Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

Фізичні лікувальні чинники, як і інші засоби фізичної реабілітації викликають в організмі полісистемну реакцію. Вони впливають на крово- та лімфообіг, тонус судин, процеси мікроциркуляції, ферментативну активність і обмін речовин, імунітет, діяльність ЦНС (центральна нервова система) і внутрішніх органів, опорно-руховий апарат. Деякі фізичні чинники, енергія яких при вбиранні тканинами трансформується у тепло, окрім судинних реакцій, розкриття нефункціонуючих капілярів, прискорення кровообігу, покращення доставки кисню тканинам, стимулюють процеси терморегуляції, загартовують організм,  діють антиспастично, болезаспокійливо. Вони підвищують захисні сили організму, його стійкість до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, змінюють утому, прискорюють відновлення, можуть діяти на організм як заспокійливо , так і збуджуюче. [17] 

Найбільш показаними для застосування фізіотерапії є санаторно-курортні заклади, які базуються на використанні природних лікувальних факторів і мають необмежені можливості щодо ефективного сполучення їх з іншими складниками санаторно-курортного лікування.

Однак варто пам'ятати, що фізичні  фактори є дуже активними, а часом  і сильнодіючими і неправильне  їх застосування може виявитися небезпечним  для хворого. Так, застосування фізіотерапії не рекомендується при злоякісних новоутвореннях, системних захворюваннях крові, кровотечах або підозрі на них, активній формі туберкульозу, вираженій серцево-судинній і дихальній недостатності, виражених порушеннях функції печінки і нирок, гострих інфекційних захворюваннях, лихоманці, кахексії, індивідуальній непереносимості фізичного фактора.

Масаж — один із найпоширеніших та найефективніших методів у практиці санаторно-курортного лікування. Це пов'язано  із широким впливом масажу на системи  та органи як хворої, так і практично здорової людини. Масаж посилює та активізує дію фізіотерапевтичних методів лікування і лікувальної фізкультури, а може також виступати і як окремий метод неспецифічного лікування та профілактики захворювань. [26, 6]

Дія масажу на організм у цілому залежить від стану нервової системи та відбувається під безпосереднім її впливом. Внаслідок масажних прийомів подразнюється шкіра, де багато нервових закінчень, пов'язаних з різними відділами центральної нервової системи. Інформація від подразнення по аферентних шляхах йде в кору головного мозку, там сприймається та переробляється і по еферентних шляхах йде до органів та систем. В результаті відповідна реакція організму може мати різний вигляд: судини звужуються або розширюються, м'язи напружуються або розслаблюються тощо. Правильно проведений та дозований загальний масаж заспокійливо діє на нервову систему, під впливом масажу можна знизити або підвищити нервову збудливість і провідність периферичних нервів, посилити послаблені сухожильні рефлекси, а вплив у зонах Захар'їна-Геда проявляється нормалізацією функції внутрішніх органів.

Наступний орган, що активно відповідає на вплив масажу, — це шкіра. Саме через шкіру відбувається гуморальний  та механічний вплив масажу на організм людини. Гуморальний вплив пов'язаний з тим, що в шкірі міститься велика кількість біологічно активних речовин, які під впливом масажних прийомів переходять у вільний активний стан, через кровоносну систему підходять до нервових закінчень, подразнюють їх, даючи початок нервовим рефлексам, тобто посилюють нервовий імпульс. Завдяки цьому механізму в шкірі виробляються гістаміноподібні речовини, які підвищують імунно-захисні сили організму. Інший механізм — механічний вплив на шкіру — проявляється тим, що при подразненні шкіри вона звільняється від зроговілих лусочок, мікроорганізмів, очищаються потові й сальні залози та стимулюється їхня функція, рухаються рідини (лімфа, кров, міжтканинна рідина), розтягуються і зміщаються шкіра, підшкірна клітковина, рубці, спайки. Поліпшення крово- та лімфообігу веде, в свою чергу, до підвищення обмінних процесів у шкірі.

