Шпаргалка по "Гражданскому праву"

80. Загальне поняття про  органи адвокатури

1)Національна асоціація адвокатів  України є недержавною некомерційною  професійною організацією, яка об'єднує  всіх адвокатів України та  утворюється з метою забезпечення  реалізації завдань адвокатського  самоврядування; є юридичною особою  та діє через організаційні  форми адвокатського самоврядування, передбачені Законом; утворюється  з'їздом адвокатів України та  не може бути реорганізована. 2) Вищим органом адвокатського  самоврядування в Автономній  Республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі є конференція  адвокатів регіону, адреси робочого  місця яких знаходиться на  відповідній території. 3) У період  між конференціями адвокатів  регіону функції адвокатського  самоврядування у регіоні виконує  рада адвокатів регіону. Рада  адвокатів регіону підконтрольна  і підзвітна конференції адвокатів регіону. Конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не рідше одного разу на рік. 4) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія  адвокатури  утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Вона підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону; діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна — не більше одинадцяти членів палати. 5)Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія  адвокатури  є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій  адвокатури .Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія  адвокатури  підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України та Раді адвокатів України. 6)Вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України. До складу з'їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів шляхом голосування відносною більшістю голосів делегатів, які беруть участь у конференції. З'їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. 7) У період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України. 8) Спілка адвокатів України — незалежна, самоврядна організація, метою якої стало об'єднання зусиль адвокатів республіки для формування демократичної правової держави; підвищення рівня юридичної допомоги, ролі й авторитету  адвокатури  в суспільстві й державі; сприяння законодавчому закріпленню індивідуальної, приватної адвокатської діяльності; досягнення  адвокатурою  повної самостійності та самоврядування; захист професійних прав і соціальних інтересів адвокатів, їхніх честі та гідності; поширення історичних традицій української  адвокатури ; розвиток і поглиблення міжнародних зв'язків адвокатів.

81. Форми власності в  Україні 

Власність - економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин із приводу привласнення матеріальних благ. Розглядають такі форми власності: власність народу України - надра землі, повітряний простір, вод ні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; приватна власність - майнові та особисті немайнові блага конкретної фізичної особи (жилі будинки, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери, результати інтелектуальної творчості та інше майно споживчого й виробничого призначення); колективна власність - це майно, що належить певному колективу і є необхідним для його функціонування (майно колективного підприємства, кооперативу, орендного чи акціонерного підприємства, господарського товариства, господарського об'єднання, професійної спілки, політичної партії чи іншої громадської організації, релігійної організації тощо); державна власність - це майно, необхідне для виконання державою своїх функцій (як-от: єдина енергетична система, інформаційна система, системи зв'язку, транспорту загального користування, кошти державного бюджету тощо). Державна власність поділяється на загальнодержавну та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну).

82. Юридична відповідальність  за порушення екологічного закону. 

Юридична відповідальність – це особливий вид правових відносин між державою і особою, в діянні якої є склад правопорушення, що виникають у формі застосування права компетентним органом держави до винної особи. Види ЮВ за порушення еколог.закону: 1)Кримінальна відповідальність в екологічній сфері.Підставою для її застосування є вчинення екологічного злочину, тобто найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України. Перелік злочинів визначений в окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини проти довкілля" (ст. 236-254). 2)Підставою для застосування адміністративної відповідальності є адміністративні екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення. Залежно від об'єкта посягання адміністративні правопорушення поділяють на кілька груп: 1)адміністративні правопорушення, що стосуються права власності на природні ресурси (глава 4 ст. 47—51 КУпАП); 2) адміністративні земельні правопорушення (глава 7, ст. 52—56 КУпАП),а саме: псування і забруднення сільськогосподарських земель (ст. 52), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53'); 3) адміністративні надрові правопорушення, передбачені ст. 57, 58 КУпАП, а саме: порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57), порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58); 4) водні правопорушення, передбачені ст. 59—62 КУпАП, а саме: правил охорони водних ресурсів (ст. 59), порушення правил водокористування (ст. 60)тощо;5) Лісові адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 63—77 КУпАП;6) адміністративні атмосферні правопорушення (ст. 78—83 КУпАП): викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст. 78);7) адміністративні тваринні правопорушення, передбачені ст. 85—89 КУпАП; 8) адміністративні правопорушення в галузі охорони праці та здоров 'я населення(порушення вимог законодавства про працю та охорону праці (ст. 41), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних норм і правил (ст. 42)). Адміністративна відповідальність, як правило передбачена у вигляді штрафів, конфіскації незаконно добутого природного ресурсу, а кримінальна, поряд із вказаними санкціями передбачає виправні роботи, позбавлення волі, а також позбавлення права займати певні посади, або займатися певною діяльністю.Підставами для відповідальності в галузі екології є дисциплінарні проступки в галузі: використання природних ресурсів; охорони навколишнього середовища (довкілля); забезпечення екологічної безпеки. Умови настання дисциплінарної відповідальності в екологічній сфері: протиправність;  наявність вини правопорушника; професійна правосуб'єктність в екологічній сфері; невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які становлять коло службових професійних обов'язків правопорушника. Види дисциплінарних стягнень, передбачені Кодексом України про працю (ст. 147): догана;звільнення з посади. Підстави матеріальної відповідальності — це наявність реальної шкоди. Умови, за яких настає майнова відповідальність: протиправність; причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправною дією; наявність вини осіб, які завдають шкоди; підвищений екологічний ризик і небезпечна діяльність. Види майнової відповідальності залежно від об'єкта правопорушення за: земельні правопорушення; надрові (гірничі) правопорушення; водні правопорушення;лісопорушення; фауністичні правопорушення; порушення законодавства про атмосферне повітря;порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та ін.. Способи обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями, які передбачаються екологічним законодавством:1)нормативний — визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища на підставі затверджених нормативів; 2)таксовий — застосування такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок порушення правил природокористування; 3)розрахунковий — обчислення збитків, заподіяних природним ресурсам і народному господарству порушенням правил на підставі методик та інших розрахунків.

