Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

При захворюванні середньої тяжкості цукрового діабету епізодично відзначається кетоацидоз, рівень глікемії натще не вище 14 ммоль/л (250 мг %), добова глікозурія не перевищує 40 г/л (4%). Для досягнення компенсації хворі мають потребу в систематичному призначенні пероральних цукорознижуючих засобів чи інсуліну в дозі не вище 60 од.(одиниці вимірювання). Нерідкі судинні поразки у виді ретино- чи нефропатії II стадії, можлива органічна стадія ангіопатії іншої локалізації (частіше нижніх кінцівок).

При важкій формі захворювання відзначається висока і стійка гіперглікемія натще — вище 14 ммоль/л (250 мг %), глікозурія досягає 40—50 г/л і вище, спостерігається схильність до розвитку кетоацидоза. Хворі мають потребу в постійному введенні інсуліну у високих дозах — вище 60 од. Приєднання важких органічних поразок судин з порушенням зору, функції нирок, кровообігу серця, мозку, нижніх кінцівок, спонукує відносити таких хворих до важкої форми захворювання незалежно від показників глікемії і глікозурії.

При знову виявленому цукровому  діабеті висновок про ступінь  тяжкості можна зробити лише при  динамічному спостереженні в  міру призначення адекватних лікувальних заходів.

Перераховані мотиви обґрунтовують   необхідність   застосування класифікації, що відповідає сучасним представленням про цукровий діабет. [24,5,51]

Класифікація цукрового діабету (манифестного)

Ι. Клінічні форми

1. Первинний: а) генетичний; б)  ессенціальний (з ожирінням чи без нього)

2. Вторинний (симптоматичний): а)  гіпофізарний; б) стероїдний; в) тиреогенний; г) адреналовий; д) панкреатичний (запалення, пухлина, видалення); е) бронзовий (при гемохроматозі).

3. Діабет вагітних 

ΙΙ. Ступінь тяжкості

1. Легка (I)

2. Середня (II)

3. Важка (III).

III. Типи (характер перебігу)

I — інсулінозалежний  (лабільний  зі схильністю до ацидозу і  гіпогликемії, переважно юнацький)

II — інсулінонезалежний (стабільний діабет літніх)

ΙV. Стан компенсації

I. Компенсований 

II. Субкомпенсований

III. Декомпенсований 

V. Наявність діабетичної ангіопатії (I-II—ΙΙΙ стадії) і нейропатії

1. Мікроангіопатія – ретино-, нефро-, капіляропатія нижніх кінцівок чи іншої локалізації.

2. Макроангіопатія з переважною поразкою судин серця, мозку, нижніх кінцівок, іншої локалізації.

3.Універсальна мікро-, макроангіопатія.

4. Полінейро- чи енцефалопатія.

VI. Поразка інших органів і  систем 

Гепатопатія, ентеропатія, катаракта, дерматопатія, остеоартропатія й ін.

VII. Гострі ускладнення (коми)

1. Гіперкетонемічна

2. Гіперосмолярна

3. Гіперлактацидемічна

4. Гіпоглікемічна.

Стадії, форми цукрового  діабету.

         Цукровий діабет проходить 3 стадії розвитку, продовження яких різна: 1) предіабет (або групи ризику);  2) порушення толерантності до глюкози; 3) явний цукровий діабет.

Предіабет – період життя, який передбачає захворювання. Встановлений цілий ряд станів, які передбачають захворювання.  Люди, які  становлять   групу  ризику відносяться: однояйцеві близнята, у яких один із батьків хворів на цукровий діабет; особи у яких обоє батьків або один страждає на цукровий діабет, або є хворі у роду одного із батьків; жінки, які народили немовля вагою 4,5 кг та більше, жінки з глюкозурією під час  вагітності; особи  які страждають ожирінням, гіперліпопротеінемією, атеросклерозом, гіпертонічною хворобою, падагрою.

Факторами ризику є захворювання печінки  жовчних протоків, підшлункової залози, хронічні інфекції сечових шляхів та  органів дихання, хронічні ураження нирок, а також у осіб з нирковою та аліментарною глюкозурією, з епізодичною глюкозурією та гіперглікемією, виявленою у стресових станах, хворі з фурункульозом і пародонтозом, невропатіями неясної етіології, особи з спонтанною гіпоглікемією, а також у людей похилого віку.

Стадія порушення толерантності  до глюкози по клініці як правило не проявляється. Вона характеризується нормо глікемією натщесерце, відсутністю глюкозурії і виявляється тільки при проведенні тесту толерантності до глюкози. У цих осіб глікемія може підвищуватися в період стресових ситуацій, високої температури, інфекції, вагітності, при оперативних втручаннях (наркозі).

