Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

 Основними методами  фізичної реабілітації хворих  інсулінонезалежним цукровим діабетом  на курорті Миргород становлять: санаторний режим, внутрішній  і зовніш6ній прийом Миргородської  мінеральної води, дієтотерапія (дієта  № 9), кліматотерапія, лікувальна фізкультура (РГГ-ранкова гігієнічна гімнастика, ЛГ- лікувальна група, теренкур)  апаратна фізіотерапія (КВЧ-крайнєвисокі частоти, електрофорез з розчином нікотинової кислоти) [32].Комплексне санаторно-курортне лікування проводилось на фоні цукорознижуючих препаратів (манініл, мінібіарб).

Курорт “Миргород” почав  розвиватися на початку ХХ ст. Засновником  курорту по праву вважають земського  лікаря Івана Андрійовича Зубковського (1848-1933 рр.). З його ініціативи, починаючи  з 1914 р., воду миргородської свердловини неодноразово направляли на хімічні аналізи в лабораторії Харківського технологічного, Катеринославського та Київського політехнічних інститутів, а також у лабораторію Петроградської військової медичної академії. Усі аналізи миргородської води показали, що вона належить до слабко мінералізованих хлоридно-натрієвих вод. [37]

У 1919 р. декретом Ради Народних Комісарів було проголошено заснування курорту Миргород. Основну групу  тих, хто лікувався, становили тоді хворі на хронічний ревматизм (43,3 %), з ураженням периферичної нервової системи (18,73 %), з подагрою (14,48 %). Мінеральна вода призначалась і для внутрішнього споживання (при атонії кишок, сечокислому діатезі).

З 1947 р. курорт почав спеціалізуватися на лікування захворювань травної системи. А з 1953 р. курорт стає спеціалізованою здравницею шлунково-кишкового профілю.

Фізичні чинники, які  застосовуються, приводять до нормалізації функціонального стану нервової системи, в результаті чого змінюються кірково-підкіркові відношення і стан нейроендокринної регуляції обміну речовин, стимуляції тканинного обміну, утилізацію цукру в організмі, зниження гіперглікемії, глікозурії, активізації обміну речовин. Ці чинники мають протизапальну, аналгезивну, седативну дії, активізують метаболічні процеси, поліпшують мікроциркуляцію, зменшують гіпоксію органах і тканинах, нормалізують стан імунологічної реактивності організму[33].

Санаторний режим –  це науково обґрунтований розпорядок дня і спосіб життя хворих в  санаторії, який має основну мету – досягнення найкращих результатів лікування і зміцнення здоров'я. Його повинні чітко дотримуватися медичний персонал санаторію і хворі. Розпорядок дня може відрізнятися у літній та зимовий періоди роботи оздоровниці. Він включає в себе час прокидання, підйому (7.00) і ранкові гігієнічні заходи (7.00-7.15), ранкову гігієнічну гімнастику (7.15-7.40), сніданок (8.00-9.30), час діагностичних і лікувальних процедур та огляду лікарів (9.30- 13.30 ), обід (14.00-15.30), відпочинок після обіду (прогулянки, сон) (15.30-16.30), полудень (16.30-17.00), вечеря (19.00-20.00), вечірні розважальні заходи (17.00- 19.00 і 20.00-22.00), приготування до сну (22.30-23.00).

Весь комплекс цих  заходів складається з загально-курортного, санаторного та індивідуального  режимів. Заходи загально-курортного режиму поширюються на всю територію курорту і прилеглу частину міста. [39]

Робота лікувальних  закладів, діагностичних кабінетів, культурно-побутових установ спрямована на забезпечення успішного лікування  та відпочинку. Тиша, зелені насадження, квіти, добре впорядковані дороги, алеї і стежки для прогулянок сприятливо впливають на нервову систему хворого  закріплюють успіх лікування [19].

Залежно від стадії, особливостей перебігу, захворювання, загального стану  хворого, його віку, стану серцево-судинної системи обирають індивідуальний режим. Він може бути тренувальним, тренувально-щадним або щадним. 

Щадний режим передбачає обмеження рухової активності, зменшення  лікувальних навантажень (особливо ЛФК, загальних водних та грязьових  процедур), строге дотримання періоду сну, призначення дієтичного харчування, відмову від виходів і виїздів на екскурсійні та туристичні маршрути.

Щадно-тренувальний режим передбачає обмежену активацію рухів і фізичних вправ, участь у легких розважальних і спортивних іграх. Небажана участь хворого в тривалих екскурсійних заходах, пов'язаних з далекими походами чи поїздками. Навантаження лікувальними процедурами тут зростає.

