Удосконалення ЗЄД сільськогосподарського підприємства через екологічну складову

Аналіз  втрат робочого часу за 2010-2011р. відображає зниження втрат через тимчасову  непрацездатність, навчальних відпусток  і неявок з дозволу адміністрації. У той же час показник щорічних відпусток у 2010 році в порівнянні з 2009 роком збільшився на 622 чоло-годин  і склав 60% у загальній сумі втрат  робочого часу.

Структура фонду оплати праці представлена в таблиці 2.8.

 

Таблиця 2.8 - Структура фонду оплати праці СП «Український сільськогосподарський  холдинг», тис.грн.

Показник	2010р.	2011р.	Відхи-лення %
фонд оплати праці штатних  працівників,   у т.ч.	543,7	597,4	110
фонд основної заробітної плати	287,2	337,8	117
фонд додаткової заробітної плати, у т.ч..	247,8	252,0	102
надбавки і доплати  до тарифних ставок, посадовим окладам	158,4	187,9	119
премії за виробничі  резу  льтати	37,9	14,3	38
індексація		1,2
компенсаційні виплати, у  т.ч	8,7	7,6	88
матеріальна допомога	8,7	4,9	56
оплата за невідпрацьований час	36,4	32,3	89

 

Дані  таблиці 2.8 ілюструють структуру фонду  оплати праці дозволяє зробити висновок про те, що в 2011 році в порівнянні з 2010 роком відбулося збільшення фонду оплати праці штатних працівників  на 53,7 тис.грн (що складає 10%).   Збільшення фонду основної заробітної плати склало 50,6 тис. грн. (що складає 17%), збільшення фонду додаткової заробітної плати – 4,2 тис.грн (що складає 2%) і  зменшення компенсаційних виплат на 1,1тис. грн. (що складає 12%).

  Надбавки доплати до посадових окладів у 2011 році в порівнянні з 2010 роком збільшилися на 29,5 тис.грн, а премії за виробничі результати скоротилися на 23,6 тис. грн.

Так само в 2011 році в порівнянні з 2010 роком  знизилася оплата за невідпрацьований час на 4,1 тис. грн.

 Поряд з основними засобами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів. Оборотні кошти являють собою кошти, авансовані в зворотні виробничі фонди і фонди звертання, що забезпечують їхній безупинний кругообіг. Оборотні кошти переносять свою вартість на готову продукцію (товари) відразу протягом одного виробничого циклу.

Сукупність  оборотних виробничих фондів і фондів звертання в грошовій оцінці (по вартості) і являє собою вартість оборотних коштів організації. Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції  підприємства. Після закінчення виробничого  циклу, виготовлення готової продукції  і її реалізації вартість оборотних  коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг).

Це  дає можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безупинного кругообігу засобів  підприємства. У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три  стадії: грошову, продуктивну і товарну

У практиці господарської діяльності виділяють оборотні кошти в сферах виробництва (зворотні фонди) і звертання (фонди звертання).

Наступний крок - визначення і класифікація джерел, за рахунок яких здійснюється формування оборотних коштів підприємства.

Аналіз рівня оборотних активів  представлена в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Аналіз рівня оборотних активів, грн/грн

Показники	Відносний рівень			Базовий індекс
	2009	2010	2011	2010	2011
запаси, у т.ч.	0,11	0,12	0,09	1,09	0,82
виробничі запаси	0,08	0,08	0,06	1	0,75
незавершене виробництво	0,02	0,02	0,01	1	0,5
готова продукція	0,009	0,01	0,01	1,11	1,11
товари	0,001	0,01	0,01	10	10
дебіторська заборгованість	0,13	0,14	0,15	1,07	1,15
кошти, у т.ч.	0,01	0,02	0,06	2	6
у національній валюті	0,006	0,018	0,01	3	1,67
в іноземній валюті	0,004	0,002	0,05	0,5	12,5
інші оборотні кошти	0,02	0,003	0,001	0,15	0,05
загальний рівень	0,27	0,28	0,30	1,04	1,11

 

Дані, представлені в таблиці 2.9 показують, що загальний рівень оборотних активів  у 2010 році в порівнянні з 2009 роком  збільшився на 0,01 грн., а в 2011 році –  на 0,03 грн. К 2011 року в порівнянні з 2009 роком відбулося незначне  збільшення відносного рівня дебіторської заборгованості, але в той же час відбулося  збільшення відносного рівня коштів у 2010 році на 0,01 грн., а у 2011 році на 0,05 грн.

При аналізі  величини  і структури запасів  варто звернути увагу на тенденції  таких елементів, як виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари. Найбільшу вагу в структурі запасів займають сировина і матеріали, у 2010 році вони зменшилися, а в 2011 році збільшилися (додаток К).

Необхідно пам'ятати про те, що наднормативні  запаси відволікають з обороту кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.

Дебіторська заборгованості належить значна частка всіх оборотних активів. Тому необхідно  розглянути структуру дебіторської заборгованості. Дана структура представлена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Структура дебіторської заборгованості, тис. грн.

