Формирование представлений про множество детей дошкольного возраста

Весь процес формування початкових математичних понять нерозривно пов'язаний з розвитком мови дитини, тому що все, що не проходить через мовний вираз, залишається неусвідомленим. Оволодіння певним словом-терміном веде, з одного боку, до відокремлення кількості і відмінності від усіх інших ознак, з другого – до узагальнення, до об'єднання кількісних відношень у певну групу. Словом, що визначає поняття, тобто суттєве для цього випадку, самого своєю природою робить це поняття осмисленим. Різні функції мови, а саме комунікативна, сигніфікативна (означення), функція впливу, відіграють певну роль у формуванні початкових математичних понять у дітей дошкільного віку.

Суттєву роль у формуванні знань з математики відіграє спілкування людей, оволодіння мовою як засобом спілкування (комунікативна функція). Разом з тим кожен мовний акт стає засобом спілкування, оскільки він щось означає (сигніфікативна функція). Діти засвоюють математичні поняття, а вони існують тільки в формі слів. У поняттях відбиваються відношення, зв'язки, що існують об'єктивно. Діти засвоюють слова-терміни з відповідними значеннями їх. Значення кожного слова, в тому числі і математичного терміну, завжди містить у собі узагальнення. Отже, слово допомагає утворенню і розвитку математичних узагальнень у дітей дошкільного віку. У слові відбувається узагальнення на основі відокремлення (в думці) суттєвого для певної ситуації від другорядних ознак, зв'язків об'єктів. Слово організує весь процес диференціювання, за його допомогою на основі практичних (розумових) дій дитини формуються загальні уявлення і поняття про кількісні відношення, в також про властивості і особливості об'єктів, що пізнаються кількісно. О.Р. Лурія зазначає, що на початку розвитку дитини завжди лежать предметні дії і мова. Процес формування початкових математичних понять позитивно впливає на розвиток мови дітей. Словниковий склад мови дошкільнят постійно збагачується, розширюється, уточнюються деякі слова. Діти на заняттях засвоюють математичні терміни, їх фонетику і семантику (круг, число, довжина), мова дітей збагачується відповідними виразами (порівняємо за величиною; визначимо форму; дізнаємось, скільки всього іграшок; котра в ряду лялька; матрьошок більше, ніж машин, бо матрьошок п'ять, а машин лише чотири).

В мові вихователя мають звучати точні, правильні назви, вирази, слова-терміни, а також мають правильно формулюватись запитання, адресовані дітям. У процесі навчання вихователь домагається розвитку насипного словника дітей, щоб дитина розуміла слова, терміни, вирази, які чує від дорослих. Але особливого значення надається розвитку активного її словника, засвоєнню і використаний) понять відповідно до вимог програми з математики в дитячому садку. Проте, щоб висловити думку, дитина має не тільки розуміти значення слів, а й правильно їх змінювати та сполучати з іншими словами в реченні. Отже, при вивченні математичних знань діти оволодівають також граматичною будовою рідної мови. Вихователь звертає увагу на правильне узгодження в роді, числі і відмінку числівників та іменників (одна частина, трьох частин, п'ять півників, однієї ляльки).

В процесі навчання на заняттях з математики особливо розвивається і збагачується «математична» мова дошкільнят. Таким чином, вихователь у своїй роботі з формування початкових знань з математики керується основними загальними методичними положеннями про необхідність формувати поняття у їхньому взаємозв'язку, про роль дій (практичних, розумових) і слова в цьому процесі.

Розділ 2. Основи навчання дітей дошкільного віку лічбі за допомогою ігор.

2.1 Дидактичні ігри поняття, види, організація та керівництво.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття й прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихо-ванні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізува-ти їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут лю-дини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бе-сід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матері-алами є основним засобом навчання і виховання, за допо-могою яких вихователь готує дитину правильно сприйма-ти об'єкти і явища навколишнього світу (28, с. 355) .

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується  на автодидактизмі (самонавчанні) та  самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна  роль у ній нале-жить вихователю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляють-ся необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опа-нування знань і вмінь відбувається в практичній діяльнос-ті за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють на-вчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповід-но до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидак-тичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий за-дум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед дошкіль-никами не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєн-ня пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загаду-вання і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажан-ня досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умо-ви і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навко-лишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнту-ватися на потрібну властивість, підбирати і групувати пред-мети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігро-вих інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність мож-лива лише за доступності дидактичних завдань для сприй-няття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використан-ня дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вихователь пови-нен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вихователь ініціює спільне при-думування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.

