Поняття внутрігосподарського контролю в процесі виробництва

1 Поняття внутрігосподарського контролю в процесі виробництва

1. Історія розвитку та реформування системи внутрігосподарського контролю в Україні.
2. Сутність та зміст внутрігосподарського контролю.
3. Мета та задачі внутрішньогосподарського контролю.

 

1.1. Історія розвитку та реформування системи внутрігосподарського контролю в Україні

У процесі господарської  діяльності випливає об'єктивна необхідність виконання основних функцій управління виробництвом: планування, контролю, регулювання.

За допомогою внутрівиробничого контролю перевіряється законність, правильність і цілеспрямованість здійснюваної діяльності і виявляються виниклі в процесі її виконання відхилення по центрах відповідальності, причинам і винуватцям.

Вивчення генезису господарського контролю на різних етапах суспільного розвитку дає можливість визначити, що його здійснення на підприємствах є необхідною умовою.

Розкриваючи об'єктивну історичну  необхідність введення господарського контролю, його зміст, мету і задачі фахівці наголошували, що держава є орган панування господарської діяльності.

Питання про облік  і господарський контроль віднині  вважали корінним для перебудови економіки держави. Висувалися попередження про небезпеку, що може виникнути, якщо не установити системний облік і контроль за виробництвом і розподілом продуктів; «...без усебічного, державного обліку і господарського контролю за виробництвом і розподілом продуктів, існування підприємства, працездатність трудящих удержатися не може, повернення під ярмо капіталізму неминучий» [17].

Облік і контроль можуть бути тільки масовими, достовірними, сумлінними і підпорядковуватися державній  владі. В обліку і контролі за багатими, за шахраями, за туніядцями, за хуліганами може перемогти ці пережитки проклятого капіталістичного суспільства.

Виходячи з загальнотеоретичних положень про сутність і призначення господарського контролю в системі управління як підприємств так і держави в цілому, В. І. Ленін у своїх роботах і виступах неодноразово підкреслював необхідність систематичного контролю виконання: «По кожній «справі» треба від часу до часу (1 раз на тиждень, 1 раз на місяць..., а потім раптово) робити перевірку реального виконання. Це найважливіше і саме необхідне результати кожної перевірки відзначати» [21].

Обґрунтувавши об'єктивну необхідність введення контролю, що охоплює усі ланки і напрямки діяльності суб'єктів господарювання, розроблено основні принципи функціонування господарського контролю, обов'язкові для усіх вхідних у його склад видів контролю і їхніх виконавчих органів (суб'єктів контролю): принциповість, плановість, неупередженість (усеосяжність, загальність, повсемістність), безперервність, масовість, демократичний централізм, законність, об'єктивність, гласність, ефективність (дієвість).

Принцип принциповості господарського контролю виражається в його політичній спрямованості на втілення в життя генеральної лінії держави на всіх ділянках розвитку економіки.

Принцип плановості визначається природою суспільства, у якому вся діяльність будується на основі науково обґрунтованих планів. Всі органи управління, що керують визначеними видами господарської діяльності суспільства, що виступають у ролі суб'єктів контролю, проводять комплексно контроль усередині керованої системи по заздалегідь складеному плану.

Принцип неупередженості (загальності, усеосяжності, повсемістності) означає, що вся суспільно-корисна діяльність, чинена в суспільстві відповідно до Конституції України і іншими законодавчими актами, системно і комплексно контролюється з метою встановлення її законності, цілеспрямованості, ефективності і виконання в повному обсязі й у встановлений термін. Такий усебічний, повсюдний контроль за діяльністю всіх складених ланок держави ведуть органи управління державними і недержавними організаціями.

Принцип безперервності означає, що всі об'єкти контролю (керована система) підлягають постійно здійснюваному суб'єктами контролю (керуючою системою) попередньому, оперативному і періодичному наступному контролеві в терміни, установлені виходячи з умов, характеру і властивостей їхньої діяльності. Це забезпечує постійне спостереження за ходом виконання планів і завдань, вживання заходів по коригуванню діяльності в межах виявлення відхилень від регламентованих значень (умов).

Принцип масовості визначений тим, що в суспільстві усе належить народу, тому трудовому колективу відповідно до Конституції України надані широкі права по здійсненню контролю. Ці права трудові колективи використовують, беручи участь у роботі Рад народних депутатів, органів народного контролю, профспілкових і інших громадських організацій, а також здійснюючи особистий (цивільний) контроль.

