Дитяча хореографія в системі художньо-естетичного виховання дітей молодшого шкільного

Головне - виховати, розвинути такі якості, такі здібності, які дозволять особі не лише досягти успіху в будь-якій діяльності, але й бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними і красою навколишньої дійсності.

Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює його знання про світ, суспільство і природу. Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку їх мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості.

Таким чином, уся система естетичного виховання націлена на загальний розвиток дитини як в естетичному плані, так і в духовному, моральному і інтелектуальному. Це досягається шляхом рішення наступних завдань: оволодіння дитиною знаннями художньо-естетичної культури, розвитку здатності до художньо-естетичної творчості і розвитку естетичних психологічних якостей людини, які виражені естетичним сприйняттям, почуттям, оцінкою, смаком і іншими психічними категоріями естетичного виховання.

Мета художньо-естетичного виховання визначена у Концепції художньо-естетичного виховання і полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні.

Загальна мета конкретизується в основних завданнях, що інтегрують навчальні, виховні й розвиваючі аспекти:

• збагачення емоційно-естетичного досвіду, формування культури почуттів, розвиток загальних та художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;
• виховання в учнів естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій,
• розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним предметним
• середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації;
• виховання здатності сприймати та інтерпретувати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки та оцінки;
• розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніми вміннями та навичками у практичній діяльності, формування художньої компетентності – здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями;
• формування системи знань та уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв - музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного;
• виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти та самовиховання.

Естетичний розвиток особистості починається в ранньому дитинстві. Щоб доросла людина стала духовно багатою, потрібно звернути особливу увагу на естетичне виховання дітей  молодшого шкільного віку. Період дошкільного і молодшого шкільного дитинства є найефективнішим з точки зору естетичного виховання і формування морально-естетичного ставлення до життя.

Сутнісні морально-естетичні якості особи закладаються в ранньому періоді дитинства і зберігаються в більш менш незмінному вигляді на все життя.

Неможливо або надзвичайно важко навчити підлітка, дорослу людину довірі до людей, якщо його в дитинстві часто обманювали. Важко бути добрим тому, хто в дитинстві не залучився до співчуття, не пережив дитячу безпосередню і тому незгладиму сильну радість від доброти до іншої людини. Неможливо раптом в дорослому житті стати мужнім, якщо в дошкільному і молодшому шкільному віці так і не навчився рішуче висловлювати свою думку і сміливо вчиняти.

Наступна особливість естетичного виховання в молодшому шкільному віці пов'язана зі змінами, що відбуваються у сфері пізнавальних процесів школяра. Наприклад, формування естетичних ідеалів у дітей, як частини їх світогляду, - складний і тривалий процес. В процесі виховання життєві стосунки, ідеали зазнають змін. У окремих умовах під впливом товаришів, дорослих, витворів мистецтва, життєвих потрясінь ідеали можуть зазнавати корінних змін. Педагогічна суть процесу формування естетичних ідеалів у дітей з урахуванням їх вікових особливостей полягає в тому, щоб із самого початку, з раннього дитинства, формувати стійкі змістовні ідеальні уявлення про суспільство, про людину, про стосунки між людьми, роблячи це в різноманітній, такій, що змінюється на кожному етапі новій і захоплюючій формі.

Зі шкільного віку відбуваються зміни в мотиваційній сфері. Мотиви ставлення дітей до мистецтва, краси дійсності усвідомлюються і диференціюються. До пізнавального стимулу в цьому віці додається новий, усвідомлений мотив. Діти отримують задоволення від читання книг, слухання музики, малювання, перегляду фільму. Вони ще не знають, що це і є естетичне ставлення. Але в них сформувалося естетичне ставлення до мистецтва і життя. Тяга до духовного спілкування з мистецтвом поступово перетворюється для них на потребу.

Почуття краси природи, навколишніх людей, речей створює у дитині особливі емоційно-психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, мислення, пам'ять. Таким чином, молодший шкільний вік - це особливий вік для естетичного виховання, де головну роль в житті школяра грає вчитель. Користуючись цим, умілі педагоги здатні не лише заснувати міцний фундамент естетично розвиненої особи, але і за допомогою естетичного виховання закласти справжній світогляд людини, адже саме в цьому віці формується ставлення дитини до світу і відбувається розвиток сутнісних естетичних якостей майбутньої особи.

