Баланс підприємства, методика його складання та використання в управлінні

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Теоретичні основи балансу підприємства…………………………..6

1.1 Суть і значення балансу в  управлінні підприємством……………………….6

1.2 Принципи та вимоги до складання  балансу підприємства…………………22

Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліково-аналітичної роботи суб’єкта дослідження……………………………32

Розділ 2. Методика складання балансу підприємства……………………...46

2.1. Етапи складання балансу підприємства…………………………………….46

2.2. Зміст, інформаційне забезпечення  порядок складання балансу…………..55

2.3. Формування показників балансу  із застосуванням комп’ютерних  технологій………………………………………………………………………….71

2.4. Напрямки удосконалення балансу  підприємства…………………………..85

Розділ 3. Використання даних балансу підприємства в управлінні………92

3.1 Аналіз майна підприємства та  джерела його формування…………………92

3.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства…………………...98

3.3 Аналіз фінансової стійкості  підприємства…………………………………105

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях…………..117

Висновки………………………………………………………………………...120

Список використаних джерел…………………………………………….......132

Додатки…………………………………………………………………………..139

 

ВСТУП

 

На сьогоднішній день розвиток економіки України потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Неодмінною умовою повного та якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння складати та читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму – бухгалтерський баланс.

Баланс – це не тільки один з елементів методу бухгалтерського обліку та документ бухгалтерської звітності, а й суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, аналізу та контролю як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Реформування бухгалтерського обліку та прийняття національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку призвело до вдосконалення форм і змісту фінансової звітності в Україні. Зокрема, було підвищено й аналітичні якості балансу, що забезпечило розширення можливостей щодо поліпшення прийняття управлінських рішень. Однак питання щодо змісту показників балансу, групування його статей, послідовності та структурованості подання інформації для аналізу фінансового стану підприємства залишаються актуальними для практичних потреб різних груп користувачів інформації фінансової звітності.

Питання формування, методики складання та аналізу фінансової звітності, зокрема балансу, досліджуються у працях вітчизняних науковців і фахівців у галузі обліку і економічного аналізу, зокрема: Ф. Ф. Бутинця, А. М. Герасимовича, В. М. Жука, В. П. Завгороднього, Г. Г. Кірейцева, М. В. Кужельного, Г. Я. Козака, А. М. Кузьминського, Г. М. Мельничука, Є. В. Мниха, В. М. Пархоменка, В. К. Савчука, В. В. Сопка, М. Г. Чумаченка, А. Д. Шеремета та інших. Водночас ще не вирішені в достатній мірі питання методології та практичного застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності, а також потребує удосконалення й існуюча система аналізу фінансового стану підприємств для забезпечення користувачів достовірною інформацією щодо оцінки якості управління.

Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів методики складання балансу підприємства та використання в управлінні.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

– визначити суть і значення балансу в управлінні підприємством;

– розкрити принципи та вимоги до складання балансу підприємства;

• здійснити характеристику фінансово-господарської діяльності та постановки обліково-аналітичної роботи суб’єкта дослідження;
• описати етапи складання балансу підприємства;
• розкрити зміст, інформаційне забезпечення і порядок складання балансу;
• розглянути формування показників балансу із застосуванням комп’ютерних технологій;
• надати напрямки удосконалення балансу підприємства;
• провести аналіз майна підприємства та джерел його формування, ліквідності та платоспроможності підприємства, а також фінансової стійкості підприємства

Об’єктом дослідження виступає організація та методика складання балансу підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні підходи до складання фінансової звітності.

Суб’єктом дослідження обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріком», яке є суб’єктом середнього бізнесу і складає звітність за повним переліком.

Юридична адреса ТОВ «Ріком»: 61046, Харківська область, місто Харків, Фрунзенський район, вулиця Багратіона, 6. Основним видом діяльності є дослідження і розробки в галузі технічних наук.

Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи: логічні, синтезу, аналізу, порівняння, які використовувалися для виявлення спільних та відмінних рис між національним та міжнародним законодавством щодо методики складання балансу, між підходами науковців відносно тлумачення основних понять, а також при аналізі даних про фінансові результати діяльності підприємства.

Практичне значення полягає у тому, що основне призначення фінансової звітності полягає у забезпеченні користувачів, як внутрішніх так і зовнішніх, повною, правдивою та неупередженою інформацією про фінансово-майновий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства з метою прийняття ними обґрунтованих та правильних рішень. Поступовий перехід українських підприємств до ведення обліку згідно з міжнародними стандартами обліку супроводжувався численними науковими дискусіями та частими змінами законодавства, метою яких було, з одного боку – гармонізувати ведення обліку та складання фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності, з іншого – скоротити розбіжності між бухгалтерським та податковим законодавством. У дослідженні зроблено спробу критичного огляду законодавчих змін та впровадження нових форм фінансової звітності відповідно до Національного положення стандарту бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Інформаційною базою для написання роботи стали теоретичні розробки вчених, законодавчо-нормативна база, матеріали періодичних та спеціалізованих видань, а також фактичні матеріали діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріком».

 

Розділ 1

Теоретичні основи балансу підприємства

 

1.1 Суть і значення балансу  в управлінні підприємством

 

Бухгалтерія та звітність виникли тоді, коли почалась реєстрація фактів господарської діяльності. Вже біля 4000 років до н.е. у Стародавньому Єгипті на папірусі складались звіти про рух цінностей. В Стародавньому Вавилоні суворої регулярності в складанні звітів не було, але у Стародавній Греції звіти подавались суворо періодично, контролювались, мали прилюдний характер.

