Операцii банкiв Украiни на валютному ринку

Підтвердження акредитива застосовується частіше як форма кредитування імпортера. Банк імпортера переказує в банк експортера на свій коррахунок суму коштів, що відповідають акредитиву, або просто повідомлення, що він цей акредитив оплатить. Такий же кредит може одержати експортер від свого банку, але при цьому збільшуються витрати імпортер при таких розрахунках.

Кредитування під контракт на виробництво продукції для експорту чи оплату імпорту видається і погашається в іноземній валюті. Такий кредит також називають кредитом під експортно-імпортні операції. Резиденти України - юридичні особи мають право отримувати такі кредити в банках України або в нерезидентів фінансово-кредитних установ за спеціальними реєстраційними свідоцтвами.

Для отримання реєстраційних свідоцтв резиденти-позичальники подають до територіального управління Національного  банку такі документи:

лист-звернення на ім`я начальника відповідного територіального управління;

нотаріально засвідчену фотокопію  договору на здійснення експортно-імпортної угоди мовою оригіналу і переклад українською мовою, засвідчений нотаріально;

повідомлення про договір, який передбачає виконання резидентом боргових зобов`язань перед нерезидентом за залученим від нерезидента кредитом у трьох примірниках;

письмове підтвердження про  згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором;

документ, що підтверджує внесення плати за оформлення реєстраційного свідоцтва згідно з тарифом послуг.

Для цільового кредитування проектів пріоритетних галузей економіки  України вимагається надання гарантій Кабінету Міністрів України. Кредиторами можуть бути іноземні держави, міжнародні фінансові організації та іноземні банки відповідно до міжнародних договорів України та за міжбанківськими кредитними лініями, оформленими банками, що є агентами Кабінету Міністрів з іноземними банками та Українським експортно-імпортним банком.

Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту без надходження коштів на поточний рахунок в іноземній валюті резидента на території України, то погашення заборгованості за таким кредитом здійснюється з рахунку резидента в іноземному банку. Резидент позичальник, крім зазначених вище документів, подає індивідуальну ліцензію Національного банку України на відкриття рахунку в іноземному банку.

Видача кредитів в іноземній  валюті на експортно-імпортні операції і погашення їх здійснюється тільки безготівково. Для погашення кредитів резиденти-позичальники можуть використовувати отриманий валютний виторг. В інших випадках, за браком валютних коштів, позичальник може купити іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України.

Процедура надання документів, прийняття  рішень та обслуговування кредиту в  іноземній валюті уповноваженими банками України та фінансово-кредитними установами-нерезидентами така ж, як і обслуговування кредитів у національній валюті.

_{1.2 Регулювання та контроль валютних операцій банків}

 

Валютний контроль - важлива складова економічної політики держави. Він сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики держави ще не зміцніла. Зважаючи на вітчизняні реалії, валютний контроль є однією з головних умов здійснення Національним банком політики твердої процентної ставки. Оскільки свобода руху капіталів і спекулятивні операції можуть призвести до зменшення обсягів валютних резервів та до криз у валютній сфері.

Проблеми валютного регулювання та валютного контролю досить широко обговорюються як українськими так і зарубіжними економістами. В Україні над ними працюють О.І. Кабанець, В.Д. Кольга, А.С. Філіпенко, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, І.О. Лютий, С.Я. Боринець, В.А. Ющенко та інші. Серед зарубіжних, зокрема російських фахівців, слід назвати роботи І.Н. Платонової, Л.Н. Красавіної та інших.

Валютні операції - це операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, із веденням переказуванням, пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням та пересиланням за її межі валютних цінностей.

Уповноважені банки зобов`язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученнями і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов`язань резидентів.

Національний банк України зобов`язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступити суб`єктом міжбанківського валютного ринку України.

Національний банк видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування.

Генеральні ліцензії видаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Уповноважені банки, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов`язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі валютних угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

вивезення, переказування і пересилання  за межі України валютних цінностей, за вийнятком вивезення, переказування та пересилання за межі України фізичними особами-резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком;

вивезення переказування та пересилання  за межі України фізичними особами-резидентами  і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними, в Україну на законних підставах;

платежів в іноземній валюті, що здійснюється резидентами за межі України на виконання зобов`язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за вийнятком оплати валютних цінностей;

платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів  за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

вивезення іноземної інвестиції в валюті, раніше здійснюваної на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності;

ввезення, переказування, пересилання  в Україну валюти України;

надання і одержання резидентами  кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми цих кредитів не перевищують встановлені законодавством норми;

використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, за вийнятком відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами;

здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання  цінних паперів, за вийнятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає  також дозвіл на її здійснення іншою  стороною або третьою особою, яка  має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Національний оператор поштового  зв`язку після одержання генеральної  ліцензії Національного банку України  на здійснення валютних операцій має  право від свого імені і  за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам. Резиденти та нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам і іншим фінансовим установам, що отримали ліцензію Національного банку, або національному оператору поштового зв`язку.

Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках і інших фінансових установах, що отримали ліцензію Національного банку України, або при їх посередництві - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв`язку. Порядок купівлі фізичними особами - резидентами іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України визначено листом Національного банку України від 23.09.1996 №245.

Для валютних операцій використовуються валютообмінні курси іноземних  валют, що виражені у валюті України, курси валютних цінностей виражені у іноземних валютах, а також у розрахункових клірингових одиницях. Вказані курси встановлюються Національним банком України при узгодженні з Кабінетом Міністрів України. („Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют і курсу банківських металів" затверджено постановою Національного банку України від 12.11 2003 №496).

Національний банк України може встановлювати граничні розміри  маржі по операціям на міжбанківському  валютному ринку України уповноважених  банків і інших фінансових установ, що отримали ліцензію Національного банку, за виключенням операцій з ф`ючерсними угодами, а також граничні розміри маржі за операціями купівлі продажу іноземної валюти готівкою національного оператора поштового зв`язку.

Валютний контроль - це система, у рамках якої держава здійснює контроль над всіма або деякими операціями з іноземною валютою, у яких беруть участь його громадяни. Валютний контроль використовують для підтримки платіжного балансу, а також для запобігання падіння курсу валюти тоді, коли вважають, що повна свобода валютних операцій може призвести до цього. Валютний контроль в Україні здійснюється відповідно до „Положення про валютний контроль", затвердженого постановою Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000року. Цим положенням встановлено відповідальність за порушення валютного законодавства.

Виступаючи основним суб`єктом  міжбанківського валютного ринку  України, Національний банк як головний державний орган валютного регулювання встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют і міжнародних розрахункових одиниць. Цей курс застосовується резидентами України та нерезидентами як розрахунковий обмінний курс для проведення та оцінки валютних операцій, у тому числі для визначення митних платежів.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної грошової одиниці може здійснювати вплив на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі або продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют та банківських металів під час проведення банківських операцій.

З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2).

При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою № 540 "Звіт про відкриті валютні позиції", що наведені в „Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України", затверджених постановою Правління Національного банку від 12.12.2006 № 124.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

надходження коштів в іноземній  валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

інші обмінні операції з іноземною  валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень нормативу  ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

купівлю іноземної валюти та банківських  металів для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;