Облік і аудит наявності, руху основних засобів та аналіз їх технічного стану

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ Облік і аудит наявності, руху основних засобів та аналіз їх технічного стану. Виконав студент групи ____________ _____________   Спеціальність 7.050106 “Облік і аудит”     Керівник роботи   .                                   ______________   Консультант                                                                       ______________   Завідувач кафедри                                                             ______________     Житомир 2005

ЗМІСТ

 

ВСТУП   РОЗДІЛ І.             РОЗДІЛ ІІ.                         РОЗДІЛ ІІІ.		Теоретичне обґрунтування теми дослідження 1.1. Економічна сутність основних  засобів та їх значення 1.2. Класифікація основних засобів 1.3. Правове регулювання основних  засобів та огляд літературних  джерел   Облік наявності руху основних засобів та аналіз технічного стану 2.1. Організаційно-економічна характеристика  ДП “Коростишівський лісгосп” 2.2. Документальне оформлення руху  основних засобів 2.3. Синтетичний та аналітичний  облік основних засобів 2.4. Облік амортизації основних засобів 2.5. Аналіз економічної ефективності  використання та забезпеченість  підприємства основними засобами   Аудит основних засобів 3.1. Мета, завдання аудиту основних  засобів 3.2. Методика проведення аудиту  основних засобів	3       6 15   26         33   43   54 66     74     85 95
ВИСНОВКИ   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ   ДОДАТКИ			105   107   110

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Успішний розвиток економіки України значною мірою залежить від ефективності господарського механізму та системи управління ним. Важливим елементом системи управління, який забезпечує таку ефективність є бухгалтерський облік. Колишня проста реєстрація господарських фактів перетворилась на таку складну систему знань, як бухгалтерський облік, що не підлягає однозначному та стислому описанню, і охарактеризувати це поняття  – завдання нелегке. Найточніше сутність бухгалтерського обліку та його значення для управління економікою можна виразити, назвавши його “скелетом управління”. Саме тому питання бухгалтерського обліку, його побудови, організації, спрямовані на формування нової системи, яка б відповідала сучасним умовам господарювання на тих чи інших підприємствах, є найактуальнішими в сучасних умовах.

Важливим елементом формування бухгалтерської науки та фахівця бухгалтерського обліку є гармонізація згідно з міжнародними стандартами цієї діяльності в усьому світі. Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня. Цього потребує сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин, необхідність однакового визначення ринкової вартості, результатів діяльності тощо.

У 2000 року в Україні було здійснено реформування бухгалтерського обліку на основі національних положень бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам ринкової економіки та міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Перед бухгалтерською наукою було поставлене відповідальне визнання реального визначення і тлумачення економічних законів і категорій, їх застосування в практиці господарювання.

Бухгалтерський облік основних засобів значно ускладнився і головне, суттєво змінився. Оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії “основні засоби”. Основні засоби і малоцінні необоротні активи є основною частиною майна підприємства.

Зміни торкнулися способу матеріалізації основних засобів в готовій продукції і вартості послуг. Проблеми, що стосуються реформування бухгалтерського обліку основних засобів, в основному можна об’єднати в три окремі групи:

1. Класифікація і організація синтетичного і аналітичного обліку основних засобів.
2. Оцінка основних засобів, зміни їх первісної вартості.
3. Нарахування і відображення в обліку амортизації даних активів.

Дипломна робота розроблена на базі ДП “Коростишівське лісове господарство”, при виконанні роботи були використані техніко-економічні показники господарської діяльності за 2002-2004рр. також до уваги бралась облікова політика, внутрішні положення та статут підприємства.

Мета даної роботи – викласти основні теорії організації та обліку основних засобів за чинними нормативними документами та висвітлити цю ділянку обліку в ДП “Коростишівський лісгосп”, виявити існуючі недоліки типові помилки, які виникають при обліку основних засобів та внести пропозиції щодо їх ліквідування та спрощення обліку основних засобів на підприємстві. Розглянути можливість інтеграції методики нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку в сучасних умовах і на перспективу.

Завдання дипломної роботи: теоретично обґрунтувати тему дослідження; вивчити порядок оформлення первинних документів руху основних засобів; вивчити синтетичний та аналітичний облік основних засобів; вивчити облік амортизації основних засобів; навчитися робити економічний аналіз ефективності використання основних засобів; вивчити методику проведення аудиту основних засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичне обґрунтування теми дослідження

 

1. Економічна сутність основних засобів та їх значення

Необхідним елементом здійснення основних господарських процесів є наявність та належне використання відповідних засобів праці. Підкреслюючи їх значення у виробничому процесі Ф. Енгельс указував, що економічні епохи відрізняються одна від іншої не тим, що виробляли, а чим виробляли, які використовували засоби праці. Засоби праці – невід’ємний елемент процесу виробництва. За допомогою засобів праці працівник діє на предмети праці, в результаті відбуваються виробничі процеси з виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Саме вона визначає сучасний рівень виробництва та його ефективність. Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важкої ручної роботи, здешевлює виробництво продукції, підвищує її якість.

Засоби праці відрізняються від інших видів майна тим, що вони:

1) використовуються в процесі  виробництва як предмети, за допомогою  яких людина діє на предмети  праці, або використовує їх для  створення матеріальних умов, без  яких процес праці є неможливим  або недосконалим (земля, виробничі  споруди, будівлі, транспортні засоби тощо);

2) переносять свою вартість на  новостворений продукт частинами, у міру зносу, зберігаючи натуральну  форму протягом усього періоду  експлуатації (використання), до остаточного  зношування. Завдяки цим ознакам  засоби праці вважаються основними  засобами господарства.

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об’єктів.

Основні засоби – це сукупність споживчих вартостей (засобів праці, матеріально-майнових цінностей), які функціонують у незмінній натурально-речовій формі у виробничій та невиробничій сферах протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів від дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним та моральним зношенням. До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріальні об’єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий процес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.).

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше  одного року незалежно від  їх вартості;

2) предмети вартістю до 1000 гривень  за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні  пристосування підприємств серійного  і масового виробництва певних  виробів або для виготовлення  індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне  взуття, а також постільні речі  незалежно від їхньої вартості  і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для  видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Обслуговуючи виробництво і невиробничу сферу протягом тривалого часу, основні засоби поступово зношуються, переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування і зберігають свою натуральну форму до кінця строку служби.

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

П(С)БО 7 “Основні засоби” при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості. А саме, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). У цьому ж стандарті дається визначення об’єкта основних засобів – це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відремонтований предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити таку інформацію:

– узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

– достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

– визначення економічних вигод від використання основних засобів;

– контроль за наявністю і зберіганням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

– правильне і своєчасне нарахування зносу;

– контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

– контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

– точне узагальнення результатів від ліквідації основних засобів.

– точну величину надходження, вибуття і переміщення основних засобів;

– отримання даних про рух основних засобів, їх початкову і залишкову вартість та інші показники використання основних засобів.