Формирование представлений про множество детей дошкольного возраста

Зміст

Вступ

Основна мета формування елементарних математичних знань у дітей дошкільного віку полягє в тому, щоб дати їм математичні уявлення і початкові поняття, навчити їх найпростіші способи виконання математичних дій, сформувати відповідні уміння та навички, підготувати до самостійного застосування цих умінь при розв’язанні найрізноманітніших практичних і пізнавальних завдань, сприяти розвитку особистості загалом.

Проблема навчання математики в дошкільному навчальному закладі набуває дедалі більшого значення. Саме початкові математичні знання спрямо-вані на виховання у дітей звички до повноцінної логічної аргументації всього, що їх оточує.

Розвитку логічного мислення у дошкільників найбіль-шою мірою відповідає навчання початкової математики. Для математичного стилю мислення характерні: чіткість, стислість, розчленованість, точність та логічна послідовність міркувань, уміння користуватись символікою. У зв'язку з цим перебудовано зміст навчання математики в школі та дитячому садку.

Природно, що основою пізнання є чуттєве сприйняття, здобуте з досвіду та спостережень. У процесі чуттєвого пізнання формуються уявлення – образи предметів, їхніх ознак, відношень. Так оперуючи різноманітними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами), діти вчатся встановлювати рівність і нерівність множин, на зивати кількість словами.

Державна національна програма „Освіта України ХХІ століття”, Національна доктрина розвитку освіти вказують на те, що дошкільне виховання є вихідною ланкою в системі безперервної освіти, становлення й розвитку особистості. Дошкільне виховання спрямовується на забезпечення пізнавальної активності, творчих і художніх здібностей в ігровій та іншій діяльності.

Метою курсової роботи є формування у дітей дошкільного віку уявлень про множину  за допомогою ігор.

Завдання курсової роботи полягає у:

- вивченні теоретичних основ  навчання дітей математиці за допомогою ігор.

- аналізі досліджень педагогів  та психологів гри та її формування.

- розгляді занять з математики.

- ознайомленні з методичними  рекомендаціями батьків та вихователів.

Об’єктом курсової роботи є навчання дітей основних уявлень про множинпи в ігровій формі, а предметом – ігри як засіб формування у дітей уявлень про множину.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку літератури.

Курсову роботу можна використовувати для написання наукових робіт, для підготовки лекцій, семінарських занять, написання рефератів.

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку уявлень про множину  у дітей дошкільного віку

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження

Проаналізуємо психолого-педагогічні дослідження з проблеми формування елементарних математичних уявлень у дошкільному дитинстві.

Проблема формування елементарних математичних уявлень дошкільників знаходить відбиття в дослідженнях класиків педагогіки та сучасних науковців.

Питання змісту і методів навчання дітей дошкільного віку арифметики і формування уявлень про розміри і виміри, про час і простір розглядали у своїх педагогічних працях Я.А. Коменський, М.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, Ф.Ф. Фребель, Л.М. Толстой та інші. Так, Я.А. Коменський у книжці «Материнська школа» рекомендує до школи навчати дитину рахунку у межах двадцяти, вмінню розрізняти числа більші-менші, парні-непарні, порівнювати предмети за розмірами, впізнавати і називати деякі геометричні фігури, користуватися в практичній діяльності такими мірами, як дюйм, пядь, крок, фунт.

У класичних системах сенсорного навчання Ф. Фребеля і М. Монтессорі подана методика ознайомлення дітей з геометричними фігурами, розмірами, вимірами, лічбою. «Дари» Ф. Фребеля і в наш час використовуються як матеріал для ознайомлення дітей з числом, формою, розміром і просторовими відношеннями.

К.Д. Ушинський вважав важливим навчити дитину лічити окремі предмети та їхні групи, виконувати дії додавання і віднімання, формувати поняття десятка як одиниці рахунку.

Особливого значення питання методики навчання математики здобули в педагогічній літературі початкової школи на рубежі XIX–XX ст. У цей період методики навчання математики дітей дошкільного віку як наука ще не було. Досвід практичних працівників не завжди був науково обґрунтованим.

З часом він вдосконалювався, сильніше і повніше у ньому виявлялась педагогічна думка. У кінці XIX – на початку XX ст. у методистів виникла нагальна потреба розробки наукової методики арифметики.

Перші методичні посібники з методики навчання дошкільників математики, як правило, були адресовані одночасно батькам і вихователям. Так, на основі висновків практичної роботи з дітьми в сімейній обстановці був виданий методичний посібник Кемниць В.А. «Математика в дитячому садку». Основними методами роботи з дітьми автор вважав бесіди, практичні вправи, ігри. Він пропонував ознайомити дітей з такими поняттями, як «один», «багато», «декілька», «пара», «більше», «менше», «стільки ж», «рівний», «такий самий». Основним завданням він вважав вивчення чисел від 1 до 10 і дій над ними.

