Розробка екскурсійно-туристичної програми Харків індустріальний

Транспорт входить до обох систем, пов'язуючи їх в єдину господарську систему країни, до складу якої включаються також виробництва, що забезпечують функціонування всього народного господарства. Вони зв'язані з індустрією туризму здебільшого опосередкованими через виробництва першої групи зв'язками, а також безпосередніми прямими та зворотними зв'язками.

 Наприклад,  машинобудування випускає транспортні  засоби, що використовуються в туризмі. Комплекс із забезпечення конструкційними матеріалами та сировиною постачає свою продукцію індустрії туризму як безпосередньо, так і через інші галузі, його продукція широко використовується в народних промислах та сумірному виробництві. Паливно-енергетичний комплекс, що постачає енергію всьому народному господарству, через інженерні комунікації забезпечує й індустрію туризму.

 Таким чином,  серед галузей, що забезпечують  функціонування туристської сфери, можна виділити галузі регіональної орієнтації, що мають широкі розгалужені зв'язки, дальність яких обумовлена техніко-економічними характеристиками, та галузі місцевої орієнтації.

 За тіснотою  зв'язків і відповідними напрямками  мультиплікаційних впливів галузі  господарського комплексу можна  поділити на ті, що працюють  на всю індустрію туризму (будівництво,  галузі невиробничої сфери тощо), і ті, що працюють на певні галузі індустрії туризму.

Загальною закономірністю розвитку індустрії туризму слід вважати залежність від рівня  соціально-економічного розвитку країни: високий і стабільний розвиток економіки  здатен забезпечити стабільний розвиток індустрії туризму, а розвинена індустрія туризму створює турпродукт, який за своїми змістовними, кількісними та якісними параметрами не тільки відповідає вимогам споживачів, а й певною мірою формує ці вимоги, стандартизуючи складові турпродукту. Саме лідерські позиції, основані на пріоритетності розвитку туризму в національній економіці і, відповідно, його частці на світовому туристичному ринку, який займає та чи інша країна, тобто позиції, забезпечені відповідним турпродуктом, приваблюють туристів і забезпечують стабільні надходження від цього виду діяльності до національної економіки. Таким чином, простежується така взаємозалежність:

- рівень соціально-економічного  розвитку 

- рівень життя  населення і відповідні запити  до турпродукту 

 - рівень розвитку індустрії туризму

- частка на світовому туристичному ринку

- високий рівень  споживання туристичних послуг  на національному ринку завдяки туристичній привабливості

- стабільні  та зростаючі надходження від  туризму до національного бюджету , які сприяють підвищенню рівня соціально-економічного розвитку країни.

  Таким чином,  в основі формування МГК індустрії  туризму лежать об'єктивні умови  та чинники, серед яких туристичні  умови та ресурси, як «даність»  території, становлять абсолютні переваги в стимулюванні попиту і відповідної йому пропозиції, а рівень соціально-економічного розвитку країни є умовою наявності відносних переваг на ринках вищих рівнів.

Тому економічно розвинені країни мають розвинену  індустрію туризму та високоефективний туристичний ринок, функціонування якого забезпечується загальною економічною стабільністю.

Країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою мають переважно нестабільну економічну ситуацію, їх національний ринок туристичних послуг обмежений в можливостях розвитку індустрії туризму, її інвестиційна привабливість низька, а темпи розвитку недостатні для ефективного функціонування і отримання високих прибутків.

 Нестабільна  економічна ситуація не стимулює  зростання попиту і відповідне оновлення і зростання пропозиції, що також призводить до зменшення внеску галузі в національну економіку і відповідне зниження ефективності туристичної діяльності.

 Саме тому доцільно розрізняти національні ринки туристичних послуг за рівнем їх сформованості та ефективністю Функціонування, виділяючи високоефективні ринки економічно розвинених країн та недостатньо розвинені ринки або ринки, які знаходяться в стадії формування. Відповідно до економічних та правових умов функціонування ці ринки Різняться інтенсивністю, характером, обсягами діяльності.

 Національна  індустрія туризму, що забезпечує  внутрішній Та зовнішній попит туристичного ринку, формується відповідно Д° специфіки взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників і відбиває харакерні особливості суспільної організації країни, що склалася відповідно історичного розвитку. Чинники формування національно-стимулюючі формування попиту та відповідної йому пропозиції та лімітуючі - ті, що обмежують попит чи пропозицію.

