Морально психологічний клімат у колективі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2013 в 20:21, реферат

Описание работы

Метою даної роботи є проведення аналізу морально-психологічного клімату, у практичній частині вироблення заходів щодо усунення конфліктів і стресів і поліпшення морально-психологічного клімату на ВАТ «Морозовсксельмаш».

Содержание работы

Введення
1 Теоретична частина
1.1 Управління конфліктами і стресами в колективі
1.2 Природа і причини конфлікту
1.3 Типи конфліктів
1.4 Методи вирішення конфліктів
1.5 Структурні рівні управління конфліктом
1.6 Природа і причини стресу
2 Практична частина
2.1 Аналіз діяльності ВАТ «Морозовсксельмаш»
2.2 Аналіз морально-психологічного клімату у відділі кадрів у ВАТ «Морозовсксельмаш»
2.3 Вплив конфліктів у колективі на ефективність функціонування ВАТ «Морозовсксельмаш»
2.4 Роль менеджера з персоналу ВАТ «Морозовсксельмаш» у вирішенні конфліктних ситуацій в колективі
3 Організаційно-економічна частина
3.1 Заходи, що сприяють усуненню конфліктів у колективі та поліпшення морально-психологічного клімату, а також заходи, що запобігають появі конфліктів і стресів
Висновок
Література

Файлы: 1 файл

Морально-психологічний клімат у колективі.doc

— 215.80 Кб (Скачать файл)

 

4. Компроміс.

 

Цей стиль характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише до певної міри. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, тому що це зводить до мінімуму небажаність, що часто дає можливість швидко розв'язати конфлікт до задоволення обох сторін. Однак, використання компромісу на ранній стадії конфлікту, виниклого по важливій проблемі може скоротити час пошуку альтернатив.

 

6. Рішення проблеми.

 

Даний стиль - визнання розходження в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін. Той, хто використовує такий стиль не намагається добитися своєї мети за рахунок інших, а скоріше шукає найкращий варіант рішення. Даний стиль є найбільш ефективним в рішенні проблем організації. Нижче наведені деякі пропозиції з використання цього стилю дозволу конфлікту:

 

• Ð²Ð¸Ð·Ð½Ð°Ñ‡Ñ‚е проблему в категоріях цілей, а не рішень.

 

• Ð¿Ñ–сля того, як проблема визначена, визначите рішення, прийнятні для всіх сторін.

 

• Ð·Ð¾ÑÐµÑ€ÐµÐ´ÑŒÑ‚е увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони.

 

• ÑÑ‚воріть атмосферу довіри, збільшивши взаємний вплив і обмін інформацією.

 

• Ð¿Ñ–д час спілкування створіть позитивне відношення один до одного, виявляючи симпатію і вислуховуючи думка іншої сторони.

 

 

1.5 Структурні рівні управління конфліктами

 

Управління конфліктами в організації займаються менеджери з персоналу, директор з управління персоналом, лінійний керівник, керівник організації. У залежності від розмірів організації на управління конфліктами і стресами може бути призначено окрема особа, яка спеціалізується в цьому напрямі, ця тенденція характерна для великих підприємств, що мають більше 800 робочих, і успішно розвиваються. Але на практиці, частіше за все, цим займається керівник організації або відділу.

 

Спеціальних навичок у таких людей немає, і їм доводиться спиратися на свій життєвий досвід. Більшість людей вдаються до допомоги психологів. У Європі та Америці послугами психологів і психоаналітиків користуються практично всі, бо твердо переконані, що стрес, викликаний постійними негараздами у сім'ї, напруженими відносинами на роботі, інформаційними перевантаженнями, не тільки згубно позначається на здоров'ї, але і багато в чому знижує економічні показники роботи. Але рішення виробничих конфліктів повинно вирішуватися за участю керівника підприємства.

 

Керівник повинен з'ясувати причини конфліктів. Зважити всі позитивні і негативні сторони наслідків конфлікту та впровадження необхідних змін в організації, для покращення морально-психологічного клімату, успішного функціонування організації.

 

Фахівець з управління конфліктами в організації може бути і сторонньою особою. Провівши необхідні аналізи для виявлення конфліктів та їх причин, розробляє заходи щодо їх усунення, пропонує свої розробки керівнику для впровадження в організаційний процес.

 

1.6 Природа і причини стресу

 

Слово «стрес» у перекладі з англійської означає «напруга». У науковий обіг цей термін використовується в 1936 р. видатним канадським фізіологом Гансом Селье (нар. 1907 р.), що розробив загальну концепцію стресу як пристосувальної реакції організму на вплив екстремальних факторів (стрессогенной).

