Дитяча хореографія в системі художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..2

РОЗДІЛ І. Художньо-естетичне виховання як основа розвитку особистості...6

1.1 Сутність понять «естетичне  виховання» та «хореографічне  мистецтво»

1.2 Танцювальне мистецтво у психофізіологічному розвитку молодших школярів

Висновок до першого розділу……………………………………………………21

РОЗДІЛ ІІ. Дитяча хореографія в системі художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного……………………………………………………...24

2.1 Вплив народно-сценічного танцю на естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку

2.2 Методичні прийоми та принципи втілення художньо-естетичного виховання засобами дитячої хореографії

Висновок до другого розділу.……………………………………………………55

ВИСНОВОК……………………………………………………………………....56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….………..59

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні однією з важливих проблем освіти є духовний розвиток особистості. У світі цього, особливого значення набуває  естетичне виховання. Будучи одним із аспектів цілісної системи виховання, її невід’ємною складовою частиною, естетичне виховання, як ніщо інше, сприяє духовному розвитку, впливає на формування естетичного ставлення до дійсності, активізацію творчої діяльності, розвиток естетичної культури особистості. Багатьма вченими підкреслюється, що важливе місце в естетичному вихованні дітей має залучення їх до світової культури. Саме це спрямовує розвиток внутрішнього світу дитини.

Естетичне виховання в державі розглядається як одна з основних культурних функцій в суспільстві. У Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, розробленої відповідно до Законів України "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", зазначено, що глобалізація, як провідна ознака сучасності, та соціокультурні процеси в Україні, що формуються на ґрунті багатовікових вітчизняних традицій і в загальному контексті європейської та світової інтеграції з орієнтацією на загальнолюдські фундаментальні демократичні цінності громадянського суспільства, зумовлюють необхідність переосмислення концептуальних засад художньо-естетичного виховання школярів. Нові тенденції розвитку культури інформаційного суспільства, пов'язані з глобальним поширенням мас-медіа, не можуть не впливати на систему освіти та виховання, яка в усі часи гнучко реагувала на соціокультурні умови і потреби. Естетичне ставлення школярів до світу, до різних видів мистецтва формується переважно під впливом стихійних факторів соціального оточення, зокрема засобів масової інформації, особливо телебачення. Дисципліни художньо-естетичного циклу - музичне та образотворче мистецтво, хореографія - посідають занадто скромне місце в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому шкільна освіта у відриві від усієї системи позаурочної та позашкільної виховної роботи об'єктивно не може реалізувати необхідний комплекс культуротворчих функцій, притаманних мистецтву.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання, яка має бути, передусім, єдиною, такою, що об'єднує усі предмети, усі позакласні заняття, усе громадське життя школяра, де кожен предмет, кожен вид занять має своє чітке завдання в справі формування естетичної культури і особи школяра.

Основою в системі естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, образотворче мистецтво, хореографію, кіно, театр тощо. Мистецтво, за Платоном, а згодом, і Гегелем, є головним змістом естетики як науки, а краса є основним естетичним явищем. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особистості.

Залучаючи школяра до найбагатшого досвіду людства, накопиченого в мистецтві, можна виховати високоморальну, освічену особистість.

Зміни, що відбуваються в соціально-економічній, політичній та культурній сферах України, актуалізують проблему всебічного гармонійного розвитку дитини. У її вирішенні суттєве місце належить питанням, пов’язаним із залученням підростаючого покоління до естетичного досвіду людства, освоєння й використання естетичних цінностей, активної художньо-творчої діяльності. Саме тому важливого значення набуває процес естетичного виховання дітей і молоді.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, у Державній комплексній програмі естетичного виховання зазначається, що саме в системі освіти цілеспрямовано, послідовно й ефективно здійснюється естетичне виховання дитини, яка здатна сприймати, розуміти та використовувати художньо-естетичні цінності в житті та мистецтві. Тож сучасна школа спрямовує свої зусилля на те, щоб забезпечити належним чином процес естетичного виховання учнівської молоді, створити педагогічні умови, які б сприяли підвищенню рівня їхньої естетичної вихованості. Вирішення цих завдань можливе за умов залучення дітей до хореографічної діяльності, у процесі якої відбувається емоційно-почуттєвий, культурно-творчий розвиток особистості.

