Національна економіка як національно специфічна форма організації економічної діяльності. Суть, ознаки і цілі національної економіки.

1. Національна економіка як національно специфічна форма організації економічної діяльності. Суть, ознаки і цілі національної економіки.

 

Національна економіка – це конкретно-економічна наука,яка, спираючись на загальнонаукові теорії, враховуючи особливості історичного,економічного,соціально-культурного розвитку конкретної країни, досліджує та визначає специфіку, недоліки та переваги, тенденції та пріоритети її розвитку

При цьому варто зазначити, що термін «національна економіка» використовується двояко: з одного боку - це просторово визначена і національно специфічна організація економіки, а з іншого - галузь науки, яка вивчає що реальність

3 метою обґрунтування поняття «національна економіка», необхідно з'ясувати, що означають терміни «економіка» і «нація».

У наш  час термін «економіка» вживається у трьох значеннях.

По - перше, економіка - це сукупність виробничих відносин, що виникають між людьми у зв'язку з процесами виробництва, розподілу, обміну, споживання і у ході цих процесів.

По - друге, економіка - це господарство, під яким розуміють систему життєдіяльності  і життєзабезпечення людей, їх відтворення, підтримки і поліпшення умов існування.

По - третє, економіка - це наука, сукупність знань  про господарство та пов'язаної з  ним діяльності людей, про використання різноманітних ресурсів з метою  забезпечення життєвих потреб людей  і суспільства.

Для того, щоб термінологічно розділити економіку  як господарство і як науку, термін «економіка» у англомовній літературі поділяють на два: «економіка» і «економікс». Перший означає господарство, тобто економіку у її безпосередньому, натуральному прояві, а другий - економічну науку, а точніше - економічну теорію.

Нація - це народ, держава. Так у філософському словнику вказується: «Нація (від лат. 1а(іо - народ, плем'я) - народ, який створив собі залежний від нього уряд і має у своєму розпорядженні територію, кордони якої більше чи менше поважаються іншими націями (народ організований у державу). Націю можуть утворювати кілька народів або частини різних    народів, наприклад: Великобританія, Швейцарія .

найґрунтовніше визначення «нації» як економічної категорії запропонував французький учений Р. Барр . Він вважає, що нація - це:

• центр економічної діяльності, що вирізняється своєю природою (сільське господарство, промисловість і т.п.), своїм походженням (індивідуальні, державні та інші підприємства), своїм характером (капіталістичні та некапіталістичні) умовами діяльності (конкуренція, монополія та ін.);
• центр сил, значення і вплив якого виходить за межі географічного і політичного просторів;
• центр привілейованої згуртованості за економічними, політичними, духовними ознаками.

Заслугою  Р. Барра є й те, що він з'ясував основні характеристики країни, що визначають умови її економічної  діяльності:

• організуюче начало (в економічному аспекті) - економічна діяльність індивідів, сімей, груп, держави характеризується певною інтеграцією і взаємодією;
• наявність верховної влади (як національна спільнота) - підлеглість (у тій чи іншій мірі) усіх суб'єктів економічної діяльності;

-духовна єдність - між її громадянами  існує паралелізм в поведінкових  установках і порівняльна однорідність  реакцій, яка сприяє єдності  національної економічної спільноти.

Порівнюючи визначенім поняття  нації українських учених і Р. Барра, можна відзначити, що в першому  випадку в якійсь мірі завуальовано, а в іншому - чітко просліджується інституціональний підхід. В чому його суть?

Справа  в тому, що економіка будь - якої країни функціонує у відповідності з  певними нормами і правилами. Ці норми і правила, що укорінилися в суспільстві, називають інститутами. Розрізняють економічні інститути (власність, гроші, конкуренція, прибуток та іи), політичні інститути (держава, партії та ін.)

суспільні інститути (сім'я, профспілка, релігійна община та ін.), правові (закони, юридичні норми та ін), психологічні (родинні, національні почуття та ін.).

Вони  можуть бути(формальними, якщо мають законодавчу основу і неформальними, якщо базуються на неписаних законах (звичаях, традиціях, морально-етичних нормах поведінки). Сукупність діючих у країні формальних і неформальних інститутів утворює інституціональне середовище, в умовах якого здійснюється будь-яка, в тому числі і економічна діяльність.