Питання про методи, зміст навчання дітей лічби і формування елементарних математичних уявлень, які могли б стати основою для успішного засвоєння математичних дисциплін у школі, надзвичайно гостро дебатувалися в той час у дошкільній педагогіці. Найбільш крайня позиція зводилась до заперечення будь-якого цілеспрямованого навчання математики. Лебединцев К.Ф. дійшов висновку, що перші уявлення про числа у межах п'яти виникають у дітей на основі розпізнавання групи предметів, сприйняття множин. А за межами цих невеликих сукупностей основна роль у формуванні поняття числа належить лічбі, яка витісняє сприймання множин. Проте він вважав бажаним, щоб дитина здобувала знання в дитячому садку «непомітно». Такого висновку К.Ф. Лебединцев дійшов на підставі спостережень за засвоєнням дітьми перших числових уявлень та оволодіння лічбою. Діти справді дуже рано починають виділяти деякі невеликі групи однорідних предметів і, наслідуючи дорослого, називати це числом. Проте ці знання ще не глибокі, не усвідомлені. Вміння дітей називати числа не завжди є об'єктивним показником математичних знань. У двадцяті роки багато методистів прийняли точку зору К.Ф. Лебединцева. На їхню думку числові уявлення виникають у дитини головним чином завдяки сприйняттю невеликих груп однорідних предметів, що є у навколишньому середовищі (очі, руки, ноги, ніжки столу). На цій підставі вважалось необов'язковим навчати дітей лічби.

Однак Є.І. Тихеєва, Л.К. Шлегєр та інші зазначили, що процес формування числових уявлень у дітей складний і тому треба цілеспрямовано навчати їх лічби. Провідним засобом навчання дітей лічби визнавалася гра. Вважалося, що у своїй діяльності, грі дитина намагається втілити те, чим вона живе в цей момент. Тому ознайомлення з початками математики має ґрунтуватися на активній діяльності дитини, що діти краще засвоять лічбу, швидше ознайомляться з числами та діями над ними. Більшість педагогів двадцятих – тридцятих років заперечували необхідність програми для дитячого садка, потребу цілеспрямованого навчання. Л.К. Шлегєр вказувала, що діти мають вільно обирати собі заняття за власним бажанням. Кожен може робити те, що він задумав й обирати відповідний матеріал, ставити собі мету і досягати її. А ця програма має ґрунтуватися на природних схильностях і прагненнях, за спостереженням дітей. Роль вихователя власне полягала лише у створенні умов, які сприяють самовихованню та самонавчанню дітей. Л.К. Шлегєр вважала, що лічбу слід пов'язувати з усіма видами діяльності дитини, а вихователь має лише використовувати момент для вправ дітей у лічбі.

У працях Є.І. Тихеєвої, М.Я. Морозової та інших підкреслювалось, що знання про перші десять чисел дитина має засвоїти ще до школи і при цьому засвоїти без будь-яких систематичних занять та спеціальних прийомів навчального характеру. Вони зазначали, що саме життя дитячого садка, заняття дітей, гра висувають незліченну кількість моментів, які можна використати для засвоєння дітьми лічби у межах, доступних їхньому віку, і засвоєння це цілком не примусове і легко закладає в душі дитини той фундамент математичного мислення, який-так потрібен як учителю, так і учню, коли школи вдаються до наукового й систематизованого навчання арифметики. Є.І. Тихеєва чітко уявляла собі зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з числом і лічбою і щодо методики. виражала свою позицію так: сучасна методика прагне того, щоб підвести дітей до засвоєння знань і уявлень самодіяльністю, заохоченням допитливості розуму, створенням дитині умов, які сприяють самостійному відшуканню пізнавального матеріалу та використанню його. Вона писала, що вчити дітей численню не можна, але дитина має осягнути перший десяток, звичайно, до семи років. Всі числові уявлення, доступні для її віку, дитина має брати з життя, подій, якими вона живе і в яких діяльно бере участь. її участь у житті за нормальних умов має виражатись лише в одному – роботі-грі. Граючись, працюючи, живучи, вона обов'язково сама навчиться лічити, якщо ми, дорослі, будемо при цьому її непомітними помічниками та керівниками. Незважаючи на помилковість деяких педагогічних поглядів Є.І. Тихеєвої, слід зазначити, що її погляди на значення математичної підготовки дітей до школи, необхідність використання спеціальних ігор та дидактичного матеріалу і досі високо оцінюються в сучасній дошкільній педагогіці, зокрема у методиці навчання математики. «Наприкінці 30-х років спостерігається позитивне ставлення до цілеспрямованого навчання у дитячому садку, із цього часу виникають проблеми, пов'язані з визначенням змісту й методів навчання лічби дітей дошкільного віку».

Значним етапом у розробці методики розвитку початкових математичних уявлень були праці Блехер Ф.Н. Вона пропонувала вихователям широку програму навчання дошкільників з математики. Так вона розкрила методику організації вправ, спрямованих на формування понять про розмір, кількість, простір, час, вимірювання. Хоча в цілому її книга «Научимся считать» розрахована на індивідуальне користування, проте в ній багато матеріалів, що сприяють об'єднанню дітей. Ф.Н. Блехер вважала, що рівень математичного розвитку дитини пов'язаний з рівнем її самостійно здобутих знань. Проте з цього не було зроблено висновку про необхідність цілеспрямованого навчання дитини лічби. На її думку, «вихователь має сприяти саморозвиткові дитини, а не втручатись активно у її розвиток».

У цілому ж праці Ф.Н. Блехер, незважаючи на ряд помилкових поглядів, мали позитивний вплив на розвиток методики навчання лічби дітей. Багато методичних вказівок щодо організації дидактичних ігор та вправ не втратили свого значення й тепер. У 40–50-х роках почалося експериментальне вивчення особливостей формування у дітей умінь та навичок в лічильній діяльності. Було проведено психологічні дослідження з цієї проблеми І.А. Френкелем, Л.А. Яблоковим, Є.І. Корзаковою, Г.С. Костюком. Ними обґрунтовано положення про те, що необхідно формувати у дітей уміння розпізнавати окремі елементи множин, а потім переходити до узагальнення про залежність сприйняття множин від засобу просторового розміщення елементів, про засвоєння дітьми числівників і ступенів оволодіння лічильними операціями.

Особливе значення мали дослідження Г.С. Костюка. Його цікавило, за яких умов і як виникає в дітей перше усвідомлення ними кількісних відношень речей, як здійснюється перехід від сприймання групи предметів до поняття про їх число. Об'єктом дослідження були діти віком від двох до чотирьох з половиною років. Вони виконували ігрові завдання, що потребувало усвідомлення кількості реальних і зображуваних об'єктів (у межах від одного до п'яти). Вчений зробив висновок про те, що поняття числа виникає в дитини через пізнання нею кількісних відношень речей. Дитина абстрагує число від цих речей, проте абстрагування є для неї активним процесом. Воно передбачає вироблення в умовах мовного спілкування з дорослими нових засобів дій (спочатку практичних, потім розумових) з об'єктами.

Поняття числа за засобом походження – продукт аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення дій дитини з об'єктами (звідси його операторний характер), а за своїм змістом – знання їх кількісних відношень.

У працях Н.А. Менчинської найповніше розглянуті питання формування поняття про число у дітей. Розглянуто співвідношення сприйняття множин і рахунку на різних етапах оволодіння числом.

Одночасно з експериментальним вивченням відбувається орієнтування на узагальнення педагогічного досвіду роботи дитячих садків. Янгольська М.Л. допомагає молодим педагогам організувати роботу з розвитку початкових математичних уявлень у дітей дошкільного віку.

В ній вміщено різноманітні дидактичні ігри та вправи з математичним змістом на закріплення лічби і знань про число, розміри, масу, форму, простір та вимірювання. Ігри систематизовано відповідно до віку дітей. До багатьох ігор подано креслення та малюнки дидактичного матеріалу. Пропонуються ігри рухливі, настільні, головоломні та інші.

Пигулевська З.В. пропонує серію конспектів занять з лічби, дає опис деяких наочних посібників та дидактичних ігор, педагогічні висновки автора грунтуються на спостереженнях за великою кількістю дітей.

Розглядаються особливості дітей дошкільного віку, умови свідомого і надійного засвоєння, деякі принципи навчання лічби дошкільників (наочність та активність), основні шляхи цієї роботи, орієнтувальні показники в засвоєнні знань. Це була перша спроба створити систему в навчанні початків математики. Михайлова Ф.А. і Бакст Н.Г. розкривають зміст і прийоми роботи з дітьми у різних вікових групах.

Рекомендується до вивчення лічби сформувати у дітей уявлення про множини. Надалі велика увага приділяється складу чисел з одиниць і двох менших чисел, відношення між складними числами, що розглядається як передумова засвоєння дій складання і віднімання.

Характеризуючи рівень методики формування математичних уявлень у ці роки, слід зазначити, що недостатність фундаментальних досліджень у цій галузі приводила до відмови від активного втручання у розвиток дітей. Розробляючи методику, педагоги вказували лише на необхідність створення сприятливих умов, які забезпечують саморозвиток дітей. У роботі: з дітьми надавалась перевага дидактичним іграм та індивідуальним заняттям. Практика показала, що таке навчання не досить ефективне для дітей і не забезпечує їхнього розвитку.

Г.М. Леушина провела глибоке дослідження на підставі вивчення математичних уявлень та лічильних операцій у дітей дошкільного віку, проаналізувала різні точки зору, підходи І концепції формування математичних уявлень у вітчизняній та, світовій науці і практиці виховання дошкільників, критично оцінила попередні напрями і розробила новий підхід до навчання лічби в дитячому садку. На основі принципів і методів, запропонованих Г.М. Леушиною, розвиток елементарних математичних уявлень у дошкільників проводиться й зараз.

Спочатку діти починають порівнювати множини. Таке порівняння дає змогу дитині зробити висновок, наприклад, про те, що їй дали менше цукерок, ніж її братові. Малюк не може сам розповісти, як він про це дізнався, але спостереження за його поведінкою показують, що таке порівняння він робить, зіставляючи один предмет з іншим, немовби порівнюючи їх попарно. «Наочне зіставлення елементів однієї множини з елементами іншої дає змогу дитині зробити висновок про рівність або нерівність множин».