Лекции по "Дизайну"

Не смотря ни на что, необходимо учитывать, что система отношений способна существовать и без контакта её участников, т.к. их связывает учащийся – объект взаимного влияния.

Надо отметить, что при поступлении в музыкальные объединения в учреждениях дополнительного образования, как правило инициатива обучения исходит чаще от родителей, конечно нельзя забывать и о том, что многие ученики проявляют самостоятельность в выборе проведения своего досуга. Следовательно, если учитывать первостепенную инициативу родителей в выборе учебной деятельности своего ребёнка, то следовательно родитель имеет представление об учебной деятельности и цели обучения, в рассматриваемом случае, мы имеем ввиду музыкальные объединения.

Взаимоотношение «педагог – родитель» значимый фактор, который оказывает большое воздействие на нравственную жизнь ученика. Для того , чтобы правильно строить взаимоотношения «родитель – педагог» педагог должен знать семейную нравственную ситуацию, а родители знать нравственно-педагогические требования педагога. Между тем, кроме «морального авторитета»педагог не располагает никакой властью, ему не всегда удаётся занять ведущую позицию в сотрудничестве с родителями ученика. Возникает разобщённость в следствии отсутствия контакта, неопределённости представления педагога о родителях ученика и тех о педагоге. 
Противоречия возникают по разным причинам (разобщённость интересов, различные подходы к взаимодействию с ребёнком, различный уровень педагогической квалификации, большое число требований предъявляемых друг другу).

Идеальным вариантом при котором благоприятно складывается ситуация для учащегося, когда моральные аспекты родителей и педагога совпадают и находят полное взаимопонимание и взаимодействие и, как следствие выстраивается однозначное и правильное формирование в связке педагог – ученик. Для достижения желаемого результата, необходимо совпадение интересов и стремлений родителей и педагога, а так же доверие со стороны родителей к тому, что педагог правильно, и основываясь на моральных аспектах своей деятельности, сформирует наиболее адекватные, подходящие именно данному ученику условия в рамках педагогического процесса. Что представляется вполне реальным, учитывая, в основном индивидуальную работу с педагогом.

Для достижения необходимого результата педагог обязан активно и непрерывно обогащать свою собственную педагогическую технику и постоянно стремиться к тому, чтобы каждый урок был интересен не только для ученика, но и для него самого. Когда занятия вызывают обоюдный интерес, структура урока легче сливается с содержанием дидактического процесса, и становится средством, которое ускоряет достижение предусмотренных целей преподавания.

В основе каждого урока проводимого педагогом, должны быть три основные цели: образовательная, развивающая и воспитательная. Все три составляющие должны базироваться непосредственно на нравственных аспектах взаимодействия, как педагоги и ученика, так и педагога-родителя. Именно тогда в работе с учащимися  полнее возможно будет добиться воспитания эстетически и художественно развитой личности.    

Педагогическая мораль признаёт такие нормы взаимоотношений между педагогом и учащимся, которые способствуют развитию творческой личности, формированию человека, обладающего чувством собственного достоинства. Важнейшее условие положительного воздействия педагога и учащегося – адекватное соотношение требовательности и доверия к нему.

В системе нравственных отношений в педагогической среде очень важную роль играют взаимодействия учителя с ученическим коллективом, которые должны строиться на основе взаимопонимания и взаимоуважения, уважения учителем положительных традиций коллектива и чувства собственного достоинства каждого воспитанника.

Конечно, и скорее всего именно в первую очередь, успех воспитания зависит  от влияния той ближайшей микросреды, в которой и воспитываются дети, и которая формируется непосредственно родителями.

 

 

4. Сімейні конфлікти

Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку виникнення і протікання конфліктів у сім'ї, але й особливим чином відображається на соціальному і психічному здоров'ї всіх її членів. Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Вважається, що ефективне подружнє взаємодія визначається динамічною рівновагою понять "МИ" і "Я". Рівновага дійсно є динамічним, адже в кожен момент часу існує акцент лише на одному з двох понять. При дуже сильному розвитку складової "МИ" - завжди існує небезпека гальмування особистісного зростання одного з подружжя (а іноді й обох). Якщо сильно розвинений "Я"-компонент - виникають передумови для роз'єднаності і образ.

Зрозуміло що не можна зводити весь комплекс відносин і проблем, які виникають у шлюбі, тільки до наявності або відсутності егоїзму. Все набагато складніше. У чому ж Cпецифика сімейних відносин? Чому для них характерні конфлікти?

Сімейні відносини регламентовані суспільством і прописані законодавчо в Сімейному Кодексі РФ. Але найчастіше, поняття "Шлюб, подружжя, відповідальність, обов'язок, розлучення, спільно нажите майно і інш." не завжди збігаються з уявленнями одного або обох подружжя.

