Засоби масовоi комунiкацii як фактор впливу на формування цiннiсних орiэнтацiй сучасноi молодi

Інтернет - преса. До цієї групи ми відносимо інтернет-ЗМІ, що збирають та поширюють друковану соціально значущу масову інформацію. Таким чином, інтернет-пресою сайти збирають та поширюють соціально значущу масову інформацію переважно у вигляді статичного тексту з літер та фотографій і малюнків. Інтернет-пресу можна поділити на дві групи: інтернет-газети та інтернет-журнали.

Інтернет - газети доволі поширений термін. Прикладами українських веб-сайтів, що декларують себе інтернет- газетами, є „ForUm”, “Версии.com”, „ТАК!”, „Вголос” тощо. Інтернет – газета - сайт, присвяченим збиранню, препаруванню та поширенню масової соціально значущої переважно друкованої інформації про події та явища суспільно-політичного, економічного і культурного життя, втіленої переважно у співмірно представлених жанрах інформаційної, аналітичної та художньо-публіцистичної груп; сайт поновлюється не рідше, ніж один раз на добу.

Інтернет - журнали. Одним із них є „Новий український огляд” (www.nuo.org.ua). Редакція „Нового українського огляду” стверджує, що саме

їхній сайт, заснований 15 жовтня 1998 року, є першим в Україні інтернет-журналом. Також як інтернет-журнали подаються сайти „NUKE-UA” (www.nuke-ua.com), „Інформаційні технології. Аналітичні матеріали” (www.it.ridne.net) тощо.

Існує також група сайтів, які працюють у ще оперативнішому режимі, ніж інтернет-газети, як-от „Кореспондент.net” (www.korespondent.net), „Новини України” (www.novyny.org.ua). Інформація на таких сайтах поновлюється зазвичай багато разів на годину. Дану группу ми визначаємо як новинарні сайти – що в оперативному режимі (не менш одного поновлення на годину) збирають, препарують і поширюють масову соціально значущу здебільшого друковану інформацію про події та явища суспільно-політичного, економічного і культурного життя у матеріалах переважно інформаційних жанрів. [84]

Попри суттєві специфічні можливості, засоби масової інформації характерезуються такими загальними особливостями:

— широта аудиторії, спрямованість і швидкість інформаційного впливу;

— сила, комунікативність, постійність і багатофакторність впливу;

— єдність пропагандистського, виховного та інформаційного впливу;

— багатство методів і форм впливу;

— доступність, поширеність, динамічність інформації.

Розвиток ЗМІ спричинив зміни в суспільній психології, способі мислення людей. Вони є важливим чинником створення особистості нового типу, з особливою психологією та поведінковими реакціями, що реалізують ідеологічний, політичний вплив на людей, згуртовують їх в єдине ціле. Вплив ЗМІ на громадськість зумовлюється щонайменше двома функціональними завданнями.

1. Відображення, фіксація, моделювання дійсності, тобто подій, фактів, соціальних відносин, а остаточним продуктом є інформація про цю дійсність.

2.Зміна соціальної реальності й управління нею, утвердження, підтримання і трансляція ціннісних, нормативних орієнтирів суспільства, контроль за реалізацією управлінських рішень, регулювання соціальних відносин.

На практиці відокремити ці завдання важко, оскільки вони реалізуються в єдиному соціально-інформаційному просторі. До того ж процес функціонування ЗМІ за своєю природою є цілісним, важко піддається диференціації на рівні безпосередніх дій. [10, с. 112]

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ "ЗМІ ТА СВОБОДА СЛОВА", ПРОВЕДЕНОГО ІНСТИТУТОМ ГОРШЕНІНА.

Для 85,4% громадян України телебачення лишається головним джерелом інформації про суспільно-політичне життя країни.

Це випливає з даних всеукраїнського дослідження "ЗМІ та свобода слова", яке проводилось Інститутом Горшеніна з 20 жовтня по 3 листопада у рамках програми соціологічних досліджень 2008 року "Проект країни".

У висновках, переданих агентству УНІАН, експерти Інституту Горшеніна зазначають, що переважна більшість респондентів щоденно дивляться телевізор, віддаючи перевагу новинам та інформаційним програмам (67,3%). При цьому більшість опитаних цілком довіряють центральному телебаченню (52,3%), тоді як місцевому телебаченню довіряють менше половини респондентів (41,2%). На думку експертів, це свідчить про інерційність радянського мислення з його вірою в авторитет центрального телебачення.

