Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

ЗМІСТ

 

Вступ  ………………………………………………………………………………3 Розділ i. Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету…..................................................................................................................6

1. Характеристика процесів, які сприяють розвитку цукрового діабету …………………………………………………………………………..6
2. Методи фізичної реабілітації хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом в умовах курорту “Миргород”.……………………………23

Розділ ii. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В  КомплекснІЙ фізичнІЙ реабілітаціЇ хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом    в умовах санаторно-курортного лікування..............................................................................................................56

2.1.  Організація, умови і методи дослідження. …………………………56

2.2.  Мета, завдання та зміст реабілітаційної програми для хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом …………………………...60

РОЗДІЛ iii. Дослідження ефективної запропонованої програми фізичної реабілітації хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом………………………………………………………….76

Висновки  та пропозиції..............................................................................86

СПИСОК ВИКОРИСТАНих  джерел..…………………………….………….89

ДОДАТКИ..................................................................................................................93

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Цукровий діабет – одне з найбільш поширене захворювання, яке займає основне місце в структурі ендокринних захворювань.

Актуальність теми: інсулінонезалежний цукровий діабет – це ендокринно-обмінне захворювання, в основі якого лежить відносний дефіцит інсуліну, що обумовлює порушення усіх видів обміну речовин (вуглеводного, жирового, мінерального, білкового), ураження судин (ангіопатії), периферичної нервової системи (нейропатії), а також інших органів і систем. [49, 46]

На даний час діабетом страждають біля 120 млн. людей у світі. По даним ВООЗ прогнозується, ця цифра досягне 220 млн. до 2010 р. Та істинна захворюваність населення значно вища.

В Україні в 2005 р. Нараховувалось більше 900 тис. Хворих. За останні    10 років розповсюдження цукрового діабету зросла більш чим в 1,5 рази.

На думку вчених (Єфімова  А.С., Скробонской Н.А., Авакян Г.С., Карабун П.М.) зростання частоти захворювання інсулінонезалежним цукровим діабетом обумовлене погіршенням соціально-біологічних умов, порушення харчування: переїдання, ожиріння, серцево-судинні захворювання атеросклеротичного ґенезу, негативним впливом екологічної ситуації, шкідливими звичками, різними негативними стресовими ситуаціями.

 Аналіз проблеми  спонукає нас до вивчення можливостей  використання методів фізичної  реабілітації, як лікувальної ланки в системі лікування хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом , що підвищить адаптаційні можливості організму, припинить прогресування патологічного процесу, а саме, нормалізує рівень глюкози крові, зменшиться  або буде відсутній рівень глюкози в сечі, нормалізує кровообіг кінцівок, поліпшить функціональний стан серцево-судинної, дихальної та травної систем,  відновить і підтримає загальну працездатність хворого. 

Розробки програми реабілітаційних  заходів можуть ефективно застосовуватись  в умовах санаторно-курортного лікування, зокрема на курорті “Миргород” у санаторії “Миргород”.

Об’єкт дослідження: реабілітація хворих в умовах санаторно-курортного лікування.

Предмет дослідження: програма лікувальної фізичної культури в комплексі фізичної реабілітації хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом  в умовах санаторно-курортного лікування в санаторії “Миргород”.

Мета дослідження: розробити та перевірити ефективність програми фізичної реабілітації у хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом в умовах санаторно-курортного лікування на курорті “Миргород” в санаторії “Миргород”.

Завдання дослідження:

1. Вивчити основні причини, лежать в основі виникнення інсулінонезалежного цукрового діабету.
2. Охарактеризувати засоби фізичної реабілітації для хворих і вивчити можливості їх використання в умовах санаторно-курортного лікування.
3. Розробити комплексну програму реабілітаційних заходів  для контрольної та експериментальної груп хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом в умовах санаторно-курортного лікування та перевірити їх ефективність.

 

Для досягнення мети і  вирішення завдань дослідження  ми використовували наступні методи дослідження:

• теоретичні – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація наукових відомостей стосовно основних процесів, що лежать в основі виникнення інсулінонезалежного цукрового діабету, а також стосовно можливостей використання засобів фізичної реабілітації в лікуванні інсулінонезалежного цукрового діабету;
• емпіричні – спостереження за хворими, бесіди, анкетування, констатуючий та послідовний формуючий експерименти під час яких досліджувався вплив застосованої програми комплексної реабілітації хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом;
• лабораторні – метод визначення цукру крові та цукру в сечі;
• суб’єктивні – скарги хворого інсулінонезалежним цукровим діабетом;
• об’єктивні – методи обстеження реовазографія, капіляроскопія;
• статистичні – визначення статистичної достовірності відмінностей результатів констатуючого та формуючого експериментів за t-критерієм Стюарта.

Гіпотеза: передбачає, що запропонована програма реабілітації буде ефективна в умовах санаторно – курортного лікування.

Практична значущість: полягає у створенні і обґрунтуванні на підставі теоретичних положень та експериментальних матеріалів, рекомендацій, що  до використання розробленої програми реабілітації хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом в умовах санаторно – курортного лікування.

Наукова новизна: застосовуючи дану програму реабілітації, вперше розроблено і розкрито ефективність комплексної програми фізичної реабілітації з поєднанням дозованих фізичних навантажень (ЛФК, РГГ,теренкур,  біг, плавання ) хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом в  умовах санаторно – курортного лікування.

Структура та обсяг дипломної роботи : дипломна робота складається  з вступу, трьох  розділів та висновків. Використано ___ літературних джерел. Робота містить таблиці та додатки. Обсяг роботи викладено на ___ сторінках. 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ i.  Фізична реабілітація хворих ісулінонезалежним цукровим діабетом  в умовах санаторно-курортного лікування.

 

1.1. Характеристика процесів, які сприяють розвитку цукрового   діабету

 

Цукровий діабет – це ендокринно-обмінне захворювання, в основі якого лежить абсолютний чи відносний дефіцит інсуліну, що обумовлює порушення усіх видів обміну речовин. По іншому визначенню "цукровий діабет – це стан хронічної гіперглікемії, що може розвиватися в результаті впливу багатьох екзогенних і генетичних факторів..." (Доповідь експертів ВООЗ, Женева, 1981). [24]        

Найбільш демонстративний прояв  захворювання – порушення вуглеводного обміну з прогресуючим наростанням  рівня глюкози в крові і  виділення її із сечею. Останній симптом – глікозурія – і послужив підставою для назви хвороби. В даний час установлено, що слідом за порушенням вуглеводного обміну чи паралельно з цим розвивається порушення жирового обміну, а також ураження цілого ряду органів і систем, у першу чергу серцево-судинної і нервовий. [9,5]

Епідеміологія. У структурі ендокринних захворювань цукровий діабет займає близько 60-70 %. На дитячий контингент приходиться до 8 % хворих діабетом. По останнім даним експертів ВІЗ, захворюваність діабетом у промислово розвинених країнах складає 1,5-4 % населення. З обліком випадків, які не діагностуються, близько 6 % населення страждає цукровим діабетом. Число хворих в усьому світі близько 60 млн. Захворюваність вище серед осіб літнього віку. У віці 65 років і вище показник поширеності діабету (явного і схованого) підвищується приблизно до 16 %. Не менш високий відсоток захворюваності спостерігається серед осіб з ожирінням. Так, у людей з помірним ступенем ожиріння частота діабету збільшується в 4 рази, з різко вираженим ожирінням – у 30 разів. Таким чином, ожиріння і літній вік відносяться до факторів ризику, що привертає до розвитку діабету. На думку більшості авторів, правдива захворюваність цукровим діабетом у 2 рази вище зареєстрованої. Це пояснюється великим поширенням схованих (латентних) форм цукрового діабету. [9,14]

За даними епідеміологічних досліджень, захворюваність цукровим діабетом щорічно  росте, і кожні 15 років кількість  хворих подвоюється. Ріст захворюваності привів до того, що цукровий діабет ввійшов  у тріаду хвороб, що є найбільш частою причиною інвалідизації і смертності людей (атеросклероз, рак, цукровий діабет). У зв'язку з підвищенням захворюваності, особливо серед працездатного контингенту населення, боротьба з цукровим діабетом віднесена до медико-соціальних проблем. У нашій країні прийнята державна програма по вивченню епідеміології цукрового діабету, що переслідує ціль раннього виявлення й активної диспансеризації хворих відповідно до принципів охорони здоров'я. [24]

Причини, що сприяють росту захворюваності діабетом, що випливають: збільшення в структурі населення людей зі спадкоємною схильністю до цукрового діабету; ріст середньої тривалості життя людей з підвищенням відсотка осіб літнього віку, що частіше хворіють діабетом; замісний характер  лікування, що забезпечує продовження життя хворих діабетом; порушення в харчуванні населення, що в сполученні з гіподинамією приводить до росту числа осіб з ожирінням; інтенсифікація темпів життя; підвищення частоти хронічних серцево-судинних захворювань (гіпертонічна хвороба, атеросклероз), що є також факторами ризику; поліпшення вияву захворювання шляхом організації масових профілактичних оглядів.