Сімейні відносини базуються на зобов'язаннях один перед одним, перед собою і перед суспільством. Кожен із подружжя може розуміти свої зобов'язання або зобов'язання партнера по-різному, ігнорувати їх, примушувати іншого партнера до виконання і так далі. Часто шлюб стає майданчиком для маніпулювання один одним і підміни загальних цілей на особисті.

Сімейні відносини формуються в більшості випадків на основі досвіду батьківської сім'ї кожного з подружжя (який інколи дуже важко об'єднати в єдине розуміння), і надзвичайно рідко на основі зрілих уявлень і реалістичних побажань кожного з партнерів. Це стає приводом для сімейних конфліктів.

Установки, що виникають у шлюбі, зазвичай дуже жорсткі і підтримуються обома подружжям, іноді мимоволі.

1.1 Неконструктивні установки  на шлюб

Основні, найбільш часто зустрічаються неконструктивні установки на шлюб:

Категоричність.

Песимізм.

Суб'єктивізм.

Легковажність.

Ідеалізм.

Нереальні вимоги.

Орієнтація.

Фаталізм.

Консерватизм.

Жертовність.

Насправді установок значно більше і всі їх перерахувати неможливо. Важливо навчитися їх правильно і вчасно розпізнавати і замінювати на більш ефективні.

Виключити виникнення сімейних конфліктів неможливо, і сімейні конфлікти між близькими людьми виникають практично завжди. Просто в одних сім'ях їх вміють вирішувати, а в інших - ні.

Оскільки, сім'я - це не просто сума людей (членів сім'ї), а відкрита саморозвивається система зі своїми законами, нормами поведінки і типом взаємин. І зміни, що відбуваються з одним з членів сім'ї, прямо або побічно відбиваються на інших її членах. Сімейні конфлікти завжди зачіпають особисті інтереси будь-кого з членів сім'ї. І кожна сім'я проходить певні стадії розвитку, для яких характерні свої періоди напруги і кризи.

І тут важливо мати ефективні і прийнятні для всіх членів сім'ї способи вирішення даних проблем.

 

 

2. Причини виникнення сімейних конфліктів

Сімейні конфлікти різноманітні. Це і конфлікти між подружжям, батьками, дітьми, це і межпоколенние конфлікти між представниками молодшого та старшого поколінь. Конфлікти в сім'ї між її членами виникають з приводу виконання сімейних функцій, психологічних протиріч, різного розуміння сімейних цілей і завдань розвитку кожного покоління, системи сімейних цінностей членів сім'ї. Сімейний конфлікт сприймається і переживається членами її сім'ї як розбіжність, зіткнення їхніх інтересів, цілей і потреб.

Кожен з нас зможе виділити кілька причин, які викликають часті конфлікти в сім'ї:

• різні погляди на сімейне життя;

• незадоволені потреби і порожні очікування;

• пияцтво одного з подружжя;

• невірність;

• неповажне ставлення одне до одного;

• небажання брати участь у вихованні дітей;

• побутова невлаштованість;

• неповагу до родичів;

• небажання допомагати по дому;

• розбіжності в духовних інтересах;

• егоїзм;

• невідповідність темпераментів;

• ревнощі і т. д.

Це далеко не всі причини, що викликають конфлікти в сім'ї. Найчастіше причин декілька.

 

 

2.1 Типи конфліктів

Конфлікти можна поділити на два типи в залежності від їхнього розв'язання.

Творчий - являє собою певне терпіння у відносинах один до одного, витримку і відмова від образ, приниження; пошук причин виникнення конфлікту; взаємна готовність до ведення діалогу, старання змінити сформовані відносини. Підсумок: налагоджуються доброзичливі відносини між подружжям, спілкування стає більш конструктивним.

Руйнівний - представляє собою образи, приниження: прагнення «насолити», більше провчити, звалити провину на іншого. Підсумок: зникає взаємна повага, спілкування один з одним перетворюється в обов'язок, часто неприємну.

Отже, визначимося, що є основою для породження конфлікту в сім'ї:

1. Незадоволена потреба в самоствердженні.

2. Прагнення одного або обох подружжя реалізовувати в шлюбі перш за все особисті потреби (егоїзм).

3. Невміння подружжя спілкуватися один з одним, з родичами, друзями і знайомими, колегами по роботі.

4. Сильно розвинені матеріальні амбіції в одного або обох подружжя.

5. Небажання одного з подружжя брати участь у веденні домашнього господарства.

6. Наявність в одного або обох подружжя завищеної самооцінки.

