає делегацію, розмір витрат.

Наказом по підприємству або іншим документом підприємства визначається коло осіб, які мають відношення до прийому представників інших організацій з питань комерційної діяльності.

2.2. Вдосконалення обліку загальновиробничих  витрат.

Загальновиробничі витрати  є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а  також Інструкції, щодо його застосування. затверджених Міністерством фінансів України від ЗО листопада 1999 р. дає можливість зробити висновок, що загальна схема - обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат .діяльності. тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток) За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат , що передбачена П(С)БО 16 "Витрати" не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва. матеріальних цінностей.

Враховуючи загальну схему обліку діяльності  підприємства вважаємо за доцільним  нестачі  незавершеного  виробництва  і  матеріальних цінностей виявлені у  виробничих підрозділах і на  загальнозаводських складах відображати  як інші витрати операційної діяльності   виключивши   зі   складу   загальновиробничих    витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу. При цьому на суму виявлених нестач будуть зроблені записи:

Дт 94 "Інші операційні витрати"

Кт 20 "Виробничі запаси"

Кт 23 "Виробництво"

Суми заміщень винних осіб за допущені нестачі і витрати  будуть відображатися записом:

Дт 375 "Розрахунки за відшкодуваннями  завданих збитків"