Баланс підприємства, методика його складання та використання в управлінні

Правилами публічної звітності від 24 серпня 1926 р. державні підприємства, акціонерні товариства, банки, спілки кооперативів були зобов’язані публікувати свої звіти в газеті «Экономическая жизнь».

Надбанням НЕПу була вимога до всіх підприємств складати та подавати щомісячний баланс та передбачено спеціальну звітність про собівартість основних видів продукції. У цей час здійснюються спроби реформації балансу: баланс перегруповують – міняють місцями актив і пасив; пропонують заміну деяких понять у трактуванні балансу – «основні засоби» на «засоби праці», «власні засоби» на «внутрішні ресурси підприємства», пропонують введення поряд зі звітними показниками планових. Але більшість науковців визнають головним балансом сальдовий баланс.

У наступні роки методологія складання звітності неодноразово змінювалася. У 1938 році була проведена балансова реформа, під час якої з балансу були вилучені деякі регулюючі статті – відхилення від планової собівартості матеріалів та готової продукції [5, с. 127-130].

На початку 50-х років науковці знову зробили спроби вдосконалити форму балансу, але внесених змін у діючу форму балансу було небагато, і схема балансу майже без змін проіснувала близько двадцяти років.

Поширення зв’язків із зарубіжними партнерами показало, що бухгалтерська звітність за радянських часів, не давала необхідної вичерпної інформації для визначення реальної віддачі від потенційних інвестицій в діяльність підприємства. Першими відчули потребу в переході до загальноприйнятих принципів і стандартів бухгалтерського обліку спільні підприємства, оскільки іноземний інвестор вимагав подання звітності у прийнятному для нього вигляді. У зв’язку з цим починається новий етап розвитку звітності – реформація її відповідно до прийнятих у світовій практиці правил.

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. Таким чином, весь шлях розвитку бухгалтерської звітності можна поділити на наступні періоди (табл.1.1) [56].

Таблиця 1.1

Етапи розвитку бухгалтерської звітності [5, с.127-130]

Етап	Період	Представник	Характерні риси
1. Зародження звітності	(4000 р. до н.е. – VІІ ст. н.е.)	не відомі	Обов’язковість, поступовий перехід до суворої періодичності, орієнтація на інтереси державної казни.
2. Становлення звітності	(VIII-XII cт., ХІІІ-XVІІІ ст.)	Л. Пачолі, Ж. Саварі, Ж. Андре та ін.	Складання звітності на основі інвентаризації, нерегулярність. Виникнення та розвиток балансу як основної форми звітності. Розвиток вчення про звітність як наслідок її юридичної регламентації.
3. «Народження» науки	(ХІХ – поч. ХХ ст.)	Р. Коффі, Ф. Віллє Д. Чербоні, К. І. Арнольд, І. Б. Ахматов, А. П. Рудановський	Три напрями розвитку балансоведення, західноєвропейський вплив на розвиток балансоведення в Росії.
4. Прорадянський період	20-ті-80-ті роки	Б. С. Вайсбейн, С. Г. Струмілін, Я. М. Гальперін, В. А. Басманов, М. Г. Бєлов та ін.	Перехід від «мистецтва» відображення, підсумовування діяльності підприємства до забезпечення інформації про економічні проблеми для прийняття економічних рішень.
5.«Переорієнтація» звітності	80-ті роки- теперішній час	В. В Сопко, С. Ф. Голов, М. Г.Чумаченко та інші.	Приведення якості звітної інформації у відповідності до фінансово-економічних інтересів суб’єктів ринкових відносин. Звітність розглядається як засіб взаємодії підприємства та ринку і важливий інструмент для налагодження ефективного управління.

 

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV усі юридичні особи, які створені відповідно до чинного законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництва іноземних суб’єктів господарювання зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність [47].

Основним компонентом фінансової звітності є баланс.

Термін «баланс» походить від латинських «bis» – двічі та «lanx» – чаша, ваги, звідки «bilanx» означає дві чаші як символ рівноваги. З часом, у багатьох мовах з'явились слова, близькі до слова «bilanx»: італійське – la bilancia, французьке – lа balance, англійське – balance і т.д. [58, с. 158].

