Фінансовий контроль в економіці

Третій розділ містить  інформацію про вжиті органами ДКРС заходи для прийняття управлінських  рішень, усунення виявлених фінансових порушень, відшкодування втрат та притягнення до відповідальності винних у допущенні порушень осіб. Управлінським рішенням в цій Інструкції вважається організаційно-розпорядчий, нормативний чи інший документ, прийнятий за результатами контрольних заходів.

У рядку 320 відображається загальна кількість користувачів (центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій), яким направлено аудиторські звіти та відповідні інформації за результатами державних фінансових аудитів виконання бюджетних програм, державних фінансових аудитів виконання місцевих бюджетів та державних фінансових аудитів діяльності суб’єктів господарювання державного сектора економіки або участі в них для прийняття управлінських рішень.

У рядку 321 відображається кількість наданих пропозицій центральним  та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям щодо внесення змін до чинних нормативно-правових актів, розробки нових нормативно-правових актів та керівних документів, прийняття органами влади розпоряджень (рішень) тощо, спрямованих на підвищення ефективності використання бюджетних коштів у процесі виконання бюджетних програм, виконання місцевих бюджетів, попередження фінансових порушень у бюджетних установах, забезпечення правильності ведення бухгалтерського обліку, законності і ефективності  використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, формування достовірної фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.

У рядку 420 відображається загальна кількість прийнятих (виданих) управлінських рішень за результатами проведених державних фінансових аудитів  центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого  самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, дані про результати яких внесено до Підсистеми.

У рядку 421 відображається загальна кількість врахованих пропозицій підприємствами, установами, організаціями, органами виконавчої влади та місцевого  самоврядування за результатами проведених державних фінансових аудитів.

 

 

 

 

1.3 Критична  оцінка наукових публікацій

 

 

Відповідно до міжнародних  стандартів аудиту (МCА) аудит служить  для того, щоби можна було обґрунтовано стверджувати, що фінансова звітність  позбавлена суттєвих перекручень.

Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичний  вислів щодо аудиту, неодноразово цитований  багатьма вченими: "Без аудиту нема надійності рахунків. Без надійності рахунків нема контролю. А без контролю чого вартує влада?" [21].

Необхідність дослідження  аудиту зумовлена відсутністю глибоких теоретичних розробок у творенні національної моделі аудиту та практичних рекомендацій щодо організації й ведення аудиторського контролю.

Однак, в економічній  літературі відсутня єдність думок щодо застосування стандартів аудиту. Професор М. Т. Білуха, наприклад, вважає, що міжнародні та національні стандарти аудиту сприяють поліпшенню якості контролю, активізації діяльності суб'єктів підприємництва та достовірності відображення її у бухгалтерському обліку та звітності [15]. Більш критично і правильно, на мою думку, ставиться до проблеми застосування аудиторських стандартів професор Ф. Ф. Бутинець. Він стверджує, що в теперішній час основними нормативними документами, що регламентують аудиторську діяльність, є національні правила (стандарти) аудиту. Але в них відсутні будь-які конкретні рекомендації, що дають змогу практикам-аудиторам визначити чіткий порядок своїх дій з виконання вимог стандартів підвищення якості аудиторських перевірок. А тому одним із основних шляхів вирішення цих проблем є запровадження внутрішніх методик аудиту [16]. Заслуговує на увагу думка професора В. С. Рудницького щодо створення в Україні спеціальної організації з розробки стандартів внутрішнього аудиту. Ця ідея знайшла своє практичне втілення. Так, у 2001 р. засновано Всеукраїнський інститут внутрішніх аудиторів України, який тісно співпрацює з Міжнародним інститутом внутрішніх аудиторів.

Професор Ф. Ф. Бутинець у доповіді "Шляхи вдосконалення аудиторської діяльності в Україні" на першій міжнародно-практичній конференції з аудиту в Україні, що відбулася 28—29 січня 2003 р. у Тернопільській академії народного господарства, зазначив: "В Україні сліпо копіюють міжнародні стандарти з бухгалтерського-обліку та аудиту, не враховуючи при цьому позитивних вітчизняних досягнень у цій сфері".