Нерідко у людей  з порушення толерантності до глюкози  спостерігаються парадіабетичні симптоми: фурункульози, кровотечі з ясен, ранні розшатання зубів та їх випадіння, пародонтоз, шкіряний та генітальне свербіння, сухість шкіри, довго незагоюючі рани шкіри. Інколи на цій стадії захворювання можуть розвиватися ангіопатії різної локалізації, ретинопатії, облітерируючого атеросклерозу ніг, що являється приводом до обстеження і виявлення порушення толерантності до глюкози.

Стадія явного цукрового діабету має характерну симптоматику, особливо в період декомпенсації, яка супроводжується постійною гіперглікемією та глікозурією.

Клініка цукрового діабету.

Клінічні проявлення цукрового  діабету характеризується  симптомами які розділяють на 2 групи: 1) симптоми, визвані декомпенсацією захворювання; 2) симптоми, при яких виражені діабетичні ангіопатії, нейропатії, другі ускладнення. [51,9]

Під компенсацією цукрового діабету  розуміємо задовільний загальний стан хворого, збереження працездатності, підтримання на рівні близькому до норми основних показників вуглеводного, жирового та білкового обміну. Рівень глюкози в крові  здорових людей від 3,5 –5,5 ммоль/л ( 60-100 мг в 100 мл крові ) натщесерце до 7,7 ммоль/ (140мг%) на протязі доби після їди. 

Гіперглікемія  завжди проявляється глікозурією. Це зв’язано з тим, що реабсорбция глюкози в нирках проходить тільки при рівнях глікемії, який не перевищує поріг прохідності  нирок для глюкози і складає  для здорових людей 9,5 ммоль/л (170-180 мг%). Гіперглікемія та глікозурія являються основними симптомами  цукрового діабету.

Основними клінічними проявами  декомпенсованого цукрового діабету  є: полідипсія ( спрага, сухість у роті), поліурія (діурез більше 2-2,5 л,  інколи 6-10л), ніктурія. Сухість слизових оболонок, виникає за рахунок обезводнення організму, зниженням об’єму циркулюючої плазми, яке настає після великої втрати  рідини з сечею. Ненаситний апетит, м’язова слабкість, свербіж шкіри. У хворих знижується опірність організму, з’являються такі ускладнення та захворювання, як фурункульоз, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, туберкульоз, облітеруючий ендартеіїт, гангрена нижніх кінцівок та ін.

Для інсулінозалежного  цукрового діабету характерний  гострий початок з швидко прогресуючою спрагою, поліурією, підвищений апетит, але хворі різко худнуть, з’являється слабість, аденамія, сонливість.

Для хворих з  інсулінонезалежним цукровим діабетом характерно поступовий розвиток захворювання (особливо у людей похилого віку), коли клініка стерта, захворювання роками проходить незамітно і виявляється раптово на фоні діабетичного ураження судин, або нервів. Клінічно вони проявляються почуттям голоду, слабкістю, пітливістю, тремтінням, головним болем, які виникають після великих переривів у їжі або на фоні фізичного навантаження, зникають після прийому їжі, особливо вуглеводної.

Зміни органів та систем при цукровому  діабеті.

Шкіра, і слизові оболонки. Шкіра у хворих з декомпенсованим цукровим діабетом суха, зморщена, тургор знижений. При багаторічній  течії захворювання спостерігаються різні дерматози, які пов’язані з порушенням  обміну речовин, зниження захисної функції шкіри і порушенням мікроциркуляції. У пацієнтів з вираженими формами діабетичних ангеопатій спостерігаються трофічні виразки на шкірі гомілки та стопи. Свербіж шкіри є симптомом декомпенсації цукрового діабету, але після нормалізації глікемії зникає. Зниження імунологічної реактивності організму у хворих спостерігаються часті грибкові та інфекційні захворювання шкіри: фурункульози, карбункули, панаріції та інші. На фоні порушення кровообігу в нижніх кінцівках можуть з’являтися трофічні виразки або гангрени.

Кістково-суглобна система. Спостерігається  зміна у суглобах та кістках у вигляді остеопорозу, остеосклерозу, переломів кісток та деформації суглобів. У хворих цукровим діабетом у 2-3 рази більше  зустрічаються грижі Шморля, контрактура Дюпюітрена, а також остеохондроз і спондельоз.

Органи дихання.  Зміни органів  дихання при цукровому  діабеті  характеризуються більш частішим розвитком ГРВІ, ларингітів, бронхітів, пневмоній затяжного характеру, туберкульозу легень.