Чинники, що стимулюють попит/пропозицію на національному ринку туристичних послуг або чинники динамічності його розвитку дозволяють визначити напрямок цієї динаміки, тобто інтенсивний  чи екстенсивний шлях формування ринку, а це, в свою чергу, є основою прогнозування розвитку туризму та формування туристичної політики.

 Безумовно, розвинений ринок туристичних послуг характеризується переважанням динамічних чинників інтенсифікації туризму. Лімітуючі чинники можуть бути постійнодіючими чи тимчасовими, залежними від внутрішньо-економічної ситуації чи зовнішнього впливу.

 За сутністю ці чинники  поділяються на блоки: 

- рівень соціально-економічного  розвитку;

- якість життя населення; 

- соціально-політична ситуація.

 Кожен з блоків включає  декілька груп чинників, які в  свою чергу складаються з характеристик, які параметризуються певними показниками

 До зовнішніх чинників  впливу на формування та функціонування  національного туристичного ринку  можна віднести економічну та  політичну стабільність держави, її участь в міжнародних організаціях різного рівня та типу, характер двосторонніх відносин, ступінь інтегрованості в світогосподарську систему, а також моду та імідж.

Взаємодія внутрішніх та зовнішніх  чинників формує кон'юнктуру ринку  та створює середовище бізнес-діяльності, впливає на попит, який забезпечується діяльністю національної індустрії туризму зі створення відповідного кон'юнктурі турпродукту.

Рівень розвитку національної індустрії туризму визначається здатністю задовольняти потреби кожної категорії споживачів відповідно до їх національних споживчих стандартів за параметрами відповідності кількісних і якісних ознак пропонованого туристичного продукту світовим (регіональним) стандартам ' кон'юнктурі зовнішніх ринків.

 Стабільність та сформованість національного туристичного ринку можна визначити за взаємозв'язком міжнародного та внутрішнього туризму. Стабільний розвиток національного туризму забезпечується саме наявністю ємкого внутрішнього туристичного ринку, оскільки турпродукт створюється на місцевому та національному ринках для забезпечення потреб як власних, так і іноземних туристів, при цьому міжнародний туризм тільки підсилює попит.

Тому за масштабами, рівнем та структурою внутрішнього туристичного руху можна передбачати можливості та перспективи розвитку ринку міжнародного туризму в даній країні і відповідне включення країни в світовий туристичний процес.

За співвідношенням  обсягів внутрішнього та міжнародного туризму на національному ринку  виділяють країни-постачальники  туристів, на ринках яких генеруються  туристичні потоки; країни, що приймають туристів, ринки яких продукують послуги; країни «транзитного» туризму, що використовують вигоди туристсько-географічного положення; країни, що залучаються до туристичної діяльності, в яких національний ринок знаходиться на початкових етапах формування.

 Положення  певного національного туристичного  ринку на ринках вищого порядку  з відповідним економічним ефектом  від такого положення, забезпечується  цілеспрямованою державною туристичною  політикою, спрямованою на формування туристично привабливого іміджу. Туристична привабливість може розглядатися як основа регіональної туристичної ренти. Вона включає:

 а) наявні  туристичні ресурси, їх значення  в культурній спадщині та стан;

 б) екологічну  ситуацію в країні в цілому  на в туристсько-рекреаційних  районах;

 в) доступність  пропонованих туристичних послуг: транспортну  та цінову;

 г) комфортність  подорожування та якість обслуговування.

 Таким чином,  підсумовуючи викладене, слід  зазначити, що розвиток національного  туристичного ринку забезпечується  всім комплексом об'єктивних умов і чинників, які сприяють створенню і функціонуванню національної індустрії туризму як міжгалузевого комплексу, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.

Функціонування  індустрії туризму скеровується національною туристичною політикою, мета якої полягає в координації бізнесових та державних зусиль задля ствердження позицій країни в світовому туристичному процесі, в світогосподарських соціально-економічних та соціокультурних системах.

 Умовами  розвитку національного туристичного  ринку є рівень розвитку національного господарського комплексу, що створює можливості для розвитку туристичної галузі і відповідної туристичної інфраструктури, тобто матеріально-речових об'єктів, які в сполученні з живою працею, роблять можливою туристичну діяльність.

