Реформирование трудового права Украины

ЗМІСТ

 

ВСТУП ....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТРУДОВЕ ПРАВО  УКРАЇНИ, ЯК ОДНА З ПРОВІДНИХ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА У ДЕРЖАВІ ...........................................................................6

1.1. Історичні аспекти  формування і розвитку галузі  трудового права ..6

 1.2. Тенденції розвитку трудового права в Україні в умовах ринкової

 економіки ...................................................................................................17

1.3. Вплив міжнародного досвіду  правового регулювання трудових 

правовідносин на розвиток трудового  права України ............................24

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО  СТАНУ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА  В УКРАЇНІ ........................................................................31

2.1. Стан правового забезпечення трудових правовідносин в Україні .31

2.2. Система нормативно-правових актів, що складають трудове

 право України ............................................................................................39

РОЗДІЛ 3.  ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ .......................................................................51

3.1. Проблеми реформування трудового права України

в умовах ринкової економіки ..................................................................51

3.2. Шляхи та напрямки  удосконалення трудового законодавства 

України....................................................................................................71 
ВИСНОВКИ ........................................................................................................89

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  ..........................................................93

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми.  Зміни в структурі та змісті суспільно-трудових відносин, пов’язані переходом до ринкової економіки вимагають реформування трудового законодавства. Необхідно враховувати, що трудове законодавство сприяє взаємному посиленню економічної і соціальної політики, у зв’язку з чим неоднозначне розуміння шляхів його реформування.

Основним завданням  будь-якого регулювання суспільних відносин є створення правових умов для досягнення оптимального балансу  інтересів сторін цих відносин. Баланс інтересів працівника і роботодавця  означає можливість здійснення реального захисту соціально-трудових прав і інтересів працівника з обов’язковим врахуванням інтересів роботодавця в підвищенні ефективності виробництва.

Праця є визначальним елементом виробництва та соціального  життя: вона надає ресурси економічному росту, обумовлює якість життя, формує цінності та соціальні ролі індивідів та груп. Відповідно, трудові відносини поряд з відносинами власності та управління є системостворюючими у суспільстві.

Мета  дослідження полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і з’ясуванні особливостей  реформування трудового права України в умовах ринкової економіки, визначенні його об’єктивної основи формування й розвитку, виокремленні й дослідженні основних проблем реформування трудового права, в розробці пропозицій щодо його  подальшого удосконалення та розвитку.

У дипломній роботі поставлено наступні основні завдання:

- висвітлити  історичні аспекти формування і розвитку галузі трудового права

- розкрити тенденції розвитку трудового права в Україні в умовах ринкової економіки

- охарактеризувати вплив міжнародного досвіду правового регулювання трудових правовідносин на розвиток трудового права України

- розглянути  стан правового забезпечення трудових правовідносин в Україні

- проаналізувати систему нормативно-правових актів, що складають трудове право України

- окреслити напрямки реформування трудового права України. Проект Трудового кодексу.

- визначити практичні проблеми реформування трудового права України в умовах ринкової економіки

 - запропонувати шляхи та напрямки удосконалення трудового законодавства України

Об’єктом  дослідження є система трудового права України в умовах ринкової економіки.

Предметом дослідження є процес реформування трудового законодавства України в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. В процесі дослідження  використовувались порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Застосовані методи класифікації, групування та структурування.

Науково-теоретичним  підґрунтям виконання дипломної  роботи  стали загально-теоретичні наукові праці, розробки провідних  фахівців у галузі трудового права: Александрова М.Г., Андрєєва В.С., Бару М.Й., Безуглої Я.І., Бущенко П.А., Болотіної  Н.Б., Венедиктова В.С., Гоца В.Я, Жернакова В.В., Жигалкіна П.І., Іншина М.І., Кондратьєва Р.І., Лавриненка О.В.,  Лазор Л.І., Лівшиця Р.З.Мацюка А.Р., Мельника К.Ю., Прокопенка В.І., Процевського О.І., Пилипенка П.Д., Ротаня В.Г., Хуторян Н.М., Чанишевої Г.І., Щербини В.І. та інших авторів.

Нормативною основою роботи є: Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.

Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. У першому розділ розглядається трудове право України як одна з провідних галузей права у державі. Другий розділ присвячено аналізу сучасного стану трудового законодавства у країні. У третьому розділі визначені проблеми реформування та удосконалення трудового права України. У вступі підведені підсумки проведеного дослідження.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТРУДОВЕ ПРАВО  УКРАЇНИ, ЯК ОДНА З ПРОВІДНИХ ГАЛУЗЕЙ  ПРАВА У ДЕРЖАВІ

 

1. Історичні аспекти формування і розвитку галузі

трудового права

 

Однією із найважливіших  галузей в нині діючій правовій системі України є трудове право. Сутність і зміст цієї галузі права досить красномовно відображає її назва. Суспільне життя складне, багатоманітне і має різні форми прояву, однією із яких є трудова діяльність його членів. Остання виступає засобом створення матеріальних потреб, які забезпечують життєдіяльність, а значить, існування людини. Задоволення матеріальних потреб забезпечується в процесі їх виробництва, що виникло разом з існуванням людини і досягло розвитку від найпростіших знарядь праці до найдосконаліших сучасних конструкцій і технологій. Досвід створення матеріальних і духовних благ передається від покоління до покоління через укладені соціальні програми за допомогою науково-технічного прогресу. За весь час розвитку людства результат свідомої суспільної трудової діяльності з кожним поколінням ускладнювався але не втрачався.

Будь-яке виробництво неможливе  без застосування праці людей. Матеріальні  цінності і блага, що створюються в процесі виробництва,— це результат праці людей, результат їх цілеспрямованого впливу шляхом певних дій, рухів, прийомів на окремі предмети навколишнього світу з метою створення інших предметів чи отримання результатів; з іншого боку — це результат взаємодії, взаємостосунків і взаємовідносин між людьми в процесі застосування праці з тією ж метою. Право, як сукупність норм і правил поведінки, регулює певні сфери суспільних відносин, і будь-які з них набувають форму правових, якщо вони врегульовані нормами права. Що ж до трудових відносин, то таку функцію виконує трудове право.

Все вищесказане підкреслює роль і значення трудових відносин, які виникають в процесі застосування праці, і тим самим обумовлює  місце, роль і значення трудового  права в правовій системі.Слід зазначити, що характер трудових відносин визначається формою власності на застосовувані в процесі праці засоби виробництва і характером розподілу та привласнення результатів праці, що, власне, і є проявом форми власності [14, c.72].

Природа людини така, що її діяльність, а значить і результати її праці, залежать від зацікавленості людини в ній. Зацікавленість же в значній мірі визначається її зв'язком з матеріальними цінностями в процесі праці: засобами виробництва, предметами праці, створеними матеріальними благами. Якщо працівник виступає їх власником, він прямо і максимально зацікавлений в позитивних результатах своєї праці. Найманий працівник зацікавлений не стільки в кінцевих результатах праці, скільки в вигідному продажу своєї праці, і його участь у виробничому процесі спрямована на отримання максимальної платні, а не найбільших досягнень і найкращих результатів.

Власність на засоби і  предмети виробництва та результати праці зумовлює поділ учасників трудових відносин на роботодавців і найманих працівників. Узгодження їх інтересів викликає необхідність регулювання трудових відносин, що виникають між ними. Саме це відноситься до компетенції трудового права [12, c.30].

Як галузь права трудове  право зародилось за капіталістичної формації, перехід до якої, зумовлений розвитком суспільних відносин, призвів до ліквідації кріпосницької залежності, відокремлення великих мас людей від засобів виробництва і тим самим, вирішивши питання власності на користь певної, значно меншої частини суспільства, змусив інших для забезпечення своєї життєдіяльності пропонувати на ринку єдине, що в них було, — свою здатність до праці; спричинив появу найманої робочої сили.

Саме в такій ситуації, за умов зосередження власності на засоби виробництва в одних руках і свавільного використання найманої праці безправних робітників, під тиском їх вже організованих на той час виступів за поліпшення свого економічного становища, держава втрутилась і взяла на себе функцію регулювання суспільних трудових відносин, метою якого було зменшити напруження класової боротьби.

Таке регулювання проявлялось  прийняттям законодавчих актів, змістом яких були деякі соціальні гарантії для трудящих, і проводилось у рамках цивільного права. Перші нормативні акти з питань праці регулювали тривалість часу роботи і відпочинку, оплату і охорону праці, соціальне забезпечення робітників.

