Операцii банкiв Украiни на валютному ринку

ЗАТ КБ „ПриватБанк" у своїй роботі використовує спеціально розроблений програмний комплекс Приват 48: який включає у себе систему Приват 24, що в основному виконує функції з обслуговування клієнтів через мережу Інтернет, Приват 36, що дозволяє працівникам банку отримувати інформацію про стан рахунків відкритих у банку, рух по цих рахунках, дані клієнтів, їх кредитні історії тощо, і систему внутрішньобанківського документообігу ПриватДок.

Приват 24 - це програмний комплекс, що дозволяє клієнтам отримувати банківські послуги через мережу Інтернет безпосередньо з домашнього або робочого комп`ютера без відвідування банку. Для того, щоб здійснювати операції черз Приват 24 клієнту необхідно мати розрахунковий або картковий рахунок у ПриватБанку та здійснити реєстрацію у системі. Банк надає можливість зареєструватися безпосередньо у мережі Інтернет на сайті банку або отримати логін та пароль у будь-якому банкоматі ПриватБанку, при цьому плата за реєстрацію буде знято безпосередньо з пластикової картки яку вставлено у банкомат.

За допомогою Приват 24 користувач має можливість контролювати залишки на своїх рахунках в режимі Online і рух коштів на цих рахунках з будь-якої точки, що має доступ у Інтернет. Також користувач має можливість здійснювати перекази з однієї картки на іншу класу Visa, купити або продати іноземну валюту, відкрити депозит, замовити інтернет картку або оформити кредитну картку, поповнити рахунок мобільного телефону, сплатити послуги мобільних операторів, інтернет провайдерів, домена та хостинга, отримувати інтегровані виписки по рахунках тощо.

_{Розділ 3. Шляхи вдосконалення  та перспективи розвитку операцій банків україни на валютному ринку}

_{3.1 Практичні аспекти управління валютними ризиками}

Державне регулювання валютно-фінансового  ринку потребує значних витрат, але  це закономірність розвитку економічної  системи: чим вищий розвиток національної економіки, тим, з одного боку, більші витрати на його регулювання, а з іншого - сукупний економічний ефект. Водночас втручання держави у високотехнологічний і чутливий механізм валютно-фінансового ринку не повинно виходити за рамки необхідності. Заходи і ступінь впливу на ринок мають бути науково обгрунтовані, а можливі реакції спрогнозовані за допомогою методів економіко-математичного моделювання [61].

Для вирішення поставлених завдань  потрібний зважений державний протекціоналізм  для національних інститутів валютно-фінансового ринку, зокрема, держава має забезпечити сприятливішу політику регулювання та оподаткування порівняно із сусідніми державами; необхідно запровадити нейтральну податкову політику щодо інфляційних процесів і валютної політики, відмовитись від оподаткування курсових різниць, які виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, що надходять в іноземній валюті. Важливим середньостроковим завданням є створення ринку похідних цінних паперів. Зокрема валютних деривативів, та національної депозитарної системи як цілісної, прозорої і надійної системи, що забезпечуватиме захист прав власників цінних паперів. Чітко регулюватиме систему розподілу ризиків, пов`язаних із виконанням угод.

У зв`язку з тим, що фондовий та валютно-фінансові ринки України за ступенем зрілості та ризиками належить до ринків початкових стадій формування та зростання, підвищення конкурентоспроможності та цивілізована інтеграція з міжнародними ринками капіталу повинні стати пріоритетами державної політики у цій сфері.

В Україні загальна стратегія та методика управління ризиками за операціями в іноземній валюті визначається департаментом валютного регулювання  Національного банку України, який несе повну відповідальність за керування  цими ризиками. Роль же окремих професійних учасників валютного ринку та його підсистем полягає в тому, щоб оптимізувати співвідношення між очікуваним прибутком та ризиком у потоках валютних коштів.

В цілому діяльність на українському валютному ринку характеризується високим ступенем усіх видів ризиків (валютного, кредитного, податкового, системного, політичного тощо). Ще не подолані технічні та розрахункові ризики, наявний високий рівень криміналізації. Дуже впливовим чинником формування системи очікувань залишається негативний досвід минулого. Практика свідчить, що еволюційним шляхом в умовах, що склалися в Україні, високоліквідний ринок для торгівлі валютними деривативами виникнути не може. Крім того, навіть у високорозвинутих країнах держава змушена вживати рішучих заходів для стримування панічних настроїв, що виникають серед економічних агентів на валютно-фінансових ринках.