До умов, крім розвитку туристичної інфраструктури, можна віднести рівень розвитку транспорту, що складається з транспортної мережі, яка характеризується густотою та інженерно-технічними параметрами; транспортних засобів з їх технічними характеристиками; транспортної інфраструктури. Транспортна складова з її інтенсивністю руху, доступністю є важливою умовою формування як національного ринку туристичних послуг, так і його взаємодії на регіональному та світовому рівнях.

 Зазначені передумови створюють країні відносні переваги на ринках вищих рівнів, а наявність абсолютних переваг, забезпечена туристсько-рекреаційними природними і культурно-історичними ресурсами, наявним георомаїттям, стимулює туристичний внутрішній і зовнішній попит.

 Споживання туристичного продукту, створеного національною індустрією туризму, забезпечується суб'єктами ринкової діяльності, а його рівень характеризує ефективність діяльності національного туристичного ринку: чим різноманітніший продукт здатна створювати національна індустрія туризму, тим ефективнішою як в економічному, так і в соціальному плані є її діяльність, тим більшу роль відіграє країна в світовому туристичному процесі.

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  РОЗДІЛ II ІНДУСТРІЯ МІСТА ХАРКОВА

Харків – одне з найбільших промислових і науково-дослідницьких  міст України, мегаполіс з майже  двохмільйонним населенням. Основні туристичні потоки, що проходять через місто – це або транзит, або діловий туризм. Сам по собі Харків не має ту харизму туристичних центрів Європи, що, приміром, є в столиці України Києві. Однак говорити про те, що в Харкові звичайному туристові робити нема чого в корені невірно.

Харків чудовий хоча б  тим, що, залишаючись зразком радянської типової архітектури, має безліч унікальних і цікавих місць, які  викликають набагато більший інтерес, ніж застарілі фотообрази з глянсових туристичних листівок. Перше, що пропонують туристові в Харкові – відвідати площу Свободи – величезний простір у центрі міста, обмежений будинками в стилі типово радянського гігантизму. Про те, що Харків – місто в першу чергу індустріальне, свідчить головна будова на площі – будинок Держпрому. Цей зразок сталінської архітектури став першим висотним будинком СРСР.

 У Харкові вперше  в Радянському Союзі було розщеплено  ядро атому, на ХДАВП (колишній  авіаційний завод) виготовлялися  крилаті ракети та декілька  типів унікальних літаків, до  речі на підприємстві є унікальний музей техніки під відкритим небом. На ДП "Завод ім. Малишева" було створено легендарний танк Т-34, на ВП "Монокристал" виготовляються унікальні штучні алмази.

 В Харкові вперше  в Російській імперії втілилися  новітні на той час технології, наприклад, було обладнано ліфтом і сміттєпроводом житловий будинок на вул. Сумській, в так званому будинку "Саламандри".

 Слід зазначити, що  значну кількість корпусів заводів  і фабрик, у тому числі діючих, було побудовано в ХІХ - початку  ХХ ст. та ще й досі укомплектовано обладнанням, яке майже не експлуатується в європейських країнах, саме це може приваблювати туристів.

 У самому місті є  багато привабливих для вказаної  категорії туристів об’єктів  цивільної оборони, закинутих  чи демонтованих заводів і споруд, а для архітекторів будуть цікаві типові житлові будинки, що побудовані в ХІХ ст. (наприклад, в м. Дніпропетровську після Другої світової війни такі не збереглися). Незважаючи на те, що Харків за кількістю музеїв поступається не тільки м. Києву, а й, наприклад, м. Чернігову, все ж такі специфічні, «закриті» відомчі музеї, як музей Швидкої допомоги чи Національного банку можуть вразити примхливого туриста. А в музеях заводів "Комунар" і "Хартрон" зібрана вся історія промислового Харкова.

 Індустріальні (промислові) об’єкти м. Харкова (райони "Турбоатом", ХЕМЗ, ХТЗ, "Електротяжмаш", Рогань та ін.) розташовано майже в одному секторі міста з гарними транспортними розв’язками та транспортними артеріями (Холодногірсько-заводська лінія метрополітену), розвинутою інфраструктурою харчування та відпочинку. Найближчі приміські залізничні станції, автомагістралі також проходять поблизу промислової зони. Науково-дослідні містечка (наприклад, селища Жуковського, П’ятихатки ) теж розташовано в міській зоні з гарними транспортними можливостями.