Тренувальний режим, показаний відносно міцним особам переважно розумової праці. Він передбачає значні навантаження в ранковій гігієнічній гімнастиці (РГГ), плаванні, фізичні навантаження при заняттях ЛФК, участь у різних спортивних іграх (волейбол, великий і настільний теніс, баскетбол та ін.)                      

Мінеральна вода «Миргородська». На території курорту експлуатуються три свердловини мінеральної води, розташовані на відстані 300 м одна від одної. Глибина свердловин від 673 до 710м. Їх дебіт – 95 м³ за 1 год.

Протягом 60 років мінеральна вода має постійний хімічний склад  і сталу температуру незалежно від пори року.

Фізико-хімічний склад мінеральної  води періодично досліджують працівники Одеського науково-дослідного інституту  курортології. Щомісяця скорочені аналізи  мінеральної води проводить фізико-хімічна  лабораторія об'єднання курорту Миргород.

Мінеральна вода належить до слабомінералізованих хлоридно-натрієвих вод, вона прозора, безбарвна, солонувата на смак, без запаху або з незначним запахом сірководню. Хімічний склад води за формулою Курлова

За даними лабораторії управління “Укргеокаптажмінвод”, мінеральна вода “Миргородська” має такий склад: 

«Миргородська» мінеральна вода містить  органічні речовини: карбонові кислоти, вуглеводи типу мальтози і сахарози, сліди аміносполуки типу цистеїну. 

На думку вітчизняних учених, особливу цінність становлять ті мінеральні води, які містять гідрокарбонатні  іони (НСО₃). У поєднанні з гідрокарбонатними іонами деякі макро- і мікроелементи краще засвоюються організмом. Крім того, бікарбонати, потрапляючи в шлунок, реагують з шлунковим соком і виділяють вуглекислоту, чим стимулюють секреторну діяльність шлунка. [36,38]

Іони хлору є вихідним матеріалом для утворення хлористоводневої кислоти шлункового соку, вони стимулюють секреторну і моторну функції шлунка, жовчовиділення, панкреатичну секрецію, видільну функцію нирок.

Іони натрію відіграють велику роль у водному обміні організму, підтримують  сталість осмотичного тиску в тканинах і міжтканинній рідині, підсилюють секреторну функцію травної системи, перистальтику кишок, сприяють жовчоутворенню й жовчовиділенню.

Іонам кальцію властива протизапальна, протиспастична, в'яжуча і зневоднююча  дія; вони активізують ряд ферментів, знижують проникність клітинних мембран за рахунок ущільнення їх, запобігають утворенню ексудату; кальцій підвищує видільну функцію нирок.

Іони магнію, всмоктуючись у шлунку і верхній частині тонкої кишки, потрапляють у печінку, де частково депонуються. Вони знижують рівень холестерину в жовчі і крові, діють жовчогінно і спазмолітично.

Магній, відкладаючись у м'язах, активізує анаеробний обмін вуглеводів, підсилює діяльність деяких ферментів  підшлункової залози, знижує збудливість  центральної нервової системи.

Кремнієвій кислоті властива в'яжуча, абсорбційна і протизапальна  дія.

Мікроелементи – мідь, йод, бром, фтор, – які містяться у «Миргородській»  відіграють важливу роль у життєдіяльності  організму, адже вони входять до складу багатьох ферментів, вітамінів, гормони.

Мінеральні води покращують обмін  у печінці, підсилюють її барьерну функцію, сприяють регуляції і нормалізації ліпідного обміну.

Харчування — фактор, що здійснює постійний і дієвий вплив на організм людини, стан її здоров'я, працездатність. Раціонально побудоване харчування сприяє виробленню захисної реакції людського організму на несприятливі умови довкілля. Особливого значення набуває харчування при розвитку в людини того чи іншого патологічного процесу. У цьому разі мова йде про дієтичне, або лікувальне, харчування. При  інсулінонезалежному цукровому діабеті  дієтотерапія є одним із основних методів лікування, на якому основне лікування буде більш ефективним. Саме ж дієтичне харчування може бути ефективним лише при його цілеспрямованій і правильній організації.

Харчування – обов'язкова і невід'ємна частина комплексного санаторно-курортного лікування незалежно від захворювання. У сучасному розумінні харчування в санаторно-курортних закладах розглядається як збалансоване споживання енергії та нутрієнтів відповідно до особливостей патогенезу і клінічного перебігу хвороби.

