Шпаргалка по "Гражданскому праву"

 

59) Поняття приватизації  державного житлового фонду  
Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це   відчуження   квартир (будинків),  житлових  приміщень  у гуртожитках,  призначених  для  проживання сімей та одиноких осіб, кімнат  у  квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше  наймачів,  та  належних  до них господарських споруд  і приміщень  (підвалів,  сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на  користь  громадян України. Державний житловий фонд  -  це  житловий  фонд  місцевих  Рад народних депутатів  та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському  віданні  чи  оперативному  управлінні    державних підприємств,  організацій,  установ. Особливості  приватизації  житлових  приміщень  у гуртожитках визначаються законом.

 

60) Загальне поняття про адміністративне законодавство.

Адміністративне законодавство —  це система нормативно-правових актів, у яких містяться найбільш загальні й важливі адміністративно-правові норми. Тому воно охоплює не всі нормативно-правові акти, а лише відповідні акти Верховної Ради, Президента України і Кабінету Міністрів України, тобто ті нормативно-правові акти, дія яких поширюється на всю територію країни. Адміністративному законодавству належить чільне місце у правовій системі. Щодо чинного адміністративного законодавства слід відзначити:досі діє певна частина нормативно-правових актів, які прийняті ще за радянських часів; потребує приведення у відповідність до Конституції України той масив нормативно-правових актів, який прийнято у перші роки незалежності України; останнім часом розвиваються принципово нові державно-управлінські явища, які потребують нормативного закріплення (інститути адміністративно-правових режимів, державної служби, адміністративної юстиції, адміністративних, управлінських послуг); адміністративно-правові норми містяться у численних нормативних актах загальнодержавного, відомчого та місцевого характеру, що ускладнює їх застосування. Усе це вимагає перегляду змісту правового регулювання публічно-управлінської сфери, піднесення її на новий якісний рівень. Вирішальним засобом на цьому шляху є систематизація адміністративного законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

61) Правова норма, її  елементарний склад. 

Но́рма пра́ва - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу. Структура ПН.Під структурою ПН розуміється її внутрішня побудова - нерозривно пов’язані між собою  її складові частини (елементи):1.Гіпотеза;2.Диспозиція;3.Санкція. Під гіпотезою розуміють частину правової норми, в якій визначені умови, конкретні життєві обставини, з настанням яких норма права може бути реалізована. Гіпотеза може бути: а)  простою, в якій визначена тільки одна умова, наявність якої є підставою для реалізації норми. б) складною, в якій визначені дві або більше умови, наявність сукупності яких є підставою для реалізації норми. в) альтернативною, в якій визначені дві або більше умови, настання хоча б однієї із яких є підставою для реалізації норми. Під диспозицією розуміється частина правової норми, в якій визначене саме правило поведінки, конкретизуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правового відношення, що регулюється нормою. Диспозиція може бути: а)  простою, в якій вказується на дозвіл чи на заборону певних дій, і нічого не пояснюється. б) описовою, в якій вказується на основні ознаки правила поведінки, конкретизуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників правовідношення, що регулюються нормою. в) відсилочною, в якій правило поведінки визначено частково з одночасною відсилкою до інших статей нормативно-правового акту, де це правило конкретизовано. г) бланкетною, в якій правило поведінки не міститься або визначене частково з одночасною відсилкою до іншого законодавства де це правило конкретизоване або певного державного органу чи громадської організації які уповноважені вирішувати питання щодо цього правила.Під санкцією розуміється частина правової йорми в якій визначена міра юридичної відповідальності, що Може бути застосована до особи, яка порушила диспозицію забороняючого змісту. Може бути: а) абсолютною, в якій визначена міра покарання, яка не може бути ні зменшена, ні збільшена. б) відносно-визначеною, в якій вказується на мінімальний і максимальний розмір покарання, в межах якого компетентний орган держави (посадова особа) може накладати кару в) альтернативною, в якій закріплено два або більше види основного покарання із яких компетентний орган (посадова особа) може застосувати лише один вид. г) відсилочною, в якій міра покарання не міститься, але одночасно визначена відсилка до інших статей нормативного акту або іншого законодавства, де кара конкретизована.

 

 

62) Договір найму житлового приміщення.

