Феномен девіантної поведінки та специфіка його соціального дослідження

Прикладами таких диспропорцій можуть служити невідповідність між збільшеними розмірами вільного часу і реальними можливостями його розумного використання (неробство), «скочування» по соціальних сходах, безробіття, соціально-економічна нестабільність в державі, війни і т. п.

Розглядаючи роль зазначених соціальних чинників у виникненні пияцтва, слід враховувати, що наявні в житті нашого суспільства об'єктивні труднощі і недоліки самі по собі автоматично його не викликають. Однак вони створюють певні передумови, психологічну схильність до відхилень від норм моралі, в тому числі до вживання алкоголю.

На відміну від соціально-економічних факторів причинного комплексу пияцтва соціально-психологічні найчастіше впливають на залучення людей до алкоголю безпосередньо.

Тяжіння людей до алкоголю виникає і у зв'язку з ослабленням стимулів до тих або інших видах життєдіяльності, з втратою почуття власної поваги, авторитету, престижу і т. п. «У людському житті, -зауважує з цього приводу відомий хірург М. М . Амосов, - є ще один сильний стимул - престиж. Людина, яка втратила задоволення від напруги, від високих досягнень у праці, не розраховує на престиж у сфері праці, шукає вихід для утвердження своєї особистості в інших сферах. Виникають пороки, що змінюють психологічну напруженість і створюють ілюзію задоволення». Поширеним способом ілюзорного самоствердження, на жаль, часто є споживання алкогольних напоїв.

Видається, що на споживання алкоголю впливають і деякі побічні витрати науково-технічної революції. Процеси урбанізації і викликана цим масова міграція населення змінюють привичний уклад життя людей, порушують соціальні зв'язки, послаблюють дію сформованих механізмів соціально моральної регуляції поведінки.

При вивченні причин поширення алкогольного споживання слід враховувати ще один дуже важливий момент - п ід впливом соціально-економічних перетворень, у структурі причинного комплексу пияцтва відбулися значні зрушення: слабшає вплив на алкогольне споживання факторів матеріально-побутового характеру і різко збільшується вплив соціально-психологічних. До останніх слід віднести насамперед зростаючу престижність споживання алкоголю як форми спілкування, широку поширеність в масовій свідомості поглядів і установок на алкоголь як невід'ємний атрибут веселого проведення часу, засіб зняття напруженості і самоствердження. Подібні в морально-психологічній атмосфері навколо алкогольного споживання сприяли помітного прискорення процесу прилучення до алкоголю жінок і молоді, тих верств населення, які раніше утримувалися від алкоголю.

Отже, алкоголь - не тільки небезпечний, але ще і підступний ворог людини. Потрапивши в організм, він не поспішає його покинути ні в день випивки, ні в наступні. Повільно, але вірно «зелений змій» збирає свої сили, немов підстерігаючи зручний момент для того, щоб відкрито себе проявити. Він б'є не відразу, але частіше за все напевно. За зловживання алкоголем батьків важко розплачуються діти. [86, с.32]

До алкоголю часто вдаються, сподіваючись відчути приємний настрій, знизити психічну напруженість, заглушити відчуття втоми, моральної незадоволеності, піти від реальності з її нескінченними турботами і переживаннями. Одним здається, що алкоголь допомагає подолати психологічний бар'єр, встановити емоційні контакти, для інших, особливо неповнолітніх, воно уявляється засобом самоствердження, показником «мужності», «дорослості».

У міру розвитку виробництва і способів отримання алкоголю частішають приводи його вживання. З ускладненням соціальної структури суспільства та появою приватної власності посилюється експлуатація людини, розвивається індивідуальна форма прийняття алкоголю. Це так звана соціально-економічна причина ускладнення життя. Люди намагаються пом'якшити ситуацію за допомогою вживання спиртного. Тим часом зростання добробуту народу не зменшує кількості алкоголіків. Поширення алкоголізму в розвинених країнах підтверджує цю закономірність.

Згідно з даними X. Малфорда і Д. Міллера алкоголізм в США поширюється у зв'язку з урбанізацією і зростанням добробуту народу. Урбанізація прискорює соціальні контакти людей, посилює нервово-емоційну напруженість, послаблює моральний контроль суспільства в цілому та індивідуальний контроль зокрема. Алкоголізм поширюється по мірі зростання освіченості та добробуту людей. В Англії алкоголізм розподіляється рівномірно серед усіх верств суспільства.

Зрозуміло, на пияцтво впливають не тільки соціальна середа, а й психологічні колізії. До них відносяться конфліктні ситуації на роботі, вдома, в товариській середовищі. Окремі особистості заливають горе горілкою. Між тим соціальна середа не тільки сприяє прийому алкоголю, але в той же час і обмежує його вживання. Питання «Бути чи не бути?» Вирішується особистістю як індивідуально, так і з позицій суспільної моралі. Загальноприйняті, форми преступаются тоді, коли особистість пасує перед труднощами, не справляється з певною ситуацією, зловживає спиртним. Якщо цей індивідуум бачить, що суспільство ставиться до його пияцтва спокійно або байдуже, то пристрасть до випивки може перерости в алкоголізм.