Травнева система. При цукровому  діабеті знижується кислотність та ферментативна функція шлунку і кишок. У зв’язку з порушенням вісцеральної іннервації відбуваються розлади моторики із зниженням тонусу та перистальтики. Хворі, які хворіють роками, у них виявляють ознаки хронічного гастриту або гастродуоденіту, коліту. Декомпенсований цукровий діабет веде до збільшення, потовщення печінки, порушення відтоку жовчі, зміну її складу, гіпотонії жовчного міхура. Хворі, страждаючі на ожиріння, хворіють жовчнокам’яною хворобою, діскенезією жовчовивідних шляхів, хронічним холециститом.

Сечовидільна система. Захворювання діляться на специфічні (діабетична нефропатія) та неспецифічні (артеросклероз ниркової артерії, пошкодження канальців, пієлонефрит, гострий некроз канальців).

Органи зору. Основним захворюванням ока при цукровому діабеті є діабетична ретинопатія. Крім цього є цілий ряд порушень, які приводять до зниження зору. Дистрофічні зміни в роговиці приводять до розвитку нейротрофічних виразок. Діабетичне ураження кришталика включає катаракту.

Діабетичні ангеопатії.

Цукровий діабет характеризується генералізованим враженням серцево-судинної системи, яке одержало назву – діабетичні ангеопатії. Діабетична ангеопатія – це генералізоване ушкодження кровоносних судин при цукровому діабеті, яке розповсюджується на дрібні судини (мікроангеопатія), так і на судини середнього, та великого калібру (макроангеопатія). Зміна в дрібних судинах (артеріолах), капілярах, венулах) носять специфічний характер, а крупні – як ранній і розповсюджений атеросклероз.

Діабетична мікроангіопатія має  типову патоморфологічну картину: потовщену базальну мембрану капілярів, проліферецію ендотелія і відкладення на стінці судини гліколіпопротеїдних позитивних речовин.

 Діабетична макроангіопатія   не має відмінностей від   атеросклеротичних змін у людей   без цукрового діабету. Але має особливості: ранній розвиток та розповсюдженість. Атеросклероз у хворих з цукровим  діабетом з’являється на 10-15 років раніше ніж у людей які не хворіють на цукровий діабет. Атеросклерозом ураженні  венечні, мозкові, периферичні та більшість артерій.

 Симптоматика  діабетичних ангіопатй залежить від локалізації процесу та стадії ураження. Для систематизації цих проявів є різні класифікації діабетичних ангіопатій. Класифікація діабетичних ангіопатій  запропонована (А.С. Ефімовим, 1989) [24,21]:

Клінічна класифікація діабетичних  ангіопатій.

А. По формі та локалізації:

1. Мікроангіопатії:

а) нефропатія;

б) ретинопатія;

в) мікроангіопатія нижніх кінцівок.

2. Макроангіопатії (атеросклероз):

а) аорти і коронарних судин;

б) церебральних судин;

в) периферичних судин.

3. Універсальна мікро-, макроангіопатія.

Б. По  стадіям розвитку:

1 стадія – доклінічна (метаболічна);

2 стадія – функціональна;

3 стадія – органічна.

Ретинопатію поділяють на слідуючі стадії:

1. ангеопатія сіківки  (спастико-атонічна, аневрезматична);
2. проста ретинопатія;
3. проліфератична ретинопатія.

За останні роки класифікація була доповнена. Так  у нефропатії виділено 4 стадії 0 – доклінічна (безсимптомна), 1 – пренефратична; 2 – нефротична; 3 – нефросклеротична.

В протіканні макро- і мікроангеопатій нижніх кінцівок – 4 стадії:1 – доклінічна; 2 – функціональна (гіпертонус, гіпотонус, спастико-атонія); 3 – органічна; 4 – виразково-некротична, гангренозна.

Доклінічна (безсимптомна, метаболічна) стадія не має клінічної симптоматики, але проявляються  зміни тонусу судин та інші зміни по даним функціональним пробам. Функціональна стадія має конкретну клініку  та інструментальну характеристику, порушення зворотні під дією лікування; 3-4 стадії – органічні, незворотні.

 

1.2. Методи фізичної реабілітації хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом  в умовах курорту “Миргород”

 

Важливим етапом лікування  хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом є санаторно-курортне лікування. Кліматотерапія, дієтхарчування, фізіотерапія, ЛФК, вживання мінеральної хлоридно-натрієвої води мають стійкий відновлюючий вплив на організм.

Санаторно-курортна допомога в державі є частиною системи  охорони здоров’я населення, а курортне лікування – складником загального лікування хворого [19,13].

Курортне лікування, або лікування природними факторами, має ті особливості, що природні засоби, на відміну від лікарських, найбільш фізіологічні, природні для організму. Вони мобілізують резервні можливості організму. Вони мобілізують резервні можливості організму, не викликають побічних проявів.