У Державному стандарті  початкової школи значно розширені  змістові лінії освітньої галузі "Мистецтво": рекомендується вводити  до навчально-виховного процесу хореографічне, театральне та екранні види мистецтва, які покликані забезпечити художньо-творчу самореалізацію і духовне самовдосконалення особистості учнів, розвиток ціннісного ставлення до культурних надбань людства, здатності до сприймання, розуміння та створення художніх образів. [22,с44]

Процес естетичного виховання школярів шляхом залучення до мистецтва досліджували видатні педагоги минулого: А. Макаренко, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. У наукових дослідженнях сучасних вчених (В. Бутенка, О. Комаровської, Н. Миропольської, О. Олексюк, О. Сапожнік, Л. Сбітнєвої, Т. Турчин, Г. Шевченко) підкреслюється важлива роль мистецтва в естетичному розвитку особистості дитини. Упровадженню предметів художньо-естетичного циклу в навчально-виховний процес сучасної школи значна увага приділяється в роботах М. Дергач, П. Коваля, О. Щолокової та ін.

На актуальності естетичного виховання молодших школярів засобами танцювального мистецтва наголошували Л. Богатикова, М. Боголюбська, В. Верховинець, О. Конорова, Б. Мануйлів та ін. Важливість розвитку внутрішнього світу учнів початкових класів засобами танцю доводиться в працях Г. Ільїної, С. Руднєвої, Є. Фіша та ін. Проблема формування творчої сфери дитини засобами хореографії та ритміки розглянута в наукових працях Н. Георгян, О. Горшкової, Ю. Ушакової, Т. Чурпіти. Питання сучасної теорії хореографічного виховання висвітлені в роботах О. Мартиненко, Т. Морозовської, О. Таранцевої, В. Нілова та ін.

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і перевірці педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності художньо-естетичного виховання молодших школярів у процесі дитячої хореографічної діяльності.

Завдання:

1. З’ясувати сутність понять «естетичне виховання» та «хореографічне мистецтво»;
2. Визначити роль танцювального мистецтва у психофізіологічному розвитку молодших школярів;
3. Проаналізувати вплив народно-сценічного танцю на художньо-естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку;
4. Обгрунтувати методичні прийоми та принципи втілення художньо-естетичного виховання засобами дитячої хореографії. 

Об’єктом дослідження - художньо-естетичне виховання молодших школярів.

Предмет дослідження – дитяча хореографія, як засіб художньо-естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності.

Ураховуючи незаперечну цінність існуючих здобутків вчених, зазначимо, що проблема естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності ще не знайшла достатнього висвітлення в науковій літературі та педагогічній практиці. У зв’язку з цим виникає необхідність подальшого вивчення естетично-виховних можливостей хореографічної діяльності, визначення її сутності, виявлення компонентів естетичної вихованості в процесі хореографічної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

 

 

1.1 Сутність понять «естетичне  виховання» та «хореографічне  мистецтво».

У основі будь-якої державної системи закладена мета освіти, включаючи навчання і виховання. Слово «виховання» спочатку означало «живити, вигодовувати дитину, поки вона не встане на ноги».

