Удосконалення ЗЄД сільськогосподарського підприємства через екологічну складову

Вступ

У державах з перехідною економікою, де економічні відносини не є стабільними, державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є об'єктивною необхідністю. При цьому реформа загального господарського механізму в станах з перехідною економікою і реформа  механізму управління зовнішньоекономічними  зв'язками тісно взаємозв'язані –  без активного і успішного  здійснення загальної економічної  реформи неможливий успіх реформи  зовнішньоекономічної сфери.

Розвиток  зовнішньоекономічної діяльності в  станах з перехідною економікою був  пов'язаний з необхідністю перейняття ринкового досвіду у розвинених країн, виходом на нові ринки збуту, необхідністю розвитку конкуренції, підвищення рівня виробництва, отримання іноземних  інвестицій, нових технологій, фінансової підтримки для ринкової трансформації  їх економік. Проте, це було неможливо  при старій системі організації  зовнішньоекономічних зв'язків, при  якій ці зв'язки здійснювалися тільки спеціалізованими зовнішньоторговельними організаціями. Для вирішення проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності необхідне було розширення прав підприємств  – надання їм права безпосереднього  виходу на зовнішньоекономічний ринок. Окрім цього, необхідне було здійснення власної зовнішньоекономічної політики, що припускає визначення основних цілей  держави в зовнішньоекономічних відносинах в цілому, з групами  країн або окремими країнами, а  також вироблення методів і засобів, забезпечуючи рішення поставлених  задач.

Зовнішньоекономічна політика регулює всі види зовнішньоекономічної діяльності: міжнародну торгівлю товарами і послугами, а також міжнародне переміщення матеріальних, грошових, трудових і інтелектуальних ресурсів. За допомогою інструментів зовнішньоекономічної політики держава може робити активний вплив на формування структури і  напрямів розвитку власних зовнішньоекономічних зв'язків, а в окремих випадках і зовнішньоекономічних зв'язків інших країн.

Сучасне державне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється країнами за допомогою широкого круга різних заходів, число яких постійно росте. Це пояснюється тим, що розширення зовнішньоекономічних зв'язків країн вимагає все  нових інструментів для регулювання  їх участі в міжнародній спеціалізації, огорожі національної економіки  від коливань валютних курсів, циклічних  спадів, несумлінної конкуренції, для  сприяння зміцненню національних виробників на світовому ринку.

З перших днів існування України як незалежної держави виникла потреба в  створенні ефективної системи регулювання  зовнішньоекономічної діяльності. Ця система повинна була охоплювати фінансове, валютне, митно-тарифне, нетарифне  регулювання і повинна була захистити  економічний суверенітет країни, забезпечити її безпеку, стимулювати  розвиток і реформування національної економіки, забезпечити її інтеграцію в світове господарство.

Головною  ланкою в системі управління зовнішньоекономічними  зв'язками України є Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і  торгівлі, на яке покладені функції  здійснення державної політики в  цій області. Окремі сфери зовнішньоекономічної діяльності регулюють Національний банк України, Міністерство фінансів, Міністерство закордонних справ, Державний  митний комітет і інші органи державної  влади.

Формування  сучасної зовнішньоекономічної політики України вимагає таких методів  державного впливу, які б виконували стимулюючу і регулюючу функції, і сприяли впровадженню ефективних механізмів зовнішньоекономічної діяльності. Не дивлячись на те, що в сучасних умовах національна економіка стає все більш відкритою, держава  повинна враховувати в своїй  зовнішньоекономічній політиці взаємозв'язок процесів, що відбуваються усередині  економіки і у сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Тому лібералізація умов зовнішньоекономічної діяльності повинна проходити в поєднанні з системою заходів по забезпеченню загальнодержавних інтересів в цій області. З цією метою в міжнародній практиці законодавчі акти, економічні інструменти і нормативи доповнюються заходами оперативного державного регулювання зовнішньоекономічних операцій, які включають: реєстрацію контрактів, квотування, ліцензування, правила припинення зовнішньоекономічної діяльності, регулюванні операцій з іноземною валютою і здійснення інвестицій за рубіж, переміщення товарів і майна через митну межу і інші заходи.

