Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

Теренкур — лікування дозованою  ходьбою по спеціальній трасі  із поступовим підйомом. Впливає на весь організм: тренує серцево-судинну  систему, поліпшує живлення серцевого  м'яза, нормалізує обмін речовин  в тканинах та ін. При застосуванні теренкуру поглиблюється дихання, підвищується тонус нервової системи, нормалізуються сон та апетит, посилюються відтік жовчі, секреторна функція шлунка та робота кишечнику.  Маршрути теренкуру та особливості його проведення наведені в таблицях 1.3-1.4.

Темп ходьби залежить від самопочуття хворого, але він має перевищувати звичайний її темп. У перші дні — 50-70 кроків на хвилину, пізніше — 70-90 кроків на хвилину, при нормальному самопочутті — 90-100 кроків на хвилину, наприкінці курсу — 110-120 кроків на хвилину, під час підйому вгору — 50-70 кроків на хвилину.

Таблиця 1.3

Маршрути теренкуру

 

Маршрут	№ 1	№2	№3
Режим	Щадний	щадно-тренувальний	тренувальний
Довжина	800-1500м	1200-3000 м	2000-5000 м
Особливості маршруту	по рівній місцевості з одним  невеликим  підйомом в гору	по рівній місцевості або з 1-2 підйомами  вгору	по рівній місцевості або з 2-3 підйомами  вгору
Величина кута підйому	не більш ніж 10°	до 15°	до 20-25°

Найкращий час для призначення  теренкуру влітку — вранці або  надвечір, взимку — в середині дня.

При призначенні в один день водних процедур та теренкуру він може проводитись до прийому ванни із відпочинком не менш як година та після ванни, але відпочинок має тривати не менш ніж 2-3 години. В день прийому ванни маршрут теренкуру скорочується, темп ходьби зменшується, робляться зупинки для відпочинку через кожні 100-200 м.

Таблиця 1.4

Особливості проведення теренкуру 

при наявності супровідних захворювань

Ожиріння	зразу після виживання їжі або  через  30—40 хвилин після цього
Схильність до запору	через 1-1,5 години після вживання їжі
Недостатня вага, знижена секреторна  функція шлунка	за 20-30 хвилин до вживання їжі
Підвищена функція шлунка	за 1-2 години до вживання їжі
Розлади сну	за 40-80 хвилин до сну

 

Ближній туризм — форма ЛФК, що використовується лише на курортах та в санаторіях. Проводиться не частіш ніж 2 рази на тиждень (див. таблицю 1.5).

Таблиця 1.5

Маршрути ближнього  туризму

Маршрут	1 категорії складності	2 категорії складності
Довжина	6-10 км	10-12 км
Максимальна крутизна підйомів	25°	25°
Довжина підйомів	1-2 км	до 3 км
Крутизна спуску	до 30°	до 35°
Тривалість маршруту	3-4 години	4-5 години

 

Спортивно-прикладні вправи використовуються в ЛФК дозовано без спортивних завдань. Їх застосування позитивно  впливає на нервову систему, загартовує організм, дає помірне тренування. Із цією метою можуть використовуватись плавання, біг, ходьба, веслування, лижі, ковзани, велосипед, стрільба з лука. [25]

Веслування може широко застосовуватись  на курортах та в санаторіях, де є  водойми. Воно підвищує обмін речовин, тренує дихальну та серцево-судинну системи, загартовує та підвищує тонус нервової системи. Розвивається рухливість м'язів верхнього плечового пояса, особливо після травматичних пошкоджень. В активну роботу включається більшість скелетних м’язів, особливо спини (при розгинанні) та черевного преса (при згинанні вперед), рук та ніг (при рухливій лаві). Краще проводити веслування вранці, тривалістю 10-30 хв., у темпі 20-25 гребків на 1 хв., із відпочинком через 5-10 хв.

Ігри застосовуються з метою  активізації рухового режиму хворого, заповнення дозвілля інтенсивною грою, що підвищує загальний тонус та викликає позитивні емоції. Під час гри  тренуються координація, швидкість  реакції, кмітливість, поліпшується психофізичний  стан, відволікається увага особи від хвороби. Використовуються ігри на місці (доміно, шашки, шахи тощо), малорухливі, рухливі, естафети та спортивні: крокет, кегельбан (малорухливі), городки, волейбол, настільний теніс, бадмінтон, теніс, елементи баскетболу.

Бальнеотерапія – поверхневе застосування лікувальної мінеральної води: ванни, душі, обливання, обтирання. [36, 11]

Базується лікувальна дія бальнеотерапевтичних процедур головним чином на рефлекторному  та гуморальному механізмах, тобто  здійснюється через нервову систему та кров. Загальним для дії бальнеофакторів є їх відносна неспецифічність, тобто здатність викликати такі ефекти, кількісний бік яких багато в чому залежить від вихідного функціонального стану систем організму. При збереженні механізмів компенсації бальнеологічні фактори, як правило, виявляють нормалізуючу дію, або стимулюють потенційні можливості організму, або переводять їх на новий, більш ощадливий режим роботи. Реалізація цієї дії відбувається шляхом активізації багатьох систем і, очевидно, в першу чергу вегетативної нервової, гіпофіз-адреналової системи і системи гомеостазу.

При зовнішньому застосуванні мінеральні води за рахунок підвищеної концентрації солей та інших речовин чинять температурну, хімічну, радіаційну та інші дії на рецептори шкіри. Змінюючи їхній функціональний стан, впливають зокрема на терморегулятивні механізми, підвищуючи чи знижуючи теплообмін, а відповідно і рівень окисно-відновних процесів. Цьому сприяє також вплив на , шкіру тиску маси води (різного при різних лікувальних методиках) і її температури. Газоподібні речовини, які містяться в мінеральних водах, проникають через шкіру, дихальні шляхи і слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, чинячи дію на рецептори судин, внутрішніх органів і безпосередньо на нервові центри, тим самим впливають на гемодинаміку, систему гомеостазу, викликають певні зміни в механізмах компенсації, що має особливе значення при лікуванні та оздоровленні  хворих інсулінонезалежного цукрового діабету. [13]

Мінеральні води діють на організм усім комплексом фізичних властивостей і розчинених речовин. Хоч дія бальнеологічних процедур на організм здійснюється відповідно до загальних фізіологічних закономірностей, лікувальний вплив мінеральних вод різного хімічного складу різний. Наявність специфічних біологічно активних компонентів і особливих властивостей часто визначають методи їх лікувального використання. Із різноманітних типів мінеральних вод в бальнеотерапевтичній практиці широко застосовують хлоридні натрієві, вуглекислі, сульфідні та азотні.

Кожен тип мінеральної води чинить специфічну дію на організм, зумовлену  головним чином наявністю в ній  провідних хімічних інгредієнтів. Так, основним діючим фактором сульфідних вод є сірководень, якій надходить  в організм через шкіру. Двоокис  вуглецю зумовлює специфіку дії вуглекислих вод, які чинять вплив головним чином на функцію кровообігу. Хлоридні натрієві води завдяки розчиненим у них солям діють переважно на шкіру, викликаючи зміни функціонального стану її рецепторів, і рефлекторно — на центральну нервову систему. Механічне і температурне подразнення рецепторів шкіри бульбашками азоту, який міститься в азотних водах, безпосередньо азот, який проник в організм, чинять переважно знеболювальну та заспокійливу дію.

Бальнеотерапія чинить вплив на вищі регуляторні механізми, зумовлюючи зникнення астено-вегетативного синдрому, на адаптаційні можливості організму, сприяє ліквідації функціональних і запальних змін, стимулює репарацію і регенерацію, неспецифічну імунну реактивність, чинить протиалергічну дію. [18]

Водолікування (гідротерапія) — лікувальне застосування прісних вод поверхнево. Прісні води призначаються з лікувальною метою у формі ванн, душів, вологих обгортань, обливань, обтирань, компресів.

Ванни можуть бути загальні та місцеві: ручні, ножні, сидячі. Існує багато різноманітних конструкцій ванн: для підводного душу-масажу, вихрові, перлисті, вібраційні.

Є також ряд конструкцій для  лікувальних душів: дощовий, струминний, циркулярний, висхідний та ін. Душі можуть бути різних температур, а вода – подаватися під піском від 1 до 4 атмосфер. 

В механізмі лікувальної дії  прісноводних лікувальних процедур виділяють термічний, механічний, фізико-хімічний та психотерапевтичний аспекти. [39]

Теплі поверхневі водні процедури  без посиленого впливу дають седативний та протизапальний ефекти, нормалізуючи збудженість центральної вегетативної та периферичної нервової системи. Знижується підвищений артеріальний тиск, пульс та дихання стають рідшими, поліпшується периферичний кровотік. Знижується підвищений м’язовий тонус. Підвищується проникність шкіри, і вода може надходити в організм, зокрема через потові залози, ніби промиваючи його. Нерідко підвищується обмін речовин. Шкіра очищається від патогенних мікроорганізмів. У курсовому застосуванні теплі водні процедури здійснюють нормалізуючий вплив (трофічний) на стан багатьох органів і тканин.

