Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Сентября 2013 в 20:34, курс лекций
ЗМІСТ, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА РОЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1. СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЙ УПРАВЛІННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
В останні роки в Україні широко використовуються терміни "управління" та "менеджмент". Що спільного та відмінного у цих двох поняттях?
Управління — це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку в зв'язку зі зміною обставин. Управляти (керувати) можна автомобілем, конвейєром, технологією тощо. Складовим елементом управління є менеджмент, під яким розуміють цілеспрямовану дію на колектив працівників або окремих виконавців для виконання поставлених завдань та досягнення визначеної мети. Термін "менеджмент" походить з англійської мови і означає "керувати, управляти, стояти на чолі, завідувати, бути здатним впоратися з чимось, якоюсь проблемою".
Мал. 16.3. Схема зв'язків розвитку суспільства, управління, його функцій та методів з цільовою діяльністю керівника
Керівнику повинен бути притаманний гнучкий гуманістичний стиль керівництва, який базується на певних засадах (див. розділ 15).
Характеристики такого стилю
керівництва дають змогу
У цілому процес управління є поєднанням науки і мистецтва. Предметом вивчення як науки, так і мистецтва управління є відносини управління.
Методом оволодіння наукою управління є смислологічний, системний метод. Методами оволодіння мистецтвом управління є описання взірців управління, розв'язання ситуацій.
Мал. 16.4. Професійно-кваліфікаційна модель керівника підприємства
Ефективність виробництва залежить від науково обгрунтованого підходу до його організації, функціонування і вдосконалення, що в багатьох випадках визначається і ступенем оволодіння наукою, культурою, мистецтвом, функціями і методами управління, яке спирається на закони розвитку суспільства, основні принципи та закони управління (мал.16.3.).
Професійно-кваліфікаційна модель керівника (мал. 16.4.) визначає основні показники, якими він повинен опанувати, що повинен знати тощо. Однак вона не дає повного уявлення про ті потреби знання, якими володіє наука і практика управління.
Багато моментів цього
процесу відображено в
У сучасній світовій практиці теж накопичено багато різноманітних пам'яток для керівників різних рівнів і різних форм діяльності. Загальне визнання отримали поради Д. Карнегі, П. Терещенка, О. Козлової, В. Вихруща та ін. Йдучи до ринкової економіки, слід мати на увазі, що:
— управлінець повинен бачити кінцевий результат від виконання прийнятого ним рішення;
— той, хто приймає рішення, повинен бути професійно вищим від підлеглих;
— управлінець повинен уміти знайти вихід з будь-якого становища і визначити стратегію і тактику дій;
— необхідно цінувати час, витрачати його лише на те, що потрібне насамперед для діла;
— слід мати свою думку, свою лінію і вміти спрямовувати їх для досягнення спільної мети;
— треба цінувати вагу слова, обіцяти тільки те, що можна реально виконати;
— виміром ефективності управлінської праці є задоволення людей, яким треба служити чесно і жертовно;
— слід мати тверду позицію, поступатися можна лише в ім'я майбутньої вигоди;
— необхідно критично оцінювати свої дії, бути прикладом самодисципліни, принциповості й толерантності;
— треба бути прикладом економності, виявляти ініціативу, доводячи, що основою багатства є виробництво, фізична та інтелектуальна праця.
В.П. Вихрущ застерігає від необачного ставлення до ринку:
— в умовах ринку в конкурентній боротьбі виграють ділові люди, талановиті організатори справи;
— ринок економічно карає і веде до банкрутства тих, хто втрачає довіру споживачів;
— господарські мотивації в умовах ринку базуються на прагненні високодоходного виробництва, прискоренні оборотності та ощадливому використанні ресурсів;
— ринок позбавляє доходу тих, хто працює не з повною віддачею, порушує технологічну дисципліну, не підтримує високої марки виробництва тощо;
— ринкові відносини починають діяти тоді, коли пропозиції на товари і послуги перевищують попит;
— ринок урівноважує виробництво товарів, ціну і грошову масу,
— ринкове середовище грунтується на взаємодії ринків товарів, засобів виробництва, цінних паперів та ринку праці;
— рушійною силою конкурентної боротьби є власники виробництва, приватна власність базується переважно на дрібному бізнесі, важливу роль відіграє колективно-групова власність;
— для соціального захисту населення від суворості ринку держава повинна взяти на себе регулювання мінімуму зарплати, компенсацію забезпечення товарами першої необхідності.
Багато корисного міститься в окремих порадах, які сформовані в так звані пам'ятки:
1. Не кричи. Хто кричить, того погано чути.
2. Умій говорити “ні”.
3. Без потреби не критикуй. Критика — засіб, а не мета.
4. Не критикуй людину, яка виправила себе.
5. Без потреби в справи підлеглих не втручайся.
6. Керівник не ображається, а аналізує.
7. Умій відмовитися від неправильного рішення.
8. Завжди подякуй за добру роботу, ніколи — за погану.
9. Не роби зауважень у присутності підлеглих.
10. Об'єктом критики повинна бути погано виконана робота, а не людина.
11. Чим вищий рангом керівник, тим більше повинен займатися питаннями на перспективу.
12. Умій говорити і слухати.
13. Май безмежне терпіння.
14. Не встидайся елегантності.
15. Вчися на своїх помилках.
16. Будь уважним до чужої думки.
17. Будь об'єктивним до пропозицій, що подає людина, яка тобі неприємна.
18. Не бійся талановитих підлеглих.
19. Добрий керівник дає зауваження одразу, поганий — чекає публічного розносу.
20. Знай можливості своїх підлеглих.
21. Будь чітким, лаконічним у телефонних розмовах.
22. Умій підпорядковуватися.
23. Займайся тими питаннями, де твоя участь необхідна.
24. Будь самокритичним.