7. Небажання одного з подружжя займатися вихованням дітей чи розбіжність поглядів на методи виховання.

8. Відмінності уявлень подружжя про зміст ролей чоловіка, дружини, батька, матері, глави сім'ї.

9. Нерозуміння як результат небажання вести діалог.

10. Різні типи темпераменту подружжя і невміння враховувати тип темпераменту.

11. Ревнощі одного з подружжя.

12. Подружня невірність одного з подружжя.

13. Статева холодність одного з подружжя.

14. Шкідливі звички у одного з подружжя та пов'язані з ними наслідки.

15. Особливі випадки.

 

 

3. Класифікація конфліктів

Фізіологічний конфлікт. Тобто партнери, наприклад, мають абсолютно різні біологічні цикли (один - жайворонок, другий - сова), і на тлі цього обов'язково виникає конфліктна ситуація. Даний вид конфлікту психологи радять задавити в зародку, і на самому початку сімейного життя розібратися в особливостях один одного, і поговорити про них навпростець. Це як раз той самий випадок, коли конфлікту можна постаратися уникнути. А зробити це можна єдиним способом - організувати свій життєвий простір так, щоб ні один з подружжя в ньому не відчував себе пригніченим і пристосовується під бажання і потреби іншого. Але якщо уникнути нерозуміння не вдалося, то потрібно віддавати собі звіт, що даний тип конфлікту не може бути підставою для руйнування сім'ї, і кращий вихід з нього - це компроміс.

Психосексуальний конфлікт наздоганяє подружжя в той самий момент, коли з їхнього життя випаровується ейфорія, яку дарує парі почуття закоханості. І наростаюче почуття незадоволення партнером - вагомий привід починати профілактику даного виду конфлікту. Спосіб не допустити даний вид конфлікту в будинок - це бути самим з собою на самому початку сексуальних відносин з партнером.

Статусно-рольової, і саме з його виникненням пов'язано значну кількість розлучень серед сімейних пар. Якщо один з партнерів у парі демонстративно не поважає іншого, і всіляко принижує його роль - статусно-рольової конфлікт у наявності. З'являється він в мезальянсу (більше відомих, як нерівні шлюби), причому нерівність партнерів саме соціального характеру. Щоб уникнути цього конфлікту варто раз і назавжди засвоїти: перевиховати дорослої людини неможливо, а тому і "пиляти" його марно.

В емоційному конфлікті основною проблемою є брак очевидних проявів любові з боку одного з подружжя. Такий стан речей зазвичай встановлюється в парах, де один з партнерів закритий і не дуже емоційна людина, а тому він не може кожен п'ять хвилин твердити своїй половині про неземне кохання. А якщо ця половина не надто впевнена в собі, і в почуттях чоловіка, то емоційний конфлікт не змусить себе чекати. У цьому випадку партнеру, скупого на емоції, потрібно пам'ятати, що заглянути в душу іншої людини неможливо. І якщо своє тепле ставлення до улюбленого ніяк не показувати, то рано чи пізно (але швидше за все, рано) він засумніватися в наявності будь-яких почуттів з боку партнера.

Віковим конфліктом психологи називають не одвічна суперечка поколінь, а нерозуміння, що виникає між людьми, зрілість яких знаходиться зовсім на різних рівнях. Посилити цей тип конфлікту простіше простого: треба перестати помічати свого партнера і всіляко демонструвати йому, що у Вас не може бути спільних виходів у світ. Зберігати такі відносини варто лише в тому випадку, якщо кожен з подружжя впевнений, що поряд з ним знаходиться той самий "єдиний і неповторний". А якщо шлюб - лише підготовчий етап перед новими, справжніми стосунками, то краще собі в цьому зізнатися і поставити на такій сім'ї жирну крапку. Тим більше, що психологи стверджують: віковий конфлікт дуже погано піддається врегулюванню.

Ціннісний конфлікт. Якщо життєві пріоритети двох людей занадто різні і не знаходять точок дотику, то той факт, що вони виявилися пов'язаними узами шлюбу інакше як випадковістю не назвеш. Проте, фахівці впевнені, що такий тип конфлікту цілком можливо подолати, якщо прикласти його рішенням достатні зусилля. Навіть у тому випадку, якщо один з подружжя виявляє асоціальна поведінка, упереджений до алкогольної чи наркотичної залежності, можна спробувати вирватися зі звичного кола спілкування і звернутися до фахівців з подібних захворювань. Щоправда, такий варіант ціннісного конфлікту - це все ж крайність. У всіх інших випадках, на початковій стадії назрівання проблем, потрібно спробувати не ущемляти партнера в його цінності, і тоді шанс не дійти до конфлікту - дуже і дуже великий.