Фінансовий контроль в економіці

- визначення рівня  суттєвості факторів ризику;

- складання програми  аудиту.

Під час перевірки факторів ризику за обраними аудиторськими процедурами та виходячи з обсягу вибірки проводиться перевірка визначених факторів ризику діяльності об'єкта аудиту, за результатами якої підтверджується або спростовується попередня інформація стосовно факторів ризику.

За результатами аудиту складається аудиторський звіт, обов'язковими розділами якого є висновки про  дотримання законодавства і забезпечення ефективності фінансово-господарської  діяльності об'єкта аудиту та обґрунтовані рекомендації щодо її удосконалення.

Аудиторський звіт включає  такі розділи:

- вступ;

- результати аудиторських  процедур і висновки;

- рекомендації;

- додатки.

Завершальним етапом для всіх видів державного аудиту є реалізація результатів дослідження.

 

 

 

 

 

2.4 Основні методи здійснення державного аудиту

 

 

Здійснюючи аудит виконання  бюджету та аудит ефективності, аудитори вибирають та застосовують прийоми і процедури, які відповідають конкретним обставинам. Ці прийоми та процедури повинні дозволяти отримувати достатні, дійсні та необхідні докази, які вмотивовано підкріплюють або спростовують їхні точки зору та висновки, зокрема:

- аналіз нормативно-правових  актів, планових розрахунків та  обґрунтувань, методичних документів, видань і публікацій стосовно  досліджуваного бюджету;

- аналіз результатів раніше здійснених контрольних заходів, в тому числі державного фінансового аудиту виконання програм, що фінансуються з досліджуваного бюджету;

- аналіз показників  статистичної, фінансової та оперативної  звітності;

- інтерв’ювання, анкетування  (процес опитування учасників бюджетного процесу та громадян з метою встановлення проблемних питань, результати якого фіксуються письмово);

- одержання інформації  від юридичних осіб.

Проведення аудиту ефективності складається з таких стадій:

- збір даних, їх  узагальнення та аналіз з метою підтвердження або спростування висунутих гіпотез аудиту;

- підготовка висновків  та пропозицій, реалізація яких  підвищила б рівень  виконання  бюджетної програми;

- обговорення результатів  з учасниками аудиту ефективності.

На рівні головного розпорядника бюджетних коштів для спростування чи підтвердження гіпотез аудиту мають бути досліджені такі орієнтовні питання:

- оцінити, чи цілі  досліджуваної бюджетної програми  пов'язані з цілями довгострокової  державної програми та відповідають функціям головного розпорядника;

- визначити, чи не  дублює та суперечить досліджувана  програма іншим програмам;

- з'ясувати чи визначав  головний розпорядник показники,  яких необхідно досягнути кожному  виконавцю бюджетної програми, чи  правильно вони визначені;

- дослідити відповідність  фактичних отримувачів бюджетних  коштів тим, які були визначені  на етапі планування, та з'ясувати  причини відхилення;

- дослідити обґрунтованість  розрахунків, наявність проектно-кошторисної  документації та затвердженого механізму проходження коштів;

- проаналізувати достатність  затверджених обсягів бюджетних  коштів для задоволення технологічних  потреб, можливість залучення альтернативних  джерел фінансування;

- проаналізувати ефективність  запровадженої системи звітності, у т.ч. стосовно її орієнтації на продукт;

- визначити, чи звітував  головний розпорядник щодо реалізації досліджуваних програм, а також наскільки його звіти є надійними;

- визначити, чи аналізував  головний розпорядник можливість  реалізації програми іншими шляхами чи засобами;

- встановити, чи регламентовано  порядок проведення контролю  за цільовим та ефективним  використанням бюджетних коштів, чи дотримуються встановлені  вимоги.

З метою з'ясування цих  питань дослідженню підлягають документи:

- нормативно-правові акти, в тому числі внутрішні нормативні документи, які регламентують діяльність головного розпорядника та реалізацію бюджетної програми;

- стратегічний план (довгострокова/середньострокова  програма);

- паспорт бюджетної  програми та обґрунтування до  неї, кошториси, розрахунки до кошторисів та укладені договори по виконанню програми;

- порядок проходження  та використання бюджетних коштів;

- порядок звітування  про результати;

- матеріали внутрішнього  та зовнішнього контролю;

- бухгалтерська та  статистична звітність;

- внутрішньовідомчі річні  звіти за сферою діяльності.

У розпорядників бюджетних  коштів (відповідальних виконавців) аналіз зосереджується на механізмах, які дозволяють ефективно управляти бюджетними коштами, виконувати вказівки вищого керівництва та своєчасно надавати надійну фінансову, бухгалтерську та іншу інформацію.

На рівні одержувачів  бюджетних коштів необхідно проаналізувати:

- чи забезпечено єдине  трактування існуючої нормативно-методологічної  бази щодо цільового та ефективного  використання бюджетних коштів, чи зрозумілими були вказівки розпорядника бюджетних коштів (відповідального виконавця) та стан їх виконання;

- чи дозволяла матеріально-технічна  база, наявні кадри тощо бути  виконавцем бюджетної програми;

- чи звітність, яка  направлялась розпоряднику бюджетних коштів (відповідальному виконавцю), була достовірною;

- як вплинула ритмічність  фінансування на досягнення запланованих  результатів. 

На рівні користувачів результатами бюджетної програми методом опитування (співбесіди,  анкетування, інтерв'ювання) з'ясовується:

- стан поінформованості  громадян про існування досліджуваної  програми;

- стан задоволення  попиту громадян у програмі, якістю  отриманих соціальних послуг  за кошти бюджетної програми;

- доцільність функціонування  досліджуваної бюджетної програми;

- недоліки та прорахунки  при виконанні програми, бачення  шляхів їх усунення.

На всіх етапах і стадіях  аудиту ефективності застосовуються такі методи порівняння:

- в динаміці показників  діяльності галузі, міністерства, підприємства, установи (до і після затвердження  програми);

- планових і звітних  показників;

- відповідних показників  у одержувачів бюджетних коштів  і суб'єктів господарювання, які  не приймали участі у виконанні бюджетної програми;

- з кращим з вітчизняним  та зарубіжним досвідом у сфері  реалізації  бюджетної програми, технологічними та іншими нормами  тощо.

На всіх етапах та рівнях процесу дослідження може проводитися  опитування у формі анкетування.

Основні вимоги до складання анкет:

- анкета має містити  не більше 12 запитань;

- запитання формуються  у порядку від простих - до  складних;

- лаконічність запитань (не більше 15 слів);

- однозначність запитань;

- охоплення не менше  5 % користувачів програми;

- опитувані мають бути  завірені в тому, що анкети  є анонімними і зібрані дані  будуть використані в узагальненому  вигляді.

Безпосередній керівник аудитора (керівника аудиторської групи) систематично контролює хід проведення аудиту, виконання його програми, дотримання термінів та обґрунтованість висновків.

До складу прийомів та методів, які використовуються для  проведення аудиту суб’єктів господарювання належать:

- перевірка - перевірка кількісного та якісного стану об'єктів аудиту шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів, а також перевірка документів і записів;

- аналіз - комплексне вивчення фінансового стану суб'єкта господарювання та ефективності управління активами з метою оцінки досягнутих результатів, що проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерського обліку, фінансової, податкової і статистичної звітності, звітності про виконання фінансового плану тощо;

- письмове пояснення - полягає в одержанні письмової відповіді від посадових осіб суб'єкта господарювання на поставлені державним аудитором питання;

- анкетування - отримання необхідної для проведення аудиту інформації від посадових осіб суб'єкта господарювання або осіб, які є користувачами товарів, робіт та послуг суб'єкта господарювання, шляхом застосування анкет;

- звірка - полягає у письмовому підтвердженні третіми особами точності інформації, яке може бути здійснено шляхом зустрічної звірки або шляхом письмового запиту;

- обстеження - дає можливість одержати загальну характеристику можливостей суб'єкта господарювання на підставі візуального огляду;

- тестування - полягає у формулюванні переліку питань для оцінки об'єкта дослідження за відповідями, на які встановлюються фактори ризику та надається оцінка відповідності;

- експертиза - здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації.

Для дослідження кожного  поставленого питання (фактору ризику) визначається обсяг і метод аудиту, який необхідно здійснити для  підтвердження чи спростування ризиків, а також визначається розмір вибірки.

Визначення вибірки  проводиться з метою застосування аудиторських процедур по відношенню менш ніж до 100 % об'єктів всієї  сукупності, що досліджуються, для отримання  аудиторських доказів, які дозволяють скласти думку про всю цю сукупність.

Прикладами питань аудиту, де може бути застосована вибірка, є:

- основні засоби (за  окремими об'єктами основних засобів);

- матеріали і запаси (за окремими видами матеріалів  і запасів);

- дебіторська і кредиторська заборгованість (за конкретними дебіторами чи кредиторами);

- реалізація продукції  (конкретні господарські операції, вид продукції чи період);

- відображення затрат (конкретні випадки, напрями діяльності);

- оплата праці (окремі  працівники чи групи працівників, посади) тощо.

Обрані методи аудиту, процедура їх застосування та обсяг  вибірки повинні забезпечувати  обґрунтованість висновків за результатами оцінки рівня управління фінансово-господарською  діяльністю об'єкта аудиту, правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності.

Рівень суттєвості визначається з метою можливості зробити висновок щодо суттєвості впливу визначеного  фактору ризику на результати діяльності об'єкта аудиту, а також на достовірність фінансової звітності.

Рівень суттєвості може визначатись у вартісній оцінці (сума заниженого чи недоотриманого доходу, обсяг завищених чи не обґрунтованих  витрат, незаконного відчуження активів  тощо) і у процентному відношенні до фактичних даних фінансової звітності, бухгалтерського обліку та показників фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту. 

Визначений у програмі аудиту рівень суттєвості для конкретного  об'єкта аудиту може коригуватися під  час проведення аудиту шляхом внесення змін до програми.

На підставі плану  аудиту та з урахуванням додаткової інформації, отриманої за результатами детального вивчення об'єкта аудиту, складається  програма аудиту.

 

 

 

 

2.5 Становлення державного аудиту в Україні

 

 

Фактично історія аудиту служби розпочалась ще у 2002 році, коли повністю набрав чинності Бюджетний кодекс України. Саме цей законодавчий акт поставив перед ними завдання контролювати не лише законність, а й ефективність державних витрат. Тоді під час ревізій почали застосовувати так звані «елементи аудиту», а пізніше спільно з Шведським бюро аудиту здійснили низку пілотних проектів аудиторських досліджень, результати яких було покладено в основу розробки нормативно-методологічної бази. Тобто, запровадження аудиту в службі здійснювалось «від практики до теорії».

Протягом листопада-грудня 2003 року в Головному контрольно-ревізійному  управлінні створився окремий структурний  підрозділ з аудиту – Управління організації та проведення аудиторських досліджень, а в обласних КРУ –  відповідні відділи аудиту. 

Нині повноваження здійснювати  державний фінансовий контроль у  формі державного фінансового аудиту надає органам ДКРС Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». І хоча закон визначає державний фінансовий аудит як одну форму контролю і не розмежовує його види чи напрями, підзаконні нормативно-правові акти визначають порядок проведення уже чотирьох з них: аудит виконання бюджетних програм, аудит виконання місцевих бюджетів, аудит діяльності суб’єктів господарювання та аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Причому останній напрямок аудиту існує лише у вигляді нормативно-правового документу, але фактично органами ДКРС не здійснюється.