Показник	Року			Базовий індекс
	2009	2010	2011	2010	2011
дебіторська заборгованість, у т.ч.	1517,6	1991,0	2526,5	1,31	1,66
за товари, роботи, послуги	1416,4	1874,4	2254,7	1,32	1,59
по розрахунках: с бюджетом	6,4	58,1	144,1	9,08	22,51
по виданих авансах	84,0	51,6	112,6	0,61	1,46
інша поточна дебіторська заборгованість	10,8	6,9	15,1	0,64	1,40

 

З представлених  даних таблиці 2.10 можна зробити  наступний висновок про структуру  дебіторської заборгованості. Основна  частка дебіторської заборгованості належить дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Так у 2010 році в порівнянні з 2009 роком вона зросла на 458 тис. грн (що склало 32%), а в 2011 році на 838,3 тис.грн (що склало 60%).Це говорить про те, що підприємству терміново потрібно переглянути  своїх покупців і замовників.

 Так  само спостерігається ріст дебіторської  заборгованості по розрахунках  з бюджетом, так у 2010 році в  порівнянні з 2009 роком ця зміна  склала 51,7 тис. грн., а в 2011 році  – 137,7 тис. грн.

У 2010 році відбулося зниження дебіторської заборгованості по виданих авансах на 32,4 тис.грн, тоді як у 2011 році відбулося її збільшення на 28,6 тис. грн. Це ж стосується іншої  поточний дебіторської заборгованості. Так у 2010 році в порівнянні з 2009 роком  вона знизилася на 3,9 тис.грн, а в 2011 році збільшилася на 4,3 тис.грн.

У цьому  зв'язку необхідно розрізняти нормальну  і прострочену заборгованості. Наявність  останньої створює утруднення, тому що підприємство буде почувати недолік  фінансових ресурсів для придбання  виробничих запасів, виплати заробітної плати й ін. Крім того, заморожування  засобів приводить до уповільнення оборотності капіталу.

У цьому  зв'язку необхідно більш детально розглянути вікову структуру дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги  по термінах її непогашення таблиця 2.11.

 Таблиця 2.11 - Структура дебіторської  заборгованості по термінах непогашення,  тис.грн.

Показники	Роки			Базовий індекс
	2009	2010	2011	2010	2011
дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, у т.ч.	1416,4	1874,4	2254,7	1,32	1,59
до 3 місяців	1235,2	1645,5	2072,6	1,33	1,68
від 3 до 6 місяців	71,7	84,4	24,0	1,18	0,33
від 6 до 12 місяців	110,1	144,5	158,1	1,31	1,44

 

Основну частку у віковій структурі дебіторської заборгованості займає дебіторська  заборгованість по терміну непогашення  до 3 місяців, ріст якої спостерігався  протягом 2009-2011р. Так у 2010 році в порівнянні з 2009 роком він склав 410,3 тис. грн (що складає 33%), а в 2011 році – 837,4 тис. грн. У той же час спостерігається  зниження дебіторської заборгованості з терміном непогашення як від 3 до 6 місяців у 2011 році в порівнянні з 2009 роком. Так у 2011 році вона знизилася  в порівнянні з 2009 роком на 47,7 тис. грн. (що склало 66%). 

Дебіторська заборгованість з терміном непогашення  від 6 до 12 місяців до 2011 року в порівнянні з 2009  роком зросла на 48 тис. грн. (що складає 44%). Це є негативною рисою, тому що підприємству прийдеться незабаром  утворювати резерв безнадійної заборгованості.

  Загальна маса одержуваного прибутку  залежить, з одного боку, від обсягу  продажів і рівня цін, установлюваних  на продукцію, а з іншого  боку – від того, наскільки  рівень витрат виробництва відповідає  суспільно необхідним витратам.

Перше – обсяг продажів – залежить від ефективності здійснення комерційної роботи: від уміння створювати вигідні умови для реалізації своєї продукції, тобто проводити маркетинг, організовувати рекламу, збут, формувати цінову і товарну політику і т.д.

Друге – рівень витрат виробництва –  залежить від ефективності організації  виробництва і праці, обраної  технології, технічної оснащеності  підприємства.

Разом з тим прибуток на підприємстві залежить не тільки від реалізації продукції, але і від інших видів діяльності, що її або збільшують, або зменшують.[90]

На  вибір асортименту продукції, що випускається підприємством, впливають  ринкові і виробничі фактори.

До  ринкових факторів варто відносити:

- різний рівень еластичності попиту;

- диверсифікованість виробництва,  що дозволяє підприємству вижити  в умовах ринкових коливань  попиту на окремі види продукції;

- найбільш повне використання  умов реалізації товару.

Виробничі фактори включають:

• необхідність організації безвідхідної виробничої сировини;
• схожість технологій виробництва виробів, що дозволяє повніше використовувати встановлене устаткування;
• економію витрат на масштабах виробництва.

  До основних факторів, що визначають  кінцеву виробничу програму продукції  по її асортименті, відносять  одержання максимального прибутку  і її приросту. Вихідним у її  складанні є порівняння рентабельності  по кожному виду продукції.  У країнах з ринковою економікою  для цих цілей успішно застосовують  валову маржу. У самому загальному  випадку, чим вище відсоток  валовий моржі, тим рентабельніше  даний виріб.[4]

Чистий  доход від реалізації продукції  визначається шляхом відрахування з  доходу від реалізації продукції  відповідних податків і зборів. Після  чого визначається валовий прибуток, він розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.