Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Октября 2013 в 15:32, курсовая работа
Актуальність теми. Зміни в структурі та змісті суспільно-трудових відносин, пов’язані переходом до ринкової економіки вимагають реформування трудового законодавства. Необхідно враховувати, що трудове законодавство сприяє взаємному посиленню економічної і соціальної політики, у зв’язку з чим неоднозначне розуміння шляхів його реформування.
Основним завданням будь-якого регулювання суспільних відносин є створення правових умов для досягнення оптимального балансу інтересів сторін цих відносин.
ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ, ЯК ОДНА З ПРОВІДНИХ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА У ДЕРЖАВІ ...........................................................................6
1.1. Історичні аспекти формування і розвитку галузі трудового права ..6
1.2. Тенденції розвитку трудового права в Україні в умовах ринкової
економіки ...................................................................................................17
1.3. Вплив міжнародного досвіду правового регулювання трудових
правовідносин на розвиток трудового права України ............................24
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ ........................................................................31
2.1. Стан правового забезпечення трудових правовідносин в Україні .31
2.2. Система нормативно-правових актів, що складають трудове
право України ............................................................................................39
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ .......................................................................51
3.1. Проблеми реформування трудового права України
в умовах ринкової економіки ..................................................................51
3.2. Шляхи та напрямки удосконалення трудового законодавства
України....................................................................................................71
ВИСНОВКИ ........................................................................................................89
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..........................................................93
а) внутрішньогалузеві, мета яких –вирішення колізії норм в самій галузі трудового права;
б) міжгалузеві;
в) міжнародного приватного права щодо регламентування трудових відносин з іноземним елементом на території України або громадян України на території інших країн;
г) спрямовані на подолання зіткнень національного трудового законодавства з правовими приписами, виробленими міжнародним співтовариством.
З метою утвердження
соціального спокою в державі
рекомендується прийняти закон “Про
соціальне партнерство в
Необхідно передбачити в новому Трудовому кодексі України можливість поширення сфери дії галузевих угод на всіх роботодавців відповідної галузі за рішенням Міністерства праці та соціальної політики України. Зазначене правило повинно сприяти уніфікації умов праці і створенню єдиної системи гарантій для працівників галузі. Механізм поширення дії такої угоди має ґрунтуватися на принципі добровільності. Пропозицію про приєднання до неї слід публікувати в офіційних виданнях. Якщо роботодавець протягом певного часу не направить до Мінпраці мотивовану відмову від приєднання, визнається, що ця угода на нього поширюється.
ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
1. Трудове право є самостійною галуззю єдиної правової системи України, хоча в процесі розробки і вирішення питань, що стосуються цієї галузі права, та застосування його норм трудове право взаємодіє з іншими правовими галузями.
2.Чинне трудове право склалося переважно в період, коли економічною основою трудових відносин була державна власність. Держава виступала не тільки як орган влади, але як власник, що зумовлювало жорстке правове регулювання трудових відносин. З утворенням Української держави, появою та розвитком ринкової економіки, науці трудового права довелося швидко і кардинально змінювати свою спрямованість. Цей процес відбувається повільно і болісно. До цього часу наука трудового права не сформувала основоположних засад своєї галузі.
3.Домінуючим законодавчим актом, регулюючим трудові та інші пов’язані з ними відносини всіх фізичних осіб, які працюють за трудовим договором, належить стати новому Трудовому кодексу України. Найголовнішим завданням цього правового акта має бути досягнення оптимального поєднання інтересів працівників і роботодавців при забезпеченні належного захисту прав та інтересів перших і збереження ефективного суспільного виробництва. Кодексу належить не стільки проголошувати й фіксувати рівні й нормативи охорони праці, пільги й компенсації, скільки стимулювати розвиток економіки, що допоможе створити належні умови для реального забезпечення названих норм. Прийняття Трудового кодексу сприятиме покращенню регламентації трудових відносин, підвищенню їх гнучкості, розвантаженню роботодавця від економічно невиправданих витрат на забезпечення гарантій і компенсацій працівникам, в результаті чого знизиться можливість розвитку нелегальних трудових відносин, підвищиться реальний рівень захисту прав і законних інтересів працівників.
4. Як особливий інститут ринкової економіки і соціальної правової держави, соціальне партнерство виконує функції регулювання різних аспектів трудових відносин, забезпечує розв'язання трудових спорів, конфліктів і суперечностей, сприяє збереженню класового миру і злагоди у суспільстві. Воно має стратегічний характер, оскільки дозволяє сформувати і безконфліктно реалізувати довгострокові завдання уряду, націлені на забезпечення соціально-економічного розвитку Соціальне партнерство – це система відносин між працівниками, роботодавцями й виконавчою владою в ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів, спрямована на врахування інтересів працівників і роботодавців шляхом взаємних переговорів, консультацій тощо для досягнення й укладення сторонами угод, колективних договорів і прийняття спільних рішень. Важливою є розробка закону “Про соціальне партнерство в Україні”. Він відобразив би всі соціальні інтереси партнерів у сфері праці, став головним регулятором суспільних відносин у цій царині, гарантом прав та свобод людини і громадянина. Стратегія розвитку соціального партнерства повинна ґрунтуватися на таких принципах, як добровільність, рівноправність сторін, уважне й поважне ставлення до позиції партнерів, урахування інтересів всіх учасників переговорів, економічна заінтересованість сторін, які беруть участь у договірних відносинах, обов’язкове виконання домовленостей і правова відповідальність за їх порушення.
5.Вважаємо за необхідне передбачити в Трудовому кодексі України можливість розширення сфери дії галузевих угод на всіх роботодавців певної галузі за рішенням Міністерства праці та соціальної політики України. Пропозицію про приєднання до цієї угоди належить публікувати в офіційних виданнях. Якщо роботодавець протягом певного часу не направить до Мінпраці мотивовану відмову від приєднання, визнається, що угода на нього поширюється. Це сприятиме уніфікації умов праці і створенню єдиної системи гарантій для працівників конкретної галузі.
6. Новий Трудовий кодекс України має стати домінуючим законодавчим актом, що регламентує трудові та пов’язані з ними відносини всіх фізичних осіб, які працюють за трудовим договором. Найголовнішим завданням його є досягнення оптимального поєднання інтересів працівників і роботодавців при забезпеченні належного захисту прав та інтересів працівників і збереження ефективного суспільного виробництва. Кодекс має не стільки проголошувати й фіксувати рівні й нормативи охорони праці, пільги й компенсації, скільки стимулювати розвиток економіки, що створить умови для реального забезпечення вищезазначених норм. Необхідно встановити чіткі ієрархічні відносини між Трудовим кодексом і звичайними законами.
7. Локальне регулювання на відміну від законодавчого, має свої особливості: а) здійснюється безпосередньо у сфері праці – на підприємствах, в установах, організаціях; б) відчуває опосередкований вплив держави за допомогою законодавства про працю; в) має підзаконний характер, специфіка якого полягає в розвитку, уточненні й конкретизації положень законодавчих та інших правових актів, прийнятих у встановленому порядку відповідними органами, і не може вступати в суперечність із централізованим регламентуванням; г) ставить своїм завданням упорядкування суспільних відносин, специфічних для конкретного підприємства, установи чи організації і не врегульованих (або не цілком урегульованих) централізовано; д) служить формою саморегуляції працівниками й роботодавцем (безпосередньо або опосередковано) питань у сфері праці, що належать до компетенції підприємства; е) здійснюється за участю самих працівників підприємства або їх представницького органу; є) часто виконує роль експериментального регулятора, за допомогою якого перевіряється доцільність того чи іншого варіанту вирішення питання; ж) йому притаманні фактори випереджувального регламентування, яке спрямоване на усунення прогалин у трудовому праві, пошук тотожного варіанту правової регламентації умов праці.
Трудовий кодекс України повинен мати статтю, присвячену локальним нормативно-правовим актам, яка має містити визначення локальних актів, загальні вимоги щодо їх розробки та прийняття, а також співвідношення з іншими нормативними актами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