Зовнішня  торгівля найбільш розвинена форма  міжнародних економічних відносин і зовнішньоторговельна політика залишається  одним з основних напрямів державного регулювання економіки. Вона є система  заходів, направлених на захист внутрішнього ринку, на стимулювання зростання об'єму  зовнішньої торгівлі, зміну її структури  і напряму товарних потоків.

Питання охорони навколишнього середовища все частіше стали проникати  в міжнародні торгові угоди. Ініціатором  цього процесу є, як правило, США  і розвиті країни Європи. Відбувається це по причинах заклопотаності міжнародних  екологічних організацій тим  впливом, що робить вільна торгівля на навколишнє середовище. Побоювання базуються  на наступних припущеннях:

• припущення, що економічний ріст сприяє деградації навколишнього середовища і тому торгівля, сприяючи економічному росту, тільки підсилює цей негативний вплив;
• твердження, що торгівля  країн, що розвиваються, сільгосппродукцією приводить до вирубки лісів і виснаженню інших природних ресурсів (розширення посівних площ під сільськогосподарські культури для збільшення обсягів експорту).

Для дозволу  цих протиріч екологічні організації  або вдаються до допомоги ГАТТ, тому що їм важко домогтися включення подібних вимог у двосторонні торгові угоди, або поєднуються з тими, хто виступає за протекціонізм у торгівлі (наприклад, з фермерськими союзами, так називаний "зелений протекціонізм").

Одним із шляхів вирішення протиріч між економічним  зростанням і необхідністю зменшення  екодеструктивного навантаження на довкілля є виробництво та просування на ринку екологічних товарів, тобто  економічних продуктів, виробництво та споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту при одночасному підвищенні економічної ефективності у сферах їх виробництва та споживання.

На міждержавному  рівні виконується управління формуванням  екологічного ринку. Реалізується воно безліччю міжурядових і неурядових організацій, які займаються охороною природи. Багато хто з них розробляє  програми з актуальних питань сталого  розвитку, вимоги щодо охорони природи  для використання на різних рівнях, поширює інформацію, яка стосується питань охорони природи, надає консультації, фінансову та технічну допомогу.

Інтеграція  України у світову економіку  та систему міжнародної екологічної  безпеки висуває завдання послідовного переходу на міжнародні стандарти. Прийнята більшістю країн світу система  міжнародних стандартів ISO серії 9000 диктує особливі вимоги до екологічної  безпеки продукції як на стадіях  її проектування, розроблення, виробництва, збереження, так і на стадії утилізації після використання, стимулюючи в  такий спосіб розвиток екологічного ринку.

Україна є учасницею 18 природоохоронних конвенцій  глобального та регіонального характеру  та 4 протоколів до них, Міністерство екології та природних ресурсів України координує  природоохоронне співробітництво  у рамках 44 довгострокових міжнародних  угод і договорів.

У багатьох випадках екологізація сприймається далеко не всіма суб'єктами ринку. Окремі з них можуть не сприймати чи навіть чинити опір екологізації. Тобто водночас з мотиваційними впливами суб'єктів ринку щодо екологізації товарів завжди відбуватимуться зворотні протидіючі екологізації реакції з боку інших суб'єктів ринку. Таку реакцію можна очікувати, наприклад, з боку виробників сировини - як опір впровадженню рециркуляції відповідних товарів, з боку виробників енергоносіїв - проти енергозбережних заходів, від виробників меблів - проти заходів щодо збільшення терміну придатності їх продукції. Справа в тому, що значна частина заходів щодо екологізації товару збільшує відповідний екологічний ринок і водночас витісняє з ринку чи зменшує частку ринку окремих товаровиробників. І хоча не завжди опір екологізації може відбуватися відкрито, його вплив може бути значним. Для задоволення своїх інтересів і збереження ринку збуту конкуруючі суб'єкти ринку можуть йти навіть на порушення законодавства, ведення недобросовісної конкуренції тощо.

