Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

Серед індивідуальних методів і  форм психотерапії, які застосовують лікарі-психотерапевти, слід назвати: 1) розумову психотерапію (індивідуальну і колективну): 2) сугестивну психотерапію: а) гіпно-психотерапію (індивідуальну та групову); б) аутогенне тренування (індивідуальне і колективне); в) самонавіювання; 3) опосередковану психотерапію: 4) бібліотерапію; 5) сон-відпочинок у супроводі музики.

Лікувальна фізична культура (ЛФК) — метод лікування, що використовує з метою відновлення здоров'я  і працездатності хворого, запобігання  ускладненням патологічного процесу  фізичні вправи й інші засоби фізичної культури. Лікувальна фізкультура є  одним із основних засобів лікування та реабілітації хворих на курортах та в санаторіях [44, 31, 30].

ЛФК успішно сполучається з медикаментозним  лікуванням,  практично з усіма  методами фізіотерапії, масажем. Вона відіграє провідну роль у лікуванні  захворювань і ушкоджень опорно-рухового апарату, нервової системи, патології легень, обміну речовин тощо. Лікувальна фізична культура має у своєму розпорядженні багатий арсенал різних вправ, що піддаються дозуванню залежно від поставленої мети. У зв'язку з цим є можливість диференційованого застосування фізичних вправ відповідно до стану організму, стадії захворювання, конкретних лікувальних завдань на кожному етапі лікування. Лікувальна фізкультура не має вікових протипоказань. Правильно підібрані комплекси ЛФК можуть і повинні застосовуватися в лікуванні найрізноманітніших захворювань і ушкоджень, у будь-яких лікувальних закладах, на всіх етапах лікування.

Виділяють чотири основні механізми  дії фізичних вправ: тонізуючий, трофічний, формування компенсації і нормалізація функції.

Тонізуюча дія вважається основною, найбільш характерною для всіх фізичних вправ. Причому вони можуть чинити тонізуючий вплив як на весь організм, так при відповідному підборі й цілеспрямовано на певний орган, де тонус знижено. Особливе значення для терапевтичного ефекту має здатність фізичних вправ викликати позитивні емоції: бадьорість, радість, задоволеність та ін. Вони також сприяють мобілізації різних фізіологічних механізмів і відволікають хворих від хворобливих переживань, не дозволяють "піти в хворобу".

Трофічна дія фізичних вправ  ґрунтується на тому, що під час  їх виконання посилюється аферентна  імпульсація, яка діє на різні  відділи нервової системи, у тому числі і вегетативні центри, і  змінює їх функціональний стан. Моторно-вісцеральна  регуляція вегетативних функцій  виражається в їх рефлекторній перебудові і пристосуванні до забезпечення підвищеної діяльності кісткових м'язів. При цьому не тільки активуються обмінні і пластичні процеси в м'язовій тканині, але й поліпшується трофіка внутрішніх органів. Фізичні вправи завдяки поліпшенню крово- і лімфоциркуляції прискорюють розсмоктування мертвих тканинних елементів, а за рахунок підвищеної доставки пластичних речовин сприяють більш швидкому загоєнню ран. Важливим проявом трофічного ефекту фізичних вправ є стимуляція робочої гіпертрофії збереженої частини органа або парного органа, а також зворотний розвиток атрофічних і дистрофічних процесів в організмі.

Компенсація —тимчасове або постійне заміщення порушених функцій. Істотну роль у цьому процесі відіграють фізичні тренування. При регулярному і довгостроковому застосуванні вони збільшують потік імпульсів у центральну нервову систему, які інформують про ступінь порушення, створюють нові функціональні системи, прискорюють процес формування компенсацій і надають їй довгострокового характеру. Особливо важливо це в реабілітації хворих із хронічними захворюваннями та інвалідів. Найбільш ефективними є компенсації, сформовані при активній і свідомій участі в цьому процесі хворого.

Нормалізація функцій ґрунтується на здатності цілеспрямованих регулярних фізичних вправ гальмувати або цілком усувати патологічні умовно-рефлекторні зв'язки, які сформувалися під час хвороби, і водночас сприяти поступовому відновленню нормального функціонування ушкодженого органа і всього організму як єдиного цілого. [41]

М’язова діяльність істотно впливає  на обмін речовин. Лікувальна дія  фізичних вправ при порушенні  обміну речовин ґрунтується в основному за механізмом трофічної дії. При спеціальному підборі вправ можна цілеспрямовано діяти на вуглеводний обмін, стимулюючи зменшення цукру в організмі. Крім енергетичних витрат і посилення обміну речовин, систематичне застосування фізичних вправ сприяє відновленню моторно-вісцеральних рефлексів, які здійснюють регулюючий вплив на обмін речовин.

