Субект злочину за кримінальним правом

- статус посадової особи, виконання особою посадових обов'язків, використання свого службового положення або зловживання ним (ст. 132, ст. 141, ст. 142, ст. 145, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 157, ч. 3 ст. 158, ст. 159, ч. 2, ч. 3 ст. 160, ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 163, ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст. 169, ч. 2 ст. 171, ст. 173, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 191, ст. 207, ст. 208, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 256, ч. 2 ст. 262, ст. 271, ч. 3 ст. 298, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 320, ст. 340, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 344, ст. 351, ч. 1 і ч. 2 ст. 364, ст. 365, ст. 366, ст. 367, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 370, ч. 1 і ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397);

- представник влади (ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 і ч. 2 ст. 364, ст. 365, ст. 366, ст. 367, ст. 368, ст. 370);

- посадова особа, займаюча відповідальну або особливо відповідальну посаду (ч. 2 і ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 382);

- член виборчої комісії або член комісії з проведення референдуму (ч. 2 ст. 157, ч. 1 і ч. 3 ст. 158, ст. 159, ч. 2 і ч. 3 ст. 160);

-  інше посадове положення особи (ст. 172, ст. 173, ст. 175, ст. 184, ст. 205, ст. 207, ст. 208, ст. 210, ст. 211, ст. 212, ст. 214, ст. 218, ст. 219, ст. 220, ст. 221, ст. 222, ст. 223, ст. 230, ст. 238, ст. 271, ст. 351).

2. Минула злочинна діяльність:

-  особа  яка скоїла  злочин, повторно (ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. АЛЕ, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 169, ч. 2 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 199, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 208, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 210, ч. 2 ст. 211, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 238, ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 256, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 259, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292, ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 305, ч, 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 314, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 316, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 318, ч. 2 ст. 319, ч. 2 ст. 320, ч. 2 ст. 323, ч. 2 ст. 330, ч. 2 ст. 332, ч. 2 ст. 334, ч. 2 ст. 355, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 359, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 362, ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 393, ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 446);

- особа, що раніше скоїла певний злочин (п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 314, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 316, ч. 2 ст. 334, ч. 2 ст. 323);

- особа, раніше судима за скоєння злочину (ч. 2 ст. 133, ч. 2 ст. 164, ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 188, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 213, ч. 2 ст. 225, ч. 2 ст. 226, ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 249, ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 331).

- особа, що відбуває покарання, що знаходиться під вартою або в спеціалізованій установі (ст. 389, ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 390, ст. 391, ст. 392, ст. 393, ст. 394);

- піднаглядний (ст. 395).

3. Громадянство суб'єкта:

-  громадянин України (ст. 111, ст. 208, ст. 335, ст. 336);

-  іноземець або особа без громадянства (ст. 114, ч. 2 ст. 244).

4. Правове положення особи в системі правоохоронних органів і при здійсненні правосуддя (ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 370, ст. 371, ст. 372, ст. 373, ст. 374, ст. 375, ст. 380, ч. 2 ст. 387).

5. Правове положення особи у сфері сімейно-шлюбних відносин і відносин, що складаються на основі певної залежності:

- батьки, опікуни, діти (ст. 117, ч. 2 ст. 135, ст. 148, ч. 2 ст. 155, ч. 2 ст. 156, ст. 164, ст. 165, ст. 166, ст. 167);

- матеріальна або інша залежність, безпорадний стан особи (ч. 2 ст. 120, ч. 2 ст. 144, ч. 2 ст. 149, ст. 154, ч. 3 ст. 176);

- обов'язок піклуватися про особу і наявність можливості надати йому допомогу (ч. 1 ст. 135, ст. 136, ст. 139).

6. Біологічні особливості суб'єкта (ст. 130, ст. 133, ст. 155, ч. 2 ст. 181, ст. 276, ст. 304, ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ст. 324, ст. 335, ст. 336).

7. Правове положення у сфері медицини

- медичні працівники (ст. 131, ст. 132, ст. 139, ст. 140, ст. 141, ст. 142, ст. 145, ст. 151, ч. 2 ст. 168, ч. 1 ст. 184, ст. 319);

- особи не мають спеціальної  (належної) медичної освіти (ч. 1 ст. 134, ст. 138).

8. Суб'єкти господарської або підприємницької діяльності (ст. 205, ст. 207, ст. 208, ст. 212, ст. 218, ст. 219, ст. 220, ст. 221, ст. 222, ст. 223, ч. 1 ст. 228, ст. 271).

9. Професійна або службова діяльність, наявність певних обов'язків (ст. 137, ст. 197, ст. 212, ст. 236, ст. 237, ст. 239, ст. 241, ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 243, ст. 259, ст. 267, ст. 270, ст. 272, ст. 273, ст. 274, ст. 275, ст. 282, ст. 288, ст. 320, ч. 2 ст. 321, ст. 325, ст. 326, ст. 328, ст. 329, ст. 351, ст. 363).

