Лекции по "Дизайну"

І. Зазюн називає вчителя «другим батьком», «духовним наставником», який прищеплює душі дитини високі моральні цінності й якості, зокрема благородні почуття віри, надії, любові, глибокої поваги до рідної землі, свого генетичного кореня, роду, народу, держави [42, с. 231]. Він підкреслює величезну роль вчителя, який формує інтелектуально-духовний світ учня, етико-естетичні цінності

В процесі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури щодо змісту професійно-педагогічної підготовки вчителя-вихователя визначено такі напрями: перший напрям характеризується розробкою професіограми, в якій визначається зміст, система теоретичних знань, перелік педагогічних умінь і навичок вчителя-вихователя, створюється модель спеціаліста на рівні випускника педагогічного вищого навчального закладу (О. Абдулліна, А. Бодаков, Г. Балахнічева, С. Єлканов, В. Сластьонін, Л. Спірін); другий напрям характеризується дослідженням структури педагогічної діяльності, зокрема досліджуються функціональні компоненти діяльності вчителя-вихователя: гностичні, прогностичні, конструктивні, конструктивно-моделюючі, комунікативні, організаторські (О. Ільїна, С. Єлканов, Л. Кондрашова, І. Коновальчук, Н. Кузьміна, Р. Скульський) ; третій напрям характеризується розробкою змісту, форм, методів формування теоретичних знань і педагогічних умінь (О. Абдулліна, Ю. Бабанський, І. Зязюн, В. Сластьонін).

Наявність наукових напрямів сприяє глибокому й усебічному вивченню системи, змісту, методів загальнопедагогічної підготовки, визначенню шляхів її удосконалення. Питанням загальної професійної підготовки майбутніх педагогів присвячені дослідження В. Бобрицької, О. Абдулліної, Ю. Бабанського, Л. Вовк, Н. Дем’яненко, А. Капської, Н. Кичук, Г. Козлакової, В. Лугового, В. Майбороди, О. Мороз, Н. Ничкало, О. Олексюк, Л. Пуховської, О. Савченко, Р. Скульського та інших.

Значним внеском у професійну підготовку педагогічних кадрів нової формації на засадах компетентнісно-орієнтованого підходу стали праці І. Беха, С. Гончаренка, І. Зязюна, Л. Кондрашової, О. Сухомлинської.

Сучасними підходами до проблеми професійної підготовки кадрів для системи дошкільної освіти опікуються Л. Артемова, Г. Біленька, М. Машовець, Т. Поніманська та інші.

В нашому дослідженні за основу прийнято таке визначення готовності: це складна соціально-педагогічна структура, яка містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості і систему професійно-педагогічних знань, умінь та навичок.

Наукові дослідження дозволяють нам визначити поняття «готовність майбутнього педагога до роботи з сім’єю щодо морального виховання дітей старшого дошкільного віку» як складне особистісне утворення, що містить у собі всебічні знання суті морального виховання старшого дошкільника, характеризується застосуванням необхідних професійно-педагогічних умінь та навичок у педагогічній діяльності, включає особистісні якості, що забезпечують високі результати взаємодії вихователів з сім’єю.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що підготовку поділяють на загальноосвітню, професійну та спеціальну. Загальноосвітня – це оволодіння загальноосвітніми знаннями. Така підготовка забезпечує студентам наукове пізнання і засвоєння педагогічної діяльності, закладає загальнотеоретичне підгрунття для подальшої самоосвіти і підвищення кваліфікації педагога. Професійна підготовка є оволодінням професійними знаннями, уміннями та навичками, які необхідні для успішного виконання професійної діяльності. Спеціальна ж підготовка є оволодінням спеціальними знаннями циклу спеціальних дисциплін. Студенти оволодівають глибокими й усебічними знаннями, вміннями та навичками, які необхідні для застосування в спеціальній галузі.

Професійне становлення педагога в процесі його підготовки у вищій школі передбачає не тільки оволодіння певною сукупністю знань, умінь, навичок, але і його особистісне самовдосконалення, активізацію професійної позиції, виховання таких якостей, як комунікативність, тактовність, критичність тощо. Зазначимо, що фактором успішності його професійної діяльності виявляється сформованість, цілісність його особистості. Наявність знань про сутність процесу морального виховання уможливлює здійснення в тісному взаємозв’язку з батьками морального виховання дітей старшого дошкільного віку. Рівень підготовки педагога до роботи з сім’єю щодо морального виховання дітей старшого дошкільного віку визначається сформованістю необхідних знань, умінь та навичок. Знання є категорією, що відображає істотні моменти зв’язку між пізнавальною діяльністю й практичними діями людини [95, с. 64]. Невід’ємними якостями справжніх знань є їх систематичність, усвідомленість, осмисленість. Знання, виступаючи складовою світогляду людини, значною мірою визначають її ставлення до дійсності, моральні погляди й переконання, вольові риси особистості, характер [22].

Ступінь оволодіння навичками та уміннями знаходяться в прямій залежності від знань основ наук. У педагогічному словнику за редакцією С. Гончаренка поняття «уміння» потрактовується як здатність належно виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною набутих знань і навичок. Уміння передбачає використання раніше набутого досвіду, певних знань; без останніх немає уміння [22, с. 338]. Зазначимо, що педагогічні уміння й навички є важливим компонентом кваліфікаційної характеристики педагога, а їх формування є складовою частиною системи професійно-педагогічної підготовки. На нашу думку, вивчення фахових дисциплін, виконання вправ, самостійних робіт, проведення практичних та семінарських занять виробляє в студентів уміння застосовувати знання на практиці. Отже, уміння є формою функціонування теоретичних знань, виконання необхідних дій щодо поставленої мети.

В педагогічному словнику за редакцією С. Гончаренка поняття „навички” тлумачиться як дії, складові частини яких у процесі формування стають автоматичними. При наявності навички діяльність людини відбувається швидше та продуктивніше. Навички формуються на основі застосування знань про відповідний спосіб дії, шляхом цілеспрямованих планомірних вправлянь та є необхідними компонентами уміння [22, с. 221]. Отже, навички є свідомими діями, що виконуються чітко, швидко, точно на основі застосування знань.

Процес формування педагогічних умінь і навичок поєднаний з процесом формування системи педагогічних знань. Загальне поняття «процесс» означає закономірну, безперервну зміну моментів розвитку, що йдуть один за одним. Процес підготовки майбутніх педагогів до роботи з сім’єю щодо морального виховання дітей старшого дошкільного віку полягає у закономірному оволодінні ними теоретичними знаннями та їх застосуванні на практиці. Теоретична підготовка здійснюється під час вивчення студентами навчальних дисциплін, а практична – спрямована на засвоєння знань, вироблення умінь та навичок у процесі практичної діяльності. Ми вважаємо, що передбачена підготовка майбутніх педагогів до зазначеного виду діяльності буде здійснюватися в межах спеціально організованого педагогічного процесу.