83. Місце адвокатури у  захисті прав людини

Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і репрезентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму й конфіденційності. Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката не менш як два роки, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокати здійснюють такі види діяльності: дають консультації юридичних питань, складають заяви, скарги та інші документи посвідчують копії документів у справах, здійснюють представництво в суді, подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. У своїй професійної діяльності адвокат має право: репрезентувати і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази ознайомлюватися на підприємствах із необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; Здійснюючи свої професійні обов'язки, адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

84. Види і функції банків  в Україні. 

Банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності банкові операції.Види банків. 1. Емісні (центральні) - банки, які за розпорядженням уряду проводять емісію грошей, зберігають обов'язковий резерв інших банків і надають їм кредит у разі потреби.

2. Комерційні банки (депозитні) - банки, які здійснюють функції кредитування промислових, торгових та інших підприємств, переважно за рахунок грошових коштів (у вигляді кладень (депозитів)). 3. Експортні банки - спеціалізуються на операціях, пов'язаних із зовнішньою діяльністю. 4. Іпотечні банки - спеціалізуються на наданні довгострокових позик під заставу нерухомості. 5. Ощадні банки - кредитні установи, як виконують функції ощадних кас. 6. Інвестиційні банки - спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні в основному за посередництвом операцій з цінними паперами.                7. Інноваційні банки - спеціалізуються на фінансуванні інноваційних проектів шляхом придбання відповідних акцій, а також шляхом розміщення облігаційної позики. 8. Державний банк - фінансовий заклад, який входить до системи центрального банку країни і контролює грошовий обіг. Крім того існують міжнародні кредитні організації - Європейський банк реконструкцій та розвитку, Група світового банку. Банк міжнародних Розрахунків (БМР) тощо. Функції: 1)Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб.  2) стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, банки повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. 3) посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм - структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи  платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки. Існує велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель,  банківська тратта, простий вексель, чек. Також банки володіють унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується центральним банком, який через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредиту. Однією з важливих функцiй банкiв є їх здатнiсть “робити гроші” - розширювати кредитнi ресурси народного господарства.

85. Система кримінальних  покарань.

Кримінальні покарання являють  собою систему заходів впливу держави на суб’єкта злочину.Система покарань - це визначені у кримінальному законі види покарань, які розташовані відповідно до ступеня їхньої тяжкості (суворості). Ця система представлена: основними покараннями; додатковими покараннями; змішаними покараннями, які можуть застосовуватися як основні та і як додаткові покарання (ст.. 50 -64 ККУ). СТ 52 КК: 1. Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі; 2. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна; 3. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання; 4. За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом; 5. Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 389 та 390 цього Кодексу. СТ 50:Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. СТ 51: До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:1) штраф;2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

