Шляхи удосконалення оперативного управління виробництвом

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

 

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

Шляхи удосконалення оперативного управління виробництвом

 

 

Черкаси – 2007 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП	4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ	6
1.1 Оперативне управління  виробництвом як складова системи  управління підприємством	6
1.2 Методи та механізми  оперативного управління виробництвом  в умовах ринкового господарювання	21
1.3 Міжнародні концепції  оперативного управління виробництвом	35
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЄВОСТІ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ (НА ПРИКЛАДІ ТОВ „ЗАВОД „СТРОММАШ”)	41
2.1 Загальна техніко-економічна  характеристика підприємства	41
2.2 Аналіз виробничої  діяльності підприємства	51
2.3 Особливості методів  та механізмів оперативного управління на підприємстві "Завод  „СТРОММАШ"	57
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМИ ОПЕРАТИВНОГОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТОВ „ЗАВОД „СТРОММАШ”	62
3.1 Напрями вдосконалення  виробничої структури підприємства	62
3.2 Вдосконалення методів оперативного управління виробництвом	71
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ	83
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	87
ДОДАТКИ	90

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У всьому світі перед будь-якою організацією виникає проблема управління активами в короткостроковому періоді. Це пов’язане з тим, що під дією різних факторів активи знаходяться в динамічному стані. Для найбільш ефективного управління підприємство повинне сформувати контур оперативного управління до якого можуть бути віднесені задачі, які пов’язані з реалізацією виробничих планів.

В умовах переходу до ринкових відносин, потрібне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той  чи інший вид продукції, росте  роль оперативно-виробничого планування. Його завдання – забезпечити чітку  і безперебійну роботу підприємства і внутрізаводських підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів. Саме тому тема даної дипломної роботи є досить актуальною в наш час.

Різні аспекти оперативного управління виробництвом є предметом дослідження  багатьох вітчизняних фахівців, зокрема, таких як Т.О. Старостіної, А.Г. Осовської, С.В. Мочерного, Ф.І. Хміля, В.В. Стадника тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи тісно пов’язана з науковими планами, програмами кафедри менеджменту і знаходиться у контексті науково-дослідної роботи кафедри за темою: „Підвищення конкурентоспроможності організації в умовах трансформації економіки України”.

Мета та завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в комплексній розробці шляхів удосконалення оперативного управління виробництвом. Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:

- розкрити суть оперативного  управління виробництвом;

- провести аналіз дієвості оперативного управління виробництвом (на прикладі ТОВ „Завод „Строммаш”);

- проаналізувати проблеми  оперативного управління, розробити  основні шляхи їх вирішення; 

- запропонувати основні напрями удосконалення методів оперативного управління виробництвом.

Об’єктом дослідження виступає ТОВ „Завод „Строммаш”.

Предметом дослідження є оперативне управління виробництвом.

Методи  дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження: теоретичний аналіз, систематизація наукових літературних джерел, математичні методи, метод аналізу та синтезу, метод порівняння, статистичні методи та інші.

Практичне значення одержаних результатів даного дослідження полягає у тому, що одержані результати щодо шляхів удосконалення методів оперативного управління виробництвом можуть бути використані в практичній діяльності підприємства.

Структура та обсяг роботи. Структура дипломної роботи обумовлена логікою дослідження. Вона складається з вступу, основної частини, яка містить три розділи і дев’ять підрозділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 41 джерело. Робота містить 11 таблиць, 3 рисунки, 4 формули, 5 додатків. Загальний обсяг роботи складає 93 сторінки друкованого тексту.

 

 

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

 

1.1 Оперативне управління виробництвом як складова системи управління підприємством

 

В умовах переходу до ринкових відносин, потрібне гнучке реагування на зміну попиту споживачів на той  чи інший вид продукції, росте  роль оперативно-виробничого планування. Його завдання – забезпечити чітку і безперебійну роботу підприємства і внутрізаводських підрозділів при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів.

Ритмічність виробництва – це ритмічна праця і рівномірний випуск продукції. Це все можна забезпечити ОВП, яке являє собою систему мір, направлених на конкретизацію техніко-економічного плану в часі і просторі. ОВП виступає складовою частиною внутрізаводського планування і правильно забезпечує вирішення великого кругу завдань.

Оперативне управління виробництвом має ряд завдань:

- деталізація і розподіл  виробничої програми і інших  показників плану економічного  розвитку по місцю і часу  їх виконання;

- розробка прогресивних календарно-планових нормативів;

- забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, оснасткою, інструментом;

- складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців;

- координація роботи цехів, участків, бригад, робочих місць;

- контроль і регулювання ходу виробництва.

Вирішення всіх цих завдань забезпечує чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства і рівномірний випуск продукції.

В економічній літературі автори по-різному дають визначення сутності оперативного управління. Кожний суб’єкт господарювання сам для себе визначає, яке з них відповідає економічній політиці певного підприємства.

Хміль Ф.І. оперативне управління розглядає  як періодичне або безперервне порівняння фактично одержаних результатів  з планом і наступне їх коригування, яке забезпечує функціонування підприємства відповідно до затвердженого плану.

Згідно Мочерного С.В. – оперативне управління – це управління поточними  подіями, що охоплює оперативне планування, облік, контроль.