Понад 50% опитаних мають змогу дивитися у гарній якості лише 7 загальноукраїнських телевізійних каналів ("Інтер", "1+1", "Новий канал", СТБ, ICTV, ТРК "Україна" та УТ-1/"Ера"). Усі інші канали, що позиціонують себе як загальноукраїнські, насправді лишаються певною мірою регіональними. В Інституті Гаршеніна зауважують, що більшість респондентів не мають доступу до кабельного телебачення, а самі користувачі розділені за рівнем доходів і територіальною ознакою.

Більшість користувачів кабельного телебачення мешкають у східних областях України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська) та у Києві і належать до фінансово забезпеченої верстви населення.

Згідно з результатами дослідження, респонденти, головним чином, обирають той чи інший канал через зручний час трансляції, тоді як об’єктивна подача інформації важлива лише для 19,2% опитуваних. Серед інших причин вибір респондентами телевізійного каналу вмотивований довірою до каналу (22,4%) та зрозумілим поданням інформації (22,5%). Більшість респондентів негативно ставляться до реклами на телебаченні (69,8% опитаних перемикають канал під час рекламного блоку).

Для більшості (56,5%) не має значення мова програми, але більшість тих, для кого мова передачі має значення, мешкають на сході та заході України, а також у Криму, що свідчить про певну поляризацію українців щодо мовного питання. Проте в цілому, згідно з результатами дослідження, мовне питання не є першочерговим принципом поділу України на західну та східну частини. Окрім того, більшість опитуваних вважають, що не існує проблеми розколу України на східну та західну, що підтверджує і той факт, що хоча українською та російською мовами розмовляють вдома рівна кількість респондентів, все ж переважна більшість опитаних (73,7%) вважає, що кожний громадянин України повинен володіти державною мовою.

Результати дослідження демонструють, що друковані ЗМІ не здатні конкурувати із телебаченням як головним джерелом інформації про події в Україні. Більшість опитаних не передплачує газети, а сукупна частка тих респондентів, хто або зовсім не купує газети, або купує один раз на тиждень, становить 66,7%. Вочевидь, вважають експерти, друковані ЗМІ не здатні оперативно задовольнити прагнення українців отримати свіжі суспільно-політичні новини.

Інтернет також не є для українців визначальним джерелом інформації, адже в Україні регулярно Інтернетом користуються, як показують результати дослідження, лише забезпечені люди, тоді як держава не здатна забезпечити розповсюдження мережі в учбових закладах та селах. Окрім цього, лише 20,1% опитаних схильні довіряти сайтам новин в Інтернеті, тоді як переважна більшість респондентів взагалі вагається з відповіддю на це питання, що певною мірою свідчить на користь того факту, що більшість українців або не користуються Інтернетом взагалі, або користуються досить нерегулярно.

Всеукраїнське соціологічне дослідження "ЗМІ та свобода слова" було проведене у 129 населених пунктах України (63 міста і 66 сіл).

Всього, згідно із маршрутною вибіркою, з урахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2004 респонденти, які репрезентують молодь України, віком від 18 років. Квотами у виборці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-2,4%. [86]

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ I

Засоби масової інформації — соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації. Суспільна роль масової комунікації, можливості її впливу на громадську думку та суспільні настрої, особливості функціонування ЗМІ завжди привертали до себе соціологічну думку. Існує кілька концептуальних підходів до висвітлення особливостей масової інформації щодо її впливу на суспільство. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших.

Концепції вивчення засобів масової комунікації останніх десятиліть переорієнтовуються насамперед на вивчення особливостей передачі інформації нетрадиційними для писемної культури способами (телебачення, візуалізація інформації), значно складнішими бачать особливості впливу масової комунікації на формування суспільних цінностей. Сучасні теорії щодо особливостей функціонування мас - медіа дедалі ускладнюються, виокремлюються в єдину міждисциплінарну галузь науки, не втрачаючи при цьому соціологічних рис.

