Поняття внутрігосподарського контролю в процесі виробництва

 

 

 Лекція 5. Умови та значення внутрішнього контролю в системі управління виробництвом

1. Контроль, класифікація та оцінка відхилень в процесі виробництва.
2. Контроль і оцінка діяльності робітників.
3. Дисципліна праці та відповідальність робітників.

Мета заняття: визначити мету та значення внутрігосподарського контролю у діяльності виробництва; розглянути види забезпечень контрольної діяльності; виявити ознаки відхилень в процесі виробництва та прийняття управлінських рішень та розглянути напрями їх оцінки; дослідити порядок визначення та методику розрахунку виробничих витрат; визначити поняття, сутність та види дисциплінованості працівників.

 

5.1. Контроль, класифікація та оцінка  відхилень в процесі виробництва

Зміни, які відбулися за останні роки в економіці України вимагають докорінної перебудови управлінських функцій держави, а контроль господарської діяльності необхідно зосередити на виконанні таких завдань:

1. забезпечення виконання державних замовлень, планових завдань та платежів до державного і місцевого бюджетів;

2. виявлення внутрігосподарських резервів збільшення виробництва і підвищення конкурентоздатності продукції, зниження витрачання матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

3. зниження невиробничих витрат і втрат, попередження і виявлення недостач, розкрадань і випадків нецільового використання засобів;

4. контроль за достовірністю даних бухгалтерського обліку та звітності.

Для вирішення основних завдань внутрігосподарського контролю необхідне організаційне, технічне, економічне, юридичне та обліково-аналітичне забезпечення контрольної діяльності.

Організаційне забезпечення контролю пов'язане з упорядкуванням взаємовідносин між працівниками, службами з приводу контролю, упорядкуванням організації виробництва для забезпечення реалізації ефективних форм і методів контролю.

Технічне забезпечення контрольної діяльності пов'язане з відповідними технічними засобами для виміру, підрахунку, зважування, обміру тощо. Без кількісної характеристики об'єкту контролю неможливе здійснення контролю. Від ступеня надійності і точності технічних засобів контролю залежать і його результати.

Економічне забезпечення контролю пов'язане зі створенням економічної зацікавленості в проведенні контролю. Зацікавленість в проведенні контрольної діяльності виникає в тому випадку, коли результати контролю безпосередньо пов'язані з оцінкою діяльності даного працівника, колективу і відповідно до їх стимулювання.

Юридичне забезпечення контролю пов'язане з вибором форм, методів і процедур контролю, які забезпечують повноцінну доказовість результатів контролю, однозначність у визначенні вини робітників, колективів в небажаних відхиленнях, пов'язано з встановленням прав і обов'язків при здійсненні контролю і області контролю.

Обліково-аналітичне забезпечення контролю пов'язане зі створенням системи первинного і зведеного обліку та аналізу.

Важливим етапом в  ході виробництва являються визначення відхилень в реальних умовах. Для  виявлення відхилень в ході виробництва  методами контролю необхідно розглядати укрупнену класифікацію відхилень.

Відхилення, які виникають  в ході виробництва  групуються по таким признакам:

1. різноманітність їх виникнення і формування інформації про них;
2. наслідки їх впливу на процес виробництва, їх вплив на кінцевий результат господарської діяльності і діяльності конкретних робітників.

Відхилення використання ресурсів:

1) відхилення, які викликають кількісні зміни у необхідних виробничих ресурсах:

1. відхилення в забезпеченні  предметами праці (зрив поставок  сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо або навпаки, надлишкове надходження, що призводить до понаднормових запасів);

2. відхилення в забезпеченні засобами праці (недостача або надлишок устаткувань, їх поломка, різні види простоїв);

3. відхилення в забезпеченні трудовими ресурсами (не достатньо кваліфікованих робітників, або надлишок робочої сили для виконання виробничої програми, втрата робочого часу з різних причин);

2) відхилення, які визивають зміни якості з використання виробничих ресурсів:

1. відхилення у потребі додаткових трудових зусиль колективу по їх ліквідації;
2. відхилення в якості отриманих предметах праці (неякісні вимірювачі, типорозміри, топографи, які потребують додаткових затрат праці);
3. відхилення у використанні обладнання (витрати по ремонту, налагодженню);
4. відхилення, пов'язані із додатковим використанням робочого часу в зв'язку із нестачею трудових ресурсів.

