Поняття внутрігосподарського контролю в процесі виробництва

Непримиренне відношення громадян України до порушень законності, допущеним відступам від діючих положень, затверджених в інтересах народу, прийняття ними заходів для попередження порушень і виправленню недоліків є вираженням здійснення цивільного (особистого) контролю в нашій державі.

Внутрігосподарський контроль як соціальна функція існує в  системі державного економічного управління незалежно від суспільно-політичного ладу і типу економічних відносин. Проте зміст і місце внутрігосподарського контролю в системі управління виробництвом обумовлюється характером соціально - економічних відносин та політичної організації суспільства. В Україні система внутрігосподарського контролю сформувалася на фундаменті командно-адміністративного устрою. Об'єкти управління поступово стали відходити від реального контролю, а процес господарського контролю ставав все більш формальним, що передусім, позначалося на темпах розвитку економіки.

Система критеріїв, яка  дозволяє порівняти якісні характеристики формального і реального контролю, наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика формального і реального контролю

Розвиток ринкових відносин в Україні, поява акціонерних підприємств, комерційних банків і інших господарських структур, властивих ринку, вимагали докорінної реорганізації системи внутрігосподарського контролю.

В перехідний період до ринкової економіки створювались нові контрольні органи, положення про які не завжди повно і чітко визначали їх функції.

Проте, не дивлячись на прийняті закони, укази і постанови  з питань перебудови системи управління і господарського контролю, відсутність  стратегії реформування системи  господарського контролю, непослідовність дій апарату управління, не дозволили створити ефективно функціонуючу в умовах переходу до ринку систему внутрішньогосподарського контролю.

Розробляючи систему  внутрігосподарського контролю, слід передбачити:

1. Відповідальність керівництва підприємства за організацію системи внутрігосподарського контролю. Занадто великий вплив на функціонування системи керівних працівників може зменшити незалежність та об'єктивність контролю.

2. Проблематичність доцільності використання складних контрольних систем на невеликих підприємствах. За звичаєм функції внутрігосподарського контролю на таких підприємствах виконує керівництво і посадові особи. Однак при цьому ступінь об'єктивності та достовірності контролю різко зменшується.

3. Обмеження ефективності і дієвості внутрігосподарського контролю керівництвом підприємства. Щонайкраща система контролю в кінцевому підсумку буде неефективною, якщо керівництво підприємства прагне обійти її, здійснює натиск, або вступає з нею в змову. Якщо зловживання здійснюються та вміло приховуються керівниками високого рангу з допомогою бухгалтерів і контролерів (внутрішніх ревізорів, аудиторів), то ніяка система контролю не зможе діяти ефективно.
4. Відмову від неадекватних засобів внутрігосподарського контролю. Цей пункт тісно зв'язаний з попереднім. Бо якщо діючі або розроблювані системи внутрігосподарського контролю неефективні чи явно неадекватні, то в такому контролі просто немає необхідності. В кінцевому підсумку це призведе до збитків.
5. Ступінь довіри до внутрігосподарського поточного (оперативного) контролю, певна довіра виникає тоді, коли постійно діюча система поточного контролю супроводжується проведенням адекватно спланованих перевірок на відповідність. При цьому необхідно, щоб негативні результати аналізувались та визначалось одноразові чи систематичні виявлені недоліки.
6. Довіра до діяльності внутрішніх контролерів (ревізорів, аудиторів). Для цього вони повинні мати професійні навички; незалежність від контрольованих ними підрозділів, служб; повинні бути об'єктивно налаштованими та чесними.

Дієвим посібником для  внутрішніх контролерів може стати  Кодекс професійної етики аудиторів  України, який, окрім права надання  аудиторських послуг, запроваджує фундаментальні принципи етики, що їх має дотримуватись  аудитор, без сумніву такі принципи, як чесність, об'єктивність, високий професіоналізм, збереження комерційної таємниці, певна незалежність та законність повинні бути притаманні кожному, хто зосереджує свою професійну діяльність на засадах контролю, в тому числі і внутрішнього.

Діяльність внутрішніх контролерів (ревізорів, аудиторів) значною мірою впливає на економічну стабільність діяльності як окремого підприємства, так і Держави в цілому; на добробут працівників підприємства і всього суспільства. Тож працівник системи внутрішньогосподарського контролю (внутрішній контролер) повинен бути чесним в усьому, що стосується його професійної діяльності.

Внутрішній контролер  повинен виконувати свої функціональні  обов'язки старанно, повинен бути справедливим і не допускати суб'єктивного впливу на хід та наслідки перевірок, на взаємовідносини з посадовими особами, чия діяльність перевіряється. В такому разі буде додержано принцип об'єктивності.

Органи управління виробництвом, користуючись правом контролю здійснюють його в наступних формах:

1. безпосередньо;
2. шляхом створення контролюючих органів чи підрозділів апарату;
3. шляхом залучення чи надання доручень наглядовим і контролюючим органам.