Гарячі поверхневі водні процедури  збуджують нервову систему, стають частішими серцева діяльність і  дихання, більшою мірою посилюються периферичний кровоток (гіперемія тканин) та потовиділення. Артеріальний тиск проходить фазові зміни: на початку процедури може підвищитися, потім знижується. Більшою мірою підвищується проникність тканин і активізується обмін речовин. Відповідно більш виражена розсмоктувальна дія. Механічна дія іноді посилюється в душах та вихрових ваннах.

Лікувальні ефекти водно-термічних  процедур: антиспастичний, судинорозширювальний, метаболічний, трофічний, седативний (у  гарячих і збуджувальний), аналгетичний, розсмоктувальний, дезінтоксикаційний. 

Грязелікування (пелоїдотерапія). Згідно з сучасними уявленнями, основу механізму грязелікування становить взаємопов'язаний вплив на організм людини температурного, хімічного і механічного чинників. Фізіологічні і лікувальні ефекти пелоїдотерапії визначаються численними параметрами, головними з яких є вид процедури та інтенсивність подразнювача.

Усі типи пелоїдів належать до фізичних чинників поверхнево-гуморальної дії, для яких характерне сполучення поверхневого подразнення з впливом хімічних компонентів, які проникають в організм. В розвитку відповідної реакції організму провідна роль належить нервовій системі, залозам внутрішньої секреції і шкірі, які виконують бар'єрну, терморегуляторну, секреторно-екскреторну і рецепторну функції. Безпосередній стосунок до реалізації теплового чинника при аплікаційному грязелікуванні має терморегуляторна функція шкіри. [42]

Мікроелементи та органічні речовини грязі під час процедур проникають через шкіру та слизові оболонки в організм, здійснюючи лікувальний  вплив. Під впливом теплих та гарячих грязьових процедур підвищується проникність тканин, посилюються кровообіг та обмін речовин, активізуються процеси регенерації тканин. Антибіотичні речовини грязі чинять антисептичну дію. Адекватні за температурою та тривалістю грязьові процедури нормалізують діяльність різноманітних органів: суглобів, печінки, шлунка, кишечнику, нирок, органів жіночої та чоловічої статевої сфери, нервової системи.

Рефлекторна реакція організму  на пелоїдолікування проявляється гемодинамічними  зрушеннями, змінами стану ендокринної системи і рівня обмінних процесів.

Комплексними дослідженнями, які  проведені в УкрНДІ (Українському науково-дослідному інституті) медичної реабілітації і курортології, доведено, що важливою ланкою грязелікування є біоенергетичний механізм. На основі результатів експериментальних та клінічних досліджень сформульована гіпотеза про фазовий вплив пелоїдотерапії на клітинну енергетику, згідно з якою на початку курсу лікування спостерігається підвищення витрат і дефіцит макроенергетичних сполук, що потім, за типом зворотного зв'язку, викликає посилення окислювального фосфорилювання і збільшення синтезу АТФ. Ці процеси є енергетичною основою ферментативних та клітинних реакцій, які спрямовані на відновлення порушених функцій в організмі. Впливом на енергетичний метаболізм тканин і активність лімфоїдної системи здебільшого визначаються перебіг і початок процесів регенерації при грязелікуванні.

Фізіотерапія — галузь медицини, що вивчає дію на організм людини природних  або штучно одержуваних (преформованих) фізичних факторів і використовує їх із метою збереження, відновлення та зміцнення здоров'я людини. [35,42]

Особливий інтерес до фізичних факторів зумовлений не тільки їх широкими лікувально-профілактичними  і реабілітаційними можливостями, але і багатьма перевагами перед іншими лікувальними засобами. Одним з найважливіших достоїнств є універсальність дії, коли один і той же фактор може застосовуватися при кількох захворюваннях. Не менш важливі фізіологічність і нормалізуючий (гомеостатичний) характер методів фізіотерапії. Фізичні фактори, будучи елементами зовнішнього середовища, є звичними для організму подразниками, які викликають нерізкі, м'які компенсаторно-пристосувальні реакції. Вони, як правило, не токсичні, не викликають побічних ефектів і алергізації організму. Достоїнством фізіотерапії є її тривала післядія, суть якої полягає в тому, що зрушення в організмі і терапевтичний ефект не тільки зберігаються протягом досить значного проміжку часу, але навіть наростають після закінчення курсу лікування. Тому віддалені результати після фізіотерапії найчастіше кращі від безпосередніх. До позитивних сторін фізичної терапії можна віднести її добру сумісність з іншими лікувальними засобами, доступність і порівняну дешевизну методів лікування.