Згідно зі статтею 14 Закону № 996, підприємства зобов'язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам [47].

Форма балансу та порядок його заповнення в Україні до 2013 року регулювався Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» [46]. А починаючи з 2013 регламентується Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 [39] та Методичними рекомендаціями щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мініфіном України від 28.03.13 р. № 433 [35].

На думку Задорожного З. В., термін «баланс» означає два поняття.

Перше – це один з елементів методу обліку. В цьому випадку баланс визначають як спосіб економічного групування і загального відображення стану господарських засобів підприємства за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням у грошовій одиниці на певну дату.

Друге – це одна із форм звітності. В цьому розумінні баланс визначають як звітна таблиця, одна з форм бухгалтерської звітності, що містить відомості про стан і розміщення господарських засобів підприємства на певну дату [16, с.185].

Таким чином, можемо зробити висновок, що бухгалтерський баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій одиниці стану господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

Шиян Д. В., на відміну від Задорожного З. В., зазначає, що баланс представляє собою узагальнюючий документ бухгалтерського обліку, який містить взаємопов’язані повідомлення про засоби підприємства і джерела їх формування, а також інформацію в грошовій одиниці про фінансовий стан підприємства на певну дату, та відображає співвідношення між економічними ресурсами підприємства та вимогами на них [63, с. 67].

Дупай М. М. розглядає баланс як таблицю, що відображає майнову статику, а інколи й динаміку господарства і зазначає, що він є тісно пов'язаним із поточним обліком господарської діяльності, його організацією, формами і методами [15, с. 39].

Але існують ще й інші підходи та погляди, коли баланс розглядають як принципово незалежне від системи бухгалтерського обліку поняття. Проте в прихильників такого напряму втрачається баланс як облікова категорія, як облікове поняття [56].

У зв'язку з цим відомий український учений-економіст Онищенко В. П зробив спробу більш ґрунтовно визначити поняття балансу, розглядаючи його не просто як таблицю чи форму вираження результатів облікової реєстрації, а як сукупність конкретних властивостей господарства, притаманних йому реально, незалежно від того, наскільки і як вони відображуються рахівництвом. Такий баланс, підкреслює Онищенко, В. П., репрезентує в кожному господарстві сукупність усього обчисленого, усього того, що в господарстві підлягає грошовій оцінці [42, с. 39-40].

Цал-Цалко Ю. С. вважає, що баланс є центральною обліковою категорією, квінтесенцією, серцевиною бухгалтерської діяльності. У ньому як в дзеркалі відображається рівень фінансового благополуччя суб'єкта господарювання. Вчений підкреслює, що бухгалтерський баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства. Її користувачі за балансом можуть зробити висновок не лише про минулий період діяльності, а й на перспективу. Показники балансу на початок і на кінець звітного періоду відображають зміни у складі необоротних та оборотних активів, капіталу і зобов’язань, фінансовий стан підприємства. За ними можна визначити інвестиційну привабливість суб’єкта господарювання [57, с. 52].

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансово-господарську діяльність відповідно до свого статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фінансові вкладення тощо. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійснення контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та цільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерела їх утворення на підприємствах об'єднують в економічно однорідні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі [54, с. 110-111].

Дані балансу використовуються всередині підприємства для планування його діяльності, контролю грошових потоків, а також податковими органами, кредитними установами, органами державного управління та іншими зовнішніми користувачами інформації [64].

Багатовимірність поняття «бухгалтерський баланс», що зустрічається у науковій літературі та різноманітність бухгалтерських балансів, що використовуються у практичній діяльності зумовлюють необхідність його класифікації.

Проблемами класифікації бухгалтерського балансу на різних етапах його еволюції займалися такі вчені, як М. Арінушкін, І.П. Бабенко, М.О. Блатов, А.Я. Локшин, Я.В. Соколов.

