Фінансовий контроль в економіці

- проаналізувати практику  встановлення місцевим органом самоврядування в межах законодавства додаткових податків та зборів, відповідність ставок діючих податків та зборів максимально визначеному розміру, проведення розрахунку можливих додаткових надходжень до бюджету;

- дослідити  методику розробки, затвердження та справляння ставок єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб (довідково: відповідно до п. 2 Указу Президента України від 03.07.98 № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних  осіб  встановлюється  місцевими  радами  за  місцем   їх державної  реєстрації  залежно  від  виду  діяльності  і  не  може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць);

- визначити інші фактори,  що впливають на формування  доходної частини місцевого бюджету.

При дослідженні проблем  у виконанні видаткової частини  місцевого бюджету та доказі причин їх існування доцільно:

- провести аналіз формування  показників місцевого бюджету, у т.ч. по бюджетних галузях та за кодами економічної класифікації видатків бюджету, на заходи, що не передбачені розрахунковими показниками Мінфіну, на предмет відповідності виділених асигнувань потребам;

- проаналізувати обґрунтованість  висновків при внесенні змін до бюджету, як цього вимагає законодавство;

- проаналізувати пропорційність  забезпечення асигнуваннями головних  розпорядників коштів місцевого  бюджету, стан погашення наданих  кредитів,  обґрунтування напрямів  витрачання коштів резервного  фонду. На прикладі конкретних головних розпорядників бюджетних коштів доцільно провести аналіз критеріїв розподілу та забезпеченості різних установ в межах галузі бюджетними ресурсами, пропорційності розподілу коштів між установами.

- визначити чи існували можливості спрямовування видатків спеціального фонду бюджету на покриття зобов’язань, взятих за загальним фондом бюджету, чи здійснювалось таке спрямування;

- визначити причини  утворення вільних залишків коштів  на рахунках бюджету та проаналізувати  напрями їх використання у наступному бюджетному році;

- проаналізувати стан  дебіторської та кредиторської  заборгованості бюджетних установ,  в тому числі і небюджетної,  в розрізі головних розпорядників  бюджетних коштів та кодів  економічної класифікації видатків  бюджету, стан претензійної роботи щодо зменшення обсягів дебіторської заборгованості, наявність випадків її списання;

- проаналізувати потребу  та стан надходження дотацій  та субвенцій з Державного  бюджету, надання та погашення  короткотермінових позичок, надання дотацій і субвенцій місцевим бюджетам нижчих рівнів, стану взаємних розрахунків з бюджетами нижчого рівня;

- здійснити аналіз  забезпечення органом місцевого  самоврядування незмінності призначень  по захищених статтях видатків  місцевого бюджету;

- у разі наявності узагальнити факти здійснення видатків на утримання установ, що мають або можуть фінансуватись з бюджетів інших рівнів, інших джерел;

- проаналізувати доцільність  надання коштів на кредитування  підприємницької діяльності та  інші непершочергові видатки;

- за результатами попередніх  ревізій обрахувати обсяг коштів, спрямований бюджетними установами  на закупівлю товарів понад  потребу (без потреби), у довготривалу  дебіторську заборгованість. Визначитись  щодо можливостей закупівлі товарів,  робіт та послуг за менший обсяг ресурсів. Узагальнити факти спрямування бюджетних коштів на „довгобуди”, на заходи, результати яких не можуть бути використані через прорахунки у плануванні, технологічні особливості тощо.

- розглянути питання  вдосконалення мережі бюджетних установ, які забезпечують надання основних соціальних послуг;

- дослідити інші питання,  що впливають на ефективність  використання бюджетних коштів.

Після дослідження доходної та видаткової частини бюджету необхідно  оцінити вплив стану фінансової дисципліни на виконання досліджуваного бюджету.

Зокрема, доцільно отримати дані від органів державної податкової служби щодо обсягів донарахувань до місцевого бюджету, органів Державного казначейства щодо кількості відмов розпорядникам бюджетних коштів в оплаті рахунків та причин цього. За результатами проведених органами ДКРС контрольних заходів доцільно визначити обсяги незаконного, нецільового (форма 1-КР) та неефективного використання бюджетних коштів (окрім порушень, що наводитись при аналізі доходної та видаткової частини), провести аналіз стану відшкодування встановлених порушень.

Типовий аудиторський звіт має таку структуру:

- резюме (супровідний  лист);

- вступ (фонова інформація);

- структура аудиту;

- оцінка досліджуваного  бюджету; 

- результати аудиту;

- висновки аудиту;

- пропозиції;

- джерела інформації;

- додатки.

Процес аудиту ефективності складається з таких основних етапів:

І. Підготовка до аудиту.

ІІ. Проведення аудиту.

ІІІ. Реалізація результатів  аудиту.

Попередній аудит починається  із збору даних про досліджувану бюджетну програму для збільшення знань аудитора про неї, визначення результативних показників бюджетної програми, або критеріїв оцінки .

Як правило, за критерії оцінки приймаються результативні  показники паспорту бюджетної програми. У разі недостатності показників паспорту бюджетної програми або за відсутності чітко визначених показників виконання бюджетної програми необхідно разом з головним розпорядником (відповідальним виконавцем) визначити найбільш значущі звітні дані про надані послуги, виконані роботи, реалізований продукт або фінансовий результат, що можуть характеризувати досягнення мети бюджетної програми.

Дані доцільно зібрати  за кілька років, що підвищить ступінь  достовірності оцінки ефективності виконання бюджетної програми. 