Термін «виховання» вказує на штучну складову в цих процесах, на функцію, яка, з одного боку, є невід'ємною для дорослих (батьки), з другого – ставиться суспільством спеціально підготовленим професіоналам (педагогам). Серед педагогів існують декілька розумінь цього поняття. Виховання у вузькому сенсі – це спеціальна діяльність дорослого із включення дитини в конкретні ситуації життя суспільства, формування умов для його внутрішнього розвитку – здійснення самовиховання. Виховання в широкому сенсі слова – це прилучення людини до всіх досягнень людської культури у такий спосіб, щоб вона жила і діяла в контексті загальнолюдської культури. Передача дітям духовних і матеріальних цінностей не здійснюється прямо. Вони «опановуються» духовними зусиллями самої особистості. [47,с14]

В процесі естетичного виховання виробляється орієнтація особи в світі естетичних цінностей, що склалися в даному конкретному суспільстві, відповідно до уявлень про їх характер, залучення до цих цінностей. Одночасно в естетичному вихованні формується і розвивається здібність людини до естетичного сприйняття і переживання, його естетичний смак і ідеал, здібність до творчості за законами краси, до створення естетичних цінностей в мистецтві і поза ним, тобто у сфері трудової діяльності, в побуті, у вчинках і поведінці. Під естетично розвиненою особою розуміється особа, що досягла високого рівня естетичної культури.[3]

Естетичний смак – поняття ширше, ніж художній смак. Його розвиненість – найважливіший показник естетичної культури особи, нерозривно пов'язаний з естетичними ідеалами. Розвиненість естетичного смаку у сучасної молодої людини позначається вже при розрізненні красивого і прекрасного. Естетичний смак є результатом тривалого естетичного розвитку особи, цілеспрямованих виховних дій і самовиховання людини. Людина з розвиненим художнім смаком може розрізняти натхненне і прекрасне від сірого і ремісничого у будь-якому виді і жанрі мистецтва. Проте головним показником рівня оцінних естетичних представлень особи залишається характер її естетичних ідеалів.

Естетичний ідеал вбирає в себе і інтегрує мільйони сприйнять і смаків людей, що належать до одного соціального слою. Це, перш за все, категорія суспільної свідомості, хоча вона не може існувати поза масою індивідуальних проявів. Сприймання як ідеалу віджитого і реакційного зводить нанівець всю різнобічність художнього пізнання і спотворює, як в кривому дзеркалі, будь-яке естетичне сприйняття людини. Тому виховання достовірно прогресивних ідеалів є головний нерв, своєрідне "сонячне сплетіння" всього процесу естетичного виховання.

Естетичне виховання - складний історично обумовлений процес, який своїм корінням йде у глибину віків і є невід’ємною частиною людського буття. Без теорії не може бути практики, особливо якщо це стосується виховання поколінь.

Кожна доба розвитку людства мала свою теорію виховання, в результаті чого ми маємо величезні надбання, які в умовах сьогодення потребують обґрунтування та визначення ролі індивідуального підходу в естетичному вихованні особистості. Змістовний аспект передбачає залучення молоді до справжніх естетичних цінностей, які виробляло людство, виходячи з гуманних, справді прекрасних виявів людського життя, оспіваних у художніх образах митцями, де індивідуальність людини високо цінувалася у розумінні прекрасного.

Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій давнині. Уявлення про суть естетичного виховання, його завдання, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням суті її предмета. Термін «естетика» походить від грецького «aisteticos». Об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія покладена в основу системи естетичного виховання.

У наш час проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури - одне з найважливіших завдань, що стоять перед школою.

Існує безліч визначень поняття "Естетичне виховання", але, розглянувши лише деякі з них, вже можна виділити основні положення, що говорять про його суть:

• по-перше, це процес цілеспрямованої дії;
• по-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її;
• по-третє, завдання естетичного виховання - формування естетичних смаків і ідеалів особи.
• і, нарешті, це розвиток здатності до самостійної творчості і створення прекрасного.

Своєрідне розуміння суті естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. Проблема цілей і завдань естетичного виховання вимагає особливої уваги.

Часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Так, наприклад, В.Н. Шацька важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання - частина естетичного; частина важлива, вагома, але охоплює тільки одну сферу людської діяльності. Естетичне ж виховання набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, стосунків. Естетичне виховання формує людину усіма естетично значущими предметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його найпотужнішим засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину в основному не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності.