Облік і аналіз дебіторської забогованості

Аналіз викладених норм призводить до висновку, що поточна  дебіторська заборгованість виникає  при здійсненні господарських операцій, які складають операційну діяльність підприємства. Інакше кажучи, це дебіторська  заборгованість, яка виникає при  здійсненні будь яких видів діяльності підприємства, крім інвестиційної і фінансової, а також крім такої, яка виникає внаслідок надзвичайних подій. Це, наприклад, відвантаження продукції (товару) покупцю, виконання робіт (надання послуг) для замовника, видача авансів постачальникам і підрядним за виробничі запаси (роботи, послуги), що придбаються, видача авансів підзвітним особам на поточні виробничі потреби та інше. Усі ці господарські операції є окремими ланками нормального операційного циклу підприємства, і за ними, незалежно від очікуваного строку погашення, виникає поточна дебіторська заборгованість.

Довгострокова дебіторська  заборгованість виникає при здійсненні інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичайних подій. Наприклад, при передачі майна у фінансовий лізинг, при наданні фінансової допомоги іншим особам, при одержанні векселів у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості та інше. У всіх цих випадках, але за умови, що очікуваний строк погашення дебіторської заборгованості складає більше дванадцяти місяців, виникає довгострокова дебіторська заборгованість.

Якщо ж очікуваний строк погашення  менше року - ця заборгованість відноситься  до поточної.

У зв’язку з тим  що дебіторська заборгованість поділяється  на довгострокову і короткострокову, у балансі з 1 кварталу 2013р. вона відображається відповідно у розділі І „Необоротні активи” за статтею „Довгострокова дебіторська заборгованість” (ряд. 1040) та у розділі ІІ „Оборотні активи” за статтями „Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги” (ряд. 1125), „Дебіторська заборгованість за розрахунками” (ряд. 1130, 1135-1136), „Інша поточна дебіторська заборгованість” (ряд.1155).

На ТОВ «Кіпарис» станом на 01.01.13 присутні наступні види дебіторської заборгованості: дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 20 тис. грн., дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом – 2,2 тис. грн., за виданими авансами – 8,5 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість – 32,3 тис. грн. (додаток Б).

Зміни у розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у „Звіті про рух грошових коштів” у розділі „Зменшення (збільшення) оборотних активів” за рядком 050. Збільшення розмірів дебіторської заборгованості призводить до відпливу грошових коштів підприємства.

Практика відображення дебіторської заборгованості в обліку потребує класифікації її і за іншими ознаками.

Дебіторська заборгованість за об’єктами, щодо яких виникають  зобов’язання дебіторів, класифікується як:

- дебіторська заборгованість, пов’язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

- дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією  продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення  інших операцій.

Дебіторську заборгованість, пов’язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на:

- дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

- векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

Поточна дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів окремими статтями зазначених різновидів.

Дебіторську заборгованість, не пов’язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають:

. дебіторська заборгованість за виданими авансами;

. дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;

. дебіторська заборгованість з нарахованих доходів;

. дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків.

Зазначені види поточної дебіторської заборгованості (в тому числі поточної частини довгострокової дебіторської заборгованості), що не пов’язані з реалізацією продукції. товарів, робіт, послуг, відображаються у Балансі як окремі статті.

Довгострокова дебіторська  заборгованість представлена:

. заборгованістю за майно, що передано у фінансову оренду;

. заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями;

. іншою довгостроковою заборгованістю.

Залежно від своєчасної оплати дебіторську заборгованість поділяють на:

• дебіторську заборгованість, термін оплати якої не настав (нормальна);
• дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена);
• дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності (3 роки) (безнадійна).

Поточну дебіторську  заборгованість можна ще класифікувати  залежно від впевненості її погашення у таких трьох напрямках [25, 14]:

1. дебіторська заборгованість, за якою існує впевненість у погашенні її боржником;
2. дебіторська заборгованість, за якою існує не впевненість у погашенні її боржником;
3. дебіторська заборгованість, за якою немає впевненості в погашенні боржником.

Перехід у другу групу  пов’язаний з появою на балансі  резерву сумнівних боргів, оскільки дебіторська заборгованість стане  сумнівною у стягуванні з платника, а перехід у третю групу  потребує певного списання з балансу дебіторської заборгованості, тому що вона перестає відповідати визначенню активу.

Графічно класифікація дебіторської заборгованості наведена у додатку В.

Отже, дебіторська заборгованість, як і інші активи підприємства не завжди підлягає відображенню у бухгалтерському обліку і фінансові звітності. Вона може бути відображена у балансі тільки при дотриманні загальної вимоги, яка пред’являється до активів Національними стандартами.

 

 

 

Висновки до розділу 1.

 

 В результаті дослідження визначено, що дебіторська заборгованість – це частина оборотного капіталу, а також вимоги на його отримання у вигляді готівки, матеріальних та інших ресурсів від господарюючих суб’єктів. Тому найбільш точна її дефініція наступна: “Дебіторська заборгованість – це матеріальні ресурси, що не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучена з кругообігу грошових коштів.”

