Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Мая 2015 в 16:12, курс лекций
Работа содержит курс лекций по дисциплине "Экономическая теория".
2.
Кожна наука має свій предмет. Політична економія і економ теорія є нині двома самостійними ланками в системі економічних знань. Але сам термін „ політекономія ” старший майже на три століття від терміну „економічна теорія ”, або „ економікс ”, запроваджений наприкінці ХІХ ст.
Полеміка щодо предмету кожної з цих наук триває й досі. В цілому, „ економікс ” є теорією соціально орієнтованої ринкової економіки, в якій поєднується саморегуляція ринку на основі економічної свободи її учасників та ринкових законів, а також державного регулювання.
А найпоширеніше визначення предмета „ політичної економії ” - вивчення виробничих відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання продукції.
Цілковита відмінність також між цими науками існує при переліку самих законів. Так, „ політична економія ” оперує законом вартості, законом попиту і пропозиції, законом концентрація виробництва тощо. А „ економікс ” – законом рідкісності, законом спадного попиту, законом зменшення віддачі тощо.
Ще одна відмінність „ економікс ” від „ політичної економії ” полягає в тому, що перша більше уваги приділяє відносинам між людиною та речами, ніж друга. Отже, економ теорія оперує такими показниками, як фондоозброєність, коефіцієнт змінності, ступінь зношеності засобів виробництва тощо.
Таким чином, економ теорія - суспільна наука про ефективність використання рідкісних та обмежених ресурсів в інтересах найповнішого, максимального задоволення безмежних потреб суспільства.
3.
Слово «метод» у перекладі з грецької означає «шлях дослідження», «спосіб пізнання». Отже, метод — це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення певної мети, розв'язання конкретного завдання.
Якщо предмет науки характеризується тим, що досліджується, то метод — тим, як досліджується. Предмет і метод становлять певну єдність, між ними існує причинно-наслідковий зв'язок. Особливості предмета визначають ті прийоми і засоби, які використовуються у процесі пізнання.
Метод будь-якої науки, її методологія, має величезне значення для розвитку наукового пізнання. Як писав видатний російський фізіолог І. Павлов у «Лекциях по физиологии» (1952), метод — найперша, основна річ. Від методу, від способу дій залежить ефективність дослідження. При хорошому методі, на його думку, і не дуже талановита людина може зробити багато, а при поганому методі геніальна людина працюватиме марно і не отримає цінних, точних результатів. Цей вислів має безпосереднє відношення і до економічної науки.
Метод класичної економічної теорії включає загальнонаукові методи пізнання тобто конкретні способи та прийоми пізнання, які вироблені в процесі розвитку науки. До них належать: статистичне спостереження, висування і перевірка гіпотез, аналіз і синтез, індукція і дедукція, системний підхід, моделювання процесів, проведення експериментів тощо.
Відмітна риса методу економічної теорії, як і суспільних наук у цілому, полягає в тому, що замість мікроскопа, радіотелескопа чи синхрофазотрона, інших технічних засобів пізнання, використовуваних у природничих науках, величезне значення має метод наукової абстракції.
Цей метод означає абстрагування, очищення уявлень людини про процеси, що вивчаються, від випадкового і виділення в них сталого, типового. Саме завдяки цьому вдається проникати у внутрішній зміст явищ і процесів, розкривати їхню сутність, формувати категорії та закони науки, які виражають ці сутності. Можна стверджувати, що метод абстракції— це головне знаряддя пізнання дійсності, яким оперує економічна теорія. Однак при цьому важливо те, що абстрагування не повинно переходити межі, за якою зникає реальний зміст досліджуваних явищ.
Наукова філософія дає загальні принципи діалектико-матеріалістичного пізнання. Одним з корінних положень діалектичного матеріалізму є принцип первинності матерії і вторинності свідомості. Економічна теорія втілює його шляхом проведення принципу первинності матеріальних, економічних відносин стосовно політичних та ідеологічних відносин, принцип примату виробництва щодо інших фаз суспільного виробництва (розподілу, обміну, споживання).
