Дебіторська та кредиторська заборгованість, відображення її в обліку та контроль за її погашенням в ДП «Бердичівське лісове господарство

Завданням аудиту розрахункових  відносин є визначення величини, характеру  і динаміки заборгованості та причин її утворення. Крім того, у процесі аудиту необхідно встановити платоспроможність підприємства. Порушення розрахункових взаємовідносин на підприємстві призводить до непередбаченого перерозподілу оборотних коштів, що негативно позначається на фінансовій і виробничій діяльності підприємства [3].

Аналіз наукового рівня розробок і результатів практичного застосування прийнятих нормативів аудиту показує, що деякі з них містять низку  суттєвих недоліків, які знижують практичну  цінність цих, так необхідних аудитору, документів. До них можна віднести такі: наукоподібність, загальні міркування і відсутність конкретних практичних порад аудитору. Не секрет, що у кожного нормативу є конкретний автор-розробник і, якщо б деяким з них було надано можливість здійснити свої рекомендації у повному обсязі на підприємстві, то можна було б з впевненістю стверджувати про низку нарікань з боку замовників, як такого, що потребує значних коштів, тривалого у часі або взагалі практично не доцільного [2].

Черговий раз практика переконливо засвідчила, що бухгалтерський облік і аудит споріднені сфери діяльності, що завдання і методика аудиту визначаються вимогами до обліку та звітності, які існують у суспільстві. Це у жодному разі не слід розглядати як закид у бік розроблених Національних нормативів аудиту. Проте це пояснює поки що декларативний характер ряду вимог цих нормативів і необхідність досить тривалого періоду для того, щоб бухгалтери навчились складати таку звітність, а аудитори - здійснювати її аудит.

Саме тепер важливо  зіставити відповідність вимог  національних нормативів до аудиту, нових  вимог до обліку і звітності [32].

Облік розрахунків  з  покупцями  і  замовниками ведеться  на рахунку  № 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

На даному рахунку відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру до відвантаження, здавання замовником робіт та наданих послуг. Тут обліковують також і заборгованість покупцям за одержану від них часткову оплату продукції, що знаходиться у відвантажених товарах або в платежах, що надійшли в оплату ще, не відвантаженої продукції[3].

Розрахунки  векселями - це об'єктивна реалія сьогодення вітчизняної економіки. Вексель міцно закріпився у фінансових механізмах більшості підприємств малого, середнього та великого бізнесу. Проте, при здійсненні бухгалтерського та податкового обліку вексельних операцій у бухгалтерів, що застосовують цей інструмент в господарській діяльності, дуже часто виникають труднощі. Емітуючи власний вексель у розрахунок за вже отриману продукцію, роботи чи послуги, підприємство - емітент векселя фактично отримує відстрочення платежу. Це особливо важливо для підприємства за умов існування інфляційних процесів, що вигідно вирізняє власні векселі з-поміж інших інструментів розрахунків.

Вітчизняне законодавство  дозволяє використовувати з цією метою векселі двох видів: прості та переказні [45].

Журнально-ордерна форма  бухгалтерського обліку на сьогодні залишається однією з найпоширеніших. Проте, останніми роками велика кількість змін в обліку, припинення централізованого забезпечення бланками облікових регістрів, невідповідність змісту облікових регістрів системі записів господарських операцій в них, яка швидко змінюється, призвела до того, що рівень та ефективність застосування журнально-ордерної форми значно знизились. Цьому сприяло також введення податкового обліку.

Практично, застосування журнально-ордерної форми обліку в  зв'язку з переходом на нову облікову політику не розроблено і корективи не вносились. Із впровадженням в облікову практику нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, де докорінно змінено його структуру і зміст, використання старих облікових регістрів у низці випадків взагалі неможливе [20].

 

1.3. Законодавче  обґрунтування обліку дебіторської  та кредиторської заборгованості

 

Організацію та облік дебіторської та кредиторської заборгованості регулюють наступні законодавчі та нормативні акти України:

1). Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року за № 996 – XIV – визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні, встановлює єдині методичні засади бухгалтерського обліку і звітності для підприємств, їх об'єднань (крім банків) незалежно від форми власності, а також відносини з цих питань підприємств і установ з органами державної виконавчої влади, внутрішніми та зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації. Також даний Закон зобов’язує дотримуватись одного з основних принципів фінансової звітності – обачності, який є основним при виборі методу оцінки дебіторської та кредиторської заборгованості і згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена або занижена; також в даному Законі приділено велику увагу оформленню первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку, підкреслюється, що:

• підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи;
• первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати такі обов’язкові реквізити:

- назву документа;

- дату і місце його  складання;

- назву підприємства, від імені якого складається документ;

- зміст та обсяг  господарської операції;

- посади осіб, відповідальних  за здійснення господарської  операції;

- особистий підпис  або інші дані, що дають змогу  ідентифікувати особу, яка брала  участь у здійсненні господарської операції.

• господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені;
• у разі складання та зберігання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку немашинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їхні копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законодавством.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» – викладено основні принципи складання фінансової звітності та відображення даних бухгалтерського обліку;

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» – визначає основні поняття та методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами, методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні  у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної, основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів;
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» – визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання і її відображення в фінансовій звітності, принципи визнання та оцінки зобов’язань, також розкриває такі поняття як забезпечення, зобов’язання, непередбачене зобов’язання;
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» - містить порядок визначення, оцінку та розкриття у фінансовій звітності доходу, який виникає в результаті реалізації чи використання активів підприємства іншими суб’єктами господарювання. Даний стандарт фактично визначає період відображення в звітності, а отже і у фінансовому обліку, виручки від реалізації у всіх її аспектах. Отже, відвантажена покупцям і списана з матеріально відповідальних осіб лісогосподарська продукція вважається реалізованою.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» - визначає методичні засади бухгалтерського обліку та відображення в звітності впливу курсових різниць на розрахунки при експортно-імпортних операціях;
7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене 24.05.99) встановлює порядок створення, прийнятими та відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами та установами незалежно від форм власності. Згідно цього положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх цілісного і безперервного документування. Записи в облікових реєстрах проводяться на основі первинних документів, створених у відповідності з вимогами Положення.
8. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 – передбачає порядок розрахунків безготівковими коштами, визначає форми проведення розрахунків,;
9. Цивільний Кодекс України: п. 1 ст. 1072 – визначає черговість списання грошових коштів із рахунка; ст. 217 – передбачає момент припинення зобов’язань у разі заліку зустрічної однорідної вимоги, за якою термін виконання настав, або не вказаний, або не визначений моментом затребування;
10. Закон України «Про внесення змін до статті 460 Цивільного Кодексу Української РСР» від 06.10.1995 року № 372/95-ВР, набув чинності з 27.07.1995 року – встановлює загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки;
11. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69 – визначає порядок проведення інвентаризації розрахунків та оформлення її результатів;
12. Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16 березня 1998 року №227 – встановлює, що виручку від реалізації товарів, робіт, послуг, а також суми заборгованості, що надійшла від інших підприємств, підприємства повинні спрямовувати лише на власний поточний рахунок.
13. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями – визначаються методичні засади податкового обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, перелік заходів щодо стягнення цієї заборгованості з контрагента;

 

1.4. Організаційно - економічна характеристика

Державного  підприємства «Бердичівське лісове господарство»

 

Найменування Підприємства – Державне підприємство “Бердичівське лісове господарство” (повне), ДП  „Бердичівський лісгосп” (скорочене). Місцезнаходження Підприємства: 13300 Житомирська область, м. Бердичів, вул. Карла Маркса, 9. Державне підприємство “Бердичівське лісове господарство” (надалі – Підприємство), створене на підставі наказів Державного комітету лісового господарства України від 31.10.91р. “Про вдосконалення організації виробництва об’єднання “Житомирліс” та Державного лісогосподарського об’єднання “Житомирліс” від 01.11.91р. № 162, зареєстроване в Бердичівській районній державній адміністрації 06 червня 2000 року за № 84, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (надалі – Орган управління майном) та входить до сфери управління Житомирського обласного управління лісового господарства (надалі - Управління).  

