Дитяча хореографія в системі художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного

Засвоєння молодшим школярем моральних взаємин, як окремих видів психологічних ставлень, передбачає певний ступінь розвитку у нього довільності, самооцінки, мотиваційної та емоційної сфер. Тому важливо організувати навчально-виховний процес так, щоб максимально сприяти розвитку в учнів позитивної “Я – концепції”, впевненості у своїх силах, відкритості, гуманності.

У психолого-педагогічній взаємодії при здійсненні суб'єкт-суб'єктних відносин школяреві не завжди вдається самостійно осягнути певний смисл моральних стосунків, моральних норм поведінки. Тому необхідно постійно реалізовувати спеціальну систему цілеспрямованих виховних впливів.

Поряд із засвоєнням моральних уявлень, слід організувати навчально-виховний процес так, щоб учень був активним суб'єктом практики конкретних моральних стосунків та вчинків, що формує власний досвід його моральної поведінки, сприяє особистісному зростанню. Важливо, щоб ці ситуації були особистісно значущими для учня та емоційно переживалися ним.

Стосунки школярів з дорослими, ровесниками, товаришами та іншими людьми повинні бути організовані таким чином, щоб у них була втілена модель тих моральних якостей, якими вони повинні оволодіти (співчуття, повага, відповідальність, турботливість про інших тощо). Особливого значення у цьому аспекті набуває виховання вміння у дітей враховувати наслідки власних вчинків.

Для молодшого школяра провідною діяльністю виступає навчальна, яка у дошкільника ще не була сформованою. З початку шкільного навчання в учня активно формується повна структура навчальної діяльності, від якої залежить подальший успіх дитини в оволодінні основами наук, а потім і в професійному навчанні.

Таким чином, учитель у своїй роботі над розвитком особистості молодшого школяра орієнтується на формування в нього навчальної діяльності, у процесі виконання якої в учня розвиваються основні новоутворення психіки та особистості.

Одним з основних принципів навчання є індивідуальний підхід до дитини, який включає глибоке вивчення особистості дитини, у тому числі особливостей її психічного розвитку. Саме на основі цих знань учитель планує свою подальшу роботу. Особливо важливим є дослідження особливостей психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку, бо, орієнтуючись на них, учитель повинен побудувати свою діяльність таким чином, щоб із самого початку навчання не відбити у дітей бажання займатися хореографією. 
    Аналіз психолого-педагогічної літератури показує, що питання психології молодшого школяра досліджувало у своїх працях багато вчених, зокрема, В.Давидов, Б.Ананьєв, Л.Занков, Д.Ельконін. Особистісний підхід до молодших школярів досліджували М.Волокітіна, Н.Левітів, В.Самохвалова та ін.

  У школі дослідженню особистості дитини, її психічних передумов приділяється дуже багато уваги, бо вчитель визначає цілі та завдання уроку, підбирає відповідний дидактичний і наочний матеріал, обирає способи подання знань, виходячи з вікових психофізіологічних особливостей кожного учня – його інтересів, темпераменту, особливостей емоційно-вольової сфери та можливостей. Учитель, вивчаючи молодшого школяра, його темперамент, повинен використовувати специфічні методи і засоби, за допомогою яких він може вдало впливати на дитину, формуючи найкращі якості особистості та сприяючи її всебічному гармонійному розвитку. 

Визначаючи молодший шкільний вік як період всебічного розвитку духовного світу дитини, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Б.М.Теплов стверджували, що цей вік - початок усвідомленого ставлення до різних видів мистецтва, мотивованого вибору художніх творів і розуміння їхнього змісту. Саме в цьому віці усвідомлення мистецтва, зокрема, хореографічного, вже має спиратися на власний досвід естетичних вражень, що спрямовуються найближчим культурним середовищем, в якому розвивалася дитина.

Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку – це процес, в основі якого знаходиться активність дитини, спрямована на інтерпретацію і створення танцювальних рухів, комбінацій, етюдів, композицій, через які виявляється і розвивається емоційно-чуттєва, психофізична, когнітивна та креативна сфери дитини.

Сутністю хореографічної діяльності в системі естетичного виховання молодших школярів є танцювально-рухова активність. У процесі такої діяльності дітьми опановують, відтворюють, інтерпретують та створюють різноманітні за видами й жанрами танцювальні твори, формується система знань, розвиваються емоції, почуття, творче мислення, накопичуються вміння й навички, удосконалюється фізична краса дитини тощо.

