Операцii банкiв Украiни на валютному ринку

Кожен з  членів Правління банку несе персональну  відповідальність за прийняття та виконання рішення стосовно діяльності банку в обсязі покладених на нього повноважень і обов`язків.

До складу банку входять такі основні підрозділи:

Управління  активно-пасивними операціями, до якого  входять такі основні відділи: кредитний, департамент цінних паперів, валютний відділ, департамент по роботі з населенням який містить сектор по роботі з пластиковими картками;

Управління  бухгалтерського обліку, звітності  та касових операцій, до якого входять: операційний відділ, відділ касових операцій, відділ зведеної звітності та економічного аналізу, бухгалтерія, відділ обліку валютних операцій. Цей підрозділ банку відповідає за бухгалтерське відображення всіх банківських операцій.

Адміністративно-господарське управління включає в себе підрозділи: автоматизації та інформаційно-технічного забезпечення, юридичний, служба безпеки, до якої входять служба інкасації та перевезення цінностей, управління персоналом, департамент розвитку і роботи з клієнтами, маркетинговий департамент, господарський департамент.

Крім основних підрозділів існують і інші підрозділи банку.

Кредитний комітет - складається з усіх членів правління банку та керівників кредитного, юридичного та департаменту служби безпеки. Кредитний комітет існує для колективного розгляду усіх факторів „за" і „проти” відносно прийняття рішення стосовно того чи іншого клієнта.

Сектор  аудиту - це основний контрольний підрозділ банку, що виконує такі функції: контроль відповідності всіх банківських операцій чинному законодавству, координація відносин банку з податковими органами, роз`яснення усіх бухгалтерських та юридичних дискусіях у межах банку, перевірка достовірності інформації, що надається керівництву банку, управління ризиками.

Правління банку і Кредитний комітет  приймають рішення в рамках повноважень, затверджених Радою акціонерів.

Відповідно  до закону України „Про банки і  банківську діяльність” з метою  захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, Національного  банку України встановлює для  всіх банків незалежно від форм власності ряд економічних нормативів.

Контроль  за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними регіональними управліннями та Управлінням нагляду за великими банками Національного банку  України щоденно та щомісячно (на підставі форм звітності за 1-ше число місяця). Розрахунок економічних нормативів банком проводиться на підставі щоденних балансів, при цьому звітними вважаються економічні нормативи, розраховані: на конкретну встановлену дату, за щоденними розрахунками, за формулою середньозваженої величини (за місяць).

Заходи  впливу за порушення банком економічних  нормативів застосовуються відповідно до статті 48 Закону України „Про баки і банківську діяльність” та Положення  „Про застосування Національним банком України до комерційних банків санкцій за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 із змінами та доповненнями до нього.

Порушення банком вказаних нормативів Національного банку України, тягне за собою штрафи, які фактично є витратами банку і порушенням банківської дисципліни.

Основний  документ для аналізу фінансового  стану - це баланс банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активах, пасивах (витрати на різні групи). Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці за різні періоди.

Прибуток  визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами. В основу методики розрахунку суми прибутку покладено розмір доходу, який припадає на одиницю власного капіталу банку, при створенні банку в формі акціонерного товариства, як „Приватбанк" - дивідендом. Його рівень не може бути нижчим базової процентної ставки по пасивним операціям, оскільки у цьому випадку ринкова вартість випущених банком цінних паперів буде нижча за їх номінальну вартість. При встановленні норми доходу на власний капітал необхідно враховувати відсотки, що сплачуються за привілейованими акціями. Помноживши середню норму дохідності на розмір власного капіталу, можна визначити масу прибутку, яка направляється на виплату дивідендів. Вона є основою для розрахунку суми необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, що використовується для виплати дивідендів, потрібно додати витрати банку, відрахування в резервний фонд банку, платежі до бюджету, розмір фондів економічного стимулювання банку.

Проводячи послідовну політику закріплення стабільності банку і вдосконалення якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш ніж 150 видів самих сучасних послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, що здійснюються у партнерстві з провідними вітчизняними торгівельними, ріелтерськими компаніями і автовиробниками.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе 2325 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь якому клієнту отримати самий високий рівень обслуговування практично у будь-якій точці країни.