86)Види підприємств

В залежності від змісту підприємницької  діяльності й розрізняють такі види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове тощо. Всі вони мають  свої підвиди. Виробниче підприємництво - це будь-яка матеріальна, інтелектуальна, творча діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції, товарів, наданням відповідних послуг, створенням певних духовних цінностей. Зміст цього виду підприємництва полягає в тому, що підприємець, використовуючи в якості чинників власні або придбані засоби праці і робочу силу, організовує виробництво продукції, послуг, духовних цінностей для подальшого продажу покупцям з метою отримання прибутку.. Головна функція виробничого підприємництва - організація виробництва (товарів, будівельних робіт, транспортних перевезень, послуг зв'язку тощо). На розвиток виробничого підприємництва в Україні суттєво впливають такі негативні явища, як відсутність нормальної законодавчої бази, недосконалість податкової системи, незахищеність підприємців тощо. Комерційне підприємництво характеризується діяльністю, яка пов'язана з операціями й угодами з купівлі-продажу товарів і послуг. В цьому бізнесі підприємець виступає в ролі торговця, комерсанта, який купляє товари для подальшого перепродажу. Товар закуповується, звичайно, за оптовими (гуртовими) цінами, а продається - за більш високими договірними. Фінансове підприємництво - це особливий вид комерційної діяльності, який пов'язаний з купівлею-продажем національної й іноземної валют і цінних паперів. Підприємець купляє дані фінансові ресурси у їх власників, а потім з вигодою для себе перепродає покупцям. Різниця між цінами купівлі-продажу грошових ресурсів складає прибуток (маржу) фінансового підприємця.

86) види підприємств

Підприємство – це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту,користується правилами і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою , має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки у банках. Види підприємств .За формою власності: 1) приватне підприємство; 2) підприємство колективної власності; 3) комунальне підприємство; 4) державне підприємство; 5) підприємство, засноване на змішаній формі власності. За способом утворення (заснування):1) унітарні підприємства; 2) корпоративні підприємства. За кількістю працюючих та обсягом валового доходу від реалізації продукції за рік: 1) малі підприємства;2) середні підприємства;3) великі підприємства. Діяльність регулюється: 1) Господарським кодексом України;2) Цивільним кодексом України;3) Законом України "Про господарські товариства";

4) статутом або установчим договором. Правовий статус - юридична особа.

87.Обєднання підприємств

Підприємства   мають   право   на  добровільних  засадах об'єднувати  свою  виробничу,  наукову,  комерційну  та  інші види діяльності,  якщо  інше  не  передбачено  законодавством  України.      Підприємства можуть об'єднуватись в: асоціації  - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності.  Асоціація не  має права втручатися  у виробничу і комерційну  діяльність будь-кого з її учасників; корпорації -  договірні об'єднання,  створені   на   основі поєднання   виробничих,   наукових  та  комерційних інтересів,  з делегуванням  окремих повноважень централізованого   регулювання діяльності кожного з учасників; консорціуми -  тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети; концерни -  статутні  об'єднання підприємств промисловості, наукових  організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців; інші  об'єднання за  галузевим,  територіальним  та   іншими принципами. Об'єднання   діють на  основі  договору  або статуту,  який затверджується їх засновниками або власниками.  Підприємства,  які входять до  складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи і на них поширюється дія цього Закону.

Рішення  про  створення  об'єднання  (установчий  договір)  і статут цього об'єднання погоджуються з  Антимонопольним  комітетом України  в порядку,  визначеному чинним  законодавством. В об'єднання підприємств, що зареєстроване в Україні, можуть входити   підприємства   інших   держав. Підприємства  України можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених  випадках  здійснюється  відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність. Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений   баланси,  поточні й вкладні (депозитні)  рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Реєстрація  об'єднання  проводиться в порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Об'єднання не відповідає  за  зобов'язаннями  підприємств, які входять до  його  складу,  а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо  інше  не  передбачено установчим договором (статутом). Підприємства,  які входять в об'єднання, можуть вийти з його  складу  із  збереженням взаємних  зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями. Вихід структурних підрозділів і  самостійних  підприємств  із об'єднань   може   здійснюватись   за  згодою  власника  майна чи уповноваженого ним органу  і за  участю  трудового колективу з наданням їм права підприємства. Відмову власника може бути оскаржено трудовим  колективом  до суду.Об'єднання  ліквідується  за  рішенням  підприємств,  які входять  в  нього.  Ліквідація  об'єднання здійснюється у порядку, встановленому  цим Законом для підприємства. Майно, яке залишилося після ліквідації об'єднання, розподіляється між учасниками  згідно з статутом об'єднання. Порядок    створення,    реорганізації    та    ліквідації промислово-фінансових  груп,  а  також  їх  реєстрації регулюється спеціальним законодавством.