Згодом регулювання  трудових відносин, зазнавши змін і  удосконалення, виділилось у самостійну правову галузь, суть якої найбільш точно відображає термін «трудове право», тому що охоплює широке коло питань, пов'язаних з реалізацією людиною її здатності до праці і наслідками, породженими цим фактом.

Головними серед них  є питання, що стосуються трудових відносин, які виникають безпосередньо в процесі застосування праці — у сфері виробництва матеріальних і духовних благ, в сфері обслуговування. Слід зазначити, що трудові відносини, як об'єкт регулювання трудового права, базуючись на найманій праці, є ланкою виробничих відносин, які виникають внаслідок приєднання робітника до складу трудового колективу підприємства чи організації шляхом укладення трудового договору з його власником чи уповноваженою ним особою. В результаті робітник, влаштовуючись на роботу, бере на себе обов'язок виконувати певні трудові функції в умовах дотримання вимог правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на цьому підприємстві. Лише трудові відносини, які виникають на вище означених умовах, є предметом регулювання трудового права. Тобто змістом трудового права є регулювання трудових правовідносин, які виникають безпосередньо в процесі застосування праці, до того ж найманих працівників [15, c.12].

Трудові правовідносини — це юридична форма вираження суспільно-трудових відносин, які виникають на двосторонній основі: між власником або уповноваженим ним органом і працівником.

Трудові правовідносини характеризуються певними особливостями, які дозволяють відрізнити їх від  схожих правовідносин, пов'язаних з  працею, але регульованих нормами  цивільного права. Це, перш за все, включення працівника до складу трудового колективу конкретного підприємства, установи, організації, де його діяльність, пов'язана з виконанням певних трудових функцій, регламентується вимогами внутрішнього трудового розпорядку, встановленого на даному підприємстві, в установі, організації.

Характеризуючи трудові  правовідносини, їх можна віднести до категорії складних, оскільки їм властивий комплекс кореспондуючих прав і обов'язків, якими наділені їх сторони. Трудові правовідносини носять особистий характер, так як права і обов'язки працівників складають особистісний зміст трудових правовідносин, відображають їх індивідуалізацію, закріплену трудовим договором (контрактом) [18, c.30].

Трудові правовідносини базуються на відшкодувальному, компенсаційному принципі — обов'язковості винагороди за затрачену працю, яка в економічному плані виражає ступінь експлуатації найманого працівника роботодавцем.

І нарешті, трудові правовідносини носять тривалий характер; вони не припиняються з закінченням робочого Дня, на час перебування працівника у відпустці чи його відсутності на роботі з іншої причини за умови не розірвання трудового договору.

Отже, трудові правовідносини — це юридична форма вираження суспільно-трудових відносин між працівником і роботодавцем (підприємством, організацією), що закріплює їх трудові права і обов'язки по виконанню за винагороду обумовленої трудовим договором роботи за умови створення роботодавцем для цього належних умов з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, діючому на даному підприємстві (в установі, організації).

Підставою виникнення трудових правовідносин є юридичний факт, конкретна обставина, з якою правова норма пов'язує певні правові наслідки. Стосовно трудових правовідносин юридичним фактом є укладення добровільної угоди — трудового договору між роботодавцем і працівником, результатом якої є видання наказу чи розпорядження керівника про призначення на посаду, зарахування на роботу. В деяких випадках трудові правовідносини виникають в результаті складного юридичного факту — застосування проміжних, додаткових умов відбору і зарахування на роботу. Наприклад, виникнення трудових відносин в результаті конкурсного відбору на заміщувану посаду, прийняття на роботу через адміністративно-правовий акт органів служби зайнятості (в межах встановлених квот, лімітів); працевлаштування молодих спеціалістів проводиться на умовах контракту, укладеного ними з державою (якщо вони навчаються за рахунок державних коштів), чи угоди на подальше працевлаштування з юридичною або фізичною особою, яка оплачує їх навчання. Підставою виникнення трудових правовідносин може слугувати акт про обрання на посаду (при прийомі на виборну посаду), чому, як правило, передує згода кандидата; виникнення трудових правовідносин з керівним працівником пов'язане з затвердженням його на посаді чи призначенням на цю посаду вищестоящим органом управління. Отже, передумови виникнення трудових правовідносин можуть бути різноманітними і розрізнятись за формою залучення громадян до праці.