Постійний розвиток самостійних дидактичних ігор не-можливий без наявності достатньої кількості ігрового матеріалу. В кожній групі мають бути різних розмірів ляль-ки з комплектами одягу, посуд, меблі, транспорт, м'які іграшки (тварини, птахи, комахи), настільне-друковані ігри (лото, доміно, шашки, шахи), дидактичні іграшки (матрьошки, кубики, пірамідки та ін.), набори з природного матеріалу, картинки про природу, життя сім'ї, діяльність людей, предмети домашнього вжитку тощо.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Наприклад, розбираючи і збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і називати ознаки (розмір, форму, ко-лір та ін.) предметів. Розвиток сенсорних здібностей у ди-дактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знахо-дити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагаль-нення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і во-лю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуван-ню у дітей моральних уявлень і понять (про бережне став-лення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку, ос-кільки, навчившись розрізняти кольори і форми, дитина починає помічати, оцінювати їх. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовці дітей до письма, образотворчої діяльності тощо.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побу-ту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвит-ку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулю-ють загальний особистісний розвиток дошкільників. Поєд-нання в них готового навчального змісту з ігровим заду-мом і діями вимагає від вихователя майстерного педагогіч-ного керівництва ними.

Структура дидактичної гри. Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її від інших видів ігрової діяльності. Основними елемента-ми, які одночасно надають їй форми навчання-і гри, є ди-дактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.

Дидактичні та ігрові завдання. Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне) завдання, що відрізняє її від іншої. Ці завдання обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховним впливом педагога на дітей і можуть бути різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування — розвиток мовленнєвого апара-ту, зв'язного мовлення, закріплення звуковимови, уточнен-ня і розширення словникового запасу при ознайомленні з живою і неживою природою тощо). Наявність дидактичного завдання (або кількох) підкреслює спрямованість навчаль-ного змісту гри на пізнавальну діяльність дітей.

Виконуючи під час гри ігрове завдання, діти виявляють активність, бажання і потребу розв'язати його. Як і дидак-тичні, ігрові завдання можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, під час гри в лото завдання полягає в тому, щоб першому закрити всі клітинки великої картки; у грі з піра-мідкою — зібрати її так, щоб ребро утворювало рівну лінію; у грі «Чарівний мішечок» дитина повинна навпомацки ви-значити предмети і назвати їх. Дидактичні та ігрові завдан-ня відображають взаємозв'язок навчання і гри.

Правила гри. Правила кожної дидактичної гри обумов-лені її змістом та ігровим задумом, вони визначають харак-тер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямову-ють її стосунки з іншими дітьми, спонукають дошкільника керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводить-ся діяти всупереч безпосередньому імпульсу. Дотримання правил вимагає від дитини вольових зу-силь, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негатив-ні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі пра-вила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку дошкільників: одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх вико-нанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних — порушують їх, на-магаючись виграти; ще інші за недотримання правил інши-ми учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведін-ки дітей є важливим педагогічним завданням.

Ігрові дії. Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій немож-лива гра.

Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовіль-ного розв'язання дидактичного завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого ово-лодіння змістом передбаченого програмою матеріалу.

Ігрові дії малюків полягають у перестановці, збиранні предметів, їх порівнянні, доборі за кольором, розміром, імітуванні рухів, голосів тощо. Ігрові дії дітей середнього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші стосунки між ними. Вони можуть полягати у виконанні конкретної ролі у конкретній ситуації, загадуванні і відга-дуванні, своєрідному змаганні (хто скоріше закриє порож-ні клітинки великої картки маленькими тощо).

Захоплюючими є ігрові дії в народних іграх, завдяки яким, як стверджував К. Ушинський, дитина вчиться мис-лити, набуває важливі знання. У кожній народній грі розум дошкільника працює жваво й енергійно, почуття напружені, дії організовані, їх зміст насичений яскравими образами, внаслідок чого дитина не просто їх наслідує, а живе у певній ігровій ситуації.

Результат гри. Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволен-ні учасників гри від участі в ній. Для вихователя результа-том гри є рівень засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розу-мовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин.