Формирование представлений про множество детей дошкольного возраста

Навчання дітей обстеження, безпосереднього і опосе-редкованого (за допомогою вимірювання) порівняння, по-ділу цілого на частини неможливе без практичної діяль-ності дітей.

Дидактична гра як практичний метод навчання широ-ко застосовується в навчальній діяльності дитячого садка. Так, ігри молодших дітей з пірамідками, мотрійками, а ігри старших дітей «Якої іграшки не стало?», «Лічи далі», «Назви сусідів» та інші дають змогу закріпити, уточнити, активізувати знання дітей. Перевагою цього методу є те, що гра, як правило, викликає підвищений інтерес дітей, вони діють з емоційним піднесенням, значно менше стомлюються. Дидактична гра передбачає повторення і вправи. Крім того, коли дидактичні ігри використовуються в системі з чітким виділенням специфіки знань (наприклад, ди-дактичні ігри та вправи з сенсорного виховання тощо), то вони можуть стати ефективним засобом формування знань.

Вибір методів і прийомів залежить від змісту матеріалу та дидактичних завдань. Як правило, на кожному занятті вихователь використовує кілька методів. Цілеспрямовано добираючи методи та прийоми навчання дітей на заняттях і в повсякденному житті, вихователь забезпечує кращу якість математичних знань, умінь та навичок.

Під час таких ігор та вправ на заняттях діти ознайомлюються й різноманітними варіантами просторових відношень, під-водяться До елементарних узагальнень.

Основними методичними прийомами формування уяв-лень про множину є дидактичні ігри та вправи з конкрет-ними множинами (предметами іграшками, картинками, геометричними фігурами). Широко застосовуються різно-манітні картки.

Класифікуючи дидактичні засоби водночас вчені та методисти розглядають зміст поняття «наочність» ширше, ніж як конкретний дидактичний матеріал, а саме — як «образ». З огляду на це класифікують три групи дидактичних засобів, які використовуються під час навчанні дошкільників елементів математики:

• слово — слово вихователя; слово дитини; художнє слово;
• образ —реальні об'єкти (або зображення) живої та не-живої природи; дидактичний матеріал; образи, створені технічними засобами; образи, що запам'яталися з особистого досвіду дитини; відображення в уяві;
• дія — дії дитини (вихователя) у дидактичній грі; дидак-тичні вправи; елементарні досліди.

Питання щодо навчання дошкільнят математики нині розглядається крізь призму індивідуаль-них особливостей дитини. Залежно від рівня її розумо-вого розвитку, навчання має проводитися диференційовано, Г. Дикопольська, Т. Стеланова та К. Щербакова розробили дидактичну модель формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку за різнорівневими нав-чальними програмами. Передбачаються: побудова сис-теми індивідуального навчання з урахуванням особливос-тей психічного розвитку дітей; раціональне поєднання ко-лективних та індивідуальних форм роботи а ними; роз-робка оптимальних методик, які впливають на емоційну сферу й стимулюють пізнавальну активність дошкільнят різного рівня розвитку.

Відповідно до індивідуальних особливостей дітей своєї групи вихователь розподіляє їх на кілька умовних підгруп. Враховуючи розумовий розвиток вихованців, мету й ос-вітні завдання певного заняття, добирає необхідні дидак-тичні, засоби, індивідуальний підхід до їх використання у процесі навчання допомагає дитині засвоїти програмний матеріал, розвиває у неї інтерес до математики, забезпе-чує активну участь у занятті.

Такий висновок дає змогу виокремити три групи за-нять з математики, де враховано поєднання різних дидак-тичних засобів залежно від стану навчання, завдань і змісту конкретного заняття та індивідуальних особливостей ди-тини.

Перша група — заняття, на яких дітей ознайомлюють з новим матеріалом і де головне місце посідають слово та образ, а практичні дії мінімальні.

Друге група — заняття на закріплення, розширення і поглиблення математичних знань та вмінь, де слово і дії йдуть попереду образу.

Третя група — контрольні заняття на з'ясування рівня математичних знань і вмінь, набутих за певний час (квар-тал, півроку, рік), де образ і дії

посідають головне місце, а слово — другорядне.

Поєднання дидактичних засобів у процесі навчання мо-же бути різне: слово — образ — дія; образ — слово — дія; дія — слово — образ тощо, Насамперед, це залежить від змісту і програмних завдань конкретного заняття. Так, фор-муючи у дітей уявлення про кількість та лічбу предметів доцільно вдаватися до такої комбінації: дія — образ — слово.

Знайомлячись з формою та величиною, дитина зазви-чай спочатку бачить об'єкт (предмет, геометричну фігуру), виконує стосовно нього певні дії, обстежує його, а потім закріплює це словом. Тому тут доцільніше дотриму-ватися іншої послідовності у використанні дидактичних за-собів: образ — дія — слово.

Навчання дошкільнят орієнтуватись у просторі та визначати розмір предметів має здійснюватися за схе-мою: дія — образ — слово або образ — дія — слово.

 

2. 3. Планування роботи з формуванню елементарних математичних уявлень у дітей та місце дидактичних ігор в ньому.

 

Плануючи роботу, вихователь враховує різні її форми, а саме: заняття з математики, ігри, спостереження, робота з усією віковою групою дитячого садка та індивідуальна робота. Складаючи план заняття з математики, виділяють такі три частини: програмний зміст, дидактичний матеріал до заняття, хід заняття. До програмового змісту підбирають фактичний матеріал, що рекомендується для певного за-няття: сукупність практичних та розумових дій, відповідні поняття.

Крім занять вихователь повинен планувати й іншу роботу з навчання дітей математичних знань. Так, на два тиж-ні слід запланувати одну-дві гри з математичним змістом. Це можуть бути різні ігри — настільні, рухові тощо.

Крім цього, планують спостереження: наприклад, ви-значити форму листя на деревах, порівняти за товщиною стовбури дерев, їхню висоту тощо.

Обов'язково планується індивідуальна робота з окремим дітьми, частота планування такої роботи визначається конкретними потребами.

Готуючись де заняття або до іншої форми роботи з фор-мування початкових математичних знань у дошкільнят, вихователь продумує і визначає активізуючі прийоми навчання, що с мислення дітей. Добираючи потрібний дидактичний мате-ріал, вихователь враховує, чи відповідає відібраний дидак-тичний матеріал програмному змісту та періоду навчання, чи забезпечують демонстрація його і дії з ким виконання програмних вимог, чи сприяє вік формуванню початкових математичних узагальнень у дітей дошкільного віку.

У кожному конкретному випадку заняття з математики, крім початкових математичних понять і відповідних вмінь, включає уточнення знань з інших розділів програми, знань, які щільно поєднуються із засвоєними математичними. Отже, здійснюється зв'язок між різними розділами про-грами, необхідний для міцного засвоєння знань,

Вихователь у процесі підготовки до заняття з матема-тики продумує і відбирає навчальний матеріал, передбачає методику, відповідно до етапу навчання, намічає послідов-ність роботи на занятті, визначає потрібний для певного заняття дидактичний матеріал, продумує міру його засто-сування, готує його в потрібній кількості.

 

Розділ 3 Практичний досвід формування математичних уявлень у дітей на вплив дидактичних ігор на цей процес

3.1. Методика проведення дидактичних ігор з формування математичних уявлень в ДНЗ

 

Заняття з математики проводяться щотижня, починаючи з вересня, в певний день тижня. Тривалість занять - 20 хв. На кожному занятті йде робота одночасно по новій темі і повторенню пройденого.

У середній групі необхідно обмежитися роботою тільки по 2 темам. В окремих випадках можна попутно закріплювати знання і по інших темах, якщо їх повторення складає органічну частину роботи над новим матеріалом, сприяє його кращому засвоєнню.

Увага дітей середньої групи дуже нестійка. Для міцного засвоєння знань їх необхідно зацікавити роботою. Невимушена розмова з дітьми, яка ведеться в неквапливому темпі, привабливість наочних посібників, широке використання ігрових вправ і дидактичних ігор - все це створює у дітей хороший емоційний настрій. Використовуються ігри, в яких ігрова дія є в той же час елементарною математичним дією - "Знайди стільки ж!", "Розклади по порядку!" та ін. Наприкінці заняття часто проводяться рухливі ігри, що включають ходьбу і біг: "Знайди свій будиночок!", "Автомобілі і гаражі". Вони дають дітям рухову розрядку.

На заняттях з математики використовують наочно-дієві прийоми навчання: показ педагогом зразків і способів дій, виконання дітьми практичних завдань, що включають елементарну математичну діяльність (встановлення відповідності між чисельністю множин, рахунок тощо).

На п'ятому році у дітей інтенсивно розвивається здатність до дослідницьких дій (наприклад, осязательно-рухового обстеження і ін.) У зв'язку з цим хлопців спонукають до більш-менш самостійного виявлення властивостей і відносин математичних об'єктів. Педагог ставить перед дітьми питання, які потребують пошуку. ("Чому коло котиться, а квадрат не котиться?") Він підказує, а якщо потрібно - показує, що потрібно зробити, щоб знайти на них відповідь: "Обведіть квадрат пальцем! Подивіться, що у цієї фігури є".

Діти набувають знань досвідченим шляхом, відображаючи в мові те, що безпосередньо спостерігали. Тим самим вдається уникнути відриву словесної форми вислову від вираженого в ньому змісту, тобто усунути формальне засвоєння знань. Це особливо важливо! Діти даного віку легко запам'ятовують слова і вирази, часом не співвідносячи їх з конкретними предметами, їх властивостями. З перших занять перед дітьми даної групи ставлять пізнавальні завдання, які надають їхнім діям націлений характер.