Життєвий досвід дитини на різних стадіях його розвитку настільки обмежений, що діти не скоро навчаються виділяти із загальної маси власне естетичні явища. Завдання педагога виховати у дитини здатність насолоджуватися мистецтвом, розвинути естетичні потреби, інтереси, довести їх до міри естетичного смаку.

Педагогічна цінність танцю полягає в тому, що на його матеріалі можна успішно здійснювати цілісний підхід до розвитку молодших школярів: впливаючи на почуття дитини, формувати  інші сфери її особистості: морально-естетичну; емоційно-вольову інтелектуальну тощо. Таким чином, розвивальна функція хореографічного мистецтва полягає у його спроможності:

- забезпечувати гармонію фізичного і духовного розвитку особистості;

- сприяти вдосконаленню усіх її сутнісних сил, якостей і здібностей, зростанню її внутрішніх потенціалів, вдосконаленню розумових процесів та творчої діяльності;

- розвивати пізнавальну і творчу активність людини, її емоційну чутливість, естетичні потреби й смаки;

- стимулювати прагнення до самовдосконалення як основи будь-якого розвитку.

Вплив танцювального мистецтва на фізичний розвиток особистості полягає в тому, що воно сприяє зміцненню усіх систем організму: розвитку мускулатури, правильної постави, покращенню функціонального стану дихання, кровообігу тощо. Багатоманітність і складність танцювальних рухів підвищують функціональну активність зорового, опорно-рухового, вестибюлярного та інших аналізаторів. Характер і темп рухів танцю зумовлюють зміни вегетативних функцій організму (пульсу, кров’яного тиску, дихання тощо).

З урахуванням зазначених показників та можливостей впливу на них танцювальних рухів, організація занять хореографією, безперечно, сприяє оздоровленню людини та забезпеченню. її довголіття. На підтвердження цьому можна навести результати аналізу біографій видатних танцівників минулого, які засвідчили, що більшість з них прожили досить тривале життя: Марта Грехем — 91 рік, Мері Вігман - 87 років, Рудольф Лабан - 79 років тощо.

Отже, значення танцю у формуванні особистості полягає в тому, що він, впливаючи на різноманітні аспекти життєдіяльності людини через збереження виконавських традицій та доцільне поєднання їх із новаціями, сприяє її естетичному, фізичному й творчому розвитку, культурному збагаченню та становленню її творчої індивідуальності. [47,с104]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок до першого розділу

 

Хореографічна освіта —  це не лише навчально-виховний процес. Вона специфічна за організацією та змістом, містить концертну, масово-просвітницьку, репетиційну діяльність. Звести її лише до навчально-виховного процесу — значить спростити, збіднити сутність хореографічної освіти як естетично-виховної форми діяльності. Значення її ширше і як явища мистецтва, і як форми соціально-культурної діяльності, в якій виховний процес — лише одна із її складових.

Хореографічне мистецтво  — це дуже об'ємне поняття, яке містить  балет, мистецтво народного сучасного танцю. Хореографія сформулювала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художньо виразну мову, за допомогою чого створюється хореографічний образ, який виникає з музично-ритмічних рухів. Він має умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов'язаний з ритмом. [33,с7]

Мистецтво хореографії  постійно розвивається і видозмінюється, адже мова пластики, мова танцю якою володіють її провідні митці, завжди привертає увагу і викликає захоплення у глядачів усього світу.

 Важлива роль у підвищенні  морального та художнього рівня  особистості, розвитку потреб висококультурної  особистості належить хореографічному  мистецтву, яке в умовах сьогодення  набуло статусу соціально-педагогічного  чинника, засобу формування нової  людини, її високої моральної  та естетичної культури, громадянської  свідомості.