Кровоносна система реагує на дію  масажу розширенням функціонуючих  та розкриттям резервних капілярів (відбувається киснева терапія). За рахунок розкриття резервних капілярів виникає перерозподіл крові в організмі, що веде до поліпшення роботи серця при недостатності кровообігу. Крім того, загальний масаж у здорових незначно підвищує систолічний тиск, в той час як діастолічний залишається в нормі чи незначно знижується; а масаж живота за рахунок перерозподілу крові та зміни внутрішньочеревного тиску веде до зниження як систолічного, так і діастолічного тиску.

Під впливом масажу прискорюється  рух лімфи та відбувається розкриття  лімфатичних судин.

Масаж активно впливає на м'язову  систему, підвищуючи еластичність м'язових волокон та скоротну їх функцію, сповільнюючи настання м'язової атрофії.

Масаж швидше знімає м'язове стомлення, ніж пасивний відпочинок, за рахунок прискорення крово- та лімфообігу та швидшого вимивання із м'язів молочної кислоти, що там накопичилась після роботи.

Масаж поліпшує кровопостачання суглобів і періартикулярних тканин, зміцнює  суглобно-зв'язковий апарат, прискорює розсмоктування суглобного випоту і патологічних відкладень у періартикулярних тканинах.

У крові збільшується кількість  гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів за рахунок виходу крові з депо та активізації еритропоезу і  підвищується газообмін.

Єдина тканина, що безпосередньо  не відповідає на вплив масажу, —  це жирова тканина. Безпосередній вплив  не відбувається тому, що вона практично  не має нервових закінчень та кровоносних  судин, через які діють масажні  прийоми. Але за рахунок підвищення загальних обмінних процесів жирова тканина також включається в більш активний обмін речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ii.  лІКУВАНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В КомплекснІЙ фізичнІЙ реабілітаціЇ хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом    в умовах санаторно-курортного лікування.

 

2.1. Організація, умови і методи  дослідження

 

Незважаючи на актуальність проблеми інсулінонезалежного цукрового  діабету ведучим чинником  у  лікуванні хворих є традиційно медикаментозна терапія [1, 36, 37]. Практика свідчить, лікувальні засоби, вжиті перорально, часто приводять до пошкодження слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки, стають причиною алергізації організму і розвитку хронічних форм хвороби [15].

Все це привело до необхідності пошуків шляхів профілактики та розробки нових, більш ефективних методів лікування хронічних захворювань  ендокринної системи.

Рядом досліджень встановлено, що санаторно-курортне лікування є  важливою ланкою в системі лікування  хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом. Не впливаючи на етіологічні механізми захворювання, різноманітні фізичні чинники (бальнеологічні, кліматичні, лікувальна фізкультура та інші ) стимулюють захистно-пристосовувальні сили організму, підвищують функціональну активність нейрогуморальних систем, сприяє оптимізації методів лікування.

Головним принципом  санаторно-курортного лікування є  комплексність. Застосовують природні лікувальні чинники в поєднанні  з дієтотерапією, фізіотерапією, медикаментозним  лікуванням. А також терапію направлену на  застосування активного способу життя. Використання дозованих фізичних навантажень ( ЛФК, РГГ, теренкур, хода, біг та інше), які позитивно впливають на загальне самопочуття хворих. Вони підвищують потребу глюкози м’язами, толерантність до вуглеводів, покращують діяльність серцево-судинної системи, а також корегують різних проявів діабетичних ангеопатій та супутніх захворювань,  нормалізують  масу тіла.

 Пропонуємо програму  фізичної реабілітації хворих  інсулінонезалежного цукрового  діабету в умовах санаторно-курортного  лікування [33].

Дослідження проводилось  24 дні  з 25.03.07.-17.04.07. 0на базі санаторію “Миргород”, курорту Миргород.

Хворі перебувають у  спальному корпусі санаторію. Житлові  кімнати розраховані на двох чоловік, мають зручності. Обстановка кімнати  затишна і створює комфортні умови для відпочинку і лікування хворих.