Об’єктом дослідження  виступає СП «Український сільськогосподарський  холдинг», яке за допомогою нових  біотехнологій і сучасного виробничого  устаткування виробляє кормосилосопакети, закуповуючи біологічні добавки  та корма у Німеччині.

Метою даної  дипломної роботи є вдосконалення  зовнішньоекономічної діяльності через  екологічну складову.

В цьому напрямі діяльності екологізація виробництва виконує  велику роль, СП «Український сільськогосподарський  холдинг» необхідно створювати продукцію  екологічно чистою і небезпечною  для домашньої худоби та людського  здоров`я. Замовники СП «Український сільськогосподарський холдинг» відносяться  до найбільших підприємств по відгодівлі крупної рогатої худоби  у всій Україні. Тобто, пропонується виробляти  продукцію без застосування хімічних добавок та продуктів генної інженерії, які впливають на швидкий ріст худоби, але визивають швидке старіння м’яса  та скисання молока. Тому, продукція  СП «Український сільськогосподарський  холдинг» - кормосилосопакети, повинні  витримати конкуренцію на міжнародному ринку та забезпечити додатковий прибуток.

1 Аналіз  ведення ЗЕД в Україні

1.1 Суть  і принципи ЗЕД

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється  законами і нормативними актами прийнятими Верховною Радою України, Указами  Президента і Декретами Кабінету Міністрів України. Серед них  основоположними є: Закони України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про режим іноземного інвестування”, Декрети Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і контролю”, „Про єдиний митний тариф” та ін.

Закон України „Про зовнішньоекономічну Діяльність” закріплює основні принципи зовнішньоекономічної діяльності, її види, визначає її суб'єктів, встановлює основи правового і економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. У ньому сформульовані принципи оподаткування, митного регулювання, страхування зовнішньоекономічних операцій, методи захисту прав і законних інтересів держави і інших об'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів  господарської діяльності України  і іноземних суб'єктів господарської  діяльності, яка заснована на взаємних відносинах між ними і здійснюється або на території України, або  за її межами.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в  Україні є:

– фізичні  особи;

– юридичні особи;

– об'єднання  фізичних і юридичних осіб, які  не є юридичними особами;

– структурні одиниці суб'єктів господарської  діяльності;

– спільні  підприємства за участю суб'єктів господарської  діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності і ін.

До іноземних  суб'єктів господарської діяльності в Україні відносяться суб'єкти господарської діяльності, які мають  постійне місцезнаходження (офіційно зареєстроване місцезнаходження органу управління даного суб'єкта) або постійне місце мешкання (мешкання на території  держави не менш 1 роки за відсутності  постійного місця мешкання на території  іншої держави) за межами України.[7]

Всі суб'єкти господарської діяльності в Україні, як національні, так і іноземні, при  здійсненні зовнішньоекономічної діяльності згідно Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” 1991 року керуються наступними принципами:

– Принципом  суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у винятковому праві  народу України самостійно і незалежно  здійснювати зовнішньоекономічну  діяльність на території України, згідно діючим на її території законам; і  в зобов'язанні України неухильно  виконувати всі договори і зобов'язання у області міжнародних економічних  відносин;

– Принципом  свободи зовнішньоекономічного  підприємництва, який полягає в праві  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні  зв'язки, здійснювати їх в будь-яких формах, які не заборонені чинним законодавством України; у зобов'язанні дотримуватися  при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого  законами України; і у винятковому  праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на все одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

– Принципом  юридичної рівноправності і не дискримінації, який полягає в рівності перед  законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, зокрема держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; у  забороні яких-небудь, окрім передбачених цим законом, дій держави, результатом  яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності по формах власності, місці знаходження і інших ознаках;

– Принципом  верховенства закону, який полягає  в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;