Принцип розвитку, якому в матеріалістичній діалектиці належить одне з головних місць, реалізується в економічній теорії передусім у принципі історизму, який виражає специфіку руху суспільної форми матерії, її перехід від нижчого до вищого. Історичне тут виступає в єдності з логічним, очищеним від випадкового. Через це органічна єдність історичного і логічного є важливим і своєрідним елементом методу економічної теорії. Вивчення історії допомагає зрозуміти логіку предмета, а знання внутрішніх структур суспільства надає історичному дослідженню наукового характеру.
Метод дослідження лише тоді науковий, коли забезпечує одержання результатів, які відображають реальні процеси. Класичний метод пізнання виходить з того, що єдиним критерієм істинності знання є суспільна практика. Саме вона перевіряє істинність і теорії, і методу,
У курсі „Економікс” склались два основні методи пізнання економічних явищ: позитивний та нормативний, причому кожний з них має свою філософську основу.
Економісти, які обстоюють позиції позитивістської філософії, вважають, що Економікс — це «чиста» наука, отже, її завдання полягає в описі, аналізі та систематизації економічних фактів, явищ і процесів, які беруться такими, якими вони виступають у реальній дійсності.
«Позитивна економіка, — пишуть К. Макконнелл і С. Брю, — має справу з фактами (вже відібраними і такими, що перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'єктивних оцінюючих суджень».
Важливим методом пізнання в Економікс є нормативний метод, який спирається на філософію прагматизму (від грецького слова рецесія – „отступ”), яка досліджує практичну діяльність людини, спрямовану на досягнення максимальної ефективності. Завдання науки полягає в тому, щоб знайти шляхи забезпечення максимально можливого ступеня ефективної діяльності людини. Наукове дослідження є лише тоді виправданим, коли забезпечує певну практичну корисність, яка дає можливість краще задовольнити потреби людини.
«Позитивна» Економікс вивчає те, що є, тоді як «нормативна» Економікс виражає суб'єктивні уявлення про те, що має бути. «Позитивна» Економікс, на думку К. Макконнелла і С. Брю, досліджує фактичний стан економіки;«нормативна» має визначати, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані чи небажані'. Вчені наводять такий приклад. Позитивне твердження: «За інших однакових умов, якщо плата за навчання зросте, кількість абітурієнтів в університеті зменшиться». Нормативне твердження: «Плату за навчання в університеті слід зменшити, щоб більше студентів могли здобути освіту». Якщо у реченні є такі слова, як «має», «повинно» або «слід», можна з великою впевненістю говорити, що це нормативне твердження. Переходячи від рівня фактів та принципів до рівня обґрунтування економічної політики, ми здійснюємо різкий стрибок від позитивної Економіко до нормативної.
Поряд з філософським методом, який розкриває загальні методологічні принципи пізнання, у курсі Економікс широко використовується системно-функціональний метод. Згідно з ним об'єкт, що вивчається, розглядається як складно організована система. Причому досліджуються саме функціональні зв'язки, передусім кількісні залежності. Це дає можливість встановити залежність між елементами системи і визначити умови її збереження і функціонування.
4. Економічна теорія одночасно входить до двох систем наук, що має принципове значення для розуміння її ролі та функцій. Вона є складовою частиною вчення про суспільство та одночасно економічна теорія входить до системи економічних наук.
Як складова частина вчення про суспільство, суспільний розвиток, економічна теорія виконує світоглядну функцію. Вона дає цілісну картину розвитку економічних систем, закономірностей їхнього розвитку і тим самим озброює людей знанням законів розвитку економіки, механізму їх дії та використання.
Світоглядна функція нерозривно пов'язана з пізнавальною функцією, адже економічна теорія розкриває послідовні ступені пізнання економіки суспільства, досліджує сутність економічних процесів, забезпечує науковість висновків та узагальнень як основу діяльності держави, народу.