10. Правове положення особи у сфері транспорту:

-  працівник транспорту (ст. 276, ст. 287);

-  особа, що не є працівником повітряного транспорту (ст. 281);

- капітан судна (ст. 284, ст. 285);

-  особа, яка управляє транспортним засобом (ст. 286).

11. Правове положення особи у сфері оборони країни (ст. ст. 401-435):

- військова посадова особа (ч. 2 ст. 410, ст. 423, ст. 424);

- командир корабля, начальник увірених йому сил (ст. 427, ст. 428);

- військовослужбовець в полоні (ч. 1 ст. 431, ч. 2 ст. 431).

12. Інші категорії суб'єктів (Наприклад, особа, якій майно було увірене або знаходилося в його веденні, - ч. 1 ст. 191; свідок, експерт, перекладач - ст. 385; особа, що здійснює розрахунки з покупцями під час здійснення торгової діяльності або проводить розрахунки із замовниками при наданні ним послуг, - ст. 225; особа , у відповідному порядку допущене до конфіденційної інформації - ст. 330; військовозобов'язаний - ст. 337).

В цілому, ознаки, що характеризують суб'єкта злочину, можуть бути розділені  на три групи:

По-перше, якщо вони є конструктивними, тобто, передбачені в диспозиції основного складу злочину, то вони є  обов'язковими ознаками даного злочину, Так, державну зраду може зробити  тільки громадянин України, а зловживання  владою або посадовим положенням - тільки посадова особа.

По-друге, різні ознаки, що характеризують суб'єкта злочину, можуть бути передбачені в різних частинах однієї статті КК України. Але, якщо ознаки двох складів злочинів співпадають, але один з них передбачає менше можливих суб'єктів, то застосуванню підлягає саме остання норма.

По-третє, вони можуть виступати  як факультативні. Значення факультативних ознак виявляється тоді, коли які-небудь ознаки, що характеризують суб'єкта, не передбачені в статтях Особливої частини КК . В цьому випадку особливості суб'єкта лежать поза рамками складу, вони відносяться до характеристики особи злочинця і можуть грати роль пом'якшувальних (якщо вони вказані в статті 66 нового КК) або обтяжливих обставин (якщо вони вказані в статті 67 нового КК) при призначенні покарання. Наприклад: неповноліття, неодноразова і рецидив злочинів і тому подібне [61, с. 13].

Слідує спеціально розглянути характеристику деяких найбільш актуальних для правозастосовчих ознак спеціального суб'єкта злочину.

Ознаки спеціального суб'єкта злочини, які характеризують останнього як посадову особа, в даний час з урахуванням високої поширеності і латентності посадових злочинів, привертають найбільш значну увагу дослідників і практиків. Особливість посадових злочинів полягає в тому, що вони можуть здійснюватися тільки з використанням обов'язків по службі і завдяки посадовому положенню особи, злочину, що є суб'єктом.

Поняття посадової особи  в доктрині вітчизняного кримінального  права в різні періоди його існування визначалося по-різному - залежно від існуючого суспільно-економічного ладу, чинного законодавства і пануючої ідеології.

В період існування Радянської держави посадова особа ототожнювалася з елементом апарату державного примушення і визначалася в першу  чергу як працівник державного апарату, наділений службовими правами і  обов'язками в цілях здійснення адміністративно-розпорядливих  або організаційно-господарських функцій. Представники влади із загального числа посадових осіб виділялися тоді як вужчий круг [72, с. 183]. На пізніших етапах розвитку радянського кримінального права посадова особа визначалася трохи інакше - як особа, що здійснює постійно або тимчасово функції представника влади, а також що займає постійно або тимчасово в державних або суспільних установах, організаціях або на підприємствах, посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, або що виконує такі обов'язки у вказаних установах, організаціях і на підприємствах по спеціальному повноваженню [73, с. 93].

Відповідно до статті 19 Конституцій  України посадові особи зобов'язані  діяти тільки на підставі у межах  повноважень і відповідно до законів нашої держави [1, с. 11]. У колишньому кримінальному законодавстві України поняття "Посадової особи" розкривалося в частині 1 статті 164 КК України і було єдиним для всіх норм КК України. Під посадовими особами розумілися особи постійно або тимчасово здійснюючі функції представників влади, а також що займають постійно або тимчасово на підприємствах в організаціях або установах незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконуючі такі обов'язки по спеціальним повноваженням [63, с. 676-677]. У новому КК України законодавче визначення поняття посадової особи дається в частині 1 примітки до статті 364. Слід зазначити, що нове визначення посадової особи не має принципових відмінностей від закріпленого в колишньому законодавстві. Це дає можливість використовувати сьогодні положення, які формулювалися раніше.

Наприклад, відповідно до ухвали Пленуму Верховного Суду України  від 7 жовтня 1994 року № 12 "Про судову практику в справах про хабарництво" організаційно-розпорядливими обов'язками слід враховувати функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форм власності. Адміністративно-господарські обов'язки - це повноваження по управлінню або розпорядженню державним, колективним або приватним майном. До представників влади, у свою чергу, належать працівники державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги, а також ухвалювати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами, незалежно від їх відомчої приналежності або підлеглості. Крім того, особа буде посадовою і тоді, коли вона виконує відповідні функції або обов'язки тимчасово або по спеціальному повноваженню за умови, що ці обов'язки або повноваження покладені на нього у встановленому законом порядку уповноваженим органом або посадовою особою [6, с. 200].

Новий КК України передбачає введення в чинне кримінальне законодавство цілого розділу - "Злочини у сфері службової діяльності", яка містить сім статей: 364 (Зловживання владою або посадовим положенням), 365 (Перевищення влади або посадових повноважень), 366 (Посадова фальсифікація), 367 (Посадова халатність), 368 (Отримання хабара), 369 (Дача хабара), 370 (Провокація хабара).

Також слід виділити, що сьогодні неоднозначно в теорії і практиці розглядається питання про визнання, наприклад, посадовою особою власника приватного підприємства. Існує думка, що власника приватного підприємства не можна визнати посадовою особою, оскільки відповідно до поняття останньої функціями посадової особи не може охоплюватися керівництво самим собою [16,с. 335, 57,с. 238]. В значній

мірі визначає буде застосовуватися практика щодо норм, закріплених в КК України. При цьому, на основі цієї практики слід виробити точніше поняття посадової особи. Останнє повинне бути закріплене в окремому законодавчому акті і бути таким, що визначає для законодавця і правозастосування в їх роботі.

Не менш значущим представляється  і така ознака спеціального суб'єкта як повторність скоювання злочинів. Остання характеризує: по-перше, суспільну  небезпеку особи, що скоїла злочин, і по-друге — обмежує круг можливих суб'єктів злочину, встановлюючи тим  самим відповідальність спеціального суб'єкта злочину [42, с. 49-50]. При цьому необхідно відзначити, що на відміну від КК України 1960 року КК України не містить поняття особливо небезпечного рецидивіста.

Особливої уваги заслуговує також і співучасть в злочинах із спеціальним суб'єктом. Це питання привертає увагу вчених тривалий час. Так, наприклад, висловлюється положення, що "співучасть в злочинах із спеціальним або спеціально-конкретним суб'єктами має свої специфічні особливості, які не можна ігнорувати при рішенні питання про визнання можливості співучасті у вказаних злочинах". Ці особливості полягають в тому, що особи, не наділені спеціальними властивостями або ознаками в тому вигляді, як вони змальовані в законі, фактично не можуть виступати в ролі будь-якого співучасника в злочинах із спеціальним суб'єктом [41, с. 255, 260].

Таким чином, в злочинах із спеціальним суб'єктом фактичними і юридичними виконавцями можуть бути тільки особи, прямо передбачені  законом. Решта всіх осіб, що не володіють  властивостями, описаними в законі, може виступати тільки в ролі організаторів, підбурювачів, посібників у всіх формах. Разом з тим, слід враховувати, що об'єктивна сторона деяких складів  злочинів, закріплена в законі так, що співвиконавцем частини діянь  може бути і особа, що не володіє  всіма необхідними ознаками для виконання до кінця [21, с. 184]. Наприклад, згвалтування (ст. 152 КК) включає статевий акт, із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування і ін. Тому, якщо, наприклад, як основним виконавцем виступає чоловік, то співвиконавцем у фізичному насильстві або погрози його застосування як складовій частині згвалтування може виступати і жінка.

Підвищену небезпеку представляє  співучасть в злочинах в яких співучасниками виступають особи, наділені тими ж самими властивостями або ознаками, що і  виконавці цих злочинів. Пояснюється  це тим, що при цій формі співучасті значно полегшується скоєння спеціального злочину і досягнення злочинного результату [41, с. 227].

Точне визначення ознак суб'єкта злочину, що характеризують його як спеціального суб'єкта, повне і цілісне їх з'ясування має велике значення для правильної кваліфікації злочину і призначення  покарання.

Необхідно також зупинитися і на тому, що згідно деяким диспозиціям статей Особливої частини КК України як спеціальна властивість, що впливає на кваліфікацію, виділяється стан громадянства особи.

Так, в Україні, окрім її громадян, можуть проживати або тимчасово  знаходитися громадяни інших  держав і особи без громадянства. Науково-практичні коментарі колишнього кримінального законодавства України  освітлювали питання про притягання до кримінальної відповідальності за скоювання злочинів вищезгаданих осіб. Аналіз КК України, дозволяє прийти до висновку, що законодавець залишається на колишніх позиціях в питаннях имплементации норм міжнародного права в кримінальне законодавство України, застосування територіального принципу просторової дії кримінального закону, який полягає в тому, що всі особи, що скоїли злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності на підставі КК України.