Облік і аудит наявності, руху основних засобів та аналіз їх технічного стану

Від рівня забезпеченості підприємства основними засобами залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу. Сукупна вартість основних засобів визначає виробничу потужність підприємства, рівень фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності й ряд інших техніко-економічних показників діяльності підприємства.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере  участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності  підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 – інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади;

Група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові, мікрофони і рації,) вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

До групи 4 включаються відповідно основні засоби, придбані (виготовлені) після 1 січня 2003 року, (а також витрати на їх поліпшення).

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд – у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв – в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин – на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово  переносять свою вартість на  вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних  виробничих засобів одночасно  відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних  відрахувань здійснюється нагромадженням  в грошовій формі частково  перенесеної вартості основних  виробничих засобів на готову  продукцію;

4) основні виробничі  засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після  завершення процесу виробництва.  На першій  стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання засобів у нові виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Класифікація основних засобів.

Будь-який об’єкт бухгалтерського обліку, в тому числі основні засоби, має бути відображений в бухгалтерському обліку. Проте перш ніж перейти до безпосереднього обліку, потрібно визначити етапи визнання, класифікації та первісної оцінки. Точне визнання, правильна класифікація і достовірна оцінка – запорука точного, правильного і достовірного обліку.

Кожний етап має свої особливості, однак жодний з них не можна назвати простим.

Етап визнання можна вважати успішно подоланим, коли відомо:

– скільки об’єктів слід відобразити в обліку;

– чи є ці об’єкти основними засобами.

Що стосується активів взагалі, то етап визнання важливий тому, що визначає набір критеріїв, які використовують при вирішенні питання про включення статті, що підпадає під визнання активу, в фінансову звітність. Правила визнання було розроблено відповідно до потреби бухгалтерів.

Отже, визнання – це процедура стандартна і обов’язкова для всіх без  винятку об’єктів обліку.

Поділ активів на основні і оборотні було запроваджено в практику бухгалтерського обліку наприкінці ХІХ ст.. вперше ці терміни з’явилися у судових звітах у справі Лі проти Нойшатель Асфальт Ко. Пізніше в кількох судових справах також порушувалось питання оцінки фіксованих і оборотних активів. На той час суди віддавали перевагу оцінці основного капіталу за історичною, а оборотного – за поточною вартістю.

Однак ще до поділу активів на основні і оборотні в бухгалтерському обліку в економічній теорії відбувся поділ капіталу на засоби праці, предмети праці та саму працю.

Питання поділу активів на основні і оборотні досить складне. Віднесення активів до основних засобів здійснюється за певними критеріями, тобто за притаманними тільки їм властивостям.

В Україні критерії визнання для кожного об’єкту обліку встановлено національними стандартами бухгалтерського обліку.

П(С)БО 7 “Основні засоби” визначає основні засоби як матеріальні активи, які підприємство утворює з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Отже, відповідно до П(С)БО 7 виділяють кілька критеріїв віднесення об’єктів до даних активів: об’єкт основних засобів повинен бути визнаний активом; використовуватися для чітко визначених цілей; мати очікуваний строк корисного використання більш як один рік або операційний цикл; мати фізичну форму – бути матеріальним активом.

Такі критерії відповідають критеріям, наведеним у Міжнародному стандарті фінансової звітності 16 “Основні засоби”. Однак, існують також деякі відмінності. Так, згідно з МСФС 16 основними засобами вважаються активи, які відповідають таким критеріям;

– матеріальність;

– сфера дії;

– тривалість очікуваного строку використання.

На відміну від визначення, яке подане П(С)БО 7 “Основні засоби”, у цьому визначенні немає ніяких “соціально-культурних функцій”. У зв’язку з цим можна дійти висновку, що не всі основні засоби є активами, а витрати на придбання основних засобів, використання яких не приведе до економічної вигоди, мають відображатись у складі витрат придбання. Це підтверджує ще один приклад. Вартість основних засобів, визначених активами, амортизується, тобто частинами включається до собівартості продукції або відноситься до адміністративних та інших витрат кількох періодів. Таку амортизацію економічно обґрунтовано. Виникає запитання чи є сенс витрачати матеріальні і трудові ресурси на розподіл витрат, які ніколи не приведуть до отримання доходу і які для власників первісно є саме витратами? Дотепер воно залишається невирішеним.

Облік основних засобів для потреб оподаткування регулюється Законом України “Про оподаткування підприємств”, де визначено, що під терміном “основні засоби” слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, поступове зменшення вартості таких об’єктів у зв’язку з фізичним або моральним зносом, вартість яких більше 1000,00 гривень.