Естетичне виховання школярів – це формування здатності сприймати, розуміти і оцінювати прекрасне в житті, природі, мистецтві, оточуючому житті. Естетичне виховання передбачає також формування вміння розуміти і сприймати комічне, трагічне, фальшиве, правдиве.

Складовими елементами естетичного виховання є: художня освіта, що являє собою процес засвоєння школярами певних знань, вмінь в галузі мистецтва. В тому числі і самодіяльного мистецтва. Художня освіта передбачає ознайомлення з творами мистецтва, з історією того чи іншого виду мистецтва. Вона допомагає краще його сприймати та розуміти. Другий важливий елемент естетичного виховання – художнє виховання, яке являє собою процес формування у дітей художніх смаків, поглядів, уявлень, що дає змогу оцінювати, розуміти і любити мистецтво. Художнє виховання формує потребу в художньо-творчій діяльності, яка може реалізуватися в умовах школи, через участь дітей в спеціальних гуртках.

Естетичне виховання в своїй організації спирається на науку, що називається естетикою. Естетика - наука про прекрасне, яка використовує надбання національної і світової культури.

Важливими завданнями естетичного виховання є:

• виховання естетичних почуттів, смаків, художньо-естетичної культури;
• формування у школярів вмінь та навичок самостійної художньо-естетичної діяльності;
• розвиток мистецьких задатків, нахилів, інтересів; виховання любові і    поваги до національної культури, мистецтва, традицій і звичаїв свого народу;

Засобами естетичного виховання є мистецтво та його різноманітні види: природа, праця, побут та навколишнє середовище. Під цим ми розуміємо архітектуру, парки, заповідники, оформлення житлового приміщення та школи, фольклор.

Естетичне виховання здійснюється двома важливими шляхами: у процесі навчання та у позашкільній діяльності.

Естетичне виховання в процесі навчання забезпечується вивченням всіх навчальних дисциплін, але серед них особливо важливе значення мають предмети художньо-естетичного циклу, до якого належать література, музика, образотворче мистецтво, хореографія, народознавство, українознавство, історія культури.

У системі художньо-естетичного виховання дітей одне з найважливіших місць посідає мистецтво хореографії, яке ефективно впливає на всебічний і гармонійний розвиток особистості.[49,с48]

Хореографія (від грец. сhoгеіа — танець і grapho — пишу) інтерпретується як танцювальне мистецтво взагалі.

Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні школярів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію.

Таким чином, виховні можливості хореографічного мистецтва визначають його вплив на основні сфери розвитку особистості — світоглядної, морально-етичної, інтелектуальної, емоційно-почуттєвої, комунікативної та ін.

За традиційного підходу хореографія розглядалася у системі освіти як заняття з ритмічно-рухової підготовки, оволодіння танцями. У сучасних умовах хореографія має розглядатися з позицій культурологічного підходу, що дає змогу накреслити напрями роботи у цій галузі.

По-перше, враховуючи синтетичність хореографічного мистецтва, необхідно намітити зони перетину хореографії з іншими предметами, зокрема й художньо-естетичного циклу. Такий напрям зовнішньої інтеграції дає змогу через хореографічне мистецтво долучатися до різних галузей знань — художньо-естетичних, гуманітарних, технічних тощо і, навпаки, у процесі вивчення цих предметів краще усвідомлювати особливість хореографічного мистецтва.

По-друге, специфічність і різноманіття видів і жанрів хореографії дає можливість учням здійснювати внутрішню інтеграцію через діалог танцювальних мов різних народів, жанрів хореографічного мистецтва.

Реалізація виховних завдань відбувається через зміст художньо-естетичного виховання засобами хореографії, який включає такі складові:

Ритміка. Пропедевтична хореографічна підготовка (вправи). Танці (народні, бальні, сучасні). Художньо-творча діяльність (імпровізація, ігри, інсценізації тощо.