_{Розділ 2. Аналіз системи організації  операцій банків на валютному ринку}

_{2.1 Дослідження показників діяльності банків України на валютному ринку та огляд курсоутворення в Україні}

Валютно-курсова політика є визначальною для стабільного розвитку економіки. Водночас протиріччя між довгостроковими та короткостроковими наслідками її впровадження особливо під час трансформаційних процесів в економіці, породжує численні помилки у виборі альтернативних варіантів політики.

Трансформаційні процеси в економіці  України постійно супроводжуються  зовнішніми та внутрішніми шоками. Визначальну роль у цьому відіграють курсові потрясіння. Візьмемо ревальвацію національної валюти України у 2005 році на 5%. З огляду на стрімкість її проведення вона опинилася на п`ятому місці серед негативних подій 2006 року. Але справа не лише у тому, що проведена у короткий період ревальвація знецінила валютні доходи експортерів та валютні заощадження населення.

Оцінюючи  ревальвацію 2005 року з позицій сьогодення, навряд чи суб`єкти господарювання будуть категоричними. Після чергового шоку, ревальвація стала таким фактором, який пом`якшує негативну дію зовнішнього цінового чинника.

Після грошової реформи 1996 року економіка України  пройшла кілька періодів розвитку, що супроводжувалося піднесеннями, кризами  та падіннями, а відповідно і різноманітними валютно-курсовими режимами. За 10 років у країні випробувано як крайні варіанти - плаваючий та фіксований режими валютних курсів, - так і компромісні, що поєднують елементи обох режимів.

Із 2002-го року до 2008 року обмінний курс залишався відносно стабільним в умовах посилення фундаментальних факторів його зміцнення, які призводили до формування значного позитивного сальдо рахунку поточних операцій, однозначних показників інфляції (за винятком 2004 року) і стабільно високих темпів економічного зростання.

Серед ключових факторів зміцнення реального ефективного обмінного курсу гривні зауважимо підвищення продуктивності праці у експортно орієнтованих видах промислової діяльності та випереджаюче зростання цін на провідні товари українського експорту порівняно зі збільшенням цін на імпортні енергоносії. Ціновий чинник відіграв виняткову роль у формуванні позитивного торгівельного сальдо.

Зважаючи, що за рахунок активної політики інтервенцій  на міжбанківському валютному ринку Національний банк України запобігав значним коливанням валютного курсу, можна де-факто констатувати цілковите повернення у цей період до політики фіксованого обмінного курсу ринковими засобами. За таких умов „фіксований" курс не перешкоджав дії об`єктивних чинників курсоутворення і сприяв підтриманню макроекономічної стабільності.

Однак у  другому півріччі 2004 року та на початку 2005-го року внаслідок стрімкого підвищення вартості імпортованої сировини нафти  та загрози прискорення інфляційних  процесів постало питання про  зміщення акцентів у валютно-курсовій політиці. Перевагу надали цілеспрямованому впливу валютного курсу на інфляцію шляхом поступової реалізації національної валюти, і відповідно - стримування цінового зростання на внутрішньому ринку. Розрахунки ефекту від такої дії, проведені фахівцями Інституту економіки та прогнозування НАН України, свідчили, що у виграші будуть нетто-імпортери - виробники продуктів нафтопереробки. Програють нетто-експортери, особливо металургійної промисловості. Посилити дефляційну роль курсового чинника могли б лише дієві державні заходи щодо стримування надлишкового зростання цін на продукти нафтопереробки.

Але рішення  було прийнято, і в квітні 2005 року Національний банк України здійснив суттєву ревальвацію національної валюти на 2.7% (за підсумками року, вона в цілому становила 4.8%). Переглянув параметри валютно-курсової політики на 2005 рік, змінивши цільові зони коливання обмінного курсу із 5.27 - 5.31 до 5.10 - 5.15 грн. за долар США. Відповідно у 2005 році зміцнився реальний ефективний обмінний курс гривні, що погіршило цінові переваги вітчизняних товаровиробників і звузило їх частку на світових ринках. Станом на 1 червеня 2007 року цільові зони коливання валютного обмінного курсу залишилися без змін, тобто 5.05 - 5.15 грн. за долар США.

Валютно-курсова  політика Національного банку України в 2008 році була спрямована на підтримку стабільності обмінного курсу гривні щодо курсоутворючої валюти - долара США, накопичення міжнародних резервів Національного банку України та своєчасне виконання зовнішніх боргових зобов`язань держави.