Основні положення,  що  регулюють  правовідносини за договором найму (оренди),  встановлені  у  главах  58  "Найм  (оренда)"   та 59 "Найм  (оренда)  житла"  Цивільного  кодексу України. Відповідно до  частин  першої  та  другої  статті 810 Кодексу за  договором  найму  (оренди)  житла  одна  сторона  - власник  житла  (наймодавець)  передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для  проживання у ньому на  певний строк за плату. Підстави, умови,  порядок  укладення  та  припинення договору найму  житла,  що  є  об'єктом  права  державної  або  комунальної власності, встановлюється законом. Предметом договору   найму   житла  можуть  бути  помешкання, зокрема,  квартира або  її  частина,  житловий  будинок  або  його частина. Помешкання має  бути придатним для постійного проживання у ньому.  Наймач житла у  багатоквартирному  житловому  будинку  має право  користування майном, що обслуговує будинок. Сторонами у  договорі  найму  житла  можуть  бути  фізичні та юридичні особи.  Договір найму  житла  укладається  на   строк,   встановлений . Якщо   у  договорі  строк  не  встановлений,  договір вважається укладений  на  п'ять   років   (стаття   821   Кодексу). Згідно частини  першої  статті  825 Кодексу ( 435-15 ) наймач має право за згодою інших осіб,  які постійно проживають  разом  з ним,  у  будь-який  час  відмовитися від договору найму,  письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

 

63) Правопорядок. Гарантії законності.

Правопорядок – це реалізовані правові норми в системі суспільних відносин, у яких діяльність суб'єктів права є правомірною. Правопорядкові притаманні такі вимоги: непору-шення загальноправових заборон; безперешкодне здійснення правового становища людини і громадянина, державних і громадських організацій, їхніх об'єднань; реалізація учасниками правовідносин суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків; невідворотність юридичної відповідальності правопорушників у разі невиконання обов'язків, порушення прав і законних інтересів.

Із законністю і  правопорядком тісно пов'язані  такі юридичні категорії, як суспільний порядок, громадський порядок, дисципліна. Суспільний порядок - реальний порядок суспільних відносин, що відповідають не тільки нормам права, а й іншим соціальним нормам. Громадський порядок - порядок у громадських місцях. Дисципліна - своєчасне і точне виконання вимог, що випливають із нормативних та індивідуально-правових актів, технологічних, організаційних, моральних, громадських та інших соціальних норм. Розрізняють такі її види: державна, партійна та громадських організацій, виробнича, трудова, військова, навчальна, екологічна та ін. Гарантії законності - засоби та умови, з допомогою яких держава забезпечує повне й послідовне здійснення її вимог. Розрізняють загальні та спеціальні гарантії.Загальні гарантії - економічні, політичні, ідеологічні, соціальні, моральні та інші засоби та умови, за яких функціонує правова система і підтримується відповідний правопорядок. Спеціальні гарантії - спеціальні юридичні засоби та умови, що реально забезпечують вимоги законності. До них належать: виявлення правопорушень; попередження правопорушень; припинення неправомірних діянь, що почали скоюватися; засоби захисту від правопорушень», засоби відтворення порушеної законності; юридична відповідальність. Отже, законність забезпечується системою гарантій.

 

64) Правові основи підприємницької  діяльності. 

Згідно статті 52 у  товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити  не менше суми, еквівалентної одній  мінімальній заробітній платі, діючій на момент створення товариства з  обмеженою відповідальністю. Також  в даній статті зокрема в ч. 6. законодавець визначає, що збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою  відповідальністю допускається після  внесення усіма його учасниками вкладів  у повному обсязі. Проте нічого не сказано про зобов’язання ТзОВ до збільшення статутного капіталу в обов’язковій формі. Отже на підставі викладеного вище можна зробити висновок про не правомірність вимог державної адміністрації щодо проведення перереєстрації ТзОВ та збільшення розміру його статутного фонду. Так, дійсно є підстави для розгляду справи в суді з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 2 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

 

65)  Поняття правоохоронної діяльності. 

Правоохоронна діяльність – це діяльність, спрямована на запобігання виникненню умов і причин можливих та вчинених суспільно небезпечних явищ, припинення їх розвитку та ліквідацію наслідків. Правоохоронна діяльність охоплює такі напрями: діяльність із виявлення, запобігання й розслідування злочинів та інших правопорушень; діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону та правопорядку в Україні;діяльність органів прокуратури; діяльність із забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Ознаки правоохоронної діяльності: 1)полягає в її властивості охороняти права фізичної або юридичної особи публічно встановленими процедурами. Вона впливає на поведінку людей за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізації юридичної відповідальності. Вона виступає своєрідним охоронним інструментом держави.Протидія правоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, не допустимою. Осіб, які перешкоджають правоохоронній діяльності, може бути притягнуто до юридичної відповідальності. 2) процедурний характер діяльності. Способи здійснення правоохоронної діяльності складаються із спеціально встановлених юридичних процедур, таких як подання позову, звернення, опитування, допит та ін. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотним порушення процесуального законодавства. Усі процедури правоохоронного призначення є формально визначеними і мають протокольну форму. Це означає, що будь - яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, затримання підозрілого, допит, обшук) має протоколюватися з дотриманням вимог закону.3)професійну ознаку особи, яка є суб'єктом такої діяльності. Здійснювати таку діяльність має лише компетентна, фахово підготовлена, вповноважена державою посадова особа. За характером виконуваних повноважень слід розмежовувати прокурорські, слідчі, оперативні, дізнавательські, нотаріальні, виконавчі та контрольно – перевірочні правоохоронні дії. Право здійснювати такі дії не можуть делегуватись іншій посадовій особі. Обсяг повноважень залежить від посади, яку обіймає особа, її професійного рангу або спеціального звання. Повноваження керівника органу завжди ширші, ніж у підлеглої особи. Відповідно до меж своєї компетенції посадові особи видають відповідні акти, які діють у певній галузі. Кадри правоохоронних органів формують переважно з юристів або осіб, які мають спеціальну підготовку.

