Розробка екскурсійно-туристичної програми Харків індустріальний

         Також існують спеціальні тури для бізнесменів, зацікавлених промисловістю, які перебувають у пошуку вигідного вкладення коштів у виробництво. Такий вид туризму також називають індустріальним.

Об'єктами особливого натхнення можуть стати будинку певної ар хітектури. Наприклад, це може бути архітектура в стилі сталінський ампір, конструктивізм. Багато творчих людей надихаються видами на ЛЕП, залізничних розв'язок й депо, атмосферою спальних районів, міських колодязів, тупиків, дивних і незвичайних місць, давно невикористо вуваних доріг, і взагалі неофіціозним життям міста. У країнах Європейського Союзу діють туристичні фірми, що пропонують тури по нетрадиційних куточках європейських міст. Так, у місті Хожув в Сілезьському воєводстві Польщі (схожому з індустріальними регіонами Східної України) розробили так званий «Маршрут технічних визначни Іпам’яток» із 31 об’єкта. До їх числа входять вугільні шахти, рудники, найвища в світі дерев’яна радіовишка в Гливиці тощо. Вартість, при перерахуванні на українську валюту, за участь в екскурсії однієї особи складає від 25 до 50 грн., тобто сума, на яку може розраховувати не тільки іноземець, а і вітчизняний турист середнього достатку Індустріальна археологія, подібно іншим видам археології – це також вивчення матеріальної культури минулого, але з приверненням уваги на історію розвитку промисловості. За кордоном існують цілі кафедри індустріальної археології при університетах. Тому що основна робота археологів – вивчення об'єктів безпосередньо на місці, в результаті така наукова праця стає пов'язана з експедиційною й туристичною діяльністю. Індустріальну археологію можна назвати науковоісторичним дослідженням об'єктів – діючих, залишених (занедбаних) і навіть зниклих.

Істотно підняв популярність такого туризму вихід  довгоочікуваної багатьма комп'ютерної гри S.T.A.L.K.E.R. у 2007 р. Саме з її появою слово «сталкер» стає більше вживаним стосовно людини, що захоплюється індустріальним туризмом. До сьогоднішньої хвилі Urban exploration такі люди частіше називали себе дослідниками, індустріальщиками або диггерами. На заході, як можна прочитати на англійській сторінці Википедии, Urban exploration, новий вибух інтересу до цієї

субкультури покоління  нульових відбувся завдяки телевізійним шоу й періодичним виданням.Виходячи з того, що предмети соцреалізму традиційно цікавлять

європейців, можна сподіватися, що частина промислових об’єктів будуть також цікаві туристам-вболівальникам Чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012».

Україна теж, як і Росія, поки що на початку цього  шляху, хоча вжеє певні напрацювання та ідеї, готові до втілення. Так ідея, яка може користуватися попитом, – перетворення в природні музеї глухих покинутих сіл у Карпатах і на Луганщині, а на Донеччині будуть цікавити туристів покинуті селища, які було побудовано біля шахт, що нині закриті.

Ближче всього до втілення ідей індустріального туризму в Україні знаходиться Кривий Ріг Дніпропетровської області, де сконцентровано значну кількість помешкань та мостів дореволюційного будівництва, «законсервованих» заводів, залізорудних шахт, кар’єрів, які не такі небезпечні, як вугільні шахти Донеччини. Вони вже включені в туристичні маршрути, що розроблені фахівцями Криворіжського педуніверсіте Комунальне господарство міст В Кривому Розі площа провалів покинутих кар’єрів становить 4000 га, що викликає зацікавленість у туристів-фотографів Проект «Український техноленд», який має на увазі виникнення в м.Єнакієво Донецької області культурного центру на базі закритих шахт «Юний Комунар» (в ній було проведено в 1979 р. підземний ядерний вибух з метою дегазації вугільних пластів, після чого там з’явилася скляна капсула з радіацією в середині) і «Профінтерн», має підтримку в парламенті. Законопроект про його створення підтримали всі фракції. За оцінкою фахівців з консервації відпрацьованих шахт, гроші, які зараз використовуються саме на консервацію, можна використати на організацію музею та ще й мати прибуток. А поки що на Донеччині функціонують два об’єкта промислового туризму – Артемівський завод шампанських вин і соляна шахта в м.Солевар, на глибині якої в 280 м проводяться оперні та симфонічні концерти. Вартість такої екскурсії не перевищує 65 грн. До речі, ці екскурсії популярні в іноземних футбольних вболівальників, які відвідують футбольні матчі в м.Донецьку

Харків –  одне з найбільших промислових і  науково-дослідницьких міст України, мегаполіс з майже двохмільйонним населенням. Основні туристичні потоки, що проходять через місто – це або транзит, або діловий туризм. Сам по собі Харків не має ту харизму туристичних центрів Європи, що, приміром, є в столиці України Києві. Однак говорити про те, що в Харкові звичайному туристові робити нема чого в корені невірно.

 Харків чудовий  хоча б тим, що, залишаючись  зразком радянської типової архітектури, має безліч унікальних і цікавих місць, які викликають набагато більший інтерес, ніж застарілі фотообрази з глянсовихтуристичних листівок. Перше, що пропонують туристові в Харкові – це відвідати площу Свободи – величезний простір у центрі міста, обмежений будинками в стилі типово радянського гігантизму. Про те, що Харків – місто в першу чергу індустріальне, свідчить головна будова на площі – будинок Держпрому. Цей зразок сталінської архітектури став першим висотним будинком СРСР.

У Харкові вперше в Радянському Союзі було розщеплено ядро атому, на ХДАВП (колишній авіаційний завод) виготовлялися крилаті ракети та декілька типів унікальних літаків, до речі на підприємстві є унікальний музей техніки під відкритим небом. На ДП „ Завод ім. Малишева” було створено легендарний танк Т-34, на ВП „Монокристал» виготовляються унікальні штучні алмази.

В Харкові вперше в Російській імперії втілилися новітні на той час технології, наприклад, було обладнано ліфтом і сміттєпроводом житловий будинок на вул.Сумській, в так званому будинку «Саламандри» Слід зазначити, що значну кількість корпусів заводів і фабрик, у тому числі діючих, було побудовано в ХІХ - початку ХХ ст. та ще й досі укомплектовано обладнанням, яке майже не експлуатується в європейських країнах, саме це може приваблювати туристів.

        У самому місті є багато привабливих для вказаної категорії туристів об’єктів цивільної оборони, закинутих чи демонтованих заводів і споруд, а для архітекторів будуть цікаві типові житлові будинки, що побудовані в ХІХ ст. (наприклад, в м.Дніпропетровську після Другої світової війни такі не збереглися). Незважаючи на те, що Харків за кількістю музеїв поступається не тільки м.Києву, а й, наприклад, м.Чернігову, все ж такі специфічні, «закриті» відомчі музеї, як музей Швидкої допомоги чи Національного банку можуть вразити примхли вого туриста. А в музеях заводів «Комунар» і «Хартрон» зібрана вся історія промислового Харкова Індустріальні (промислові) об’єкти м.Харкова (райони «Турбоатом», ХЕМЗ, ХТЗ, «Електротяжмаш», Рогань та ін.) розташовано майже в одному секторі міста з гарними транспортними розв’язками та транспортними артеріями (Холодногірсько-заводська лінія метрополітену), розвинутою інфраструктурою харчування та відпочинку. Найближчі приміські залізничні станції, автомагістралі також проходять поблизу промислової зони. Науково-дослідні містечка (наприклад, селища Жуковського, П’ятихатки ) теж розташовано в міській зоні з гарними транспортними можливостями.

Таким чином, підбиваючи підсумки можна констатувати, що метою нашого дослідження є активізація уваги наукових та практичних кіл в області як туристичної галузі , так і спеціалістів з розробки сучасної містобудівної політики, фахівців місцевих органів влади і управління, Коммунальне господарство міст які займаються проблемами розвитку інфраструктури індустріальних  міст до втілення ідеї розвитку індустріального туризму Східної України,надання їм відповідних пропозицій та рекомендацій.

Систематизуючи  викладений матеріал, можна зробити наступні висновки.

До об’єктів промислового туризму відносяться:

• заводи та фабрики, шахти та кар’єри, промислові споруди та обладнання (діючі й такі, що не використовуються);

• військові  об’єкти, які виведено з під управління та керування Мініс-

терства оборони  України чи інших військових формувань;

• об’єкти цивільної  оборони, що не використовуються за призначенням;

• об’єкти транспортного комплексу та зв’язку (діючі й такі, що не використовуються);

• виставки та музейні комплекси (експонати) промислових, транспортних, військових об’єктів, об’єктів цивільної оборони;

• об’єкти науково-дослідницької  сфери, які не використовуються за призначенням чи не підпадають під категорію з обмеженим доступом.

Суб’єктами кооперації, які можуть бути задіяні до організації  та впровадження системи індустріального туризму, є:

- туристичні  агенції та готелі;

- адміністрації  об’єктів індустріального туризму;

- місцеві органи  влади та управління;

- страхові компанії  та рекламні агенції;

- підрозділи  МНС;

- охоронні структури;

- транспортні  компанії;

- виробники  спеціального одягу та приладів;

- ремонтно-відновлювальні  організації;

- установи торгівлі  та харчування;

- організації  (оператори) із забезпечення зв’язку.

  До проблемних питань щодо налагодження системи організації та проведення турів індустріального туризму можна віднести: недосконалість законодавчо-нормативної бази в цій області; необхідність впровадження системи техніки безпеки при проведенні екскурсій на об’єкти підвищеної безпеки; відсутність достатньої кількості гідів та спеціалістів в області проведення екскурсій на об’єктах індустріального туризму.