Історично валютний ринок жорстко  регулюється та контролюється державними органами, оскільки через слабкість  державного контролю зростають спекулятивні обороти, порушується як зовнішній баланс (співвідношення експорту та імпорту), так і внутрішня рівновага (стимулюється інфляція).

Важливою умовою збільшення привабливості  валютно-фінансового ринку України  є зближення чинного та майбутнього  законодавства України із законодавством Європейського Союзу. Відтак, важливим кроком у процесі інтеграції українських ринків у міжнародні ринки капіталів став вступ Комісії з цінних паперів та фондового ринку України у члени Міжнародної організації комісія з цінних (IOSCO), що є впливовою та авторитетною міжнародною організацією, яка координує діяльність на світовому ринку капіталів і об`єднує комісії з цінних паперів понад 80 країн світу. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку входить до складу Комітету нових ринків і працює у європейському регіональному комітеті. Таким чином, є можливість безпосередньо працювати з базою даних цієї організації, нормативними документами, що регулюють ринок цінних паперів у різних країнах світу, та отримувати консультативну допомогу від компетентних спеціалістів.

У процесі створення надійної системи  управління ризиками в Україні важливо  враховувати досвід інших країн з трансформаційною економікою., зокрема країн Балтії. Так, у програмних документах уряду Естонії зазначається, що одним з найперших завдань на шляху вступу Естонії в ЕС є поліпшення управління ризиками банківської сфери. Уряд Естонії проводить обережну політику регулювання і нагляду за фінансовими ринками для зменшення ризиків, що асоціюються з „перегрітою" економікою, загальною ринковою мінливістю та можливим погіршенням якості внутрішнього кредиту. Причому розвиток державного регулювання прямує за розвитком банківського контролю і виходу на нову якісну ступінь банківської системи управління комплексом ризиків та їхньою державною диверсифікацією. Відтак, в Естонії інституційний розвиток банківської системи та контролю адекватний ступеню її ринкового розвитку [66].

Для зміцнення українських банків одним із головних завдань є збільшення ринкової ціни їхніх акцій, що залежить від двох основних чинників - розміру чистого прибутку і ризикованості банківських операцій. Однак в Україні, на жаль, практично не використовуються такі загальноприйняті за кордоном методи зниження валютного і процентного ризику, як видача позики в одній валюті з її погашенням в іншій за фіксованим курсом (така можливість не передбачена чинним законодавством), страхування валютного ризику (перекладання валютного ризику на страхову компанію за грошову винагороду), використання форвардних і ф`ючерсних валютних контрактів, валютних опціонів та свопів. Хоча в новій редакції закону „Про банки і банківську діяльність” вказано, що банк має створити постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, відповідальний за встановлення структури балансів, лімітів окремих операцій, лімітів ризиків підприємств-контрагентів і країн-контрагентів. Обов`язкове виконання цього положення сприятиме забезпеченню стійкості і надійності банківської системи, удосконаленню механізмів захисту від ризиків.

Можливість застосування широкого спектра валютно-фінансових інструментів управління та страхування від ризиків є визначальним фактором для залучення необхідних інвестиційних коштів в економіку країни. Як відомо, закордонний капітал спрямовується в ту чи іншу країну при деяких обов`язкових умовах, одна з яких - страхування ризиків інвестицій за допомогою, насамперед, валютного свопу. Механізми його застосування практикувався в МВФ і Світовим банком ще з 80-х років, хоча не можна не визнати і негативних наслідків використання валютного свопу. Наприклад, деякі дослідники слушно зазначають, що „він є інструментом послаблення економіки, в яку надходять інвестиції", оскільки своп вигідний інвестору тільки при очікуванні падіння валюти в країні-одержувачі.

Відтак виникає інфляція, що пригнічує внутрішній попит, зменшуються накопичення та оборотні кошти товаровиробників, поглиблюється технологічна відсталість країни, скорочується зайнятість. Таким чином, використання валютного свопу потребує паралельного удосконалення механізмів функціонування і загального зміцнення валютно-фінансових ринків країни.