Принцип демократичного централізму відповідно до Конституції України покладений в основу діяльності органів державного контролю. Демократичний централізм передбачає обов'язковість рішень вищих органів для нижчестоящих, сполучить єдине управління з оперативністю й активністю на місцях при виконанні планів контролю, з відповідальністю кожного органа управління (суб'єкта контролю) і посадової особи (виконавця контролю) за доручену справу.

Принцип законності передбачає, що держава, усі його органи (у тому числі і контрольні) діють на основі єдиної державної законодавчої бази, забезпечують охорону інтересів суспільства і громадян. Органи державного контролю, їхні посадові особи при виконанні своїх обов'язків повинні дотримувати Конституції України і законів України.

Принцип об'єктивності визначає правильне, повне і своєчасне пояснення результатів контролю на основі зіставлення змісту перевірених фактів із законами, основними положеннями, інструкціями і розпорядженнями керівників, що регулюють діяльність, що перевіряється, і дії посадових осіб при її виконанні.

Принцип гласності випливає із сутності державного контролю. Результати контролю доводять до відома колективу, чия діяльність перевірялася, вищих органів управління, а також у необхідних випадках до державних органів. Гласність результатів контролю і прийнятих рішень мобілізує колективи на усунення виявлених негативних факторів і забезпечення успішного виконання покладених на них обов'язків, з дотриманням діючих законів і положень.

Принцип ефективності (дієвості) контролю виявляється у своєчасності і повноті виявлення відхилень від заданого, їхніх причин і винуватців, а також оперативності у виправленні допущених негативних результатів і забезпеченні відшкодування нанесеного матеріального збитку. Підвищенню ефективності господарського контролю необхідно приділяти постійну увагу, при цьому варто дотримуватися девізу: «Особливо важливо установити фактичну перевірку: що на ділі робиться? що на ділі досягається?»

Сформулювавши принципи господарського контролю, необхідно  визначити його надійність і ефективність. Тому, першочерговим завданням є  «перевіряти відповідність кваліфікації фахівців і перевіряти фактичне виконання  ними справи», пам'ятати, що задача органів контролю не тільки в перевірках, а в наданні допомоги по налагодженню роботи, по її організації на місцях, по попередженню помилок і причин виникнення недоліків у роботі, по подоланню труднощів і виправленню недоліків, по підтримці і поширенню всього нового, прогресивного.

Задача органів внутрівиробничого  контролю, складається не тільки і  навіть не стільки в тім, щоб «ловити», «викрити», скільки уміти вчасно поправити ведення справи, попередити зловживання і недоліки. А «щоб уміти виправити, треба, по-1-е, вивчати ведення справи в тій або іншій установі, підприємстві, відділі і т.п., по-2-е, вчасно провести необхідні практичні зміни, здійснити їх на ділі».

Велике значення для  одержання всебічної характеристики господарського контролю має його класифікація.

 

 

Таблиця 1.1 Класифікація господарського контролю

Ознаки класифікації	Складові господарського контролю
1. За сферами управління  діяльністю	Загальний контроль. Спеціалізований контроль.
2. За суб'єктами контролю, функціонування яких передбачено Конституцією України	Державний контроль (у тому числі надвідомчий, відомчий і внутрішньогосподарський). Суспільний контроль. Цивільний контроль. Державно - суспільний контроль.
3. За часом здійснення контрольних функцій	Попередній контроль. Наступний контроль (у тому числі: оперативний наступний і періодичний наступний).
4. За джерелами даних  для контролю	Документальний контроль. Фактичний контроль.

 

За сферами управління діяльністю контроль підрозділяється на загальний і спеціалізований. У суспільстві ведеться безперервна, різноманітна економічна і господарська діяльність. Відповідно до конституційних повноважень органи управління по видах діяльності здійснюють загальний контроль за всією чиненою діяльністю, а при необхідності - за її окремими ланками.

До органів спеціалізованого управління відносяться загальнодержавний  і загальнореспубліканські міністерства України, державні комітети України  і інші органи, підвідомчі вищим  органам державної клади і  управління. Ці органи здійснюють спеціалізований контроль, сутність якого визначається особливостями керованих ними сфер діяльності. Спеціалізований контроль зазначених органів управління у свою чергу може складатися з частин, за характером тієї частини діяльності, що виконують і перевіряють їхні функціональні служби (наприклад, контроль адміністративний, юридичний, фінансовий, технологічний і ін.).