Вважаю слушними пропозиції професора В С. Рудницького, який на цій же конференції у доповіді "Становлення професії внутрішнього аудитора в Україні: проблеми фахової підготовки і навчання" запропонував ухвалити Закон України "Про внутрішній аудит", а також розробити і затвердити стандарти внутрішнього аудиту, законодавчо закріпити та визначити на державному рівні спеціальність "Внутрішній аудитор", а до навчальної програми вищих навчальних закладів України зі спеціальності "Облік і аудит" включити курс "Внутрішній аудит" та запровадити такі спеціалізації: "Внутрішній аудит у банках", "Внутрішній аудит у страхових компаніях".

Представник Росії професор М. Бортник у доповіді "Проблеми розвитку обліку і аудиту в Російській Федерації" констатував, що проблеми розвитку обліку і аудиту на пострадянському просторі подібні, хоча в кожній країні є свої національні особливості. У Росії, як і в Україні, запроваджуються міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, але ставлення до них у Росії більш критичне, ніж в Україні.

В економічній літературі немає однозначного визначений поняття (сутності) аудиту, а тому його мета і завдання неоднакові.

Визначення аудиту, яке  міститься у "Положенні про  основні концепції аудиту", опублікованому в 1973 р. Комітетом з основних концепцій аудиту Американської асоціації бухгалтерів (ААА), включає як процес, так і мету аудиту: аудитом називається систематичний процес об'єктивного збору й оцінки свідчень про економічні дії і події з метою визначення ступеня відповідності цих тверджень чинним критеріям і надання результатів перевірки зацікавленим користувачам.

Комітет ААА зазначає, що свідомо надав аудиту таке широке визначення, яке дозволяє відображати "всю багатогранність цілей, які може ставити за мету аудит, і всю різноманітність предметів дослідження, на яких може бути зосереджена увага в процесі конкретної аудиторської перевірки" [23].

Це визначення в контексті  аудиту фінансових звітів торговельно-промислових  організацій звичайно називають фінансовим аудитом. Поряд з фінансовим аудитом розглядають аудит на відповідність і аудит показників роботи.

"Усе, що робить  аудитор у процесі перевірки,  спрямовано, насамперед, на досягнення  основної мети — сформувати  думку про перевірені факти, тобто з'ясувати, якою мірою вони відповідають критеріям і стандартам.

Ці вимоги повинні  бути визначені чітко та ясно. Так, наприклад, критеріями щодо перевірки твердження про податки є закони про податки, а також правила і положення, що стосуються конкретного оподаткування [23].

Професор І. М. Білий  визначає поняття "аудит" як незалежну  експертизу фінансових звітів і бухгалтерських балансів. Його мета — перевірити достовірність  балансу та фінансової звітності  підприємства (фірми), а також з'ясувати правильність ведення бухгалтерського обліку відповідно до чинних нормативних положень і стандартів [24].

Сучасне тлумачення аудиту належить професору В. Д. Андреєву: аудит  — це процес перевірки ведення  бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах з різними формами господарювання і власності з точки зору їх достовірності й відповідності чинному законодавству [22].

На мою думку, цілком прийнятним є визначення суті аудиту та його завдання, що міститься в "Основах  аудиту", де зазначено: "Становлення аудиту — процес досить тривалий. З часом змінюються типи та цілі аудиторських перевірок, отже, визначення аудиту має бути досить ємним, щоб охопити всю широту завдань, які постають перед ним. Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та формування думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. З розвитком ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту [18].

Заслуговує на увагу визначення терміна "аудит", запропоноване З.В. Гуцайлюком, Я.В. Мехом і М.Т. Щирбою: термін "аудит" (від лат. слова аudіо) у перекладі означає "він слухає", тобто аудитор фахово "вислуховує" певну справу, обмірковує її, аналізує і робить власний висновок.

Аудит — це процес, завдяки якому компетентний незалежний працівник накопичує та оцінює свідчення (докази) про інформацію, яку піддає кількісній оцінці та відносить до специфічної господарської системи з метою визначення і відображення у своєму висновку ступеня відповідності цієї інформації існуючим критеріям.

