Шпоры по "Философии"

Поки "жива" ідея в серцях мільйонів  людей, такі суспільства розвиваються і процвітають. Коли ж ідея "псується" (розколи, єресі тощо), із системи  випадає несучий стрижень, і вона починає деградувати.

Третій підхід пояснення суспільного  устрою пов'язаний з філософським аналізом міжлюдських зв'язків і відносин, що виникають у відповідних природних  умовах і мають визначальний характер.

Тут можливі варіанти. Перший –  атомістичний погляд на суспільство  як на групу індивідів, пов'язаних певним договором. Так, Т. Гоббс стверджує, що хоча в "природному" стані людина людині вовк, люди, дотримуючись законів, ідей свободи та рівності, можуть забезпечити  своє існування.

У такій моделі суспільство є  конгломератом індивідів, поєднаних  умовними зв'язками.

Другий варіант – органічна  модель, згідно з якою суспільство  постає як певна ціла система, частини  якої – особливі утворення. Людина реалізує себе залежно від становища, яке вона посідає в суспільстві, й участі в загальному процесі. Відносини  людей визначаються не договором  чи контрактом, а згодою членів суспільства, в якій беруться до уваги об'єктивні  закономірності історичного розвитку. В цьому значенні справедливим є  твердження, що соціальні дії –  це результат людських дій, а не намірів.

У дусі цієї моделі Маркс і Енгельс  розробили концепцію матеріалістичного  розуміння історії, сутністю якої є  положення про спосіб виробництва, який формується об'єктивно, тобто незалежно  від волі і свідомості людей. Не загальна ідея чи загальний Бог пов'язують людей в "соціальний організм", а продуктивні сили і виробничі відносини, видозміни яких становлять основу суспільно-економічних формацій як етапів світової історії.

46. Соціальна структура  суспільства.

Визначаючи місце великих соціальних спільностей в політичному житті  суспільства, важливо виділити економічні класи в соціальній структурі  суспільства. Це спільності людей, що визначаються економічними ознаками: формами власності, розмірами багатства, місцем і роллю  в організації господарської  діяльності, формами отримання прибутку тощо. Саме така концепція покладена  в основу марксистського визначення класів. Раніше в Україні, як і в  усіх інших незалежних державах Східної  Європи, соціальні спільності та верстви  розглядалися як класи: робітники, селяни і соціальний прошарок – народна  інтелігенція. Така точка зору про  соціальну структуру суспільства  виправдувалася історично – боротьбою  класів. Класи визначалися як антагоністичні: робітничий клас і клас буржуазії, боротьба між ними які основа розвитку суспільства. Зрозуміло, концепція соціальних класів не втрачає значення і в сучасній політології. Більш того, деякі західні  політологи – Теодор Гайгер, Франклін Пддінс, Моріс Гінсберг бачать необхідність дальшої розробки теорії класів.

Однак відбивається недостатність  тільки такої теорії соціальних класів для вивчення політичних процесів, тому що в реальній дійсності жодних видимих меж, що визначають класи, немає. По суті класові кордони – це межі, в яких соціально-економічні характеристики одних соціальних спільностей можуть відрізнятися від інших, зберігаючи докорінні ознаки класу. Так і  внутрішні класові ознаки залишаються  такими ж доти, доки не переростають якісно. Якщо раніше не тільки дрі