Кожна нація (країна) має специфічне (національне по суті) інституційне середовище, в умовах якого економіка формується і функціонує як цілісний національний організм.

З огляду на вищесказане, національна економіка  являє собою певну складову частину  глобальної економіки, яка характеризується специфічними геополітичними, економічними, соціально-політичними, духовними рисами та взаємодіє з економіками інших країн як конкуруючий суб'єкт.

В якості синонімів поняття «національна економіка» можна вживати терміни  «економіка країни», «народне господарство».

Національна економіка характеризується такими ознаками:

- наявність тісних економічних зв'язків між усіма суб'єктами господарювання (домогосподарствами, підприємствами, галузями, регіонами), що пов'язані суспільним поділом праці та спільним економічним інтересом;

- єдиним центром економічної діяльності (державою), значення і конкуруючий вплив якого виходить за межі географічного і політичного простору;

- єдиною  природою господарювання яка  визначається формами власності  (приватна, державна, змішана тощо) і формами організації (монополії, індивідуальні, державні підприємства тощо):

• єдиним економічним (конкуренція, монополізм, економічний тоталітаризм тощо) і правовим кліматом;
• єдиними економічними інститутами (національна валюта, національний бюджет, національний дохід тощо); '

- єдиними суспільно-політичними інституціями (економічна політика, соціальна політика, міжнародна політика);

• єдиною історією, культурою, менталітетом тощо;
• формами устрою держави - демократія чи авторитаризм.

Отже, національна економіка є надзвичайно  складною, цілісною системою діяльності людей по виробництву, розподілу, обміну і споживанню економічних благ в  певних просторових та інституціональних  межах.

Функціонування  будь-якої національної економіки спрямоване на досягнення певних цілей. Цілі - це уявно передбачувані кінцеві результати, на яких зосереджуються цілеспрямовані дії та задля яких в межах реальних можливостей здійснюється та чи інша економічна діяльність.

Цілі  національної економіки на кожному  історичному етапі залежать від  багатьох чинників, ступеня загального розвитку економіки, її структури, міри участі країни у міжнародному поділі праці тощо.

Однак, незалежно Від конкретної економічної ситуації національна економіка об'єктивно прагне до реалізації таких цілей:

- стабільного зростання обсягів національного виробництва та його ефективності;

-екологічної  рівноваги;

- високого і стабільного рівня зайнятості;

-стабільного  рівня цін;

- збалансованості

платіжного  балансу;

- справедливого розподілу доходів;

-повного  та оперативного задоволення  соціально-економічних, соціально-культурних, духовних потреб населення країни.

Отже, національна економіка має бути ефективною, стабільною, соціально справедливою, забезпеченою від внутрішніх і зовнішніх загроз

 

 

 

 

 

2. Національна економіка як галузь знання і навчальна дисципліна. Предмет і метод національної економіки.

 

Термін «національна економіка», як уже зазначалося, використовують також  для вирізнення окремої галузі економічної  науки, яка вивчає національно специфічну організацію економічного життя, тобто  економічну діяльність в масштабах  окремої країни.

Національна економіка як наука  досліджує: 
- умови, що історично склалися в процесі світового економічного розвитку, для успішного функціонування національної економіки тієї чи іншої країни; 
- принципи організації економічної діяльності, що забезпечують її високу ефективність в масштабах національної економіки;

- економічний потенціал країни та його розміщення;

-внутрішню  структуру національної економіки  та фактори, що забезпечують  можливість її ефективного функціонування;

-традиції та національну психологію, що випливають на економічну  поведінку членів суспільства; 

-історичні, соціальні, економічні, політичні, екологічні умови та  вибір найбільш придатних для  конкретної країни форм економічного  порядку, який може забезпечувати високий рівень розвитку національної економіки;

-специфіку форм прояву універсальних  економічних закономірностей;

- ступені прогресивності мікро- і макрорішень, що регулюють економічну діяльність як окремих суб'єктів господарювання, так і національної економіки в цілому, а також ефективність стратегічних і тактичних рішень щодо забезпечення пріоритетних позицій країни у міжнародній економічній діяльності.