Державна податкова  адміністрація, органи прокуратури, податкова  міліція, органи служби безпеки, державна контрольно-ревізійна служба, держаний комітет в справах захисту прав споживачів, працівники інших відомчих контролюючих організацій лише за деяким винятком мають право на:

1. здійснення ревізій та перевірок;
2. обстеження фактичного стану об'єктів;
3. отримання відомостей про діяльність підприємств;
4. вилучення документів та (або) інших доказів противоправних дій посадових осіб;
5. отримання письмових пояснень від працівників підприємства, діяльність якого перевіряється;
6. вимога ліквідації недоліків;
7. опечатування приміщень, касових апаратів, складів та інших об'єктів підприємства;
8. накладання фінансових санкцій та адміністративних стягнень;

9. збір свідчень про  стан бухгалтерського обліку  та достовірність звітності.

Деякі з контролюючих органів мають право:

1. тимчасово припинити діяльність підприємства;

2. не давати дозволу на відвантаження та реалізацію товарів (робіт, послуг);
3. опломбувати виробничі, складські та інші приміщення підприємства;
4. беззаперечно входити на територію підприємства з метою припинення злочину;
5. перевіряти особисті документи в разі підозри працівника підприємства є злочині;
6. затримувати осіб, причетних до здійснення противоправних дій;
7. провадити слідчі дії;
8. здійснювати оперативно-пошукові заходи;
9. давати санкції на проведення відповідних слідчих дій;
10. здійснювати нагляд за додержанням законності;
11. зупиняти господарські операції на поточних та інших розрахункових рахунках в банках;
12. відшкодовувати в дохід відповідного бюджету недонараховані або приховані суми податків та інших платежів тощо.

Навіть цей неповний перелік свідчить про те, що в законодавчому порядку контролюючим органам надано широкі права.

При належній якості бухгалтерського  обліку та наявності ефективно діючої системи адекватного внутрігосподарського (внутрішнього) контролю така увага з боку контролюючих органів є низкою перевірок, насамперед, додержання законності в діяльності підприємств. Це стимулює керівників підприємств на поліпшення якості бухгалтерського обліку та вдосконалення внутрішнього контролю.

1.2. Сутність та зміст  внутрігосподарського контролю

Під словом "контроль" розуміють багато понять: контроль як один із головних принципів управління підприємством, контроль як стадія процесу (циклу) управління підприємством і, нарешті, контроль як функція управління підприємством.

Слово контроль має французьке походження: "controle" - перевірка або спостереження з метою протистояння. Французьке "controle", у свою чергу, утворилося від латинського "contra" - що означає "протидію", "протилежність" тому, що виражено в другій частині слова. У другій частині слова "контроль" міститься слово "роль" (від лат. "role"), тобто "міра впливу, значення, ступінь участі в чомусь". В такому розумінні більш правильно слово "контроль" тлумачити як перевірку, а також спостереження з метою протистояння чомусь небажаному, виявлення, попередження і припинення протиправної поведінки з боку будь-кого.

Таким чином, внутрігосподарський контроль - це систематичне спостереження і перевірка процесу виробництва з метою встановлення його відхилень від заданих параметрів.

Внутрігосподарський контроль представляє собою незалежну  оцінку відповідності діяльності підприємства поставленим завданням. Необхідність у внутрігосподарському контролі зумовлюється тим, що вище управління безпосередньо  не займається контролем повсякденної діяльності. Зважаючи на це йому необхідна інформація про діяльність нижчих рівнів управління або підтвердження достовірності звітів керівників нижчих рівнів. Важливими особливостями внутрігосподарського контролю можна назвати:

1. здійснення функцій контролю особами, які представляють інтереси даного підприємства і є членами цього колективу;
2. охоплення всіх видів контролю, який здійснюється представниками підприємства;
3. забезпечення не тільки зворотнього, але й прямого зв'язку між структурними підрозділами підприємства, між керованою і керуючою системами, між лінійними і функціональними підрозділами.

Внутрішньогосподарський контроль у виробничих об'єднаннях, підприємствах і організаціях проводять  штатні контролери-ревізори, керівники  і співробітники функціональних відділів управління, а також відповідні посадові особи низових виробничих одиниць і інших внутрішніх підрозділів відповідно до покладеного на них службовими обов'язками.

Чітко організований  і систематично здійснюваний внутрігосподарський  контроль діючий інструмент у боротьбі за успішне виконання і перевиконання державних планів, установлених первинним ланкам промисловості й інших галузей народного господарства.

Можна виділити наступні класифікаційні підрозділи господарського контролю:

класи - загальний і спеціалізований контроль;

види - управлінський, державний, громадський, цивільний, державно-громадський  контроль;

форми - попередній, наступний (оперативний і періодичний), документальний і фактичний контроль.

За часом  здійснення господарський контроль підрозділяється на попередній і наступний.

Попередній контроль здійснюється до ухвалення управлінського рішення шляхом вивчення його підстави для встановлення законності і цілеспрямованості майбутніх до виконання операцій. Наприклад, розгляд змісту планів і кошторисів, документів на відпустку товарно-матеріальних цінностей і готової продукції, видачу коштів і т.п. Мета цього контролю - попередити незаконні дії, процеси, операції; забезпечити ефективні, цілеспрямовані, ощадливі витрати наявних ресурсів; не допустити безгосподарності і марнотратства; попередити виникнення непродуктивних витрат і браку; припинити спроби присвоєння і розкрадання державної власності й інших дій, то наносять збиток державі і діяльності, що знижують ефективність, по виконанню державних завдань.