Використання лікувальної фізичної культури,масажу і фізіотерапії у хворих з легкою формою цукрового діабету

Четверта функція — пристосовно-регуляторна. Кожна харчова речовина відіграє специфічну роль у пристосовно-регуляторній діяльності різних функціональних систем організму, що забезпечують його життєдіяльність. Найважливішими є системи живлення, виділення й терморегуляції. Так, наприклад, харчові волокна (клітковина, пектин тощо), які ще донедавна вважали баластними речовинами, беруть участь у формуванні калових мас і регуляції моторної функції кишок — важливого органа системи виділення.

Багаті на харчові волокна  хліб житній та пшеничний грубого помелу, різні крупи, картопля, овочі та фрукти.

П'ята функція — імунорегуляторна. Здатність організму протистояти  дії шкідливих біологічних, хімічних та фізичних чинників залежить від  якості харчування, особливо від його білкового та вітамінного складу; вмісту ессенціальних жирних кислот омега-3 та омега-6, мікроелементів (заліза, цинку, йоду та ін.).

Шоста функція - харчування також відіграє велику роль у реабілітації хворих, тобто відновленні їхнього здоров'я. Воно сприяє прискоренню одужання, а також збереження нормальної маси тіла, збереження нормоглікемії та аглікозурії, що запобігає рецидивам і переходу хвороби з компенсованої форми у декомпенсовану. Для посилення реабілітаційної функції їжі використовують різні групи дієтичних продуктів: з низьким вмістом натрію, з модіфікованим вуглеводним компонентом, із зменшеним вмістом жирів і поліпшеним їх складом, зниженою енергетичною цінністю, вводити в раціон замінники цукру (сорбіт, ксиліт) тощо.

Сьома функція їжі пов'язана з доставлянням в організм смакових речовин, що сприяють підтриманню відповідного рівня харчової мотивації. Поняття "смакові речовини" збірне. Вони входять у групу харчових речовин, однак призначені в основному для урізноманітнення їжі і кращого засвоєння її. Основоположник наукової гігієни Ф. Ф. Ерісман писав: "Без смакових речовин у їжі ми померли б від голоду, проте не від того, що їжа погано засвоюється, але від того, що ми невдовзі відмовилися б від усякої їжі.

До смакових речовин, окрім приправ  — оцту, гірчиці, кухонної солі, відносять також цибулю, часник, кріп, селеру, петрушку, лавровий листок, корицю, кардамон тощо. До їхнього складу входять різні ефірні олії, органічні кислоти, цукристі речовини, мінеральні елементи, вітаміни й інші сполуки, що надають їжі специфічного смаку та аромату.

Кліматотерапія. На мальовничих берегах  річки Хорол, потопаючи в зелені беріз і сосон, на висоті 100 м над  рівнем моря розташовані санаторії  курорту Миргород. Клімат тут м'який, помірний, сталий, без різких температурних коливань, одним словом, досить сприятливий для курортного лікування. Дані біокліматичної станції курорту свідчать, що весна починається з першої половини квітня. Теплими місяцями тут є травень, червень, липень, серпень, вересень. Осінь настає з другої половини вересня, холодний період – у другій половині листопада. [12, 35]

Середні багаторічні погодні дані курорту: температура повітря 7,4°  С, вологість – 77 %, без сильних  туманів. У теплу пору року відносна вологість повітря доходить до 20-30%. Атмосферний тиск 765 мм рт.ст. Вітри рівномірні, без великих коливань. Швидкість вітру протягом року приблизно однакова – від 3 до 5 м на секунду, опади помірні.

Вплив клімату на людський організм відомий з давніх давен. Ще античні  лікарі пов'язували перебіг хвороб зі станом погоди, кліматом місцевості.

При правильному використанні кліматичні фактори курорту сприятливо впливають  на організм, а порушення режиму кліматолікування може заподіяти великої  шкоди.

Хворим, що прибули на лікування, особливо здалеку, не можна відразу користуватися всіма видами кліматолікування. Протягом кількох днів вони повинні адаптуватися до нових кліматичних умов, поступово збільшуючи навантаження. Систематичне, дозоване застосування кліматичних факторів загартовує організм, підвищує його стійкість до застудних захворювань, поліпшує функціональний стан нервової, серцево-судинної, ендокринної і травної систем, дихального апарату, органів кровотворення. Поліпшується настрій, сон, апетит.

На курорті кліматолікування застосовують у вигляді аеротерапії, повітряних і сонячних ванн, купання в річці.

Аеротерапію-лікування свіжим повітрям – проводять на відкритому повітрі  в парках, на балконах, верандах, відкритих  майданчиках та ін. Суть його полягає  в дозованому перебуванні людей, одягнених відповідно до сезону, на свіжому повітрі. Процедура благотворно діє на відкриті ділянки тіла і дихальну систему, вона показана всім хворим. Її поєднують з активними рухами, пішохідними прогулянками, екскурсіями, спортивними іграми на свіжому повітрі, танцями на відкритому майданчику, катанням на річці у човні або на водному велосипеді та ін.