Аудит — незалежна  перевірка і висловлення думки щодо фінансової звітності підприємств, урядових органів тощо.

Аудит — системний  процес одержання та оцінки об'єктивних даних про економічні дії і факти, який виявляє їх відповідність певному критерію і подає результати зацікавленим користувачам.

Отже, в кожному визначенні є відповідна риса аудиту [17].

Комітет з аудиторської практики (АРС) у США пропонує ще простіше визначення: аудит — незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів підприємства і висловлення думки щодо дотримання в них правил, передбачених законом.

Державний аудит суттєво відрізняється від звичайного фінансового аудиту тим, що має значно ширше коло питань для аналізу. Поняття державний фінансовий аудит конкретно окреслено в законодавстві, а саме державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

При написані дипломної  роботи проаналізовано низку наукових публікацій, в яких автори намагаються довести необхідність впровадження, удосконалення аудиту, пропонують свої методики та рекомендації щодо покращення існуючої системи державного аудиту. А саме вивчено наступні публікації:

- «Уроки шведської,  або тривалий шлях від «елементів аудиту» до повноцінного аудиту державних фінансів за міжнародними стандартами»;

- А.М. Любенко «За  критерієм ефективності, або Про  перспективи проведення державного  фінансового аудиту в Україні»;

- М.І. Диба, Є.М. Романів  «Від фіскального контролю до глибокого аналізу, або Запровадження державного аудиту в Україні»; 

- Л.Очерет  «Аудит ефективності  використання бюджетних коштів»  та інші.

Інтеграція України  в європейське співтовариство супроводжується  впровадженням загальноприйнятих міжнародних норм і стандартів. Не є виключенням і перехід державного фінансового контролю до більш прогресивних форм. Проте в Україні впровадження нових форм контролю відповідно до світових стандартів повинно проводитися з урахуванням вітчизняного законодавства та усвідомлення розпорядниками бюджетних коштів відповідальності, передбаченої за незаконне та неефективне витрачання фінансових і матеріальних ресурсів.

Адже через низький  рівень фінансової дисципліни в міністерствах, відомствах і бюджетних установах ще не один рік буде актуальним інспектування, оскільки саме ревізія має достатні важелі впливу на керівників, які порушують фінансове і бюджетне законодавство. При цьому державний фінансовий аудит носить рекомендаційний характер. Враховуючи традиції вітчизняного господарювання, фаховий рівень керівників та фінансову "культуру", припускаємо, що значна частина рекомендацій за результатами аудитів може ігноруватись. У зв'язку з цим виникає необхідність у розробці і прийнятті такого комплексу заходів з реалізації матеріалів державних фінансових аудитів, який дозволяв би повною мірою впроваджувати ефективні рішення.

Сучасний стан формування системи державного управління супроводжується  процесами реструктуризації форм і  методів; змінюються повноваження та організація взаємодії різних структурних рівнів галузевого чи регіонального управління. Часто ці процеси супроводжуються збільшенням штату органів державної влади, відповідно, зростанням видатків на його утримання.

Отже, набуває актуальності визначення ефективності діяльності органів державної влади, що покликана зробити система державного фінансового аудиту. В Україні, на жаль, обговорюються лише загальні питання методології та організації державного фінансового аудиту. Їх досліджували такі вітчизняні науковці, як В. Симоненко, І. Стефанюк, та ін. Авторами, переважно, розглядаються питання щодо концепції державного фінансового аудиту, його переваг і предметної галузі, аудиту ефективності використання державного майна тощо, але проблеми аудиту ефективності роботи органів державної влади майже не досліджуються.

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

 

 

2.1 Методика  та інструментарій аналізу державного аудиту

 

 

Найважливішим критерієм  ефективності діяльності органів ДКРС щодо проведення державних аудитів є співвідношення проведених аудитів та взагалі запланованих контрольних заходів, частка врахованих пропозицій  в повному обсязі направлених пропозицій. А також, з огляду на те що державний аудит є досить новою формою контролю для України, динаміка розвитку державного аудиту з часів його впровадження в органах ДКРС.