Особливо схильні до вживання алкоголю особи з незадоволеними бажаннями, усвідомленням своєї неповноцінності, які відчувають дискомфорт, погано адаптуються в колективі, самотні, стомлені, боязкі, слабкі, безвольні та ін.

Прийнятий у помірній кількості алкоголь до певної міри підбадьорює, викликає почуття комфорту. При передозуванні ж спиртного підвищується конфліктність, посилюються ворожість, агресія. Чим слабкіше особистість, тим менше надія на припинення прийому алкоголю. Найбільш частою причиною захоплення спиртними напоями є терпиме ставлення до алкоголіків колективу, суспільства, влади. У прагненні до алкогольної ейфорії людина втрачає власну гідність, особистість, повагу оточуючих, любов рідних і близьких.

К. Александер і Е. Кемпбелл наводили дані по підлітковій групі. Серед підлітків, чиї батьки і друзі не захоплювалися алкоголем налічувалося не більше 12%. Якщо батьки не утримувалися від пияцтва, а друзі випивали, то зловживання алкоголем спостерігалося в 89%. Ці дані довели, що навколишнє середу формує особистість і відношення цієї особистості до алкоголю.

У своїх дослідженнях Р. Мур і Ф. Рамсер з'ясували роль сім'ї у формуванні алкоголізму. Вони виявили зв'язок спадкових і соціальних відхилень в період дитинства і юнацтва. [8, с.46]

Згідно з їх даними 45% хворих дітей вийшли з сімей, що розпалися тоді, коли діти були хворі. Причому 45% батьків цих сімей були або душевнохворими, або' велй^антисоціальний спосіб життя. Батьки, як правило, відрізнялися жорстокістю і агресією, викликаючи у дітей страх. М. Блейлер, вивчаючи алкоголіків, зазначив у них важкі і тривалі нервово-емоційні переживання в дитинстві, нездорові відносини в сім'ї, раннє вживання алкоголю. У таких дітей спостерігається симптом хворобливого розвитку особистості, вони погано пристосовуються до умов зовнішнього середовища, частіше хворіють, насилу засвоюють досліджуваний матеріал.

Багато дослідників вважають, що особистість алкоголіка недосконала. Схильність до вживання алкоголю не є вродженою, спадковою. Вона набувається в певних умовах. Проте не кожна людина, будучи членом сім'ї алкоголіків, обов'язково стане алкоголіком, хоча і має до цього певну схильність. Здоровий спосіб життя може формуватися завдяки вмілому вихованню і соціальному контролю. Але так як у таких людей знижена адаптаційна здатність, то тяга до спиртного може з'явитися несподівано, навіть в результаті одиничного прийому алкоголю.

Тим часом залежність від алкоголю у деяких осіб не виявляється так явно. їх поведінка може бути адекватним і відповідним часу, але для цього їм потрібно створити щадні умови життя (побуту, роботи, навчання тощо). У гірших умовах вони не здатні протистояти згубній звичці, ламаються і приєднуються до числа любителів алкоголю.

Ситуацію зі споживанням наркотичних речовин в Україні можна назвати критичною. У соціальному плані небезпечним і тривожним є той факт, що на початку XX століття кількість хворих на наркоманію досягла найвищого рівня, спостерігається небувале зростання числа осіб, які вживають психоактивні речовини епізодично. Дані соціологічних досліджень свідчать, що майже половина підлітків має досвід вживання наркотиків і близько 58%Тпколярів виявляють схильність до формування залежних форм поведінки.

Наркоманія (в перекладі з грецького пагке - заціпеніння, тапіа - потяг, пристрасть) - це стан систематичної або хронічної інтоксикації, яке викликана вживанням наркотичних речовин. Це важко виліковна хвороба, що розвивається при вживанні наркотичних препаратів. Головною її ознакою є залежність від будь-якої хімічної речовини, що викликає приємний психічний стан - ейфорію або змінене сприйняття реальності. [74, с.342]

Є три обов'язкові ознаки наявності захворювання наркоманією. Перша з них - це непереборна тяга до прийому наркотиків. Друга - тенденція до збільшення дози вживаної речовини. І, нарешті, третя - психічна та фізична залежність від прийнятого наркотику.

Поняття «наркотик» також неоднозначне і ділиться на медичне та юридична. Медичне поняття звучить так: це хімічна речовина або суміш речовин, відмінне від необхідних для нормальної життєдіяльності, прийом якого тягне за собою зміну функціонування організму і, можливо, його структури. С юридичної точки зору вживання, зберігання, виготовлення, розповсюдження наркотичних речовин вважається злочином і переслідується по закону. Це речовини, здатні викликати ейфорію, психічну або фізичну залежність, що приносять шкоду здоров'ю і психіці, небезпечні при широкому поширенні серед населення, і речовини, не традиційні в даній культурі.