 Метою хореографічного  виховання як складової загальної  освіти є формування творчої  особистості, що здатна сприймати  та розуміти мистецтво. Специфічною  особливістю мистецтва хореографії  є його тісний зв'язок з музикою, яка допомагає розкрити хореографічний  образ у всій яскравості та  повноті, впливає на його темпоритмічну побудову.[36,с51]   

Навчально-виховними завданнями художньо-естетичного виховання школярів засобами хореографії у навчальній діяльності є:

- ознайомлення з елементами культури (історичними, географічними фактами, середовищем, звичаями, традиціями) народів України, світу;

- формування гуманістичних загальнолюдських цінностей, характерних для сучасного громадянина світу;

- формування пізнавального інтересу до мистецтва, зокрема музичного і хореографічного, виховання потреби у сприйманні та інтерпретації музичних творів і хореографічних вистав;

- укріплення здоров’я, корекція фізичних вад і психологічних відхилень, розвиток фізичних якостей - сили, рухливості, вимогливості, легкості, спритності тощо;

- формування  краси  і виразності рухів та танців;

- розвиток творчих здібностей  учнів, мотивації, художньо-образного асоціативного мислення, уяви, фантазії, формування  досвіду активної художньо-естетичної діяльності, стимулювання проявів імпровізації;

- виховання рис колективізму, культури, спілкування, усвідомлення своєї індивідуальності;

- формування позитивних рис характеру - наполегливості, вимогливості, терпіння, поваги, доброзичливості тощо;

- формування основ позитивного ставлення до людей протилежної статі, вміння спілкування з ними.

Розглядаючи проблему естетичного виховання засобами мистецтва необхідно враховувати вікові особливості школярів. У молодшому шкільному віці кісткова система ще остаточно не сформована. Не завершено окостеніння хребта, грудної клітки, таза, кінцівок. Хребет гнучкий, при тривалому неправильному положенні тіла можливо його викривлення. Тому під час занять необхідно стежити за правильною поставою і ходою.

В ці роки діти вже володіють достатнім рівнем психічного розвитку, але дуже збудливі. Для цього віку характерні багатство уяви, емоційність і безпосередність реакцій. Однак за відносно слабкої стійкості уваги учні на заняттях швидко втрачають темп і ритм. Їм не цікава одноманітна діяльність, тому навчання будується на різноманітності в чергуванні і зміні вправ - вправи лицем до станка, перехід на середину, повернення до станка і т.п. Це необхідно для того, щоб учні не привчалися механічно виконувати рухи, а працювали в стані зосередженої уваги. Крім того, таке заняття не буде одноманітним і нудним.

Діти в цьому віці мають в основному наочно-образний характером запам'ятовування, тому особистий показ рухів педагогом найбільш ефективний.

Характер ще тільки складається, але діти вже володіють певною наполегливістю, здатні ставити перед собою певні цілі.

Виховання мистецтвом тим самим переслідує мету якнайраніше вплинути на внутрішній світ дитини, на його індивідуальне духовне багатство, яке визначить і його подальшу поведінку. У зв'язку з цим стає абсолютно зрозуміло: для того, щоб вести дитину по шляху творчого осягнення хореографічного мистецтва, треба знати, як впливає воно на дитину, в чому його виховна роль.

Таким чином, молодший шкільний вік характеризується наступними основними особливостями: художньо-образним мисленням дитини та потребою учнів у довірливому підкоренні дорослому, який турботливо і уважно керує їхнім розвитком. Тому у педагогіці художньо-образне викладання – це основний метод навчання. У той же час завоювання авторитету вчителем – це основний метод виховання. Ці методи навчання і виховання адекватно відображають психічні особливості дітей молодшого шкільного віку і повинні широко сполучатися із художньо-практичною діяльністю.

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ДИТЯЧА ХОРЕОГРАФІЯ В СИСТЕМІ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

 2.1 Вплив народно-сценічного танцю на естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку.

Визначаючи молодший шкільний вік як період всебічного розвитку духовного світу дитини, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, Б.М.Теплов стверджували, що цей вік - початок усвідомленого ставлення до різних видів мистецтва, мотивованого вибору художніх творів і розуміння їхнього змісту. Саме в цьому віці усвідомлення мистецтва, зокрема, хореографічного, вже має спиратися на власний досвід естетичних вражень, що спрямовуються найближчим культурним середовищем, в якому розвивалася дитина.

Однією з найкращих основ естетичного виховання є народне мистецтво. Це народні святкові дійства з іграми, народними таночками. Танці минулих часів демонструють дух і розвиток традицій, а ще виявляють та зберігають риси високої духовності. І саме участь у фольклорному дійстві формують у дитячій психіці систему цінностей, що допомагає підростаючій особистості виробити естетичне ставлення і смак до всього того багатства, яке склалося протягом молодшого шкільного віку. [50,с286]