 

66) Поняття правопорушення, його ознаки.

Правопорушення — це протиправне, винне, завдаюче шкоди особи, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи. Ознаки правопорушення: 1)суперечність конкретному правовому розпорядженню — невиконання обов'язку або порушення заборони; 2)винність — правопорушенням є лише діяння, досконале умисне або по необережності; 3)нанесення шкоди особи, суспільству або державі або, у ряді обумовлених законом випадків — реальна загроза нанесення такої шкоди; 4)правопорушення є вольовим, усвідомленим діянням, яке виражається у формі дії або бездіяльності. Образ думки, переконання, переконання, якими б антигуманними або зловмисними вони ні були — не карані; 5)відповідальним за правопорушення може бути тільки фізична або ЮО» здатна нести відповідальність за свої дії (деліктоздатна особа). Залежно від ступеня небезпеки правопорушення і завданої їм шкоди правопорушення розділяють на злочини і провину. Злочини — найбільш небезпечні для суспільства правопорушення, що роблять замах на найзначущіші соціальні цінності (життя, здоров'я індивіда, власність, безпеку держави, суспільну безпеку і т.д.). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення. Провина — менш небезпечні правопорушення (порушення трудової дисципліни, громадського порядку, невиконання цивільно-правового договору і т.д.).

Залежно від виду юридичної відповідальності правопорушення підрозділяються на: 1) кримінальні правопорушення (злочини);

цивільно-правова провина (наприклад, невиконання договірного зобов'язання, порушення авторського права);

адміністративна провина (наприклад, порушення громадського порядку, правил торгівлі, правил дорожнього руху, що не призвели тяжких наслідків); дисциплінарна провина (наприклад, порушення трудової дисципліни).

 

67.Правовий статус підприємств.

Стаття 62 Господарського кодексу України  визначає, що підприємство – самостійний  суб’єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або місцевого самоврядування для здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної та іншої господарської діяльності. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб’єкта є центральною частиною системи господарського законодавства України, його правовою основою. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб’єкт і суб’єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст. 63 Господарського кодексу України, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства. Законодавство визначає наступні організаційно-правові форми та види підприємств, які класифікуються в залежності від трьох форм власності (державної, колективної та приватної): Колективне підприємство, Державне підприємство, Приватне підприємство, Підприємство з іноземними інвестиціями, Іноземне підприємство.

 

68.Прокуратура України,  завдання, функції.

Прокуратура - єдина централізована система державних органів, які  від імені України здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуванням законів через  своєчасне виявлення правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення і  притягнення винних до відповідальності. Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правої порядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань на: 
закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільний і державний лад, політичну та економічну систему, права національних груп і територіальних утворень; гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина; основи демократичного устрою державної влади, правовий статус місцевих рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування. На органи прокуратури України покладено такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

 

 

 

 

 

 

69.Склад правопорушень.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і  суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і  є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. Структура складу правопорушення:Об'єкт  правопорушення, Об'єктивна сторона правопорушення, Суб'єкт правопорушення;  Суб'єктивна сторона правопорушення. Об'єкт правопорушення - це суспільні відносини, охоронювані нормами права, яким при здійсненні правопорушення заподіюється певна шкода або створюється погроза заподіяння відповідної шкоди. Суб'єкт правопорушення - це деликтоспособное особа (фізичне, юридичне), що зробила правопорушення. Деликтоздатність - це передбачена нормами права здатність особи нести юридичну відповідальність за зроблене правопорушення. Деликтоспособность фізичної особи зв'язується з поняттями: «вік», «осудність». У карному праві суб'єкт злочину й суб'єкт відповідальності збігаються. У цивільному праві суб'єктом майнової відповідальності за шкоду, заподіяна неповнолітнім, що не достигли п'ятнадцяти років, можуть бути, наприклад, його батьки.