Спеціальна дія фізичних вправ  може проявлятися і за механізмом компенсації. При цукровому діабеті  знижується синтез глікогену в печінці, а під впливом м’язової діяльності збільшується утворення глікогену  в м’язах і зменшується кількість  цукру в крові.

Фізичні вправи здійснюють загальнотонізуючий вплив на організм і нормалізуючий  вплив на нервову систему та ендокринну регуляцію всіх трофічних процесів. [44]

Кабінет ЛФК повинен мати гімнастичний зал для групових занять площею не менш ніж 30-40 м², кімнату для індивідуальної гімнастики площею 16-20 м², кабінет лікаря, душову, роздягальню і комору. У санаторії і на курортах створюються відділення ЛФК, що складаються з залу лікувальної гімнастики площею до 60 м², кабінету для індивідуальної гімнастики, масажної кімнати, залу або майстерні працетерапії, кабінету лікаря, антропометричного кабінету, кімнати інструкторів, душової, роздягальні, комори, приміщення для чекання і відпочинку осіб, що займаються ЛФК.

Кабінет ЛФК для індивідуальних і малогрупових занять із хворими відкривається в кожному санаторії, де в комплексній терапії хворих застосовується ЛФК. У санаторних умовах допускаються групи з 6-10 осіб. Для кабінету виділяється окрема кімната площею від 20 до 24 м² з розрахунку 4 м² на одну особу і більше при висоті приміщення 4-5 м. Кабінет повинен мати добре природне освітлення, вікна, захищені ґратами або жалюзі, легко оброблювану нековзку підлогу палубного типу з килимовим покриттям. Оснащення: гімнастична стінка з 2-3 прольотів; 2 гімнастичні ослони; 1 пара гімнастичних підвісних кілець; гантелі; булави; гімнастичні палиці; м'ячі різних розмірів; набивні м'ячі, стенди працетерапії.

На відкритому повітрі будуються  майданчики ЛФК, доріжки для прогулянок, міні-стадіони, спортивні та ігрові майданчики тощо. Розташовуються вони в затишних місцях з доброю інсоляцією.

Основні принципи ЛФК [30]

1. Осмислене ставлення хворого до фізичних вправ. Як наслідок, хворий стає більш дисциплінований, краще контролює свої дії, враховує свої сили і можливості, привчається аналізувати свої помилки, розкривати й усувати їх причини, що сприяє швидшому досягненню лікувально-оздоровчого ефекту.
2. Пробудження в хворому активного ставлення до лікувальної фізкультури, що сприяє кращій функціональній перебудові його організму.
3. Наочність — показ фізичних вправ хворому в сполученні з поясненням їхньої суті.
4. Доступність — урахування рівня фізичної підготовки хворого і його клінічного стану при призначенні ЛФК.
5. Засвоєння вправ — хворий настільки добре засвоює комплекси, що може виконувати їх самостійно і поза лікувальним закладом.
6. Систематичність — заняття не повинні мати випадкового, епізодичного характеру.
7. Поступовість — призначають спочатку прості й легкі вправи, відомі хворому.
8. Послідовність — по мірі зростання функціональних можливостей пацієнта переходять до більш важких і складних вправ при строгому врахуванні реакції організму хворого на нові вправи.
9. Регулярність — заняття проводяться щодня, визначену кількість разів, у строгій відповідності до режиму дня.
10. Індивідуальний підхід — враховуються стать, вік, тренованість, загальний стан хворого, перебіг основного і супровідних захворювань.
11. Сполучення загального та місцевого впливу фізичних вправ — видужання багато в чому залежить від загального стану організму.

Режими рухової активності

1. Вільний: хворий майже весь день проводить сидячи, стоячи, у ходьбі.
2. Щадний: ходьба в межах санаторію, прогулянки, половина часу проводиться в положенні сидячи.
3. Щадно-тренувальний: екскурсії, масові розваги, ігри, танці, купання, прогулянки по околиці санаторію.
4. Тренувальний: дозволяються тривалі прогулянки (ближній туризм) і участь в усіх заходах, що проводяться в санаторно-курортному закладі.