Причина розвитку діабету в більшості  випадків — сполучення спадкоємної  схильності й екзогенних факторів ризику. [49]

Етіологія. На першому місці серед етіологічних факторів стоїть спадковість. Спадкоємна неповноцінність β-кліток панкреатичних острівців зв'язана з порушенням біосинтезу інсуліну, утворенням біологічно неактивних форм гормону чи виробленням антитіл до β-кліткам панкреатичних острівців. Тривалий час існувало уявлення про передачу єдиного дефектного гена по рецесивному чи по домінантному шляху. В даний час більше підстав говорити про полігенний (багатофакторний) шлях передачі, що сприяє поліморфізму клінічних проявів діабету. Крім генетичного спадкування порушення біосинтезу інсуліну можлива спадкоємна передача генів, що призводить до ожиріння, до зміни чутливості інсулінових рецепторів, до ушкодження судин.

Ризик захворюваності діабетом у нащадків батьків, хворих діабетом, складає 60—100 %. Якщо хворіє на діабет один з батьків, імовірність захворюваності знижується до 30—50 %. Монозиготні близнюки усі є конкордантними: при захворюванні одна хвороба розвивається в іншого.

Фактори ризику, що провокують спадкоємну неповноцінність, наступні: 1) переїдання, особливе зловживання солодощами, що призводить до ожиріння; 2) гострі чи повторні тривалі стресові впливи у виді нервової перенапруги; 3) інфекції, особливо вірусні; 4) літній і старечий вік; 5) виражений атеросклероз. Усі перераховані фактори ризику можуть бути першопричиною розвитку діабету без спадкоємної схильності. [23]

В осіб з ожирінням цукровий діабет розвивається в 7-10 разів частіше, ніж  у людей з нормальною масою  тіла. При дослідженні осіб з ожирінням  виявлений ряд діабетогенних зрушень. Основні з них наступні. Надлишкове вживання їжі стимулює функцію β-кліток панкреатичних острівців, що в початкових стадіях ожиріння приводить до гіперінсулінемії. Надалі в міру прогресування ожиріння розвивається виснаження функції β-кліток і дефіцит інсуліну. Властива ожирінню гіперліпідемія збільшує відносний дефіцит інсуліну. Цьому ж сприяє зниження чутливості і зменшення числа інсулінових рецепторів в адипоцитах в осіб з ожирінням. Кінцевий підсумок зазначених зрушень — порушення толерантності до вуглеводів по діабетичному типу.

Психічна напруга (гостра чи хронічна) може приводити до розвитку діабету шляхом перенапруги коркових процесів, розгальмовування підкіркових, гіпоталамічних центрів, що веде до порушення нервово-гормональної регуляції. Інший можливий механізм зводиться до підвищення тонусу гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у відповідь на психотравмуючий стрес. У клінічній практиці зустрічаються приклади розвитку діабету після переляку, нервових потрясінь, тривалих психотравмуючих впливів. [46]

У деяких хворих переважно в юнацькому  віці цукровий діабет розвивається після  вірусної інфекції (грипу, кору, краснухи, свинки). На розкритті в них виявляється  запальна лімфоцитарна інфільтрація панкреатичних острівців по типу інсульту. Ці клінічні спостереження одержали експериментальне підтвердження. Був виділений вірус, що при уведенні тваринам викликав у більшості з них діабетичні порушення толерантності до вуглеводів.  Цей вірус був названий енцефаломіокардіотичним. З інших вірусів, що можуть викликати розвиток діабету в людини, варто згадати ентеровірус Коксаки В4, вірус паротиту і краснухи.

Відзначено підвищення частоти  діабету в літніх і порушення  толерантності до вуглеводів у 60 % осіб з вираженим атеросклерозом. Можливі механізми розвитку діабету при цьому полягають у зниженні з віком синтезу білка і, отже, інсуліну, у порушенні проникності цитолемми, у зміні чутливості і кількості інсулінових рецепторів у периферичних тканинах-мішенях, в атеросклеротичній поразці судин підшлункової залози.

Серед етіологічних факторів розвитку вторинного (симптоматичного діабету) варто вказати на ушкодження чи видалення підшлункової залози (панкреатит, пухлина, кіста, травма), на гіперпродукцію контрінсулярних гормонів на ґрунті пухлини гіпофіза (акромегалія, хвороба Іценко-Кушинга), пухлин наднирників (кортикостерома, феохромоцитома), дифузійний токсичний зоб, гемохроматоз. [24]