 

Фізіологічна та біохімічна природа стресів вивчена до цього часу досить добре. Схематично фізіологічна «виворіт» стресової реакції виглядає приблизно так: під впливом будь-якого стресового фактора (конфлікт, несподівана подія тощо) в корі головного мозку людини формується інтенсивний стійке вогнище збудження - так звана домінанта. Її поява запускає своєрідну ланцюгову реакцію: порушується також одна з найважливіших структур проміжного мозку - гіпоталамус, який в свою чергу активізує тісно пов'язану з ним провідну залозу внутрішньої секреції - гіпофіз. Гіпофіз викидає в кров порцію спеціального гормону (АКТГ - адренокортикотропний гормон), під впливом якого надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), які й дають, в кінцевому рахунку, добре всім знайому картину стресового стану: посилюється серцебиття, частішає дихання , підвищується кров'яний тиск і т.д.

 

Біохімічні зрушення при стресі є сформованою в процесі тривалої еволюції оборонної реакцією організму на зовнішню загрозу. Її фізіологічний сенс - миттєва мобілізація всіх сил організму, необхідних для боротьби з ворогом або втечі від нього. Але сучасна людина, на відміну від первісного, не так вже й часто вирішує свої проблеми за допомогою фізичної сили або швидкого бігу. Ось і циркулюють по нашій крові не знайшли собі роботи гормони, які збурюють організм і не дають заспокоїтися нервовій системі. Будь вони тут же витрачені на будь-який вид фізичної активності, стрес не мав би руйнівних наслідків. Але таких можливостей у ведучого сучасний спосіб життя людини небагато. Тому і потрапляє його організм у своєрідну стресову пастку: аварійний викид гормонів стресу в кров виснажує їх запас в корі надниркових залоз, яка тут же починає їх посилено відновлювати. Тому навіть при відносно слабкому повторному емоційному порушенні організм рефлекторно реагує підвищеним виділенням гормонів. Така біохімічна природа стресу, яка «стоїть за лаштунками» нервового, неадекватної поведінки людини.

 

Будь-яка подія, факт або повідомлення може викликати стрес, тобто стати стресором. Стрессорами можуть бути різноманітні чинники: мікроби і віруси, різні отрути, висока або низька температура навколишнього середовища, травма і т.д. Але виявляється, що такими ж стрессорами можуть бути і будь-емоціогенние фактори, тобто фактори, що впливають на емоційну сферу людини. Це все, що може нас схвилювати, нещастя, грубе слово, незаслужена образа, раптове перешкода нашим діям або прагненням. При цьому, виступить та чи інша ситуація причиною стресу чи ні, залежить не тільки від самої ситуації, а й від особистості, її досвіду, очікувань, впевненості в собі і т.д. Особливо велике значення має, звичайно, оцінка загрози, очікування небезпечних наслідків, яку містить в собі ситуація.

 

Отже, саме виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об'єктивних, скільки від суб'єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки ним ситуації, зіставлення своїх сил і здібностей з тим, що від нього вимагається, і т.д.

 

Знижуючи ефективність і благополуччя людини, надмірний стрес дорого обходиться організаціям. Багато проблем співробітників, які відображаються як на їхньому заробітку та результати роботи, так і на здоров'я і благополуччя співробітників, кореняться в психологічному стресі. Стрес прямо і побічно збільшує витрати на досягнення цілей організацій і знижує якість життя для значної частини трудящих.

 

Стрес може бути викликаний чинниками, пов'язаними з роботою і діяльністю організації або подіями особистого життя людини.

 

Розглянемо ті чинники, які діють всередині організації, які викликають стрес:

 

1. ÐŸÐµÑ€ÐµÐ²Ð°Ð½Ñ‚аження або дуже мале робоче навантаження, тобто завдання, яке слід завершити за конкретний період часу.

 

 

Працівникові просто доручили непомірну кількість завдань або необгрунтований рівень випуску продукції на даний період часу. У цьому випадку зазвичай виникає занепокоєння, фрустрація (відчуття краху), а також відчуття безнадійності і матеріальних втрат. Проте недовантаження може викликати точно такі ж почуття. Працівник, який отримує роботи, що відповідає її можливостям, зазвичай відчуває занепокоєння щодо своєї цінності і положення в соціальній структурі організації і відчуває себе явно невознагражденним.

 

2. ÐšÐ¾Ð½Ñ„лікт ролей.

 

 

Конфлікт ролей виникає тоді, коли до працівника пред'являють суперечливі вимоги. Наприклад, продавець може отримати завдання негайно реагувати на прохання клієнтів, але, коли його бачать розмовляє з клієнтом, то говорять, щоб він не забував заповнювати полиці товаром.

 

Конфлікт ролей може також відбутися в результаті порушення принципу єдиноначальності. Два керівники можуть дати працівникові суперечливі вказівки. Наприклад, директор заводу може зажадати від начальника цеху максимально збільшити випуск продукції, в той час як начальник відділу технічного контролю вимагає дотримання стандартів якості.

Информация о работе Морально психологічний клімат у колективі