У літературних джерелах з історії бухгалтерського обліку можна зустріти різні відомості про час появи терміну «баланс», який припадає на кінець XIV– початок XV ст. В цілому баланс як самостійна бухгалтерська категорія виникла у кінці XVII – на початку XVIII ст., що пояснюється посиленим розвитком акціонерних товариств. До цього часу баланс складався неперіодично. Крім того, він не був узгоджений з інвентарем і не використовувався при прийнятті рішень щодо розподілу прибутку.

В епоху еллінізму (V ст. до н.е.) з появою окремого обліку хліборобства, тваринництва, виноградарства вимагалась і самостійна звітність з даних галузей. Вона передбачала відомості про стан запасів, доходів і видатків господарства. За періодичністю звітні форми поділялися на місячні, річні, трирічні. Звітність була обов’язковою та містила матеріал, який міг бути використаний для управління господарством [38, с.238].

У Римі багато уваги приділялось письмовій звітності керуючого, висувались вимоги до письменності матеріально відповідальних осіб. Епоха середньовіччя передала в спадщину сучасній бухгалтерії не тільки «інвентаризацію», а й капітуляцій Карла Великого, який вказує на необхідність один раз на рік подавати звіт про доходи. До звітності того часу ставилися вимоги щодо правильності та законності, чесності її складання.

В побутовому розумінні баланс означає рівновагу, тотожність надходжень і витрат; балансувати – дотримувати відповідності наявних господарських засобів і джерел їх утворення.

Зародження капіталізму, застосування нових методів, прийомів у господарському обліку при вели до якісного стрибка – виникнення подвійної бухгалтерії. В звітності цей стрибок проявився у виникненні найважливішої її форми – балансу. В XIV ст. баланс використовується не тільки для контролю оборотів, а й як знаряддя контролю та управління господарством.

Щодо часу появи самого терміну «баланс» думки науковців розходяться.

Р. де Рувер вважав, що слово «баланс» вперше зустрічається в фінансових звітах у 1427 р. незалежно від того, чи були на справді дані звіти балансами в сучасному розумінні цього терміну, А. Чмиреллі вказував, що термін «баланс» вперше зустрічається в звіті банку Медичі за 1495 рік.

Типовим для того часу було те, що звітність складалась нерегулярно – від 1 до 5 років. Цікавим моментом середньовічної практики було те, що різниця між дебетовими і кредитовими оборотами, що виникала в результаті арифметичних помилок, списувалась на прибутки чи збитки. Лука Пачолі вважав, що баланс – процедура, пов’язана з встановленням тотожності оборотів по дебету і кредиту рахунків Головної книги, а також зробив висновок, що баланс є наслідком подвійного запису [32, с. 27].

Розглядаючи історію розвитку бухгалтерії, доходимо висновку, що вперше поняття «звітність» було застосовано А. ді Пієтро (1586 р.) який розкрив суть бухгалтерської звітності та порядок її подання. Перші достовірні відомості про застосування терміну «баланс» в бухгалтерській практиці подаються в розрахунковій книзі певного італійського банкірського дому в 1408 р. У літературі слово «баланс» уперше з'являється в праці відомого італійського математика Луки Пачолі, що побачила світ в 1494 р., та в книжці Бенедикта Котрульї, яку було написано в 1458 р., але видано тільки в 1573 р. у Венеції. У законодавстві про баланс уперше згадує Торговий кодекс Наполеона, який було видано 1807 р.

Як зазначає Лучко М. Р., в Італії, Швейцарії, Англії, Франції з XV і до середини XVIII ст. сформувалося практичне прагнення формалізувати бухгалтерський баланс, звести весь облік (рахунки і баланс) до єдиної форми – ідентифікованої рахункової таблиці. Відсутність теоретичних узагальнень, невміння практиків розібратися в причинно-наслідкових зв'язках господарських процесів, що відбуваються, і явищ зводило сенс бухгалтерського балансу лише до рахункового прийому [5, с. 127].

Таким чином, баланс як самостійна бухгалтерська категорія виникла у кінці XVII – на поч. XVIII ст. До цього часу формування звітності відбувалося безсистемно, на основі власної професійної думки бухгалтерів,  баланс складався неперіодично. Крім того, застосовували різні підходи до формування структури та змісту балансів, а також до оцінки активів і зобов'язань. Все це створювало ризик виплати невиправдано високих дивідендів і, як наслідок, – прецеденти банкрутств підприємств. У зв'язку з цим виникла потреба розробити бухгалтерське законодавство, що регламентуватиме процедуру складання балансу та звіту про прибутки і збитки.

Наприкінці XIX – початку XX ст. виникає новий напрям в обліку – балансоведення. Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, юридичний аналіз балансу та популяризація знань про баланс серед користувачів [5, с. 130].

Пархоменко В. зазначає, що спочатку вели бухгалтерський облік і складали баланси виключно на користь власників господарства, які нерідко виступали одночасно і в ролі керівників. Тому формування балансів, як і ведення обліку, було конфіденційним, не призначеним для «сторонніх очей», здійснювалося «в своїх інтересах» і призначалося для внутрішніх користувачів обліково-звітної інформації [44, с. 5-6].

Що стосується вітчизняного обліку та звітності, то новим етапом розвитку було видання Вищою Радою Народного Господарства від 6 квітня 1922 року «Положення про рахівництво і звітність». Даний документ підкреслював необхідність ведення бухгалтерського обліку подвійною системою, встановлював нові форми звітності, передбачав складання зведеної звітності.