Зокрема, виконання бюджетної  програми може бути оцінено як:

- ефективне (рівень  показників виконання показників  продукту, ефективності, якості перевищував  або дорівнював рівню забезпеченого  фінансування);

- недостатньо ефективне  (рівень виконання деяких показників продукту, ефективності, якості був менший за забезпечений рівень фінансування);

- неефективне (рівень  показників виконання показників  продукту, ефективності, якості був  значно менший за забезпечений  рівень фінансування).

Після визначення проблеми аудиту для підготовки програми аудиту збираються дані з різних джерел, що характеризують бюджетну програму. Такими даними можуть бути: інформація про діяльність головного розпорядника бюджетних коштів за програмою (відповідального виконавця) та його органів на місцях, механізми управління та форми контролю головного розпорядника за виконанням програми, законодавче, економічне та інше середовище, заходи для забезпечення функціонування бюджетної програми, тощо.

Для спрощення процесу  узагальнення інформації та забезпечення єдиних підходів до її збору та виду до програми аудиту доцільно розробляти таблиці, анкети тощо. Дослідженню підлягають документи:

- нормативно-правові  акти, в тому числі внутрішні  нормативні документи, які регламентують  діяльність головного розпорядника та реалізацію бюджетної програми;

- стратегічний план (довгострокова/середньострокова  програма);

- паспорт бюджетної  програми та обґрунтування до  неї, кошториси, розрахунки до  кошторисів та укладені договори  по виконанню програми;

- порядок проходження та використання бюджетних коштів;

- порядок звітування  про результати;

- матеріали внутрішнього  та зовнішнього контролю;

- бухгалтерська та  статистична звітність;

- внутрішньовідомчі річні  звіти за сферою діяльності.

Процес аудиту суб’єктів господарювання складається з чотирьох етапів:

- перший етап - планування  аудиту;

- другий етап - підготовка програми аудиту;

- третій етап - перевірка  факторів ризику;

- четвертий  етап - звітування про результати аудиту.

Планування аудиту - це процес, який ґрунтується на попередньому вивченні особливостей діяльності об'єкта аудиту та передбачає збір та аналіз інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності об'єкта аудиту, систему управління, зокрема організацію внутрішнього контролю, та досягнення об'єктом аудиту визначених цілей і завдань або набуття кращого досвіду діяльності інших суб'єктів господарювання. Інформацію можна одержувати як на письмовий запит посадової особи органу ДКРС, так і від об’єкта аудиту за місцем його знаходження, а також від органів державної влади, та за результатами попередніх контрольних заходів. 

Процес планування включає:

- організаційну стадію - вирішення організаційних питань  з проведення аудиту, інформування  за 10 календарних днів об’єкта  аудиту про проведення аудиту, підготовка направлень на проведення аудиту тощо;

- стадію збору інформації - отримання базової інформації  про об’єкт аудиту, включаючи  інформацію про специфіку його  діяльності, збір нормативно-правових  актів, отримання установчих, розпорядчих та інших документів об’єкта аудиту, розпорядчих документів органу управління, фінансової і статистичної звітності об’єкта аудиту та у разі потреби інших суб'єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності, матеріалів попередніх контрольних заходів;

- стадію оцінки - аналіз  отриманої інформації, формування  загального уявлення про вимоги, яким повинна відповідати діяльність  об’єкта аудиту, встановлення відхилень  від норм та завдань, а також  визначення факторів ризику.

За результатами опрацювання  зібраної інформації керівником групи  аудиторів складається план аудиту, який затверджується керівником органу ДКРС.

У плані аудиту визначається обсяг аудиту, методи і терміни  проведення аудиту, включаючи підготовку аудиторського звіту.

План аудиту повинен  включати:

а) вступну частину, в  якій вказується мета аудиту, підстава для його проведення, орган ДКРС, який проводить аудит, та склад фахівців, яких планується залучити в процесі  проведення аудиту;

б) інформацію про діяльність об’єкта аудиту, де наводиться стисла характеристика суб'єкта, фінансово-господарська діяльність якого підлягає аудиту:

- мету діяльності об’єкта  аудиту, функції щодо виконання  державних програм (за наявністю);

- структуру об’єкта  аудиту та чисельність працівників;

- показники виробничої  та фінансової діяльності (планові,  фактичні);

- попередню оцінку  досягнення мети та завдань  діяльності об’єкта аудиту за  виробничими та фінансовими показниками;

- зміни, що відбулися  з моменту останнього аудиту, де відображаються організаційні, виробничі та інші зміни в діяльності об’єкта аудиту, що відбулися з часу попереднього аудиту, проведеного ДКРС, які могли як позитивно, так і негативно вплинути на результати діяльності, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Якщо аудит об’єкта аудиту проводиться органом ДКРС вперше, цей розділ слід не включати в структуру плану аудиту;

в) фактори ризику - обґрунтовуються  попередньо виявлені фактори ризику;

г) обсяг аудиту - попередньо визначаються напрями діяльності об’єкта аудиту, які потребують поглибленого дослідження, а також наводяться статті балансу і показники фінансової звітності, які потребують аналізу їх складу, структури і оцінки факторів, що вплинули на їх зміну в порівнянні з попереднім звітним періодом, або із плановим рівнем, а також фактори, які можуть впливати на перебіг аудиту та його результати;

ґ) графік проведення аудиту. 

Підготовка програми аудиту передбачає:

- уточнення інформації, зібраної на першому етапі  аудиту;

- проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту та ефективності використання активів;

- надання попередньої  оцінки стану внутрішнього контролю;

- конкретизації факторів  ризику;

- визначення переліку  аудиторських процедур, необхідних  для проведення аудиту в розрізі кожного поставленого питання (фактору ризику), та обсяг вибірки для проведення перевірки кожного визначеного питання (фактору ризику);