У більшості випадків люди, що вживають наркотики з певною метою, очікують двох ефектів: 1) отримати можливість розслабитися, відволіктися від життєвих проблем або забути трагічні події; 2) отримати можливість випробувати нові, досі невідомі відчуття, що стимулюють уяву і творчі здібності. Вся проблема в тому, що наркотична залежність розвивається дуже швидко – спочатку психічна, а потім і фізична. Швидкість її формування залежить від виду наркотику, способу його введення, регулярності його прийому та деяких інших факторів. Наприклад, при ін'єкції деяких видів опадів (героїн, промедол і т. д.) залежність розвивається після 1-4 уколів; при інших видах наркотиків це відбувається трохи пізніе - ч ерез 1 - 2 т ижні. Так чи інакше, фізична залежність виникає, перш за все, через психічної залежності, яка характеризується постійним непереборним бажанням приймати наркотик. Це і є початкова - перша стадія наркоманії, коли ніщо не може відвернути новоспеченого наркомана від постійного почуття незадоволеності, крім нової дози.

Вже через кілька тижнів після виникнення психічної залежності виникає фізична. Коли наркотик стає необхідним для нормальної діяльності організму, настає друга стадія наркотичної залежності. Зупинка прийому речовини призводить до важкого стану, що називається синдромом абстинента або просто «ломкою». При різних формах наркоманії ломка проявляється по різному, але при будь-якій формі це вкрай хворобливе і болісний стан, впоратися з якою хвора людина не в змозі. Його мучать постійні проноси з болями в животі, багаторазова блювота жовчю, болі в м'язах, суглобах, попереку. Хворих також гнітить тяжке, почуття безвиході, вони перебувають у депресії. На цій стадії захворювання відбувається найбільший відсоток суїцидів.

На 3-й стадії відбувається психічна і фізична деградація особистості, важкі і незворотні зміни в організмі, людина стає інвалідом. Відсутність бажаного ефекту від введення речовини, що поряд зі зниженням стійкості до нього, часто приводить до передозування і загибелі.

Усі наркотики за походженням можна розділити на дві групи -природні і синтетичні. [ 64, с.415] 3 точки зору психофармакологічного впливу наркотики можна резподілити на три великі групи:

• наркотики, які пригнічують діяльність центральної нервової системи (опіати, барбітурати);
• наркотики, які збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);
• наркотики, які викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін).

Наркоманія негативно впливає на різні сфери людської діяльності: моральність, психіку, здоров'я, сімейне життя, культуру, освіту, добробут та інші. Вживання наркотиків веде до поширення інфекційних (гепатит, СШД) та інших хвороб, призводить до передчасного старіння і смерті людини. Змінюючи сприйняття навколишнього світу, споживання психоактивних речовин веде до підміни загальновизнаних моральних цінностей. Наркоманія також знижує інтелектуальні здібності людини. Зловживання наркотиками призводить до розладів у сім'ях та їх розпаду.

У ряді причин виникнення і розвитку наркоманії однією з перших називають особливості виховання і характеру людини, його психічні та фізичні розлади, вплив соціального середовища. Не є винятками випадки виникнення наркотичної залежності в числі хворих, які потребують частого прийому наркотичних речовин в медичних цілях. Багато лікарських препаратів (такі як снодійні, знеболюючі й заспокійливі) мають властивості викликати наркотичну залежність, в тому числі і важкі її форми, що є основною проблемою при їх застосуванні.

У деяких країнах прийом наркотичних засобів пов'язаний з культурними чи релігійними традиціями (наприклад жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах). У 60-ті роки XX століття в Америці та Європі число молодих людей, що вживають наркотики, стало стрімко зростати. З того часу і по наші дні це є серйозною соціальною проблемою.

Суспільні відносини наркоманії сьогодні в переважній більшості випадків характеризується як однозначно негативне. Подібне відношення містить у собі безліч ірраціональних переконань і проекції власних страхів, зв'язаних з незнанням і нерозумінням наркоманії як явища. У відношенні до наркоманії репрезентуються загальна соціальна незадоволеність, страх перед невідомим, а тому - що лякає, негативне відношення до наркоманії, тривога за власних дітей і родичів, емоційні враження від кримінальної статистики, культурно-історичні стереотипи й ін. Усе це приводить до різкої соціальної реакції відторгнення і вигнання наркомана з боку суспільства. Гіперконтроль або емоційне відкидання в родині приводить до того, що наркоман виявляється на краю суспільства, загнаний туди своїми ж друзями, батьками, міліцією, соціальними службами, роботодавцями і т.д. Єдине середовище, де наркомана приймають без докорів, агресії і відторгнення і де він може хоч якось функціонувати, - це середовище, у якій панує культура споживання наркотиків і інших психоактивних речовин. Видавлювання наркомана з нормального суспільства присуджує його до життя в середовищі, що у психологічному змісті руйнує його сильніше, ніж наркотики, але поза якою наркоман уже не здатний існувати. Формується особлива наркоманська субкультура зі своїми специфічними способом життя, системою цінностей, мовою, атрибутами, стереотипами, установками, поняттями, міфами. Наркоманська субкультура, втягуючи у свою орбіту молодь, „виступає як могутній фактор прилучення до наркотиків.