За суб'єктами контролю, функціонування яких передбачено Конституцією України, державний контроль підрозділяється на управлінський і цивільний, державно-громадський і міждержавний.

Управлінський контроль. Контроль виконання директив і постанов господарюючого суб'єкта, законів України і постанов уряду є вираженням керівної ролі держави в господарстві країни. Управлінський контроль завершується прийняттям конкретних цільових рішень, спрямованих на усунення допущених недоліків і попередження негативних явищ у майбутньому, на забезпечення своєчасного і якісного виконання встановлених планових завдань. Управлінський контроль - контроль усеохоплюючий, здійснюваний в інтересах господарюючого суб'єкта й обладающий нескоримою виконавчою силою. Він найбільш авторитетний, діючий і тому є ведучим у системі господарського контролю.

Державний контроль в Україні здійснюють органи державної влади і управління. У залежності від положення суб'єкта контролю в структурі управління державний контроль підрозділяється на надвідомчий, відомчий і внутрішньогосподарський.

Надвідомчим називають контроль, розповсюджуваний на вагу або окремі сфери діяльності, виконувані в державі. Надвідомчий контроль проводиться Радою Міністрів України (Урядом України) - вищим виконавчим і розпорядницьким органом державної влади України. Рада Міністрів України у межах своїх повноважень вирішує всі питання державного управління, зокрема розробляє і здійснює заходи для розвитку науки і техніки, раціональному використанню й охороні природних ресурсів, зміцненню грошової і кредитної системи, проведенню єдиної політики цін, оплати праці, соціального забезпечення, організації державного страхування і єдиної системи обліку і статистики; й ін.

До суб'єктів надвідомчого контролю відносяться також державні комітети України, міністерства і відомства, що регулюють окремі сфери діяльності суспільства безпосередньо або  через створювані ними органи.

Велику і важливу  роботу зі здійснення надвідомчого контролю проводять органи спеціального контролю, представлені різними державними інспекціями. Кожна державна інспекція спеціалізована на перевірці чітко обмеженого кола питань, що входять у її компетенцію. Державним контрольним інспекціям надані необхідні права, що забезпечують якісне виконання покладених на них функцій. Так, вони мають право робити обстеження, кількісну і документальну перевірку об'єктів контролю або нагляду на місцях, давати вказівки по усуненню виявлених порушень і недоліків у роботі, притягати до відповідальності у встановленому порядку посадових осіб, що допустили порушення встановлених правил, і т.п.

Найважливіша задача органів контролю - вчасно застерігати  працівників від помилок і недоглядів, домагатися усунення виявлених недоліків. Тому вони планують свою роботу на основі гласності, винних у допущених недоліках критикують, а в необхідних випадках притягають до відповідальності

За останні роки значно виросла свідомість і відповідальність громадян України за стан справ у рідній державі. Свій борг, свої обов'язки громадяни закріпили в основному законі держави - Конституції України. Так, у Конституції України передбачене право громадян України брати участь в управлінні державними і громадськими справами, в обговоренні і прийнятті законів і рішень загальнодержавного і місцевого значення.

Висока відповідальність громадян за стан справ у державі  виражена в їхніх обов'язках, закріплених  у Конституції. До них, зокрема, відносяться  такі, як борг берегти і зміцнювати державну власність, боротися з розкраданнями і марнотратством державного майна, бути непримиренним до антигромадських вчинків, усіляко сприяти охороні суспільного порядку, берегти природу, охороняти багатства, піклуватися про збереження історичних пам'ятників і інших культурних цінностей і т.п. Ці обов'язки громадяни - завжди виконують, завжди і скрізь реагуючи на замічені недоліки в роботі, допущені порушення правил і норм, факти безгосподарності і марнотратства і т.п. При цьому вони вживають заходів по викорінюванню відступів від діючих положень шляхом внесення відповідних пропозицій у державні і органи самоврядування, критикуючи недоліки в роботі.

Переслідування за критику  забороняється, а посадові особи, що переслідують за критику, залучаються  до суворої відповідальності відповідно до Закону України «Про порядок оскарження в суд неправомірних дій посадових осіб, що ущемляють права громадян».