Превентивне харчування – раціональне  харчування, скориговане з урахуванням  факторів ризику неінфекційних захворювань  і наявності у кожної людини властивих  їй біохімічних та фізіологічних особливостей внаслідок несприятливого впливу навколишнього середовища. Тривалий дисбаланс, включаючи порушення режиму харчування, виступає в ролі одного з первинних патогенних факторів, що сприяють розвитку захворювання і його подальшому прогресуванню. Основний принцип дієтичного харчування, що висувається до раціонального харчування, — патогенетична збалансованість хімічного складу раціонів з урахуванням біологічних ефектів харчових речовин і окремих продуктів при різних патологіях. При цьому використовується фармакодинамічна дія нутрієнтів шляхом збільшення або зменшення їх у раціоні адекватно динаміці модифікацій реадаптивних механізмів, що виникає в процесі дієтотерапії. При будь-якому різновиді харчування їжа, що вживається, повинна виконувати свої функції в організмі на фізіологічне оптимальному рівні. Тільки вирішення вказаної проблеми забезпечить досягнення найважливішої ефективності санаторної реабілітації. [24]

Основні принципи дієтичного харчування при цукровому діабеті на сучасному рівні: фізіологічно збалансовані співвідношення основних компонентів раціону – вуглеводів (50-60%), жирів (25-30%) і білків (15-20%), які сприяють зниженню гіперглікемії; розрахунок енергетичної цінності добового раціону; досягнення та підтримання нормальної ваги тіла, профілактика ожиріння на протязі всього життя хворого; стабільний режим харчування,  подрібнене (5-6 раз)  на добу; вживання вітамінізованих та ліпотропних продуктів. Основні функції їжі:

Перша функція їжі — забезпечення організму енергією. Навіть у стані цілковитого спокою людина витрачає енергію у значних кількостях (у дорослої людини ці витрати становлять 5858-7113 кДж або 1400-1700 ккал). Вирішальним чинником, від якого залежить величина енергетичних затрат, є нервово-м'язова діяльність (фізична робота, спорт, активні форми відпочинку та ін.). Деяка кількість енергії (586-711 кДж або 140-170 ккал) витрачається на процеси перетравлення та засвоєння їжі (специфічно динамічна дія їжі).

Із великого різноманіття харчових речовин вуглеводи, жири та білки є основними постачальниками енергії для організму. Енергетичну функцію їжі забезпечують переважно хлібобулочні продукти, макаронні, круп'яні, кондитерські вироби, картопля, цукор, жири і жирові продукти. Хворим на цукровий діабет слід менше вживати рафінованого цукру та продуктів які його містять, а також полісахаридів (крохмалю). Слід давати перевагу крупам та хлібу з великим вмістом клітковини і пептинових речовин (вівсяна, гречана  перлова, кукурудзяна крупи та хліб грубого помолу).

Друга функція — забезпечення організму  пластичними речовинами. Розрізняють  дві взаємопов'язані сторони обміну речовин: асиміляцію (анаболізм) та дисиміляцію (катаболізм). Внаслідок дисиміляції  відбувається виснаження, руйнування клітин і тканин, розпад речовин, що входять до складу внутрішньоклітинних компонентів. З асиміляцією пов'язані утворення нових клітин, ріст і розвиток їх, відновлення всього зношеного й зруйнованого в результаті дисиміляції. Процеси дисиміляції здійснюються в організмі постійно, незалежно від надходження їжі. Процеси ж асиміляції можливі лише за умови забезпечення організму пластичними речовинами, до яких насамперед належать білки, меншою мірою — жири й вуглеводи. Велике значення у здійсненні пластичної функції їжі мають мінеральні елементи. Їм належить провідна роль у побудові кісткової тканини.

Пластичну функцію їжі забезпечують переважно м'ясо- та рибопродукти, молочні  та яєчні продукти.

Третя функція — біорегуляторна. Їжа містить у собі речовини, з  яких утворюються ферменти і гормони — біологічні регулятори обміну речовин у тканинах. В утворенні ферментів і гормонів особливо велика роль білків, вітамінів та мікроелементів. Ферментативна активність білків вважається найважливішою їхньою особливістю як основи життєвих проявів організму. Багато вітамінів є попередниками коферментів, у складі яких вони беруть участь в різних ферментативних реакціях. Людина отримує більшість вітамінів з їжею. Мікроелементи, що містяться в організмі в невеликих концентраціях (звичайно тисячні частини відсотка і менше), входять до складу ряду ферментів, вітамінів, гормонів та дихальних пігментів, впливаючи через них на обмін речовин. Виражені біорегуляторні властивості мають різні овочі, фрукти, ягоди, яйця тощо. Бідні вуглеводами овочі вживають в любій кількості (капуста, салат, огірки, редиска та інші). До раціону  хворих цукровим діабетом слід додавати овочі нетрадиційні, наприклад: топінамбур, багатий на інулін, який містить цукорознижуючі речовини. У його кореневищах містяться велика кількість калію, заліза, кремнію та цинку. Фрукти, які містять малу кількість глюкози (яблука, лимони, гранати та інші), а також ягоди. Хворим на цукровий діабет слід вживати відвари та настої із плодів шипшини, чорниці, чорної смородини, горобини. компенсованої