Визначаючи принципи і способи пізнавальної діяльності, пізнання різних сторін економіки, економічна теорія виконує методологічну функцію. Вона є методологічною основою всіх економічних наук: галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту), функціональних (економіка праці, планування народного господарства, фінанси, грошовий обіг та кредит, економічна статистика).
Всі ці науки спираються на загальні закономірності розвитку економіки, які визначає економічна теорія. Водночас вона викликана потребами розвитку суспільства, тому виконує практичну функцію, яка виступає у двоїстій формі: по-перше, вона є теоретичною основою економічної політики; по-друге, на ній засновується ідеологічна робота. Отже, з погляду впливу на практику економічна теорія виконує дві функції — господарську та ідеологічну.
Саме економічна теорія є теоретичною основою радикальних економічних реформ, поліпшення умов життя і праці. Економічна теорія — основа формування політичної та економічної свідомості трудящих.
На жаль, проблема функцій економічної теорії досі ще недостатньо розроблена. Аналіз показує, що функції економічної теорії становлять єдність, у якій є головні, визначальні елементи та ті, що визначаються. Саме світоглядна функція визначає найзагальніші закони розвитку суспільства, на якій ґрунтуються і пізнання, і методологія досліджень. Ігнорування та недооцінка світоглядної функції неминуче призводять до теоретичних викривлень, адже і пізнавальна діяльність, і методологія досліджень, господарська та ідеологічна функції повністю визначаються світоглядом дослідника, людини. Отже, вона є і основою і системоутворюючою функцією. Системний характер функцій економічної теорії, їхні глибокий взаємозв'язок і взаємодія знаходять вираження у принципі нерозривної єдності теорії і практики. Теорія прокладає шлях практиці, практика перевіряє правильність теоретичних висновків, вона є критерієм істинності теорії.
Місце економ теорії в системі сучасних економічних наук можна показати у вигляді схеми.
Теоретичні:
Тема 2. ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ ТА ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ.
Лекція 1.
1. Кінцевою метою виробництва є задоволення різноманітних потреб людини як особистості, споживача і виробника. Виробництво, яке працює не з метою задоволення потреб людини чи суспільства, тобто заради виробництва як такого, є безглуздою витратою обмежених ресурсів землі, корисних копалин і робочої сили.
Сутність економічних потреб. Потреба — це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її.
Крім економічних потреб, існує низка інших — культурних, політичних, ідеологічних, національних тощо. Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.
Різноманітні потреби можна певним чином класифікувати, насамперед за суб'єктами і об'єктами.
За суб'єктами потреби поділяють на:
• індивідуальні, колективні та суспільні;
• домогосподарств, підприємств і держави;
• суспільно-економічних класів і соціальних груп.
За об’єктами потреби класифікуються так:
• породжені існуванням людини як біологічної істоти;
• матеріальні і духовні;
• першочергові і другорядні.
На рис. показано ієрархію потреб, яку запропонував А. Маслоу, відповідно до їх вагомості.
У самовираженні (саморозвиток і самореалізація)
У повазі (самоповага, визнання, статус)
Соціальні потреби
(потреба соціального контакту, любов, відчуття духовної
близькості)
Потреби в безпеці та захисті
старості, захист
у разі непрацездатності, чисте повітря, чисті продукти)
Фізіологічні потреби
(голод, спрага, одяг, житло)
Основу цієї піраміди потреб складають фізіологічні (елементарні) потреби. Усі наступні потреби цієї піраміди можна об'єднати таким поняттям, як вищі (соціальні) потреби. Елементарні - комплекс умов, реалізація яких необхідна для нормальної життєдіяльності людини. Ці потреби безпосередньо взаємозв'язані з біологічними функціями людини. Потреби вищого рівня цілком пов'язані з процесом соціального життя людини і віддзеркалюють умови її життєдіяльності як члена суспільства. Їх обсяг і кількість прямо залежить від загального стану і динаміки розвитку культури, етики та духовності суспільства.
За способом задоволення економічні потреби поділяються на дві великі групи: потреби в предметах споживання і потреби у засобах виробництва. Перші характеризують особисті, індивідуальні потреби, а другі — виробничі.