3) відхилення, які визивають зменшення трудових зусиль даного виробничого колективу  - це поставка більш якісних матеріалів, більш нового виробничого обладнання, яке не потребує ремонту, підвищення кваліфікації і продуктивності праці робітників.

Важливим етапом визначення причини відхилення є її оцінка.

Оцінити відхилення - значить визначити вплив його наслідків на процес виробництва в даних виробничих умовах (переборні, непереборні, бажані, небажані), визначити його вплив на витрати ресурсів як у вартості, так и в натуральній величині на випуск продукції ( економія, перевитрата, незмінність витрат), визначити його вплив на ефективність виробництва. На рисунку 5.4. представлені основні напрямки оцінки відхилення: для прийняття управлінських рішень, для оцінки якості інформації про самі відхилення, для оцінки якості управлінського рішення з приводу виниклого відхилення.

Рис. 5.4. Основні  напрями оцінки відхилень

 

На багатьох підприємствах  оцінка відхилень зводиться до визначення його фінансових результатів. Якщо на даний об'єм випуску продукції  витрачено більше ресурсів, чим передбачалося, таке відхилення „автоматично" вважається перевитратою даного підрозділу, якщо менше - економією. З точки зору оцінки фінансових результатів треба дати оцінку якості управлінського рішення, для цього необхідно визначити ціле-направленість і ефективність відхилень. Відхилення в обліку фіксуються в абсолютній величині з обов'язковим указанням винних осіб і їх виникненням.

 

5.2. Контроль і оцінка діяльності  робітників

Оцінка результатів  господарської діяльності виступає як виробничі відносини, тобто відносини  між працівниками з приводу встановлення ступеню відповідності досягнутого результату вимогам економічних законів, встановленим параметрам і цілям виробництва, трудовим умовам колективу.

Структурно-функціональний підхід передбачає оцінку окремих елементів  структури економічного показника  до конкретної мети управління, конкретної функції оцінки в управлінні, тобто визначення рівня виконання нормативного завдання. Рівень виконання нормативного завдання визначається за алгебраїчною формулою, де всі елементи цієї формули забезпечені суворою та достовірною системою контролю, обліку та аналізу.

де:   Ув - рівень виконання  нормативного завдання (%);

Тф - час, витрачений на випуск продукції, передбаченої нормативним  завданням в нормо-годинах;

Тдоп - час, відпрацьований членами бригади на додаткових роботах, людино-годин;

Тяв - сума явочного часу, людино-годин;

Тчннр - час, витрачений членом бригади на виконання ненормативних  робіт, людино-годин;

Тчп - час простоїв не з вини членів бригади, людино-годин;

Тф = Нчп*Кп - добуток норми  часу затраченого на 1 продукції (нормо-годин) на кількість одиниць продукції випущеної в даний період.

Таким чином, у чисельнику, відображено результат, який характеризує діяльність даної бригади - кінцевий результат. У знаменнику - план, відкоригований з урахуванням реальних факторів його виконання - оціночний план.

Для визначення чисельності  робочих визначають фактичний коефіцієнт використання робочого часу:

де:     Кврч - коефіцієнт використання робочого часу;

Чвд - час, витрачений на виробництво та випуск деталей;

Чяв - загальна величина відпрацьованого часу (час явок).   Розрахункову чисельність працюючих, крім того, необхідно коректувати на величину встановленого коефіцієнта планованих неявок на роботу (хвороба, відрядження, відпустка).

де: Чр - чисельність працюючих (робітників);

Тпр - трудомісткість місячної програми; .