Шляхи реалізації пропозицій щодо впровадження на практиці системи індустріального туризму в регіоні, на нашу думку, доцільно здійснювати в ході реалізації Державної та регіональної програм з підготовкита проведення до Чемпіонату Європи з футболу „Євро-2012”

За даними Світового  економічного форуму, в сфері мандрувань і туризму Україна серед 124 країн світу займає 78-е місце. Туризм в Україні «забезпечує» формування менше 1% ВВП, тоді як в економічно розвинутих країнах цей показник досягає 6-8% [6].

Вказане надасть  можливість: оперативно приймати рішення щодо втілення заходів з реалізації турмаршрутів, долучити до реалізації ідеї фахівців різного профілю з числа промисловців, управлінців всіх рівнів, наглядових і фіскальних структур, керівники та провідні спеціалісти яких входять до робочих груп з реалізації заходів, передбачених вказаними програмами.

 

1.2.Особливості  використання для потреб туризму

На наш погляд, на етапі інтенсифікації туристичного процесу в умовах глобалізації, коли мотиваційно-привабливі об'єкти рекреації і туризму цілеспрямовано створюються задля розвитку індустрії туризму (центри шоу-та грального бізнесу, аква-парки та інші спеціалізовані заклади дозвілля), означена класифікація, оскільки вона несповна охоплює весь спектр ресурсів, які задіяні і можуть бути задіяні в туристичній діяльності, повинна бути доповнена інфраструктури цим компонентом. Туристична інфраструктура представлена сукупністю матеріально-речових об'єктів, діяльність яких спрямована на задоволення туристичних потреб населення. Вона включає матеріально-технічну базу функціонально-господарських структур, які входять до складу ТРС різного порядку. Як складова соціальної інфраструктури, інфраструктура туристична характеризується основними фондами та витратами праці, тобто певними місцевими ресурсами, які використовуються задля виконання основних туристичних функцій. Географічним завданням дослідження соціальної і туристичної інфраструктури є оптимізація розміщення її об'єктів в межах ТРС відносно основних центрів концентрації споживачів з дотриманням вимог стійкого розвитку даної рекреаційної системи.

 Територіально-господарська  підсистема індустрії туризму  Розвивається на основі тих  ресурсів, які існують чи можуть  бути задіяні або створені  в країні. Розрізняють наявні  ресурси, Що вже використовуються  в туристичній діяльності, та потенційні (туристсько-рекреаційний потенціал), які можуть бути задіяні за певних умов (реставрація, реконструкція, розвиток транспортної, туристичної інфраструктури тощо). Потенційні ресурси надають можливості для нарощування пропозиції, створення нового турпродукту, є основою як інтенсивного, так і екстенсивного розвитку туризму шляхом залучення до туристичної діяльності нових територій задля інтенсифікації внутрішнього та іноземного туризму. Тому суспільно-географічний комплекс території є одночасно і ресурсом, і умовою розвитку індустрії туризму на певній території, і чинником територіальної організації індустрії туризму, основою формування територіальної структури національного туристичного ринку пропозиції. Суспільно-географічний комплекс - це «виокремлена на основі суспільно-географічних зв'язків територіальна і комплексно-пропорційна структура матеріально-речовинних і духовних компонентів діяльності людини» представлена взаємозв'язком і взаємодією території, населення і його розселення, матеріального виробництва і невиробничої діяльності.

 Саме на  зазначених критеріях побудовані  пропоновані нижче класифікаційні  схеми туристичних ресурсів. Слід  зазначити, що детальна поелементна структура туристичних ресурсів достатньо добре розроблена як в географічній літературі (див., наприклад, праці Ананьева М.А., Фальковича Н.С., Зачиняєва Н.П., Крачила М.П., Гезгала Я, Мироненка М.С., Твердохлєбова І.Т. та багатьох інших), так і в працях, присвячених організації та економіці туризму (Любіцевої О.О., Бейдика О.О., Квартальнова В.О., Поповича СІ. та інших), тому, в даному разі, основна увага зосереджена на теоретико-методологічних питаннях визначення поняття ресурсів, їх місця і ролі в формуванні територіальної структури туристичного ринку.

 Різнорідність туристичних ресурсів викликає необхідність їх класифікації. До класифікації туристичних ресурсів можна застосувати такі підходи:

- сутнісний (за предметною  сутністю ресурсу);

- діяльнісний (за характером  використання в туризмі);

- атрактивний (за мірою  та формою залучення до туристичної діяльності);

- ціннісний, оснований  на унікальності даного ресурсу; 

- функціональний, оснований  на неповторності туристичних  умов і ресурсів в поєднанні  з комплексністю їх використання;

- еколого-економічний (за  споживчою вартістю ресурсу).