У сучасному світі  взагалі і в Україні зокрема  хореографія стає домінуючим видом мистецтва. За сценічною популярністю вона поки що поступається тільки пісенній естраді. Але за можливостями формування гармонійної особистості рівних хореографії не можна знайти ні серед видів мистецтва, ні серед видів спорту. Заняття хореографією сприяють естетичному вихованню дітей, позитивно впливають на їхній фізичний розвиток, розширюють їхню загальну культуру. Активне ознайомлення з хореографією формує художній смак дітей, вони починають помічати та сприймати прекрасне не тільки в мистецтві, а й у житті. Ознайомлення з народною танцювальною творчістю не тільки виробляє силу і спритність, а й почуття гордості за художні багатства своєї Батьківщини, породжує інтерес до життя й мистецтва своїх предків, прищеплює любов і виховує повагу до них.

Емоційно впливаючи  на людину, танець викликає в неї естетичні переживання, сприяє переоцінці внутрішніх установок, цінностей, ідеалів. У цьому процесі і відбуваються взаємодія та взаємовплив етичних і естетичних переживань, оскільки переживання естетичного почуття пов'язане зі змістом творів мистецтва, які відображають ті чи інші сторони життя. Крім того, мистецтво є предметом наших моральних оцінок, почуттів, тому наші естетичні почуття виступають в єдності з моральними почуттями.

        1.2 Танцювальне мистецтво у психофізіологічному розвитку розвитку молодших школярів

Хронологічні межі молодшого шкільного віку становлять період життя дитини з 6-7 до 10-11 років. Ці межі можуть змінюватись залежно від системи навчання, прийнятої у суспільстві. Вступ до школи підготовлений як рівнем розвитку психіки і особистості дитини, так і дозріванням її організму. Зростає ріст і вага тіла дитини, а водночас і її розумова працездатність. Відбувається інтенсивний розвиток нервової системи, її можливості значно розширюються, збільшується вага лобних відділів головного мозку, що створює можливості для здійснення довільної поведінки, планування, виконання і контролю програми дій. Зростає сила гальмування та врівноваженість процесів вищої нервової діяльності. Разом з тим, процеси збудження ще превалюють над процесами гальмування, тому дитина залишається досить непосидючою й нестриманою, хоча значно меншою мірою, ніж дошкільник. Організм 6-річної дитини відзначається добре розвиненими серцем і судинами, дозволяє їй витримувати ті навантаження, які передбачені на уроці хореографії. Тому вони повинні бути орієнтовані на психофізіологічні можливості дитини цього віку. Так, у ній передбачені менша тривалість уроку, значний вміст рухливих вправ, ігрових ситуацій тощо.

Соціальна ситуація психічного розвитку молодшого школяра відзначається системою вимог і очікувань дорослих щодо інтеграції дитини в шкільне середовище. У взаємовідносинах змінюється позиція як дитини, так і дорослих, насамперед, батьків. Дорослі очікують від дитини більшої самостійності, відповідальності, витривалості. Значно зростає обсяг обов'язків дитини. З іншого боку, молодший школяр, усвідомлює соціальну значущість свого навчання в школі, вважаючи його необхідним етапом підготовки до дорослого життя. Найавторитетнішою особою серед оточуючих стає вчитель.

Молодший шкільний вік – важливий сензитивний період у становленні особистісного розвитку учня. Саме тут закладаються основи моральних знань, норм, формується свідомо-емоційне ставлення до навколишнього середовища. Психологічною основою формування здатності до особистісного зростання є процес засвоєння цінностей життя і їх перетворення в змістовні елементи уявлень про моральні якості особистості. Тому важливо, щоб альтруїстичний стиль спілкування став невід'ємним складником навчально-виховного процесу. В основі цього стилю лежить розуміння, прийняття та визнання особистості учня, повна довіра йому.[38]

Становлення особистісного розвитку молодшого школяра не є ізольованим процесом. Він тісно пов'язаний із його соціальним та загальнопсихічним розвитком, тобто здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. У процесі становлення особистості в результаті взаємодії емоцій, почуттів, моральних знань, навичок та звичок виникають специфічні для морального формування найважливіші особистісні новоутворення. Останні збагачують особистість учня і є передумовою для подальшого засвоєння соціального досвіду та його морального розвитку.