Активнішим видом аеротерапії  є повітряні ванни – дозована дія свіжого повітря на повністю або частково оголене тіло людини.

При застосуванні повітряних ванн на організм діє весь комплекс метеорологічних елементів: температура, вологість, рух повітря, іонізація його, розсіяна сонячна радіація. Ванни можна приймати в різні сезони року, звичайно, з урахуванням погоди та стану хворого.

За термічною характеристикою  повітряні ванни поділяють на холодні (при еквівалентно-ефективній температурі не нижче 8⁰ С), помірно холодні (9-16⁰ С), прохолодні (17-20⁰ С), індиферентні (21-22⁰ С), теплі (понад 23⁰ С).

Є три режими повітряних ванн: слабке холодове навантаження – 84-105 кДж/м², середнє – 126-147 кДж/м², сильне – 167-188 кДж/м'². Для кожного з цих трьох режимів повітряних ванн холодове навантаження збільшують поступово від процедури до процедури. Холодове навантаження першої повітряної ванни на 84 кДж менше від допустимого, другої – на 63 кДж/м², третьої – на 42 кДж/м², четвертої - на 63 кДж/м². Починаючи з п'ятої процедури, хворий одержує найбільше допустиме режимом холодове навантаження.

При повторних процедурах того ж  дня холодове навантаження не збільшують.

Хворі, які приймають повітряні ванни лежачи, змінюють положення тіла так, щоб різні його ділянки (шкіра спини, живота, бокові поверхні) піддавались рівномірній дії. Починають процедуру не раніше як через 1 год. після їди.

Повітряні ванни приймають на пляжі, де на спеціальних дошках у певні години зазначають тривалість повітряної ванни по кожному режиму холодового навантаження. Про це інформують хворих також по радіо.

Щоб запобігти охолодженню, повітряні  ванни доцільно поєднувати з фізичними  вправами.

Повітряні ванни можна приймати на розкладачках у парку, під час прогулянок, ранкової гігієнічної гімнастики, спортивних ігор. Після закінчення повітряної ванни роблять водні процедури: душ, обтирання водою, купання.

Приймання повітряних ванн контролюють  лікар, медична сестра, методист лікувальної фізкультури. Протипоказані повітряні ванни хворим під час загострення захворювання та при підвищенні температури тіла.

При застосуванні сонячної ванни на організм діє пряма сонячна радіація, розсіяна небом і хмарами та відбита  від поверхні землі і навколишніх предметів, а також весь комплекс метеорологічних елементів (температура, вологість повітря, барометричний тиск та ін.).

Сонячне проміння складається із спектра  променів різного кольору, які неоднаковою  мірою досягають землі. Так, наприклад, ультрафіолетові промені дістаються землі в 39 %, фіолетові – 42%, блакитні – 48 %, зелені – 54%, жовті – 63 %, червоні – 73 %, інфрачервоні – у 76% випадків .

Інфрачервоне проміння проникає на глибину до 4 см в організм людини, викликаючи нестійке почервоніння шкіри (еритему) і підвищення температури шкіри та підслідних тканин внаслідок розширення судин. Опромінювання посилює потовиділення, змінює теплообмін, серцево-судинну діяльність тощо.

Найактивнішою частиною сонячної радіації є ультрафіолетове проміння. Проникаючи всього на 0,6-1 мм у шкіру, воно подразнює нервові рецептори, сприяє розпадові білків клітин, а гістаміноподібні та інші активні речовини, що утворюються при цьому, надходять у кров і в лімфу, розносяться по всьому організму, викликаючи певну реакцію.

Під впливом сонячної радіації поліпшується функціональний стан нервової системи, ендокринних залоз, сприятливо змінюється реактивність, посилюються захисні  сили організму.

Сонячні ванни дозують у кілоджоулях (енергія сонячної радіації, що падає на одиницю горизонтальної поверхні) або ж у біодозах (найменша кількість часу, потрібного для легкого почервоніння обмеженої ділянки шкіри під впливом сонячного опромінювання). Прийнято вважати, що одна біодоза дорівнює 84 кДж. Початкова лікувальна доза становить 21 кДж, або 1/4 біодози. Умовно вважають, що в теплу пору року з 9 до 14 год 1 кДж дорівнює 1 хв. сонячного опромінювання. Розсіяна сонячна радіація дає 1 біодозу за 80-100 хв.

Прибувши на курорт, хворий повинен  акліматизуватися, на що потрібно 2-3 дні, а вже потім приступати до сонячних ванн за призначенням лікаря. Спочатку хворий відпочиває на пляжі 5-10 хв., приймає повітряну, а отім сонячну ванну. Для цього він, оголившись, лягає на лежак ногами до сонця, що створює умови для рівномірного опромінювання бокових поверхонь тіла. Половину призначеної дози сонячної ванни приймають на передню поверхню тіла, а решту – на задню. Голову захищають від прямого сонячного проміння тінню від навісу, парасолькою або панамою, очі – димчастими окулярами.