Місце і характер використання наочних (зразок, показ) і словесних (вказівки, пояснення, запитання та ін) прийомів навчання визначаються рівнем засвоєння дітьми досліджуваного матеріалу. Коли діти знайомляться з новими видами діяльності (рахунком, відліком, зіставленням предметів по розмірах), необхідні повний, розгорнутий показ і пояснення всіх прийомів дій, їх характеру і послідовності, детальне і послідовне розгляд зразка. Вказівки спонукають дітей стежити за діями педагога або викликаної до його столу дитини, знайомлять їх з точним словесним позначенням даних дій. Пояснення повинні відрізнятися стислістю і чіткістю. Неприпустимо вживання незрозумілих дітям слів і виразів.

В ході пояснення нового дітей привертають до спільних з педагогом дій, до виконання окремих дій. Вони, наприклад, можуть показувати, якої довжини предмет, всі разом (хором) рахувати предмети і т. п. Нові знання лише поступово набувають для дітей даного віку свій узагальнений зміст.

У середній групі, як і в молодшій, необхідний неодноразовий показ нових для дітей дій, при цьому міняються наочні посібники, трохи варіюються завдання, прийоми роботи. Так забезпечується прояв дітьми активності і самостійності в засвоєнні нових способів дій. Чим різноманітніше робота дітей з наочними посібниками, тим більше свідомо вони засвоюють знання. Педагог ставить питання так, щоб нові знання знайшли відображення в точному слові. Дітей постійно вчать пояснювати свої дії, розповідати про те, що і як вони робили, що вийшло в результаті. Вихователь терпляче вислуховує відповіді дітей, не поспішає з підказкою, не договорює за них. При необхідності дає зразок відповіді, ставить додаткові питання, в окремих випадках починає фразу, а дитина її закінчує. Виправляючи помилки в мові, педагог пропонує повторити слова, вирази, спонукає дітей спиратися на наочний матеріал. ("Подивися, яка смужка коротша!") У міру засвоєння відповідного словника, розкриття смислового значення слів діти перестають потребувати повному, розгорнутому показі.

На наступних заняттях вони діють в основному по словесної інструкції. Педагог показує лише окремі прийоми. За допомогою відповідей на питання дитина повторює інструкцію, наприклад, говорить, якого розміру смужку треба покласти спочатку, яку після. Діти навчаються зв'язно розповідати про виконане завдання. В подальшому вони діють на основі лише словесних вказівок. Однак, якщо діти не можуть, педагог вдається і до зразка, і до показу, і до додаткових питань. Всі помилки виправляються в процесі дії з дидактичним матеріалом.

Поступово збільшують обсяг завдань, вони починають складатися з 2-3 ланок. Наприклад, треба порахувати гуртки на картці і відрахувати стільки ж іграшок.

Для дітей середнього дошкільного віку

Завдання 1. «Знайди відмінність» (дидактична вправа)

Завдання 2. "Коли це буває?

Діти відгадують загадки:

Білі мухи налетіли

Все подвір'я стало біле.

Не злічити білих мух,

Що летять, неначе пух.

(Зима)

Мов білі морквинки ясні,

Бурульки висять весняні.

З-під снігу земля вигляда,

І крапає всюди вода.

(Весна)

Як гарно в ліску! В зелене листячко вбрані де-рева та кущі. Пахне спілими запашними суницями. Го-лосно співають пташки. Хто ж це в лісі порядкує? (—Літо).

Невидимко з'явився в лісі, й там таке почало діятися! Цей Невидимко обірвав усе листя з дерев, примнув траву. Зникли чомусь деякі птахи, й кудись поділися жабки. Вже не літають метелики та мухи... Через кого 
таке сталося, як ви гадаєте? Хто прийшов у ліс? (— Осінь).

Педагог пропонує дітям віднайти помилки в реченнях: "Сашко любить улітку ліпити снігову бабу"; "Настала весна, і всі птахи відлетіли у теплі краї"; "Діти зраділи, що прийшла весна й можна покататися на санчатах і лижах".—

А ви знаєте, чому в наших краях змінюються пори року? (Діти міркують). Так, ми живемо на такій частині Землі. яку Сонце освітлює то більше, то менше. Залежно від цього й змінюються пори року. А чи є на Землі місця, де завжди буває літо чи зима? (— Так).

Після фізкультхвилинки інсценується казка М.Малишевського "Ніч і День". Двоє дітей (на плечах у Ночі темна накидка, а у Дня — біла) йдуть назустріч одне одному. Між ними відбувається діалог.

День. Доброго дня!

Ніч. Доброго дня!

День. Хто ти? Як тебе звуть?

Ніч. Як звуть? Ніяк не звуть. Ніч, та й годі.

День. А як зватимуть тебе завтра?

Ніч. Що таке — зватимуть зав-тра? Завтра теж зватимуть Ніччю.

День. А як звали тебе вчора?

Ніч. Теж Ніч.

День. А мене сьогодні звуть Четвергом, завтра зватимуть П'ятницею, а вчора я був Середою. У мене аж сім Імен.

Ніч. А, то ти— про дні тижня? Тоді і мене звуть по-різному: ніч 
на понеділок, ніч на вівторок і так далі.