В підготовці майбутнього педагога до роботи з сім’єю щодо морального виховання старших дошкільників є два головних аспекти – культурний та професійний. Культурний педагог не є взірцем формально-етикетної шляхетності, а є інтелігентною людиною за своєю найвищою духовною сутністю із творчим і гуманним способом світобачення та світосприймання. Термін «культура» має латинське походження та в перекладі означає виховання, освіта, розвиток. У педагогічному словнику С. Гончаренка зазначено, що культура є сукупністю практичних, матеріальних та духовних надбань суспільства, які відображають історично-досягнутий рівень розвитку суспільства й людини і втілюються в результатах продуктивної діяльності. У вузькому розумінні культура є сферою духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування. Водночас під культурою розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань чи діяльності [22, с. 182]. Саме культура є підґрунтям формування особистості педагога. Важливим завданням вважаємо формування професійної культури майбутнього педагога, здатного орієнтуватись у сучасному постійно змінному освітньому просторі, який би умів відповідально робити свій вибір, здійснювати контроль співвідношення рівня готовності до просвітницької діяльності з запитами суспільства. Під професійною культурою розуміємо певний ступінь оволодіння професією, тобто способами та прийомами вирішення професійних завдань на основі сформованості духовної культури особистості. До професійних якостей педагога відносимо: професійну компетентність, любов до дітей, знання теорії та історії педагогіки, основ психології, методичні уміння, що включають педагогічну техніку, знання досягнень педагогічної науки та практики, уміння застосовувати їх у практичній діяльності, тактовність, прагнення до самовдосконалення, вміння організовувати самоосвіту тощо. Професійна компетентність педагогів є предметом уваги багатьох сучасних дослідників (І. Зязюн, С. Гончаренко, А. Маркова, Л. Масол, Н. Ничкало, Л. Пуховська, В. Семиченко, В. Сластьонін та інші). У великому тлумачному словнику сучасної української мови вказується, що компетентність є властивістю за значенням компетентний. Компетентний це той, який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий; який має певні повноваження; повноправний, повновладний. Компетенція ж потлумачується як добра обізнаність із чим-небудь, як коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи [16].

Таким чином, бути компетентним означає вміти мобілізувати в певній ситуації наявні знання, уміння, досвід, особистісні риси. Отже, компетенція та професійна компетентність є взаємопов’язаними професійними знаннями, уміннями, навичками, здібностями, ціннісними орієнтаціями. До моральних якостей педагога відносимо: духовність, моральну чистоту, доброзичливість, людяність, чесність, правдивість, організованість, відповідальність.

Значні можливості для психолого-педагогічного просвітництва батьків має гувернер. Від його компетентності, ерудиції, комунікабельності залежить ступінь довіри батьків до нього. У майбутніх гувернерів формується усвідомлення того, що методичні рекомендації, практичні поради, сімейне консультування є невід’ємною складовою їх діяльності, що жодне питання поставлене батьками, не повинно залишитися без кваліфікованої, конкретної відповіді. Підготовка до життя мудрих, освічених, розумних батьків не менш важлива для розвитку держави, аніж економічна чи правова освіта її молодих громадян. Це означає, що гувернерство – це педагогіка сучасності, педагогіка майбутнього, яка впливає на моральне та інтелектуальне формування нації.

Концептуальні основи сімейного виховання досліджувались у різні періоди розвитку суспільства. Ще у давнину людство прийшло до розуміння необхідності спеціальної підготовки батьків до виховання дітей. Класики педагогічної думки: П. Каптерев, Я. Коменський, П. Лесгафт, А. Макаренко, Й. Песталоцці, М. Рубінштейн, С. Русова, Ж. Руссо, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші – розглядали проблеми сімейного виховання.

Так. сучасна дослідниця М. Машовець стверджує, що вирішення педагогічних проблем у сім’ї потребує спеціальної підготовки батьків, кваліфікованої допомоги фахівців та наукового забезпечення на теоретичному і практичному рівнях [69]. Підготовка батьків до виховної діяльності повинна передбачати підвищення рівня їхньої педагогічної культури. Педагогічна культура є складовою частиною загальної культури, тому для неї, крім специфічних особливостей, характерні основні риси загальної культури [76]. Педагогічна культура сучасних батьків потребує значного вдосконалення. Під педагогічною культурою ми розуміємо такий рівень педагогічної підготовленості батьків, який відображає ступінь їх зрілості як педагогів та виявляється в процесі сімейного та суспільного виховання дітей. Вважаємо, що саме педагогічні знання допоможуть батькам глибше пізнавати дитину, розуміти її потреби, усвідомлювати шляхи впливу на неї, реально оцінювати ту чи іншу ситуацію, розв’язувати проблеми морального виховання. Під педагогічною культурою батьків ми розуміємо їхню достатню підготовленість до морального виховання дітей дошкільного віку в умовах сім’ї, вміння застосовувати якості педагога в процесі сімейної життєдіяльності. На нашу думку, формування педагогічної культури сім’ї є просвітницькою роботою педагога, зверненою до свідомості батьків, виконання функцій, пов’язаних з життєдіяльністю сім’ї, розвитком взаємостосунків між її членами, здатністю до морального виховання дошкільників. Таким чином, допомогу сім’ї у вирішенні її педагогічних проблем повинен надавати педагог. Підвищення педагогічної культури батьків є основним шляхом морального виховання дітей. Саме від рівня педагогічної культури батьків та їх ідейно-моральних критеріїв залежить моральне виховання дітей старшого дошкільного віку. Тому важливим завданням майбутніх педагогів є педагогічна просвіта, поглиблення педагогічних знань сім’ї з проблем морального виховання старших дошкільників. У моральному вихованні просвіта спрямована на формування понять про мораль, моральність, моральну свідомість, моральну культуру, моральні відносини, моральний розвиток тощо. Педагогічна культура батьків зумовлює коло проблем, які виникають у процесі морального виховання старших дошкільників та готовність їх вирішувати.

Як бачимо, оновлення всіх сфер суспільного життя надає особливої гостроти проблемі суттєвого підвищення якості підготовки майбутніх педагогів до роботи з сім’єю щодо морального виховання старших дошкільників. Отже, успішне вирішення проблем морального виховання старших дошкільників можливе тільки за умови взаємодії та спільних зусиль педагогів та батьків, гармонізації їх взаємин. Тому необхідно, щоб робота з батьками велась цілеспрямовано, планомірно та систематично. Вона полягає в подоланні педагогічної неосвіченості батьків.

3.   В первую очередь хотелось бы отметить, что профессиональная этика или кодекс поведения, обеспечивают нравственные аспекты взаимоотношения между людьми, а в данном рассматриваемом случае – это связи между: педагогом – родителем, педагогом – учеником.

Первостепенное значение для педагогов имеет связка педагог – ученик, но без адекватного взаимодействия в связке педагог-родитель, может пострадать баланс взаимоотношений с учеником, следовательно нравственные аспекты взаимодействия педагога с родителями учащихся, в данном рассматриваемом случае в учреждении дополнительного образования, приобретают не маловажный акцент в практике педагогической деятельности.

Одна из значимых профессиональных обязанностей педагога – это организация сотрудничества с родителями учащихся.

Объективная необходимость педагога – это вовлекать родителей в систему отношений и знакомить с условиям осуществления педагогического процесса.

Понятия о нравственных аспектах взаимодействия педагога, как с учеником, так и с его родителями, стали появляться сразу же, как только появилась необходимость в передаче опыта и знаний подрастающему поколению, что привело к появлению системы образования, а следовательно и профессиональной педагогической деятельности.

Ещё античные философы стремились обозначить и высказать суждения по различным вопросам педагогической этики, и аспектам нравственности.

Для более детального рассмотрения поставленной проблемы, возьмём обучение фортепианной игре в музыкальных студиях в учреждениях дополнительного образования, которое в свою очередь доступно всем желающим учиться, без ограничений, независимо от способностей. Поэтому такое обучение определяется кругом задач, связанных, прежде всего с пробуждением интереса к музыке, развитием навыков любительского музицирования.

Серьёзное развитие музыкальных интересов произойдёт только в том случае, если будут правильно заложены основы музыкальной грамотности, воспитаны умения в обращении с инструментом.

Очень важным фактором в занятиях музыкой, является отношение родителей к предмету обучения и их участие в процессе обучения.  По настоящему усидчивых детей мало, то как будет заниматься музыкой ребёнок во многом зависит от отношения к этому родителей. Те родители, которые ходят на занятия изначально и присутствуют на уроках, сами увлекаются учебным процессом. Даже когда их дети начинают самостоятельно ходить на занятия родители продолжают  интересоваться процессом обучения.