Оперативне планування являє собою  поточне виробничо-фінансове і  виконавче планування на короткі періоди часу, зорієнтоване на доповнення, деталізацію, внесення коректив у намічені раніше плани і графіки робіт.

Стадник В.В. зазначає, що оперативне (поточне) планування – це планування роботи на  кооткі проміжки часу, в  процесі якого деталізуються плани підрозділів і служб підприємства і відбувається їх коригування у зв’язку зі зміною обставин, не передбачених тактичними планами.

Виробничо-господарська діяльність підприємства вклячає в  себе такі об’єкти, які необхідно  запланувати і організувати:

- виробництво товарної продукції;

- технічна підготовка в-ва;

- допоміжні господарства;

- матеріально-технічне забезпечення;

- праця, кадри і зарплата;

- фінансова діяльність.

Кожний із перерахованих  об’єктів планується і організовується  окремо, але всі вони між собою взаємозв’язані і направлені на виконання головного завдання підприємства – здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку для задоволення соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і інтересів власника майна підприємства. Центральна ланка – це виробництво товарної продукції. Призначення всіх інших ланок – своєчасне забезпечення в достатній кількості основного виробництва засобами виробництва, матеріалами, трудовими і фінансовими ресурсами.

Реалізація плану виробництва на підприємстві досягається всіма структурними підрозділами. На результати роботи кожної виробничої ланки впливає маса факторів. Для нормального процесу виробництва потрібно виявити ці фактори і їх негативну дію, так як це не будезроблено, то це приведе до зривів виробництва, це потребує постійного поточного контролю і управління за ходом виробництва.

Метод безперервного  нагляду, контролю, управління, регулювання  виробничого процесу, заснований на календарних планах і використовує технічні засоби для обміну і аналізу інформації і називається диспетчеризацією.

Диспетчеризація – це централізований контроль та безперервне  оперативне керівництво поточним ходом  виробництва в обсягах підприємства та його підрозділів.

Диспетчеризація є завершальним етапом оперативно-виробничого планування.

Основні завдання диспетчеризації:

- оперативний облік  та контроль робіт за графіками;

- керівництво своєчасним  забезпеченням робочих місць  усіма елементами підготовки  підприємства (матеріалами, інструментами, станками, своєчасним ремонтом тощо) без відриву виконавця від роботи;

- поточне узгодження  виробничих завдань у межах  дільниці, цеху та цехів, заводу  з метою усунення і попередження  порушень плану та забезпечення  його безперервного виконання.

Зміст диспетчерського регулювання та його методи залежать від типу виробництва. Диспетчеризація має свої об’єкти:

1. Одиничне та дрібносерійне  виробництво – строки виконання  важливих робіт за певними  замовленнями та оперативна підготовка  до виконання поточних замовлень.

2. Серійне виробництво  – строки запуску-випуску партій  предметів праці, стан складських  заготовок, ступінь комплектного  забезпечення та складальних  робіт.

3. Великосерійне та  масове виробництво – дотримання  встановлених тактів роботи потокових  ліній, стан внутрішньолінійних та міжлінійних розділів.

На підприємствах будь-якого  типу виробництва основними об’єктами  диспетчерського контролю є випуск товарної продукції згідно із встановленим планом, обсягом та строком, станом незавершеного виробництва, матеріально-технічним забезпеченням виробництва. 

Технічні засоби диспетчеризації  за призначеннями поділяються на такі групи:

1) апарати і прилади,  що служать засобами зв’язку  між диспетчерськими пунктами, які  знаходяться в підрозділах заводу, а також зв’язку диспетчерів з директором, головним інженером та керівним персоналом цехів, дільниць, служб та відділів заводоуправління;

2) апарати дистанційної  передачі тексту та графіки;

3) засоби телевізійної  техніки, призначені для спостереження  за роботою окремих ділянок цехів (особливо відповідальною) та обладнанням, яке дорого коштує;

4) пристрої виробничої  сигналізації, яка залежно від  призначення поділяється на:

- пошукову, призначену  для пошуків на території заводу  керівників, відповідальних працівників;

- для визову, призначену для усунення втрат робочого часу;

- контрольну, призначену  для дистанційного автоматичного  обліку (контролю) виробництва;

5) засоби технічного  обліку та контролю (установки автоматичного обліку та контролю роботи обладнання, автоматичні системи рахування та виготовлення виробів);

6) засоби зберігання  інформації. Найбільш ефективно  завдання оперативного планування  і диспетчерського регулювання  процесу виробництва вирішуються  в умовах використання електронно-обчислювальних  машин.

Оперативне управління і регулювання виконує облік, контроль і диспетчеризацію виробництва, і відповідає таким вимогам:

- забезпечує єдність показників обміну і контролю;

- достовірність інформації;

-своєчасність інформації.

При управлінні і регулюванні  ходом виробництва необхідно звести до мінімуму витрати і відхилення від плану і відновляти графіки виконання виробничих завдань.

Оперативне управління виробництва забезпечує ефективне функціонування всього виробничого процесу, який в свою чергу дуже залежить від потужностей підприємства.

Виробнича потужність підприємства – це є максимально можливий річний випуск продукції або об’єм переробки  сировини в номенклатурі і асортименті, які встановлені планом при повному  використанні обладнання і площ з  врахуванням використання прогресивної технології, передової організації праці і виробництва.