Кпл - коефіцієнт планованих неявок (хвороба, відрядження, відпустка);

Фп - фонд робочого часу одного робітника;

Кврч - коефіцієнт ефективності використання робочого часу на основних роботах.

На підприємствах План заходів по скороченню втрат та невиробничих витрат виробничого часу має приблизний вигляд:

• скорочення простоїв: провести бесіду серед майстрів;
• скорочення невиробничих робіт виконується по виробничій необхідності а) перевести робітників на інший графік праці, в зв'язку вихід їх здійснювався раніше на 30 хв. основних робочих;
• скороченім додаткових робіт, пов'язаних з відхиленням від технології: використовувати пересувну механізацію; розробити і затвердити положення про преміювання за скорочення трудомісткості робітників;
• скорочення часу на технологічну чистку обладнання та прибирання робочих місць.

В сучасних умовах одним  із найважливіших показників, який найбільше забезпечений первинним  обліком - є собівартість. Процедура  оцінки виконання плану по собівартості складається із наступних етапів:

1. коригування (перерахунок) початково затвердженого плану по собівартості на фактичний випуск продукції по окремим статтям витрат - розрахунок плану, перерахованого на фактичний випуск;
2. співставленням окремих статей витрат (фактичних і планових, перерахованого на фактичний випуск) для виявлення відхилень;
3. оцінка відхилень, включаючи ряд етапів;
4. коригування (перерахунок) фактичної собівартості і планової, перерахованої на фактичний випуск продукції на величину відхилень, залежних і не залежних від діяльності робітників з виконання плану по собівартості з урахуванням факторів і причин, залежних і не залежних від них умов.

 

5.3. Дисципліна праці та відповідальність  робітників

Підвищення ефективності виробництва, зростання інтенсифікації невідривно пов'язано з необхідністю закріплення виробничої дисципліни, дисципліни праці.

Дисципліна праці включає  дотримання ряду вимог до працівника на виробництві:

1. своєчасне, якісне виготовлення запланованого обсягу продукції;
2. повне використання робочого часу;

3. суворе виконання різних регламентацій, розпоряджень і ін.

Одна з важливих сторін виробничої дисципліни зв'язана  з належним виконанням обов'язків  і використанням наданих прав.

Що ж являють собою  виробничі обов'язки - це сукупність вимог до працівника (колективові) як до виконавця, виготовлювача певної продукції або виробникові визначеного виду робіт. Обов'язок -вимоги не тільки до робітника (колективу), але і до кінцевого результату (продуктові) його праці на даному робочому місці, на дані операції. Рівень виконання обов'язків враховується і оцінюється до кількості зробленої продукції, якості, термінам і способові виготовлення.

Оцінка результатів  господарської діяльності працівника (колективу) у даний час побудована на оцінці виконання його обов'язків.

Але для реалізації виробничих обов'язків кожний працівник (колектив) повинний мати необхідні для цього  права. Виробничі права -це теж вимоги, але пропоновані самим робітником (колективом) до інших учасників  виробництва, органам управління. Це вимоги до кількості, якості, термінові і способові виготовлення предметів праці, що надходять для обробки даному працівникові (колективові); вимоги по забезпеченню відповідними засобами праці, вимоги до організації, умовам праці, його стимулюванню, плануванню і ін. Без реалізації всіх вимог, складових виробничі права учасників виробництва, не можуть бути реалізовані і їх виробничі обов'язки і, як наслідок, виникає порушення виробничої дисципліни.

Акт виробництва, у всіх моментах, є також акт споживання. Тому кожний працівник (колектив) виступає одночасно і як виготовлювач продукції, і як споживач конкретних видів ресурсів.

Дисципліна праці, як процес виконання сукупності вимог  до робітника (колективу), обумовлюється  вимогами до нього як до виконавця (виробника), тобто зовнішніми по відношенню до нього вимогами, так і вимогами самого працівника (колективу) як виробничого споживача.

Характеристикою дисциплінованості  працівника (колективу) є належне  виконання ним обов'язків і  належне використання ним наданих  йому прав.