Основні форми ЛФК

Лікувальна гімнастика (ЛГ), ця основна  форма ЛФК, на курортах та в санаторіях здебільшого використовується груповим методом. Принцип комплектування груп та метод проведення заняття ґрунтуються на функціональному стані хворих. Для правильного проведення заняття необхідно керуватися такими методичними принципами:

• враховувати характер застосовуваних вправ, фізіологічне навантаження, дозування та вихідні положення, котрі повинні відповідати загальному стану хворих, їхнім віковим особливостям та стану тренованості;
• передбачати вплив на весь організм хворого;
• включати в заняття вправи як загальнозміцнювальні, так і спеціальні;
• складаючи план заняття, дотримуватися принципу поступовості та послідовності підвищення і зниження фізичного навантаження, витримуючи фізіологічну криву навантаження;
• дотримуватися при підборі та застосуванні вправ принципу чергування скорочень м'язових груп, які втягнуті у виконання фізичних вправ;
• приділяти увагу позитивним емоціям, що сприяють встановленню та закріпленню умовно-рефлекторних зв'язків.

При проведенні процедур лікувальної  гімнастики необхідно враховувати ступінь фізіологічного навантаження у вигляді так званої фізіологічної кривої процедури за даними пульсу, АТ та частоти дихання.

Кожна процедура лікувальної гімнастики складається із 3 розділів: увідного, основного та заключного. [13]

Увідний період має на меті поступову адаптацію організму до фізичного навантаження. В ньому використовуються елементарні гімнастичні та дихальні вправи загального характеру, в основному для дрібних та середніх м'язових груп. Тривалість його в першій половині курсу займає до 25 % часу, у другій половині курсу — 12-15 % часу заняття.

Основний період має на меті здійснення конкретної методики ЛФК. Використовуються всі необхідні засоби ЛФК за рахунок  сполучення загального та спеціального тренування. Тривалість періоду в першій половині курсу займає 50 % часу, у другій половині курсу — до 70 % часу заняття.

Заключний період має на меті поступове  зниження фізіологічного навантаження. Характеризується зниженням фізіологічної  кривої навантаження за рахунок використання полегшених вправ та чергування їх із дихальним, на розслаблення тощо. У першій половині курсу період займає 25 % часу, у другій половині курсу — 15-17 % часу заняття.

Легка, середня або тяжка форма  діабету визначає методику проведення занять. При дозуванні навантаження необхідно враховувати, що інтенсивна короткочасна м’язова робота збільшує кількість цукру в крові, але фізичні вправи, які тривало виконуються в повільному темпі, навпаки  зменшують, бо при такому навантаженні витрачається не тільки глікоген, але і цукор крові.

Ранкова гігієнічна гімнастика має  на меті вивести організм зі стану  зниженої активності. За рахунок загальнозміцнювальних  вправ нормалізуються реакції серцево-судинної, дихальної та інших систем, відбувається адаптація організму до фізичного навантаження, поліпшуються пристосовні реакції організму. Гігієнічна реакція підвищує тонус нервової системи, врівноважує функції симпатичного та парасимпатичного відділів нервової системи, нормалізує гемодинаміку, активізує дихання, обмін речовин, посилює кровообіг в усіх органах та системах, включає швидку мобілізацію систем організму при відносно малих енергетичних затратах. Використовуються прості вправи, що легко виконуються, для всіх м'язових груп малогруповим чи груповим методом тривалістю до 12-15 хв. [19]

Дозована ходьба відіграє важливу  роль як засіб оздоровлення всього організму та підвищення загальної  його тренованості. Це навантаження, яке  звичне для хворого та найбільш фізіологічне за своєю суттю. Іде загальнозміцнюючий та тренувальний вплив на весь організм, помірне стимулювання процесів обміну, кровопостачання, дихання. Чергування напруження та розслаблення м'язів нижніх кінцівок призводить до поліпшення крово- та лімфообігу, що, в свою чергу, є протидією виникненню застійних явищ в організмі.

Тривалість відпочинку 5-7 хв. Після  проходження маршруту відпочинок сидячи протягом 20-30 хв. Маршрути дозованої  ходьби наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Маршрути дозованої  ходьби