З огляду на об'єкти наукових досліджень можна  констатувати, що предметом національної економіки, як науки та навчальної дисципліни, є сукупність історико- географічних, ресурсних, економічних, інтелектуальних та соціально-духовних чинників, що визначають відмітні риси національної економіки та специфіку її функціонування.

Завдання  курсу полягає втому щоб розкрити загальне та особливе в національній економічній системі, інституціональні чинники та їх вплив на специфіку економічного розвитку, функціональну роль держави в управлінні економікою та її інтеграції у світове господарство.

Метою вивчення курсу «національна економіка» с з'ясування закономірностей та особливостей функціонування національної економіки порівняно з економіками інших країн.

Національна економіка як наука є порівняно молодого її формування розпочинається з 40-х рр. XIX ст. і пов'язано з творчістю видатного німецького письменника, політика і державного діяча, ідеолога німецької історичної науки Фрідріха Ліста. 
 На той час головною проблемою німецької нації було об'єднання в одну державу. Ідеї ж класичної економічної науки не могли сприяти цьому процесу, оскільки, на думку Ліста, вона мала такі недоліки:

-«химеричний космополітизм», ігнорування  специфічних національних інтересів;

-«мертвий матеріалізм», виключну  увагу до мінових вартостей  та ігнорування продуктивних  сил;

- «дезорганізуючий індивідуалізм», здатний стати на заваді індустріальному піднесенню нації.

Ф. Ліст вважав, шо класична політекономія  непридатна для використання в перехідний період розвитку національної економіки Німеччини.

Відкидаючи  принципи космополітизму та індивідуалізму, учений доводить, що кожна нація має власний характер, їй притаманні певні матеріальні і духовні цінності. Нація об'єднує людей в одне ціле і є результатом попереднього розвитку. Добробут нації залежить не від кількості мінових вартостей, а від рівня розвитку продуктивних сил

Кожна нація продуктивна настільки, наскільки  вона засвоїть спадщину попередніх поколінь і зробить її своїм надбанням, наскільки природні джерела, простір і географічне становище, її територія, чисельність населення і політична могутність дають їй можливість гармонійно розвивати усі галузі праці і поширювати свій моральний, розумовий, промисловий, торгівельний вплив на інші нації і на увесь світ.

У створенні  розвинутої національної економіки  вирішальна роль належить державі. Вона «збуджує» національні продуктивні сили, захищає молоду національну промисловість, формує раціональну виробничу структуру, власний державний сектор. Тільки досягнувши певного рівня розвитку, нація може розвиватися за космополітичними законами класичної економічної науки.

Заслуга Ф. Ліста полягає в тому, що він, не відкидаючи існування загальних  для усіх економік природних економічних  законів, з'ясував особливі закони для кожної країни, враховуючи які, держава, узгоджуючи і спрямовуючи зусилля окремих ланок національного господарства, може забезпечити прогрес національного виробництва і примноження національного багатства.

Мабуть, виходячи з сучасних вітчизняних реалій і український прорив може бути здійсненним тільки за збереження національної ідентичності та опори на національний менталітет.

Термін  «метод» означає «шлях до чогось», «шлях пізнання». У широкому сенсі  метод пізнання означає підхід до з'ясування явищ дійсності, способи  та прийоми їх дослідження та описування.

Методи національної економіки - це система теоретичних підходів, способів та прийомів за допомогою яких досліджуються особливості національної економіки та специфіка її функціонування, тобто пізнають те, що утворює, предмет цієї науки.

Для з'ясування проблем розвитку національної економіки  використовуються загальнонаукові  та спеціальні методи, серед яких найважливішими є: діалектичний метод; метод наукової абстракції; системний підхід; історичний метод; географічний підхід; соціологічний підхід; психологічний підхід; позитивний та нормативний методи.

Діалектичний метод передбачає розгляд складових національної економіки, явищ і процесів у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, у стані безпосереднього розвитку. Джерело розвитку національної економіки, усіх її складових діалектика вбачає у єдності і боротьбі протилежностей.

 

Метод наукової абстракції означає, що для поглибленого пізнання національної економіки варто очистити наші уявлення (абстрагуватися) про економічні процеси та інші явища, що вивчаються, від випадкового, незначного, одиничного і зосередитися на виділенні стійкого, типового, базисного. Завдяки такому підходу ножна з'ясувати сутність та закономірність процесів, що характерні для економіки країни