  Організаційно-правова  форма господарства (КОПФГ) –  державне підприємство і підпорядковане  Державному Комітету лісового  господарства України. Форма власності лісгоспу – загальнодержавна.

Вид діяльності:

• лісівництво
• лісозаготівля
• спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.

Оперативне управління лісгоспом здійснює його директор – Мудревський Олександр Миколайович.

Орган реєстрації – Виконавчий комітет районної ради, 21.01.1992 № рішення 7.

ДП «Бердичівський лісгосп» включає в свою структуру сім  лісництв, нижній склад Разіно та автотранспортний парк, які займаються лісозаготівлею та переробкою деревини.

       Загальна  площа лісгоспу складає – 27755 га, з них: площа вкрита лісовими насадженнями – 25189  га, площа не вкрита лісовими насадженнями – 2566 га.

       Середньорічна  заготівля деревини – 62400 м.  куб.

Кількість працюючих в лісгоспі складає – 390 осіб, з них 314  постійних працівників.

Підприємство  було створене в 1938 році за рахунок лісів Бердичівського і Дзержинського лісопромгоспів. В 1969 році згідно Постанови РМУРСР від 30 листопада 1959 р. № 1834 було реорганізоване в лісгоспзаг. В 1937 р. до складу лісгоспзагу включене Ружинське лісництво, розформованого Попільнянського лісгоспзагу згідно наказу Мінлісгоспу УРСР від 1.08.1978 р. № 425-р до складу лісгоспзагу ввійшли 1021 га колгоспних лісів Любарського району. Таким чином, на момент лісовпорядкування 1937 році площа підриємства становила 31973 га.

В 1991 році згідно рішення Житомирського облвиконкому від 15.10.1998 р. № 287 Ружинське лісництво передано в знову створений Попільнянський держлісгосп. В цьому ж році на підставі постанови Ради Міністрів України від 31.10.1991 № 133 та об`єднання “Житомирліс” від 11. 11.1991 р. № 162 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством» був створений Бердичівський держлісгосп в сучасних його межах.

Згідно даних попереднього лісовпорядкування загальна площа земель держлісгоспу складала 31973 га.

Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських  районів області з розвинутою переробною промисловістю. Провідною галуззю народного господарства є сільське господарство, яке спеціалізується на вирощувані зернових та цукрового буряка.

Лісове господарство в економіці  району займає значне місце. Основні  напрямки його розвитку – це збереження і підвищення природоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, естетичних та інших функцій  лісу.

    Підприємство  створено з метою:

– ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів;

– охорони, відтворення  та раціонального використання державного мисливського фонду на території  мисливських угідь, наданих у користування  Підприємству.

Підприємство є юридичною особою. Права і обов’язки юридичної  особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та Статуту, який затверджується Органом управління майном. 

Підрозділи ДП "Бердичівське лісове господарство" функціонують за принципами збалансованої взаємодії для досягнення єдиного результату  від діяльності підприємства в цілому. Організаційна структура управління підприємства є лінійною (рис 1.1.).

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. організаційна  структура управління ДП «Бердичівське  лісове господарство»

 

Як видно з рис. 1.1 загальну структуру підприємства утворюють сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємств. До функціональних підрозділів відносяться плановий відділ, виробничий відділ, відділ кадрів, бухгалтерія, відділ головного механіка, лісовий відділ, юридична служба, служба охорони праці.

Виробничу структуру ДП «Бердичівське лісове господарство» розглянемо за допомогою рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Виробнича структура ДП "Бердичівське лісове господарство"

 

Як видно з рис. 1.2 ДП "Бердичівське лісове господарство" має у виробничій структурі 7 лісництв, автоколону та деревообробний цех.