Дослідження наукових праць вчених, присвячених класифікації бухгалтерського балансу дали можливість узагальнити класифікаційні ознаки, характерні для бухгалтерського балансу на сучасному етапі його розвитку (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація бухгалтерського балансу

Класифікаційна ознака	Види бухгалтерського балансу
Стадія життєвого циклу підприємства	вступний
	поточний (квартальний, річний)
	реорганізаційний (злиття, приєднання, поділу, виділення)
	ліквідаційний (проміжний ліквідаційний, передліквідаційний, заключний ліквідаційний)
Відображення у балансі регулюючих статей	баланс-брутто
	баланс-нетто
	змішана форма балансу
Спосіб оцінки статей	динамічний
	статичний
Формат представлення даних	горизонтальний
	вертикальний
Сфера діяльності підприємства	баланс підприємства (повний, спрощений)
	баланс банку
	баланс бюджетної установи
Часова спрямованість	звітний
	прогнозний (провізорний, плановий, нормативний, перспективний)
Запити користувачів інформації бухгалтерського балансу	бухгалтерський баланс, призначений для зовнішніх користувачів
	бухгалтерський баланс, призначений для внутрішніх користувачів

 

Залежно від стадії життєвого циклу підприємства виділяють вступний, поточний, реорганізаційний та ліквідаційний баланс.

Вступний, або як його іще називають, початковий баланс складається при відкритті рахунків у Головній книзі і, є початковим етапом облікового циклу. У вступному балансі вартість активів підприємства, дорівнює вартості, вкладеного у нього власниками капіталу, зобов’язання у вступному балансі рівні нулю.

Поточний баланс складається через рівні, чітко визначені законодавством, проміжки часу.

Реорганізаційний баланс складається у випадку реорганізації підприємства, що може здійснюватися у наступних формах: злиття,

 приєднання, поділ, виділення.

Ліквідаційний баланс складається у процесі ліквідації підприємства.

Залежно від включення у валюту балансу підсумків за регулюючими статтями виділяють баланси-брутто та баланси-нетто [31 с. 57-58].

Баланс-брутто – це баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків, що використовуються для наукових досліджень, удосконалювання інформаційних функцій балансу та інше.

Баланс-нетто (чистий) – це баланс, в валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків: «Знос основних засобів», «Знос нематеріальних активів» та інше. У сучасних умовах зросло значення балансу-нетто, тому що він дозволяє визначити реальну вартість майна підприємства [6, с.154].

Іншою класифікаційною ознакою балансу є формат представлення даних. Розрізняють горизонтальний та вертикальний формати балансу.

Горизонтальний формат представлення даних у балансі передбачає відображення активу балансу ліворуч, а пасиву - праворуч. При цьому підсумки активу і пасиву мають бути рівними. У горизонтальній формі баланс подається у Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Франції.

Вертикальний формат балансу передбачає спочатку відображення усіх статей активу балансу, а під ними - статті пасиву. Рівність активу і пасиву зберігається. Вертикальний формат балансу використовується у Великобританії. У Нідерландах законодавчо закріплені дві форми балансу, що можуть використовуватися – вертикальна і горизонтальна, а у Швейцарії – формат представлення даних у балансі взагалі не регламентується державою, підприємство обирає його на власний розсуд.

Залежно від сфери діяльності підприємства в Україні розрізняють баланс підприємства, баланс бюджетної установи та баланс банку. При цьому, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено складання звичайної та скороченої форми бухгалтерського балансу підприємствами форма № 1 «Баланс» та форма № 1-м «Баланс», що відрізняються між собою ступенем аналітичності інформації щодо активів, власного капіталу та зобов’язань.

Наступною класифікаційною ознакою бухгалтерського балансу є часова спрямованість, відповідно до цієї класифікаційної ознаки розрізняють звітний та прогнозний баланси.

Звітний баланс відображає стан майна підприємства на конкретний момент часу, є констатацією результату завершеного облікового циклу і складається на підставі фактичних даних за рахунками бухгалтерського обліку.