Окрім житлових кімнат у санаторії  знаходяться наступні приміщення: маніпуляційний кабінет, кабінет лікаря, пост чергової медсестри. В санаторії є своя  лікувальна база яка представлена  кабінетами: фізіотерапевтичний (світлолікування, електролікування), зали ЛФК та механотерапії, кабінет кишкових промивань та мікроклізм, кабінет інгаляцій, кабінет синглетно-кисневої терапії, кабінет голкорефлексотерапії, кабінет комп’ютерного пневмопресинга, кабінет оротерапії, масажні кабінети, стоматологічний кабінет, дієтїдальня.                                                               

У санаторії чіткий і зручний  для хворих – відпочиваючих розпорядок дня:

	Підйом	7.00
	Ранкова гігієнічна гімнастика	7.15 – 8.15
	Зважування, вимірювання АТ	8.15 – 8.30
	Сніданок	8.30 – 9.00
	Обхід лікаря	9.00 – 10.30
	Виконання лікарських призначень	10.30 – 11.00
	Другий сніданок	11.00
	Відвідування лікарських процедур	12.30 – 13.30
	Обід	13.30 – 14.00
	Час відпочинку	14.00 – 16.30
	Культурно-масові заходи	16.30 – 17.30
	Дозована ходьба	17.30 – 18.00
	Вечеря	18.30 – 19.00
	Культурно-масові заходи	19.00 – 21.00
	Вечірній кефір	21.00
	Вільна година	21.00 – 22.30
	Сон	22.30

Характеристика контингенту  досліджуваних   Таблиці 2.1

Загальна кількість досліджуваних	Вік (років)	Термін лікування (дні)	Стать		Цукровий діабет ΙΙ тип середньої  тяжкості компенсований
			Ч	Ж	Контрольна група	Експериментальна група
40	45-55	24	13	27	20	20

 

Дані наведені свідчать, що загальна кількість досліджуваних хворих складає 40 чоловік, віковий діапазон коливається від 45-55 років, 13 чоловіків, 27 жінок.

Всіх хворих, які брали участь у дослідженні ми розділили на дві групи. До складу контрольної  групи входить 20 чоловік, з них 8 чоловіків 12 жінок. До складу експериментальної групи входить 20 чоловік, з них 5 чоловіків 15 жінок (табл.. 2.1).

У процесі дослідження використовувалися  наступні емпіричні, інструментальні  та статистичні методи досліджування:

• емпіричні, констатуючий та формуючий експеримент в процесі якого здійснювався контроль за показниками лабораторних данин аналізу крові на цукор та сечі на цукор, вивчався вплив запропонованої програми комплексної реабілітації на стан  хворих  інсулінонезалежного цукрового діабету;
• статистичні,  порівняльна характеристика показників аналізу крові на цукор за результатами констатуючого та формуючого експериментую, визначення статистичної достовірності відмінностей за t – критерієм Стьюдента. Наводимо основні розрахункові формули:

       

де: t – статична достовірність  відмінностей; 

М_а – середній показник за даними констатуючого експерименту; 

М_b – середній показник за даними формуючого експерименту; 

S – помилка середньої величини.

 

       

де:

δ – середнє квадратичне відхилення;

n_а – кількість досліджуваних заданими констатуючого експерименту;

n_b – кількість досліджуваних за даними формуючого експерименту.

Для порівняння емпіричних даних констатуючого  та формуючого експериментів середнє квадратичне відхилення (δ) розраховано за формулою:

 

   

де:

δ – середнє квадратичне відхилення;

Σ – знак суми;

х_i – результат окремого вимірювання;

М_а – середній показник за даними констатуючого експерименту;

М_b – середній показник за даними формуючого експерименту;

n_а – кількість досліджуваних у констатуючому експерименті;

n_b – кількість досліджуваних у формуючому експерименті.

 

 

2.2. Мета, завдання та  зміст реабілітаційної програми  для хворих інсулінонезалежним цукровим діабетом.

 

Всіх хворих, які брали участь у дослідженні ми розділили на дві групи. До складу контрольної  групи входить 20 чоловік, з них 8 чоловіків 12 жінок. До складу експериментальної групи входить 20 чоловік, з них 5 чоловіків 15 жінок (табл.. 2.1).