Україні потрібен розвинутий фондовий ринок, побудований на основі новітніх інформаційних систем і сучасних технологій, оскільки дослідження поточних тенденцій свідчить, що розвиток технологій випереджує існуючі концепції розвитку валютно-фінансового та фондового ринків. Традиційний процес торгів набув електронного вигляду: з`явилися альтернативні торгові системи (ATS), електронні комунікаційні системи, електронні торгові системи прямого доступу [71]. Це нові торгівельні майданчики, які є конкурентами класичних бірж. Перевагами електронної торгівлі є те, що її технологія у десятки разів дешевша, ніж на стандартній біржі, посилюється орієнтація на інтереси індивідуального інвестора, виникають нов. Види бізнесу і компанії, що працюють у сфері високих технологій, збільшується загальна капіталізація світового фондового ринку. Відтак традиційні брокери та дилери набувають нових функцій та поступово втрачають своє значення як посередники на фондовому ринку.

Останнім часом в Україні  також з`являються компанії, що забезпечують доступ на провідні торгові майданчики, наприклад Український центр ф`ючерсних технологій. Тож державі необхідно підтримувати розвиток саме нових віртуальних та інформаційних технологій, що, з одного боку, дозволить українським учасникам ринку використовувати нові можливості, а з іншого - підвищить швидкість здійснення угод, яка для динамічних валютних ринків є критичною величиною - чим вона більша, тим менша вірогідність втрат від не передбачуваних коливань валютних курсів та стабільніший валютний ринок.

Україні складно досягти того досконалого  рівня розвитку інфраструктури валютно-фінансового  та фондового ринків, який притаманний  розвинутим державам. Тут він створювався протягом багатьох десятиріч, тому модель наздоганяючої модернізації є неприйнятною для української економіки, і краще зосередити зусилля на впровадженні і використанні останніх досягнень у цій сфері.

Важливим напрямком піднесення розвитку фондового ринку в Україні на новий шабель є підготовка спеціалістів за спеціальністю фінансового інженирінгу. Вона передбачає проектування, розробку і реалізацію нових фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансів. Головне завдання, яким займаються фінансові інженери, - це управління ризиками. Для цього вони розробляють нові способи застосування існуючих інструментів або їхні нові комбінації для зменшення валютного і фінансового ризику, нові комп`ютерні програми для арбітражу, хеджування ризиків і програмної торгівлі. Потреба напрацювання необхідного обсягу знань і досвіду у цій сфері на сучасному етапі розвитку фондового ринку України дуже велика.

Підсумовуючи, зазначимо, що основою  запровадження інноваційної моделі зростання економіки і утвердження України як високотехнологічної держави є створення системи фінансових інститутів і застосування різноманітних валютно-фінансових інструментів, утвердження сучасного надійного механізму виконання угод з цінними паперами, зокрема валютними деривативами; створення умов для підвищення конкурентних можливостей валютно-фінансового ринку України з подальшою його цивілізованою інтеграцією у міжнародні ринки капіталу; інтенсифікація процесу гармонізації політики держави на фондовому ринку з кредитно-грошовою та валютною політикою.

Повноцінний та дієвий механізм реалізації валютно-фінансових інструментів страхування від валютних ризиків дозволить вирішити проблему стабілізації національної валюти, мобілізувати необхідні внутрішні та зовнішні інвестиції для модернізації промисловості, сільського господарства, інших галузей економіки, без чого неможливо забезпечити стійке довготривале економічне зростання.

_{3.2 Місце банків у системі валютного контролю}

Валютний контроль - система, у рамках якої держава здійснює контроль над всіма або деякими операціями з іноземною валютою або дорогоцінними металами, у яких беруть участь його громадяни. Валютний контроль використовують для підтримки платіжного балансу, а також для запобігання падіння курсу валюти тоді, коли вважають, що повна свобода валютних операцій може призвести до цього [42].

Розвиток господарства будь-якої країни значною мірою визначається життєздатністю системи її валютних відносин. Це пов`язано з тим, що в нинішніх умовах інтернаціоналізації господарських зв`язків та глобалізації фінансових ринків зростає залежність внутрішніх фінансових систем від ситуації на валютному ринку. Слід урахувати й те, що валютна сфера вважається вважається чи не найскладнішою за своєю внутрішньою будовою у системі господарських зв`язків.

Валютний контроль - важлива складова економічної політики держави. Він сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики держави ще не зміцніла. Зважаючи на вітчизняні реалії, валютний контроль є однією з головних умов здійснення Національним банком політики твердої процентної ставки, оскільки свобода руху капіталів і спекулятивні операції можуть призвести до зменшення обсягів валютних резервів та до криз у валютній сфері.

Крім того, валютний контроль сприяє розвитку економіки країни, бо мобілізує національні заощадження для інвестування не в іноземні підприємства, а у вітчизняні, що дуже важливо у нинішніх умовах, коли ще досить проблемним залишається залучення іноземних інвестицій.