Протягом 2006 та на початок 2007 року офіційний курс гривні щодо долара США залишався незмінним - 505,00 за 100 дол. США.

Динаміка офіційного курсу гривні щодо євро та російського рубля відображала кон`юнктуру міжнародних ринків. За станом на 31.12.2006р. Офіційний курс гривні щодо євро дорівнював 665,09 грн. за 100 євро і порівняльно з листопадом гривня подешевшала на 1,0% або порівняно з початком цього року - на 11,4%.

За станом на 31.12.2008р. Офіційний курс гривні щодо російського рубля дорівнював 1,9179 грн. за 10 російських рублів і порівняно з листопадом гривня подорожчала на 0,1%. Порівняно з початком цього року гривня подешевшала на 9,3%.

Щодо інших  іноземних валют, протягом 2008 року найбільше зниження офіційного курсу гривні спостерігалося щодо словацікої крони - на 22,5% та підвищення щодо ісландської крони - на 9,9%.

На міжбанківському валютному ринку України впродовж 2008 року курс гривні щодо долара США за операціями з купівлі коливався в межах 1% від офіційного курсу та становив 505,19 грн. за 100 дол. США на кінець 2008 року. Готівковий обмінний курс гривні з продажу долара США коливався у діапазоні від 518,19 до 502,14 грн. за дол. США, його відхилення від офіційного курсу не перевищували 2,6%.

Протягом 2008 року ринковий курс на міжбанківському ринку та готівковий обмінний курс гривні щодо євро коливалися в межах 3% від офіційного курсу. Міжбанківський курс євро щодо гривні за операціями з купівлі на кінець 2008 року становив 666,21 грн. за 100 євро, готівковий обмінний курс гривні з продажу євро - 667,41 грн. за 100 євро.

Міжбанківський  курс гривні щодо російського рубля  за операціями з купівлі на кінець 2007 та на початок 2008 року становив 1,91 грн за 10 російських рублів, готівковий обмінний курс гривні з продажу російського рубля - 1,88 грн за 10 російських рублів.

Упродовж 2008 року валютний ринок України характеризувався збільшенням обсягу операцій з іноземними валютами та збереженням стабільності валютного курсу гривні. У 2008 році ця тенденція зберігається.

Динаміка  попиту та пропозиції іноземної валюти на валютному ринку протягом 2008 року була нерівномірною. Так, з початку року через погіршення сальдо торгівельного балансу, зростання інфляційних очікувань у зв`язку з підвищенням цін на газ та політичну напруженість передвиборчого періоду спостерігався підвищений попит на іноземну валюту як на безготівковому, так і на готівковому ринку. Для зниження напруженості та врівноваження ситуації на ринку були застосовані інтервенції з продажу іноземної валюти, загальний обсяг яких у 1 кварталі становив 1800 млн. дол. США.

Із середини квітня на міжбанківському  ринку України почало відновлюватися домінування валютної пропозиції, а  з початку травня воно набуло стійкого характеру. За рахунок цього загальне сальдо інтервенцій Національного банку України у 2008 році було позитивним і становило 906 проти 1050 млн. дол. США у 2007 році (з урахуванням надходжень валюти від продажу ВАТ ”Криворіжсталь„ у сумі 480 млн. дол. США). Обсяг міжнародних резервів у 2006 році підвищився на 290 млн. дол. США. Але на відміну від попередніх років, основним джерелом їх зростання виявилися внутрішні запозичення уряду - 230 млн. дол. США, що забезпечувало фінансування імпорту товарів та послуг майбутнього періоду протягом 4,4 місяця та перевищувало монетарну базу на 15,6%.

Загальний обсяг операцій з купівлі  та продажу основних іноземних (долар США, євро та російський рубль) валют на валютному ринку України за 2006 рік порівняно з 2005 роком зріс на 19,4% і становив у доларовому еквіваленті 1375 млн. дол. США., що проілюстровано на Рис.2.1

Рис.2.1 Динаміка обсягів купівлі та продажу іноземних валют на валютному ринку України у 2007-2008 роках

У грудні 2008 року загальний обсяг операцій на валютному ринку збільшився на 14,7% порівняно з листопадом і становив 150 млн. дол. США, зокрема обсяг операцій із доларами США збільшився на 13,3% до 120 млн. дол. США, обсяг операцій з євро та російськими рублями - на 26% і 8,8% відповідно до 220 і 80 млн. дол. США.