Наведене визначення дає уявлення про економічну природу  дебіторської заборгованості і визначає її місце в бухгалтерському обліку.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. За строками погашення її слід поділяти на поточну і довгострокову. Така класифікація дебіторської заборгованості застосовується у всіх країнах, хоча в окремих країнах довгострокову дебіторську заборгованість прийнято поділяти на середньострокову та довгострокову.

На основі критичного аналізу обліково-економічної літератури визначено, що існуючі класифікації заборгованості є неповними і  охоплюють лише одну ознаку. Можна  класифікувати дебіторську заборгованість наступним чином:

• в залежності від терміну погашення – на довгострокову і поточну;
• в залежності від операційного циклу – на товарну (операційну) і нетоварну (неопераційну).

Вважаємо, що запропонований поділ, по-перше, спрощує критерії класифікації; по-друге, не суперечить встановленим стандартом вимогам щодо включення заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги до складу поточної дебіторської заборгованості, але надасть можливості, в подальшому, чітко окреслити заборгованість, за якою потрібно нараховувати резерв сумнівних боргів.

РОЗДІЛ 2.

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ СВІТУ

 

2.1. Відображення дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку і у фінансовій звітності

 

Порядок і форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються у господарських договорах.

Договір - це угода двох або більше сторін про здійснення певних дій, що встановлює взаємні права й обов'язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу (додаток Д).

Договір вважається укладеним  з моменту набуття ним обумовленої  форми (наприклад, простої письмової  або нотаріально засвідченої). Договір  може бути укладено як шляхом складання  одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, які обов'язково повинні бути підписані стороною, що їх надсилає.

Укладання договору представляє  собою процес, який складається з  двох стадій: оферти (пропозиція укласти  договір) та акцепту (згода на укладання договору).

Пропозиція про укладання  договору може бути висловлена усно або  зроблена письмово із зазначенням строку для відповіді або без нього. Якщо оферта містить вказівку на строк  для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо особа, яка внесла пропозицію укласти договір, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) протягом цього терміну.

Якщо ж оферта не містить  вказівок на строк і зроблена в  письмовій формі, то договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом необхідного для цього строку.

Основними положеннями  договорів, на які повинен звертати увагу головний бухгалтер, є: строк  та місце виконання зобов'язань; ціна договору (визначається угодою сторін); форма розрахунків.

Після досягнення сторонами згоди за всіма умовами договору та складання кінцевої редакції тексту договору настає момент його підписання. Договір повинен бути підписаний особою, яка має на це право.

Якщо договір укладається  не безпосередньо з директором, то необхідно ознайомитись зі змістом доручення, на підставі якого особа представляє інтереси того чи іншого підприємства.

Невід'ємною частиною договору є додатки. Одним із найпоширеніших видів додатків є специфікація.

Специфікація - товаросупровідний документ на партію товару, поставленого в асортименті згідно з відповідним транспортним документом. Якщо партія товару складається з окремих вантажних місць, то оформляється специфікація на кожне місце (додаток Ж).

Договір, як основа юридичного оформлення та обгрунтування угоди, практично не фігурує в облікових регістрах. Укладання договору не тягне за собою бухгалтерських записів, вони формуються лише в момент переходу права власності на товари (роботи, послуги) при виникненні певних, за згодою сторін, обов'язків і вимог.

Основними джерелами  інформації для контролю розрахункових  відносин з покупцями і замовниками  слугують первинні документи з обліку розрахунків (табл. 2.1.).

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій сторони укладають  договори, в яких визначають строки взаємних поставок товарів, обов'язки сторін з виконання умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов'язань.

Як вже зазначалось  вище до товарної дебіторської заборгованості відноситься  поточна заборгованість за розрахунками з покупцями і замовниками

Таблиця 2.1.

Документування розрахунків  з покупцями та замовниками [30]

Розрахунки з вітчизняними покупцями	Розрахунки з іноземними покупцями
Виникнення заборгованості
- накладні - рахунки-фактури - рахунки - акти прийнятих робіт, послуг - податкові накладні - товарно-транспортні накладні (ТМ-1) - товарні накладні	- комерційні документи (рахунки-фактури - invoice) - транспортні накладні (CMR - залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи) -платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ -розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості
Виписки банку, ПКО, векселі	Виписки банку, векселі

 

Цей вид розрахунків відноситься, до дебіторської заборгованості, пов’язаної з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг.

Покупці – це фізичні  та юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги) [10, 422].

Замовники – це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється певна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору [10, 422].

На ТОВ «Кіпарис» облік дебіторської заборгованості покупців здійснюється на підставі наступних первинних документів:

• при виникненні заборгованості: накладна, рахунок-фактура, рахунки (додаток З), акт прийнятих робіт, послуг, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, товарні накладні тощо;
• при погашенні заборгованості: виписки банку, прибутковий касовий ордер, векселі.