У наш час систематизовані основні підходи та уточнена орієнтація застосування концепцій вивчення засобів масової комунікації за два десятиліття: на вивчення характеру передачі повідомлень нетрадиційними для писемної культури способами (телебачення, візуалізація інформації), а тому тепер стають значно складнішими особливості впливу масової комунікації на формування суспільних цінностей.

РОЗДІЛ II

ВПЛИВ ЗМК НА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СУЧАСНОЇ  МОЛОДІ

2.1. Формування свідомості особистості засобами масової комунікації

Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива лише людям і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. [81, с. 456]

Диференціація засобів впливу ЗМІ на ціннісні орієнтації вибудовується через загально-психологічний поділ функцій психіки на когнітивну (пізнавальну), емотивно - оціночну та регулятивно - інструментальну.

П. М’ясоїд, спираючись на роботи В. Петровського, К. Платонова, Ю. Гіппенрейтер обгрунтовує функціонально - діяльнісну концепцію поділу психіки. І дійсно, дана типологізація буде зручною і з точки зору теоретичного моделювання процесів впливу технологій ЗМІ на ціннісні орієнтації. [48, с.45]

Інформація, у вигляді чого б вона не виступала, перебуває у взаємодії із щонайменше трьома сферами психічної реальності групи або індивіда:

-  з когнітивною сферою - ціннісні орієнтації, спрямованість, поняття, репрезентативні образи уявлення, пам’яті, уяви;

-  з спонукально -енергетичною сферою - потребами, схильностями, переконаннями, ідеалами, емоціями, почуттями;

-  з регулятивною сферою - установками, стереотипами, архетипами.

Цінність – це є те, що почуття людей диктують визнати найвищим над усім і до чого можна ставитися з повагою,  визнанням, пошаною.[21, с. 208]

Ціннісні орієнтації - це елементи мотиваційної структури особистості, на підставі яких відбувається вибір тих чи інших соціальних установок як цілей або мотивів конкретної діяльності.[60, с. 80]

Ціннісні орієнтації також містять три формоелементи: когнітивний, емотивно-оціночний та регулятивно-інструментальний. Адже до формування ціннісних орієнтацій “причетні” в рівній мірі і сприйняття, і пам’ять, і уява.

У когнітивній сфері комунікативні технології спрацьовують в плані побудови образів дійсності, до яких можуть відноситись фізичні та соціальні об’єкти, явища чи процеси, не включені безпосередньо в програми життєдіяльності конкретного суб’єкта. Вони є безсторонніми щодо впливовості на ціннісні орієнтації громадськості, яка лише приймає до відома таку інформацію, маючи при цьому можливість хоча б часткового розмежування власних інтересів з інтересами каналу комунікації. 

Г.Г. Почепцов відомий цілою серією праць в галузі теорії комунікацій та медіатехнологій. “Інформаційна складова,- відзначає автор,- впливаючи на громадську думку, формує процеси прийняття рішень. В результаті зростаючої ролі мас-медіа виникла нова спеціалізація - спіндоктор (spindoctor), завданням якої стає зміна сприйняття події. Особливо це стосується випадків, коли подія починає виходити з-під контролю...”

Дослідники виділяють п’ять типів роботи спін-доктора:

1.     Пре-спін: підготовка перед подією.

2.     Пост-спін: наведення блиску після події, що відбулася.

3.     Торнадо-спін: термінове переведення інтересу аудиторії в іншу сферу.

4.     Контроль кризи - менеджмент подій, що вийшли з-під контролю.

5.     Зменшення втрат: робота з подіями, що перебувають поза контролем для попередження виникнення подальших втрат.

[53,с. 116].

З технологічної точки зору найскладнішим напрямком діяльності виступає пріорітування тем чи подій, оскільки в умовах загальної інформаційної перенасиченості ввести в інформаційний простір повідомлення “із родзинкою” буває не так вже і легко. Пріорітування, як вже відзначалося, має асиметричний характер, в ньому можна умовно виділити зону привілеїзації, ординарні теми (події) та  інформаційну периферію.

Зона привілеїзації стосується тем (подій), які не можуть не розглядатись в ЗМІ, оскільки мають глобальний характер. Сюди відносяться, наприклад,  найважливіші події, пов’язані із внутрішньополітичним життям (прийняття чи скасування законів, кадрові перестановки в апараті влади, політичні заворушення та акції протесту, події, що мають сенсаційно-скандальний характер тощо).