Під час сонячної ванни хворий повинен  лежати спокійно. Читати заборонено.

На курорті Миргород сонячні  ванни відпускають на пляжі за трьома режимами.

Щадний режим (№1) – сонячні ванни  приймають переважно в ранкові (з 7 до 9) і надвечірні (з 16 до 18) години. Початкова доза – 21 кДж (1 /4 біодози), а через кожні 2 дні додають по 21 кДж. Максимальна доза – не більше 84 кДж (1 біодоза). Через 5 процедур – день відпочинку.

Режим помірної дії (№2) – сонячні  ванни приймають у ранкові (з 7 до 9) і надвечірні (з 14 до 18) години. У перший день доза 21 кДж; щодня додають по 21 кДж. Максимальна доза – 167 кДж (2 біодози). Через кожні 7 днів роблять перерву.

Режим вираженої дії (№ 3) – сонячні  ванни приймають у будь-який час  дня, починаючи з 21 кДж і додаючи щодня по 21 кДж. Максимальна доза – 251 – 335 кДж (3-4 біодози). Через кожні 7 днів – перерва.

Метеоспостерігач по радіо сповіщає про закінчення чергової лікувальної  дози сонячного опромінювання.

На пляжі, де хворі приймають  сонячні ванни, є зона суворого контролю (режим 1) і загальна зона. За хворими ведуть старанний нагляд: лічать пульс, вимірюють артеріальний тиск, стежать за загальним станом, реакцією шкіри на сонячну радіацію.

Після приймання сонячної ванни  треба відпочити 10-15 хв. у затінку, потім прийняти душ або викупатись у річці.

Неправильне використання сонячних ванн може погіршити загальний стан хворого  або спричинити загострення основного  і супровідного захворювань (опіки  шкіри, загальна слабкість, головний біль, підвищення температури, втрата апетиту, безсоння, серцебиття, запаморочення аж до непритомності). Тому дозування сонячних ванн призначає лікар з урахуванням загального стану здоров'я та індивідуальних особливостей реактивності організму хворого.

Сонячні ванни протипоказані при загальному виснаженні, гострих захворюваннях, кровотечах, тиреотоксикозі, туберкульозі легень у стадії загострення, серцево-судинних захворюваннях з явищами серцевої недостатності, стенокардії, гіпертонічній хворобі, вираженому атеросклерозі, бронхіальній астмі з частими приступами, виражених розладах нервової та ендокринної систем.

Від сонячного опромінювання слід утримуватись особам віком понад 60 років.

Купання в річці. Активною лікувально-профілактичною процедурою на курорті Миргород є купання в річці Хорол. Під час купання на організм людини активно впливають температура, рух і тиск води, сонячна радіація. Чим нижча температура води, тим більша втрата тепла з поверхні шкіри і тим активніше діє процедура. Рух води спричинює гідромасаж шкіри, внаслідок чого поліпшується її еластичність, збільшується м'язова робота. Для підтримання теплового балансу в організмі і запобігання переохолодженню купання обов'язково треба поєднувати з помірним фізичним навантаженням (плаванням). [37]

Лікар призначає купання в  річці відповідно до режиму холодового навантаження (слабке, середнє, сильне) із зазначенням температури води, нижче від якої купання протипоказане. Тривалість процедури встановлює персонал пляжу. Для цього на пляжі є спеціальна дошка, де щодня зазначають тривалість купання залежно від холодового навантаження.

Під час купання на людину діє  і сонячна радіація, тому особам, яким протипоказані сонячні ванни, краще купатися в ранкові (з 7 до 9) або в надвечірні (з 17 до 19) години, коли дія сонячної радіації значно менша.

У санаторно-курортній книжці: зазначають режим купання. На пляжі сестра залежно  від температури води призначає  хворому тривалість купання, роблячи  про це запис у санаторно-курортній  книжці.

Купатися дозволяється тільки у  відповідному місці річки, позначеному буйками. Не рекомендують купатися відразу після їди. а тільки через 1-1,5 год. Не слід входити у воду спітнілим – треба обтертися, відпочити у затінку, а потім швидко ввійти у воду і відразу зануритись. Після купання корисно відпочити в холодку протягом 20-30 хв.

На пляжі запроваджено медичний контроль. Лікар, медичні сестри, методист лікувальної фізкультури вимірюють  артеріальний тиск до і після процедури, стежать за пульсом, диханням, реакцією шкіри.

Після правильного дозованого купання  поліпшується загальне самопочуття, функціональний стан нервової системи, сон, організм стає витривалішим до переохолодження.

Психотерапія. Останнім часом у  практику санаторно-курортних закладів широко впроваджується психотерапія.

Психотерапія використовує загальні та індивідуальні заходи, які позитивно впливають на психіку хворого.

До загальних заходів психотерапії на курорті належать:

1. ввічливе чуйне та уважне ставлення персоналу до хворих;
2. створення затишної обстановки в палатах, лікувально-діагностичних кабінетах, їдальнях;
3. чітке, своєчасне виконання діагностичних і лікувальних процедур;
4. повноцінний відпочинок.